ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ВІВСА
Попередники
Овес вважається найменш вимогливою культурою до родючості ґрунтів та попередників. У сівозміні овес слід висівати насамперед після зернобобових, тоді він формує високобілкове зерно і дає приріст урожаю 3-4 ц/га і більше. Відмінними попередниками вівса є удобрені просапні культури. У роки недостатнього зволоження овес не рекомендується сіяти після цукрових буряків, які висушують ґрунт та мають спільних з ним шкідників. Не можна сіяти після буряків на полях, заражених нематодою, яка розмножується також і на вівсі. В Поліссі його посіви продуктивні після картоплі, гречки та льону-довгунцю. Через фітосанітарні проблеми овес не можна вирощувати після вівса та ярого ячменю. Добрий зерновий попередник жито, а пшениця і озимий ячмінь є можливими попередниками вівса.
Підготовка ґрунту
У Лісостепу, Поліссі та в передгірних і гірських районах Карпат основний обробіток складається з різноглибинного розпушування ґрунту дисковими чи плоскорізними знаряддями та зяблевої оранки.
Після збирання культур суцільного способу сівби поле лущать, а через 2-3 тижні орють на глибину орного шару. Поле з-під просапних культур орють без попереднього лущення. На важких і перезволожених ґрунтах рекомендується чизелювання або щілювання.
Поля, сильно забур'янені вівсюгом, для провокування його сходів додатково обробляють голчастими знаряддями (БИГ-3). На забур'янених коренепаростковими бур'янами площах спочатку проводять мілкий, а пізніше глибокий (23-25 см) обробіток ґрунту.
Весняний обробіток ґрунту під овес традиційний для ярих культур і може включати боронування, вирівнювання та культивацію. Він повинен гарантувати рівномірне, високоякісне загортання насіння під час сівби. Для вівса важливо забезпечити добре осідання ґрунту з нормально діючою капілярною системою, оскільки овес внаслідок плівчастості своїх зерен (25-30%) вимагає більше вологи для проростання і подальшого росту та розвитку, ніж пшениця, жито чи ячмінь.
Оскільки овес сіють дуже рано, а посівні площі відносно невеликі, у більшості випадків не проводять закриття вологи. Поле при настанні фізичної стиглості ґрунту готують до сівби з допомогою КПС-4 чи комбінованих агрегатів.
Підготовка насіння, сорти
Для сівби використовують тільки протруєне насіння, добре вирівняне, з масою 1000 зерен не менше 30-35 г і силою росту вище 80%. При висіванні насіння крупнішої фракції урожайність вівса значно зростає. Перед сівбою насіння протруюють на машинах ПС-10, ПСШ-5, Мобітокс та ін. препаратами вінцит ((2 кг/т), реал (0,2 кг/т), фундазол (2,0-3,0 кг/т). Насіння вівса, як і інших зернових культур, інкрустують з використанням плівкоутворювачів NaKMЦ, (0,2 кг/т в 10 л води) або ПВС (0,5 кг/т в 10 л води) з додаванням всіх необхідних пестицидів.
Сорти подані в табл.1.
Система удобрення
Овес краще за інші зернові культури засвоює елементи живлення з ґрунту і переносить кислу реакцію ґрунтового розчину. Він добре використовує післядію добрив. Овес засвоює поживні речовини рівномірно впродовж вегетації. Фосфорні і калійні добрива вносять під зяб, азотні застосовують навесні.
Овес дуже добре реагує на внесення добрив при вирощуванні на підзолистих, дерново-підзолистих, опідзолених фунтах, на яких приріст урожаю зерна за рахунок цього досягає 8-10 ц/га і більше. На цих ґрунтах під овес, насамперед, треба вносити підвищені норми азотних добрив; на чорноземах - фосфорних; на торфових-калійних та мідних. Овес найменш вимогливий до мінеральних добрив серед зернових культур. Потенціал його зернової продуктивності теж нижчий.
Норма внесення мінеральних добрив під овес становить N30-60Р30-60К30-60. При розміщенні вівса після стерньових попередників та на бідних ґрунтах норму мінеральних добрив збільшують на 25-30%. На торфових ґрунтах під овес застосовують підвищені норми калійних добрив (К60-90) та вносять мідні добрива - сірчанокислу мідь (25 кг/га) або піритні недогарки (3-4 ц/га).
При плануванні урожайності вівса вище 40 ц/га зростає потреба у мікроелементах і на інших типах ґрунтів. Так, на вапнякових ґрунтах вносять бор, на кислих (рН менше 5,2) - молібден. На ґрунтах з високим вмістом фосфору є потреба в цинку.
Якщо норма азотних добрив вище N40, то добрива вносять порційно. Частина з них вноситься у передпосівну культивацію, а решта - на початку виходу в трубку.
Застосування мінеральних добрив поряд з підвищенням врожаю збільшує вміст сирого білка і зменшує кількість клітковини в зерні вівса.
СІВБА
Спосіб сівби - вузькорядний (7,5 см), рядковий (12 см, 15 см).
Глибина сівби
Глибина сівби залежить від біологічних особливостей культури. Овес менше страждає від глибшої сівби, порівняно з ячменем. Крім того, для проростання плівчастого насіння потрібно більше води. Тому серед зернових культур глибина сівби вівса одна з найбільших. При ресурсоощадних технологіях його слід сіяти на 3-4 см. На легких ґрунтах глибина сівби може досягати 4-6 см.
Норма висіву
Овес характеризується підвищеною кущистістю і добре реагує на збільшення площі живлення. Але швидкість росту бокових пагонів, тобто енергія кущіння, є меншою, порівняно з іншими зерновими культурами. На зріджених посівах спостерігається утворення надмірного підгону, внаслідок чого затримується достигання зерна, затягується збирання врожаю і погіршується його якість.
Практичним методом запобігання цьому явищу є загущення посівів, що обмежує процес кущіння. Тому норми висіву вівса рекомендуються високі. У лісостеповій зоні висівають 4,5-5,5 млн/га, у Поліссі - 5,0-5,5 млн/га, а в передкарпатській і карпатській зонах збільшують до 5,5-6,0 млн/га схожих насінин.
При сівбі ранніх ярих на осушених торфових ґрунтах норму висіву знижують на 25-30%. Якщо під овес підсівають багаторічні трави, норму висіву вівса зменшують на 10-15 %.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Боротьба з бур’янами
Для знищення бур'янів у посівах вівса використовують такі гербіциди: агрітокс; базагран М; базагран хіт; 2,4Д; 2М-4Х; діален; дікопур; ковбой; лонтрел, банвел, луварам.
Захист від хвороб
Овес сильніше уражується хворобами при пізніх строках сівби. Від низки хвороб на ранніх стадіях росту захищає протруювання насіння. Для гарантованого одержання високих урожаїв рекомендується обприскувати посіви в період вегетації (табл. 2).
Боротьба зі шкідниками
Овес вирощується на незначних посівних площах і його технологія менш інтенсифікована порівняно з озимою пшеницею та ярим ячменем. Це обмежує розмноження та поширення специфічно вівсяних шкідників.
Найнебезпечнішими шкідниками цієї культури є шведська муха, стеблові блішки, хлібна п'явиця, злакові попелиці, вівсяний трипс. Для боротьби з ними використовують Бі-58 новий, діметрин, пілармакс, політрин.
Застосування регуляторів росту
Щоб запобігти виляганню посівів у фазі кущіння рекомендується вносити хлормекватхлорид, антивилягач, терпал С.
Збирання врожаю
Складність збирання вівса зумовлюється нерівномірністю достигання зерна у волоті. Очікування повної стиглості в усій волоті призводить до висипання зерна з верхньої частини її. Передчасне збирання теж небажане, бо можна одержати неповноцінне насіння. Крім того, вегетативна маса вівса висихає пізніше, ніж зерно, і при підвищеній вологості ускладнюється вимолочування. Тому овес рекомендується збирати лише роздільним способом. Збирання врожаю починають тоді, коли зерно у верхній частині волоті досягне повної, а в середній воскової стиглості. При роздільному збиранні дещо збільшується врожай завдяки підвищенню маси зерен у нижній частині волоті, які запізнюються з розвитком.
Лише на чистих від бур'янів площах, на низькорослих чи зріджених посівах, допускається збирання вівса прямим комбайнуванням.
Для скошування у валки використовують начіпні жниварки ЖВН-6А, ЖНС-6-12,ЖВР-10 і самохідні УСК-17 "Степ", ЖВН-6А-01 і ЖВР-10-03на базі енергозасобу КПС-5М. При формуванні подвійних і спарених валків не слід допускати в них зустрічного розташування волотей.
Підбір і обмолот валків здійснюють зернозбиральними комбайнами СК-5М "Нива", СК-6А "Колос", "Єнісей-1200" і "Дон", Лан, Славутич. Комбайни варто обладнати полотенно-транспортними підбирачами типу ПТП-ЗА.
Післязбиральну обробку зерна проводять на зерноочисних агрегатах ЗАВ-20, ЗАВ-25, ЗАВ-40, ЗАВ-50 і ЗАВ-100. Машини повинні забезпечувати максимальне відділення бур'янистої і зернової домішок. Для сушіння зерна рекомендується використовувати зерноочисні сушильні комплекси КЗС-20Ш, КЗС-40Ш, КЗС-25Ш, КЗС-25Б и КЗС-50.