П
ПАБЛІСИТІ [англ.] — реклама; визнання, популярність.
ПАКГАУЗ [нім.] — закрите складське приміщення для зберігання вантажів, товарів при митницях, залізничних станціях тощо.
ПАКТ [лат.] — міжнародний договір, зазвичай великого політичного значення.
ПАЛЕО... [гр.] — у складних словах вказує на зв'язок понять, окреслених цими словами, з давниною.
ПАНАЦЕЯ [гр.] — нібито рятівний засіб, що, мовляв, допомагає у будь-якому випадку, рятує від будь-якого лиха.
ПАНЕГІРИК [гр.] — ораторська промова хвалебного змісту; похвальне слово; надмірне вихваляння когось, чогось.
ПАНОПТИКУМ [гр.] — виставка воскових фігур (виготовлених у натуральну величину й одягнутих у костюми) та різноманітних незвичайних предметів.
ПАРАДИГМА [гр.] — у граматиці — система форм одного і того ж слова; зразок відмінювання чи дієвідмінювання.
ПАРАДОКС [гр.] — 1) думка, судження, що різко розходиться зі звичайними, загальноусталеними, таке, що (іноді лише на перший погляд) суперечить здоровому глуздові; 2) несподіване явище, що не відповідає звичним уявленням.
ПАРАФРАЗ, ПАРАФРАЗА [гр.] — 1) передача своїми словами, переказ чужих текстів, думок тощо;
2) інструментальна п'єса віртуозного характеру, написана зазвичай на кілька оперних чи народних мелодій.
ПАРИТЕТ [лат.] — 1) юр. рівність і рівноправ'я сторін при розгляді якихось конфліктів; 2) співвідношення валют різних країн у золоті.
ПАРІ [фр.] — умова угоди, за якою один з учасників суперечки зобов'язаний щось виконати на випадок програшу.
ПАРЛАМЕНТ [англ., фр.] — найвищий законодавчий представницький орган у країні, вибудуваний цілком чи частково на виборних засадах.
ПАРОДІЯ [гр.] — 1) сатиричне наслідування когось чи чогось з метою висміювання смішних сторін; твір, що сатирично чи комічно імітує інший твір; 2) зовнішнє, невдале наслідування чогось, що спотворює суть того, що наслідують; смішна жалюгідна подоба чого-небудь.
ПАРТНЕР [англ.] — 1) учасник якої-небудь спільної гри; той, хто разом ще з кимось бере участь у грі на сцені, в танцях тощо; 2) товариш у якійсь справі.
ПАСКВІЛЬ [нім., іт.] — твір образливого, наклепницького характеру.
ПАСИВ [лат.] — частина балансу підприємства, установи тощо, що включає усі види боргів та зобов'язань.
ПАСИВНИЙ [лат.] — бездіяльний, байдужий до довколишнього життя; той, хто ухиляється від активної участі в якійсь діяльності.
ПАСТЕЛЬ [іт.] — м'які кольорові олівці (без дерев'яної оправи), виготовлені з фарб та з'єднуючих речовин для живопису, а також живопис такими олівцями; картина чи малюнок, виконані такими олівцями.
ПАТЕНТ [лат.] — 1) посвідчення, що видається винахідникові на право користування своїм винаходом;
2) документ на право торгівлі чи промислу, іншої діяльності.
ПАТЕТИЧНИЙ [гр.] — пристрасний, схвильований, сповнений почуттів, пафосу.
ПАТОЛОГІЯ [гр.] — 1) наука, що вивчає хворобливі процеси в організмі людини та тварин; 2) відхилення від норми, потворність, ненормальність.
ПАУПЕРИЗМ [лат.] — зубожіння народу.
ПАЦИФІЗМ [лат.] — антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь-яких війн.
ПЕДАГОГІКА [гр.] — наука про виховання, освіту та навчання нового покоління.
ПЕДАНТ [іт.] — людина, що вирізняється надмірною, дріб'язковою акуратністю (педантизмом), ретельно дотримується зовнішнього порядку; формаліст.
ПЕНАТИ [лат.] — рідний дім.
ПЕРИПЕТІЇ (одн. перипетія) [гр.] — раптові ускладнюючі обставини, події, несподівані зміни у чиємусь житті, у якійсь справі.
ПЕРИФРАЗ, ПЕРИФРАЗА [гр.] — описовий вираз, що передає смисл іншого виразу чи слова, напр., «цар звірів» замість «лев».
ПЕРМАНЕНТНИЙ [лат.] — постійний, такий, що безперервно триває.
ПЕРПЕТУУМ-МОБІЛЕ [лат.] — вічний двигун, вічний рух.
ПЕРСОНА ҐРАТА [лат.] — особа, чиє призначення дипломатичним представником у якій-небудь державі схвалене урядом цієї держави; персона нон грата — дипломатичний представник, якому не виказано довіри або який позбавлений довіри з боку уряду тієї держави, куди його мали призначити чи де він перебуває.
ПЕРСОНАЛЬНИЙ [лат.] — особистий.
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ [лат.] — уособлення — надання предметам, явищам природи чи поняттям властивостей людини, олюднення їх.
ПЕРТУРБАЦІЯ [лат.] — 1) раптова зміна, ускладнення у звичному плині чого-небудь, що призводить до розладу, безладу; порушення нормального плину явища; 2) астр. порушення у русі довкола Сонця, планети чи комети, викликане тяжінням інших планет.
ПЕСИМІЗМ [лат.] — світосприйняття, сповнене безнадії, зневіри у краще майбутнє; схильність в усьому вбачати найгірші, темні сторони (протилежне — оптимізм).
ПЕТИЦІЯ [лат.] — колективне прохання, клопотання у письмовій формі, звернене до глави держави чи вищих органів влади.
ПІЄТЕТ [лат.] — глибока повага, шанобливе ставлення до кого-небудь, чого-небудь.
ПІК [фр.] — 1) гостроверха гірська вершина; 2) перен. найвища точка; різке посилення навантаження.
ПІКАНТНИЙ [фр.] — 1) гострий на смак, пряний;
2) спокусливий; такий, що викликає особливу зацікавленість.
ПІКНІК [англ.] — заміська прогулянка компанією із закускою на свіжому повітрі.
ПІКТОГРАФІЯ [лат.] — прадавня форма письма за допомогою піктограм (умовних малюнків, що позначають певні дії, події, предмети).
ПЛАГІАТ [лат.] — видавання чужого твору за власний чи використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
ПЛАТО [фр.] — підвищена рівнина з рівною чи хвилястою поверхнею, обмежена крутими схилами чи уступами.
ПЛАТОНІЧНИЙ — духовний, нематеріальний, напр.,
П. кохання, П. ідеал.
ПЛЕБЕЙ [лат.] — 1) представник найнижчої верстви у Давньому Римі; 2) у середні віки й пізніше — плебеї — широкі верстви міської бідноти, простого люду.
ПЛЕБІСЦИТ [лат.] — всенародне голосування, що проводиться державою з найсерйозніших питань.
ПЛЕНАРНИЙ [лат.] — такий, що відбувається у повному складі, загальний, напр. П. засідання.
ПЛЕЯДА [гр.] — група видатних діячів певної епохи в якійсь галузі.
ПЛЮРАЛІЗМ [лат.] — філософське вчення, згідно з яким світ складається з безлічі самостійних, незалежних духовних сутностей.
ПОЕМА [гр.] — великий оповідний літературний твір, зазвичай віршований.
ПОЗИТИВНИЙ [лат.] — 1) такий, що належить до позитиву, 2) який містить у собі згоду, стверджує що-небудь; який заслуговує схвалення; 3) який має високі моральні якості, властивості (про людину).
ПОЛЕМІКА [гр.] — суперечка при обговоренні яких-небудь питань (наукових, політичних).
ПОЛІГЛОТ [гр.] — людина, що володіє кількома мовами.
ПОЛІС1 [гр.] — рабовласницьке місто-держава у стародавньому світі; складалося з самого міста та прилеглої до нього, зазвичай невеликої, території.
ПОЛІС2 [фр.] — документ про страхування (житла, майна тощо).
ПОЛІСЕМІЯ — багатозначність слова, наявність кількох значень одного слова.
ПОЛІХРОМАТИЧНИЙ — багатоколірний.
ПОМПЕЗНИЙ [фр.] — пишний, урочистий, розрахований на зовнішній ефект.
ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ [лат.] — 1) викладення наукового чи загалом складного питання у загальноприйнятній (популярній) формі; 2) створення широкого визнання, масове поширення чого-небудь.
ПОПУРІ [фр.] — музичний твір, укладений з низки популярних оперних, опереточних, балетних мелодій, мотивів народних пісень, танців тощо.
ПОРТАТИВНИЙ [фр.] — невеликий за розміром, зручний для носіння при собі чи для перенесення з місця на місце.
ПОСТСКРИПТУМ [лат.] — приписка до закінченого і підписаного листа, що зазвичай позначається латинськими літерами Р. S.
ПОСТУЛАТ [лат.] — твердження, що приймається без доказів як вихідне положення.
ПОСТФАКТУМ [лат.] — по тому, як щось уже сталося, відбулося.
ПРЕРОГАТИВА [лат.] — виняткове право, що його має певний державний орган чи посадова особа.
ПРЕС-...1 — у складних словах вказує на належність цих понять до періодики, інформаційної служби, напр., прес-конференція, прес-центр, прес-аташе.
ПРЕС-...2 [фр.] — у складних словах вказує на приналежність цих понять до пресування, обробки пресом, напр., прес-форма.
ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ [англ.] — зустріч, бесіда політичного, громадського чи наукового діяча, а також учасника важливих подій з представниками преси, радіо, телебачення з питань, що викликають широку зацікавленість загалу.
ПРЕСТИЖ [фр.] — авторитет, вплив кого-, чого-небудь.
ПРЕТЕНДЕНТ [лат.] — той, хто виказує претензії на щось, домагається чого-небудь; той, хто домагається певної посади, звання, першості в конкурсі чи змаганні.
ПРЕТЕНЗІЙНИЙ [фр.] — той, хто претендує на значущість, оригінальність; позбавлений простоти, манірний.
ПРЕФЕРЕНЦІЇ (одн. преференція) [лат.] — переваги, пільги, напр., торговельні пільги, надані згідно з міжнародними договорами з метою розширення торгівлі між країнами.
ПРЕФІКС [лат.] — грам. частина слова, що стоїть перед коренем.
ПРЕЦЕДЕНТ [лат.] — випадок, що мав місце і є прикладом чи виправданням для наступних подібних випадків.
ПРИВАТНИЙ [лат.] — неофіційний, неслужбовий, домашній; П. власність — форма власності, за якої засоби та продукти праці належать окремим особам.
ПРІОРИТЕТ [нім.] — першість (у відкритті, винаході тощо); перевага, переважаюче значення чого-небудь.
ПРОБЛЕМА [гр.] — теоретичне чи практичне питання, що потребує розв'язання.
ПРОДУКТИВНИЙ [лат.] — 1) спрямований на створення матеріальних благ; 2) який дає, приносить бажаний результат; результативний, доцільний.
ПРОДЮСЕР [лат., англ.] — підприємець у царині шоу-бізнесу, мистецтва.
ПРОЕКТ [лат.] — 1) розроблений план забудови, схема технологічного процесу тощо; 2) попередній, ймовірний текст якогось документа тощо; 3) план, задум.
ПРОЛОНГУВАТИ [лат.] — продовжити термін чинності якого-небудь договору, угоди.
ПРОПАГАНДА [лат.] — поширення й поглиблене пояснення якихось ідей, вчення, знань; ідейний вплив політичного характеру на широкі маси.
ПРОРЕКТОР [лат.] — помічник, заступник ректора.
ПРОСОФІЯ [гр.] — 1) система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у мові; 2) вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування.
ПРОСПЕРИТІ [англ.] — процвітання.
ПРОСТРАЦІЯ [лат.] — пригнічений стан, що супроводжується цілковитим занепадом сили і байдужим ставленням до довколишнього світу.
ПРОТЕГУВАТИ — покровительствувати, надавати протекцію.
ПРОТЕЖЕ [фр.] — особа, що перебуває під чиїмось покровительством, чий-небудь ставленик.
ПРОТЕКЦІОНІЗМ [лат.] — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції (зокрема — митна політика).
ПРОТЕКЦІЯ [лат.] — покровительство, що виказується впливовою особою кому-небудь в облаштуванні його справ.
ПРОТОТИП [гр.] — прообраз, реальна особа, що послужила автору оригіналом для створення літературного, художнього образу, а також літературний, художній тип, образ, що є взірцем для іншого автора.
ПРОФАН [лат.] — необізнана у якій-небудь галузі людина.
ПРОФІЛЮВАТИ [фр.] — надавати чому-небудь певного профілю.
ПСЕВДО... [гр.] — лже... — у складних словах означає неправдивість, напр., псевдовчений — лжевчений.
ПСЕВДОНІМ [гр.] — вигадані ім'я, прізвище, що замінюють справжні у пресі, на сцені.
ПУНКТУАЛЬНИЙ [фр.] — точний, акуратний.
ПУНКТУАЦІЯ [лат.] — система правил уживання розділових знаків.
ПУНКЦІЯ [лат.] — проколювання стінки якої-небудь порожнини тіла, органа з метою лікування чи обстеження.
ПУТЧ [нім.] — заворушення невеликої групи змовників, спрямоване на здійснення державного перевороту.