К
КАДРИ [фр.] – 1) склад робітників (усіх або найбільш кваліфікованих) якої-небудь галузі діяльності, підприємства, установи, організації; 2) постійний склад військових частин регулярної армії.
КАЗУС [лат.] – випадок, пригода (як правило, кумедна); складна судова справа.
КАКОФОНІЯ [гр.] – безладне, хаотичне нагромадження звуків.
КАЛАМБУР [фр.] – гра слів, побудована на їх звуковій подібності, але різному значенні.
КАЛІГРАФІЯ [гр.] – мистецтво писати чітко, розбірливо, чисто.
КАЛЬКУЛЯЦІЯ [лат.] – кошторис, обчислення собівартості продукції, ціни товару.
КАМБІО [іт.] – позиковий лист, вексель.
КАМБІСТ [іт.] – спеціаліст з валютних операцій.
КАМПАНІЯ [фр.] – спеціально організована на певний період робота, діяльність щодо перетворення в життя важливих соціально-політичних, господарських або культурних заходів (напр.., виборча К., посівна К.); етап, період війни, в ході якого було досягнуто проміжної мети.
КАНДИДАТ [лат.] – 1) особа, намічена до обрання, призначення, прийому куди-небудь; 2) К. наук – науковий ступінь.
КАНІКУЛИ [лат.] – перерва у заняттях в навчальних закладах.
КАНЬЙОН [ісп.] – глибока вузька річкова долина з стрімкими схилами і вузьким дном.
КАПІТАЛ [нім.] — 1) економічна категорія, один з трьох продуктивних факторів виробництва (поряд з працею і землею); 2) вартість активів компанії, фірми тощо без відрахування боргових зобов'язань; 3) у макроекономіці — вироблені засоби виробництва (устаткування, споруди, запаси), які становлять речовий (реальний) К. Першим ступенем реального К. є грошовий К.— кошти для придбання засобів виробництва; 4) перен. головне майно, значна сума; те, що становить велику цінність.
КАРАТ [араб.] — одиниця ваги коштовного каміння, дорівнює 0,2 г.
КАРГО [ісп.] — вантаж без зазначення його найменування.
КАРДИНАЛЬНИЙ [лат.] — найважливіший, істотний, головний.
КАР'ЄРА [фр.] — 1) просування у службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності, досягнення слави; 2) рід діяльності, професія, напр., наукова К.
КАРІЄС [лат.] — руйнування твердої тканини зуба.
КАРМА [санскр.] — у релігійно-філософських системах Індії — закон відплати, за яким характер наступного існування людини (перевтілення після смерті) визначається її моральною поведінкою.
КАРТ-БЛАНШ [фр.] — 1) чистий бланк, підписаний особою, що надає іншій особі право заповнювати цей бланк текстом; 2) перен. необмежені повноваження.
КАРТЕЛЬ [іт., фр.] — 1) в економіці — одна з форм монополій; 2) у середні віки — акт, який визначав умови й порядок турнірів, дуелей; пізніше (приблизно до середини
XIX ст.) — письмовий виклик на дуель.
КАСАЦІЯ [лат.] — 1) оскарження до вищого суду судових рішень і вироків, які ще не набрали законної сили;
2) визнання виборів недійсними і скасування їх внаслідок порушення конституції або виборчого закону.
КАТАКЛІЗМ [гр.] — руйнівний раптовий переворот, катастрофа.
КАТАЛОГ [гр.] — перелік предметів (книг, рукописів, картин, музейних експонатів тощо) у певному порядку для полегшення їх розшуку.
КАТАСТРОФА [гр.] — велике несподіване лихо, подія з трагічними наслідками.
КВАЛІФІКАЦІЯ [лат.] — 1) рівень підготовленості до якої-небудь праці; 2) професія, спеціальність.
КВІНТЕСЕНЦІЯ [лат.] — найголовніше, найбільш суттєве.
КВОТА [лат.] — ек. частина, норма чого-небудь допустимого.
КЕЙФ [араб.] — відпочинок, приємне байдикування.
КЛАН [ірл.] — родова община, рід.
КЛАСИК [лат.] — загальновизнаний авторитет у якій-небудь галузі культури — письменник, учений, композитор, художник, твори якого зберігають своє значення і нині.
КЛЕПТОМАНІЯ [гр.] — хворобливе тяжіння до крадіжок, пов'язане з розладом психіки.
КЛЕРК [фр.] — конторський службовець.
КЛІКА [фр.] — група людей, об'єднаних з корисливою, підлою метою.
КОАЛІЦІЯ [лат.] — об'єднання, угода, союз держав, партій тощо для досягнення спільної мети.
КОГОРТА [лат.] — 1) підрозділ піхоти в Давньому Римі;
2) група осіб, згуртована спільними ідеями, метою.
КОД [фр.] — система умовних знаків або сигналів.
КОДЕКС — 1) систематизований єдиний законодавчий акт, що регулює яку-небудь однорідну галузь суспільних відносин, напр., цивільний К., карний К.; 2) сукупність норм, правил, напр., моральний К., шаховий К.
КОЛЕГА [лат.] — товариш по роботі, навчанню (у вищій школі), професії.
КОЛЕГІЯ [лат.] — 1) група осіб, які утворюють розпорядчий чи дорадчий орган; 2) об'єднання осіб деяких професій (напр., К. адвокатів).
КОЛЕДЖ [англ.] — вищий або середній навчальний заклад.
КОЛЕКТИВ [лат.] — група осіб, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами; сукупність людей, що входять до складу однієї організації, підприємства, установи.
КОЛОКВІУМ [лат.] — бесіда викладача зі студентами з метою визначення і підвищення рівня їх знань.
КОМЕНТАР [лат.] — 1) пояснення яких-небудь явищ, подій, текстів; 2) коментарі — міркування, пояснювальні та критичні зауваження з приводу чого-небудь.
КОМЕТА [гр.] — небесне тіло у вигляді світлої туманної плями з хвостом, що світиться.
КОМПАКТНИЙ [лат.] — стиснутий, щільний.
КОМПЕНСАЦІЯ [лат.] — 1) відшкодування, винагорода;
2) грошова сума, що виплачується за невикористану відпустку; 3) мед. зрівноваження, вирівнювання хворобливих розладів, напр., К. пороку серця.
КОМПЕТЕНЦІЯ [лат.] — коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких (компетентна) особа має знання, досвід.
КОМПІЛЯЦІЯ [лат.] — несамостійна літературна чи наукова робота, побудована на використанні опублікованих творів, праць різних авторів.
КОМПЛЕКС [лат.] — сукупність предметів, явищ, властивостей, понять, що утворюють єдине ціле, напр., містобудівний К., К. уявлень.
КОМПОНЕНТ [лат.] — складова частина чого-небудь.
КОМПРОМЕТУВАТИ [фр.] — підривати репутацію.
КОМПРОМІС [лат.] — згода з ким-небудь стосовно чого-небудь, досягнута шляхом взаємних поступок.
КОМФОРТ [англ.] — сукупність побутових зручностей, затишок.
КОМЮНІКЕ [фр.] — офіційне повідомлення, що публікується у пресі або передається по радіо, телебаченню.
КОНВЕНЦІЯ [лат.] — міжнародна угода, переважно з якого-небудь спеціального питання, напр., митна К., залізнична К.
КОНВЕРГЕНЦІЯ [лат.] — сходження, зближення.
КОНВЕРСІЯ [лат.] — зміна умов раніше випущеної державної позики.
КОНГРЕС [лат.] — 1) з'їзд, переважно міжнародний;
2) законодавчий орган (парламент) у США, в більшості країн Латинської Америки та деяких інших державах;
3) назва деяких політичних партій і організацій, напр., в Індії Індійський національний К.
КОНДИЦІЯ [фр.] — 1) заст. умова договору, найму;
2) норма, якість, яким згідно зі стандартом повинен відповідати продукт (напр., зерно), матеріал, товар.
КОНКУРЕНЦІЯ [лат.] — 1) змагання між окремими особами (конкурентами ), зацікавленими в досягненні однієї і тієї самої мети; 2) боротьба між підприємцями за більш вигідні умови виробництва та збуту товарів і за одержання найвищого прибутку.
КОНСАЛТИНГ [англ.] — діяльність компаній з консультації виробників, покупців, продавців у галузі експертної, технічної та економічної сфери.
КОНСЕРВАТИЗМ [фр.] — прихильність до всього старого, до віджилих традицій і порядків; ворожість до нового, передового в політичному житті, в науці, літературі тощо.
КОНСИГНАЦІЯ [лат.] — різновид комісійного продажу товарів за кордон.
КОНСЕНСУС [лат.] — одностайність, збіг думок.
КОНСОЛІДАЦІЯ [лат.] — 1) укріплення, зміцнення, згуртування; ек. операція щодо перетворення короткострокових державних позик у довгострокові або безстрокові, а також щодо об'єднання кількох позик в одну.
КОНСОРЦІУМ [лат.] — тимчасова угода між кількома банками або промисловими монополіями для проведення яких-небудь великих фінансових операцій тощо.
КОНСТАНТА [лат.] — постійна величина.
КОНСТАТУВАТИ [фр.] — встановлювати факт, наявність, безспірність чого-небудь.
КОНСТИТУЦІЯ1 [лат.] — основний закон держави, який визначає суспільний і державний лад, виборчу систему, принципи організації та діяльність органів державної влади і управління, основні права, свободи та обов'язки громадян.
КОНСТИТУЦІЯ2 [лат.] — будова організму, зумовлена певним співвідношенням у розвитку органів і тканин.
КОНТАКТ [лат.] — 1) спілкування, зв'язок; взаємодія в роботі, узгодженість дій; 2) ел. стикання провідників, що забезпечує проходження електричного струму.
КОНТЕКСТ [лат.] — уривок письмової або усної мови (тексту) із закінченою думкою, який точно визначає смисл окремого слова або фрази, що входять у нього.
КОНТРАГЕНТ [лат.] — особа чи установа, яка бере на себе певні зобов'язання за договором.
КОНТРАКТ [лат.] — договір, угода.
КОНТРАКТАЦІЯ — укладання контракту, договору між підприємствами або особами, які виготовляють продукцію, і організаціями, які заготовляють і збувають цю продукцію.
КОНТРОВЕРЗА [фр.] — розбіжність, суперечність; спірне питання.
КОНФЕДЕРАЦІЯ [лат.] — об'єднання, союз.
КОНФЕРЕНЦІЯ [лат.] — збори, нарада представників урядів, громадських, партійних, наукових та ін. організацій.
КОНФІДЕНЦІЙНИЙ [лат.] — довірчий, який не підлягає розголошенню, таємний.
КОНФІСКАЦІЯ [лат.] — примусове й безвідплатне вилучення майна за вироком суду або в адміністративному порядку.
КОНФЛІКТ [лат.] — зіткнення сторін, думок, інтересів; серйозні розбіжності, гостра суперечка.
КОНЦЕНТРУВАТИ [лат.] - 1) зосереджувати, збирати, нагромаджувати; 2) згущувати, напр. К. розчин.
КОНЦЕРН [англ.] — об'єднання фінансових, промислових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані контролю фінансових магнатів, які його очолюють; одна з форм монополій.
КОН'ЮНКТУРА [лат.] — 1) стан, обставини, що склалися в будь-якій галузі суспільного життя;
2) сукупність ознак, які характеризують стан економіки в певний період.
КООРДИНАЦІЯ [лат.] — узгодження, поєднання, приведення у відповідність.
КОРЕКТИВ [фр.] — поправка, часткове виправлення або зміна.
КОРПОРАЦІЯ [лат.] — група осіб, об'єднаних спільністю професійних або станових інтересів; товариство, спілка.
КОРУПЦІЯ [лат.] — підкуп, продажність посадових осіб, громадських і політичних діячів; злиття державних чиновників з кримінальним світом.
КОТИРУВАТИСЯ [фр.] — 1) цінитися, оцінюватися, мати обіг на біржі (про товари, цінні папери тощо); 2) мати ту чи іншу оцінку з боку суспільства, якої-небудь групи людей.
КОТУВАННЯ [фр.] — встановлення курсу валюти; визначення її вартості в іноземних валютах.
КРЕДИТ [лат.] — правий бік бухгалтерських рахунків; у пасивних рахунках запис у кредит означає збільшення власних або позичкових джерел коштів, у активних рахунках — зменшення грошових або товарно-матеріальних цінностей, опис дебіторської заборгованості (пор. дебет).
КРЕДИТ [лат.] — надання в позику товарів або грошей.
КРЕДИТОР — позикодавець, який дає що-небудь у позику, в кредит.
КРЕДО [лат.] — символ віри; переконання, основи світосприймання.
КРИЗА [гр.] — 1) загострений, нестійкий стан; 2) ек. відносне (порівняно з платоспроможним попитом) перевиробництво товарів, яке неухильно повторюється і призводить до занепаду виробництва, зростання безробіття тощо; 3) різка зміна, переломний момент у перебігу хвороби.
КРИМІНАЛЬНИЙ [лат.] — злочинний, позазаконний.
КРИПТОГРАФІЯ [гр.] - тайнопис.
КРИТЕРІЙ [гр.] — ознака, на підставі якої оцінюється яке-небудь явище, дія, ідея; К. істини — мірило достовірності наших знань, їх відповідності об'єктивній дійсності; критерієм істини є суспільно-історична практика людей, яка доводить істинність пізнання.
КУЛУАРИ [фр.] — бокові зали, коридори (в парламенті, на з'їзді тощо) для відпочинку; місця для неофіційних зустрічей, обміну думками.
КУПЮРА [фр.] — 1) скорочення, вилучення в тексті якого-небудь твору; 2) назва паперових грошей, облігацій та інших цінних паперів за їх номінальною вартістю.
КУРТАЖ [фр.] — комісійна винагорода маклера.