Лекции по лесному хозяйству

Ліси Південного Степу - Типологічна характеристика

У Південному Степу природних лісів майже немає (за винятком заплавних). Ростуть лише полезахисні лісові смуги і штучно створе­ні невеликі лісові ділянки переважно з акації білої, дуба. Для цієї зони характерні часті посухи, суховії, пилові бурі, засолені грунти. За таких умов значно підвищується роль полезахисних насаджень. Штучні ліси тут займають 426 тис. га (128 тис. га полезахисних смуг, 54 тис. га яружно-балкових насаджень) на землях колгоспів і радгоспів. У державному лісовому фонді площа лісів становить близько 315 тис. га, з них 246 тис. га — полезахисні насадження, 58 тис. га — зелені зони. У породному складі лісів держлісфонду частка дуба досягає 26 %, сосни — 20, акації білої — 23, ясена зви­чайного й зеленого — 5 %.

Полезахисні лісові насадження і зелені зони міст займають окре­мі невеликі площі у безлісому Степу. Винятком є насадження сосни звичайної і кримської на Нижньодніпровських (Олешківських) піс­ках (130 тис. га) та заплавні ліси по нижній течії Дніпра, Дністра і Дунаю. На Нижньодніпровських пісках переважають дуже сухі (Ао) й сухі (Аі) бори (Л. К. 48), у низинах — вологі бори (А3),

вологі сосново-дубові субори (Вз). Дуже сухі бори займають низини на глибоких пісках, де немає гумусового горизонту, подекуди зарос­лих трав'янистою рослинністю. Нині на цих пісках ростуть низько­продуктивні дуже розріджені соснові культури. Сухі бори переважа­ють на пісках з рівнем ґрунтових вод на глибині 3—4 м. Вони мають сприятливіші умови, ніж дуже сухі бори; дещо вища тут ефектив­ність лісокультурних робіт. У заплавних лісах із складу дубняків поступово зникають липа, ясен, клен гостролистий, осика, інші де­ревні породи, багато чагарників, знижується продуктивність наса­джень. У заплавах (плавнях) нижнього Дніпра не ростуть в'яз та дуб. Південніше Каховки, де затоплення часто триває 1,5 місяця, поширені верба біла, осокор, великі зарості очерету (рис. 14). Верб­няки переважають також у заплавах дельти Дунаю. У заплаві Дні­стра ростуть насадження за участю дуба, в'яза, береста, ясена, осо­кора, тополі білої, вільхи.

У заплавах нижньої течії Дніпра і Дунаю переважають сирі (D4й мокрі (Dsвербові груди. У заплавах Дністра трапляються інші типи лісу, характерні для середньої течії Дніпра (волога за­плавна в'язова діброва (Dz), вологий заплавний тополевий груд (Ds), сирий чорновільховий груд (Di), деякі ін.). На санітарний стан лісів у степових районах негативно впливають нестача вологи, періодичні посухи, суховії, засолення грунтів. Так, після посух не­рідко спостерігаються передчасне засихання листя і його опадання, що призводить до суховершинності дерев або їх загибелі. Негативну роль виконують і листогризучі комахи.

Значної шкоди завдають судинні і некрозні хвороби: голандська хвороба ільмових, вільт клена та ін. Ці хвороби особливо шкідливі у сухих дібровах та судібровах, де відчувається постійний дефіцит вологи. Санітарний стан заплавних лісів залежить від тривалості затоплення. Дуже шкідлива різка зміна рівня ґрунтових вод у за­плавних дібровах (осушення чи підтоплення нерідко призводить до масового всихання дуба).

На піщаних і супіщаних грунтах в умовах сухих борів та суборів великої шкоди завдають личинки хруща, які пошкоджують коріння молодих рослин після посадки. У молодих культурах масово поши­рені паростков'юни (вони пошкоджують сосну звичайну, але сосні кримській шкоди не завдають). Для вирощування та догляду за лі­сами важливе значення мають застосування високої агротехніки, правильний підбір деревних порід, який сприяє підвищенню біоло­гічної стійкості створюваних насаджень, рівень розвитку агролісо­меліоративної науки.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить