Ліси Лісостепу - Типологічна характеристика
Природні умови Лісостепу дуже різноманітні як у кліматичному, так і ґрунтовому відношенні. Вологість клімату зростає із сходу на захід, а родючість грунтів — з заходу на схід. Грунти тут родючіші, ніж на Поліссі. У Лісостепу переважають твердолистяні породи (63, 6%); м'яколистяні і хвойні (соснові) займають відповідно 11,8 та 24,6 % загальної вкритої лісом площі. Домінуючою породою є дуб звичайний (43 %); у південно-західній частині цієї зони трапляється домішка дуба скельного. Значні площі займають похідні грабняки, які сформувались як результат надмірних' рубок дубових насаджень у минулому. Грабняки поширені в Хмельницькій, Вінницькій і Тернопільській областях (де займають більше ЗО % загальної площі дібров). За даними І. В. Туркевича (1962), у дібровах Лісостепу переваяїають дубові насадження (61 % площі).
Окремі похідні насадження формують береза, осика. Значне місце у складі деревостанів займають ясен звичайний, липа дрібнолиста, клени гостролистий, польовий, татарський з домішкою в'яза, береста, ільма, на заході — явора, берези та деяких інших порід. Твердолистяні породи з переважанням дуба займають найродючіші грунти — сірі, опідзолені суглинки, глини різної потужності і зволоження. На заболочених ділянках росте вільха чорна, а у заплавах рік — верба, тополі.
У Західному Лісостепу (Львівська і Тернопільська області) в межах природного ареалу бука ростуть букові ліси, які займають підвищені місця на суглинках буроземного типу і сірих лісових суглинках. На піщаних і супіщаних наносних дерново-підзолпстих грунтах, піщаних аренах по Дніпру і його притоках хвойні породи представлені сосною звичайною, на крейдяних відкладах Сіверського Дінця трапляється насадження сосни крейдяної. На крайньому заході Лісостепу є острівні ділянки ялиці білої та ялини (смереки). У лісових культурах за межами природного ареалу значні площі займають посадки сосни, смереки, модрини. У лісах Лісостепу інтенсивно розвивається підлісок із ліщини, калини звичайної, калини цілолистої, бруслини європейської і бородавчатої, кизилу, жимолості, спіреї, клекачки тощо. У Придністров'ї й на крейдяних відкладах по Сіверському Дінцю ростуть скумпія та інші теплолюбні види.
Природні, особливо грунтові, умови зумовили велике розмаїття лісорослинних угруповань і типів лісу у Лісостепу. Лісистість тут невисока (11 %) і збільшується із сходу на захід. Переважаючим типом лісорослинних умов є груди (свіжі і вологі типи, представлені дібровами і бучинами), які займають понад 50 % площі лісів регіону; судіброви (сугрудки) і субори займають більше 30 % площі лісів. Вони представлені головним чином свіжими типами лісорослинних умов. Площа соснових борів незначна (10 %). За ступенем зволоженості вони відносяться до свіжих (63%) і сухих (26%) гігротопів.
Бори (А) в Лісостепу займають невелику площу, створюючи фрагменти серед суборів на піщаних грунтах: в західному Лісостепу— на наносних післяльодовикових відкладах (Л. К. 13, 14), в центральному і східному — на призаплавних терасах Дніпра, Сівер-ського Дінця та їхніх приток (Л. К. 33—35). Трапляються також сухі (Аі) і свіжі бори (Аг) зі зрідженими сосновими деревостана-ми II—III бонітетів.
Субори (В) переважають у сухих, свіжих і вологих гігротопах. Сухі субори (Ві) зі зрідженими чисто сосновими деревостанами низької продуктивності найчастіше трапляються в східному Лісостепу (Л. К. 34, 35) на надзаплавних терасах рік. Свіжі дубові субори (Вг) невеликими ділянками поширені майже по всьому Лісостепу. Значні площі їх розміщені по Дніпру поблизу Черкас, на надзаплавних терасах, а також біля Сіверського Дінця, Ворскли, Псла та ін. (Л. К. 27, 29, 32, 34), на крайньому заході (Л. К. 13, 14). Похідні деревостани свіжого дубового субору представлені чистими дубняками, березняками.
У Львівській області (Опілля й Розточчя) в ареалі бука європейського трапляються ділянки свіжих і вологих букових суборів, які нагадують дубові субори (з тією лише різницею, що у їх складі присутній бук). Корінні насадження двоярусні: в першому ярусі росте сосна І—Iа бонітетів, в другому — дуб II—III, бук III— IV бонітетів, в домішці — береза, осика.
Породний склад, структура і загальна фітоценотична будова суборів і борів північних лісостепових районів подібні до описаних поліських типів. Соснові насадження судіброви характеризуються найвищою продуктивністю (бонітет сосни — Iа і вищий). Майже 50 % вкритої лісом площі судібров займають дубові ліси. На великих площах ростуть похідні деревостани, зокрема дубняки, грабня-ки, березняки, осичники. Грабові судіброви поширені майже у всіх районах Лісостепу (Л. К. 1-14, 16-18, 23-28, 30-32). На сході (Л. К. 29) вони змінюються свіжими липовими (пристеповими) судібровами.
Специфічними типами лісу, які трапляються лише на заході Лісостепу (Л. К. 1, 2) при співпадінні природних ареалів сосни й бука, є свіжі грабові і соснові субучини (Сг). Розташовані вони на підвищених місцях, на супіщаних із прошарками суглинку грунтах, підстелених вапняками. Деревостани мають складну структуру: у першому ярусі росте сосна високої продуктивності (І—Iа бонітетів) з домішкою берези, у другому — бук II бонітету з домішкою дуба скельного, клена гостролистого, явора, черешні, граба. Підлісок утворений ліщиною, свидиною, крушиною ламкою, кизильником чорноплідним, глодом, бруслиною бородавчастою. Трав'яного покриву в зімкнених деревостанах майже немає, у зріджених він подібний до покриву грабових судібров.
У свіжих субучинах (Сг) успішно відбувається природне поновлення бука та інших листяних порід. Похідні деревостани представлені букняками, грабняками, березняками, а також чистими сосновими культурами.
В західному Лісостепу (Л. К. 1, 13, 14) поширені й вологі грабові судіброви (С3) на низинних місцях, на схилах трапляються також вологі грабові субучини (Сз), за характером подібні до свіжих (вони відрізняються дещо нижчою продуктивністю сосни і домішкою смереки або ялиці). Слід зазначити, що в умовах свіжих і вологих судібров високу продуктивність мають деревостани модрини. Сухі судіброви без сосни на крутих схилах Дністра і Південного Бугу (Л. К. 16, ЗО, 36) займають незначні площі на дерново-підзолистих грунтах, утворених на виходах піщаників.
Деревостани представлені дубом звичайним чи скельним низької продуктивності (III—IV бонітетів) з домішкою берези. У підліску — глід, клен татарський, ліщина, бруслина бородавчаста. Похідні дервостани утворюють порослеві дубняки, чагарникові зарості.
Сирі чорновільхові сугрудки (Сі) і мокрі чорновільхові сугрудки (Сб) представлені деревостанами чорної вільхи з домішкою берези, осики II—III бонітетів. У підліску ростуть черемха, крушина ламка, калина тощо. Поширені вони в західній (Л. К. 13, 14) і центральній частинах Лісостепу (Л. К. 25, 32).
У свіжих і вологих грабових судібровах особливо низьку стійкість проти хвороб мають соснові культури, утворені на лісосіках суцільних рубок, де розвинутий опеньок; інтенсивне заростання пло-- щі порослю листяних порід, трав'янистою рослинністю сприяє розвитку шютте звичайного, а в місцях поширення осики — соснового вертуна.
Чисті культури сосни і смереки пошкоджуються кореневою губкою. Великої шкоди завдають чистим сосновим культурам сніголо-ми. В окремі роки значного пошкодження зазнають дуб, граб, клен та інші породи від листогризучих комах. У сухих сугрудках Придністров'я дуб пошкоджується дубовою омелою. Корінні деревостани в субучинах мають високу біологічну стійкість, однак природним шляхом сосна поновлюється незадовільно і часто випадає із складу молодників. Бук, який росте на межі свого ареалу, часто пошкоджується морозами, заморозками, які призводять до утворення стовбурних гнилей.
Найбільші площі в Лісостепу займають груди (діброви, бучини) — переважно дубово-широколистяні, змішані за складом і склад-' ні за формою насадження. Вони ростуть, як правило, на сірих лісових опідзолених грунтах і на опідзолених чорноземах. Головна лі-соутворююча порода — дуб, який у свіжих і вологих грабових дібровах досягає І і Iа бонітетів. У дібровах окрім дуба ростуть ясен, липа, клен гостролистий і польовий, граб, ільмові, черешня, осика, береза, яблуня лісова, груша дика тощо. Діброви приурочені до високих нагірних правих берегів рік, а в північних районах — до во-дороздільних просторів. Дубові ліси поширені на південному заході Лісостепу на території Вінницької, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Кіровоградської областей. Велику площу вони займають в Сумській і Харківській областях. В інших районах Лівобережжя відносно низький відсоток дубових насаджень. Найменше їх у районі хвойних лісів Придніпров'я і дещо більше — на території Волинської підвищеності. Похідні грабняки, які ростуть в дібровах, поширені на Поділлі. Великі площі ясеневих насаджень на південному заході Черкаської і Вінницької областей. Насадження з переважанням ясена поширені також у Київській і Сумській областях. Букові ліси, що формують бучини, ростуть лише на заході лісостепової зони, де проходить східна межа ареалу бука.
Діброви лісостепу за зволоженням поділяють на сухі фі), з фрагментами дуже сухих (D0), свіжі (D2), вологі (£>з), сирі (D4) і заплавні (D5), а бучини — на свіжі (D2) і вологі (D3). Сухі і дуже сухі діброви трапляються рідко. В них залежно від району і породного складу формуються: сухі грабові — в центральній частині Лісостепу (Л. К. 30—33), сухі грабові діброви з скельним дубом — у Придністров'ї (Л. К. 36, 37), сухі кленово-липові діброви — в східному Лісостепу (Л. К. 28, 34, 35) і сухі берестово-пакленові діброви — на південному заході (Л. К. 37, 38). В інщих районах поширення свіжих дібров пов'язане з сухими експозиціями на південних схилах. Сухі діброви займають верхні частини схилів, а іноді й плато. Головну роль у цих насадженнях відіграє дуб. Насадження сухої діброви утворює дуб звичайний, на південному заході — дуб скельний III бонітету з домішкою ясена. Другий ярус формують граб, клени — гостролистий і польовий, липа з домішкою груші, яблуні, на заході — черешня, береза. В підлісок входять бересклет бородавт частий, глід, рідше — ліщина, кизил тощо. В трав'яному покриві трапляються осока волосиста, тонконіг дібровний, грястиця збірна, копитняк, горлянка, маренка запашна та ін.
Найпоширенішим типом лісу в Лісостепу є свіжі діброви (D2). Вони займають значні площі плато і пологих схилів різних експозицій на Правобережжі і заході лісостепової зони" (рис. 12). В них залежно від деревних порід, що формують другий ярус, виділяють свіжі грабові діброви, кленово-липові, берестово-пакленові діброви, і від порід першого ярусу — свіжі грабові діброви зі скельним дубом, свіжі грабові бучини.
Великі площі займають свіжі грабові діброви (D2) майже в усіх, крім крайніх східних, районах (Л. К. 12, 17, 18, 23, 25, 30—33, 38). Тут досить сприятливі умови для росту як дуба і його супутників, так і багатьох цінних екзотів (наприклад, горіхів, бархату амур-ського тощо).
Корінні насадження мають складну будову: в першому ярусі дуб, ясен з домішкою явора і черешні (на заході регіону); в другому — граб, клени польовий (переважно на заході Лісостепу) і гостролистий, в'яз, липа, груша, яблуня, осика, береза та ін. Дере-востани в свіжій грабовій діброві характеризуються високою продуктивністю та якістю деревини.
Підліску у високоповнотних насадженнях немає, а в середньо-повнотних, особливо в безграбовому варіанті, його утворюють ліщина, свидина, клекачка, бруслина, глід, калина тощо. Трав'яний покрив представлений широким видовим складом мегатрофів, серед яких найхарактернішими є яглиця, маренка запашна, медунка широколистяна, копитняк, зеленчук, зірочник, дріоптерис чоловічий, осока волосиста, просянка розлога, костриця велетенська, а також такі весняні ефемери, як підсніжник, ряст, анемона та ін.
У Придніпров'ї (Л. К. 36, 37) поширені свіжі грабові діброви із скельним дубом. Вони займають плато або пологі схили з сірими лісовими суглинками і близьким заляганням карбонатів. Дерево-стани двоярусні: в першому ярусі дуб скельний II (І) бонітету з домішкою ясена, в другому — граб з липою дрібнолистою і сріблястою, клен гостролистий і польовий, берека та ін. Підлісок рідкий з ліщини, гордовини, свидини, глоду, на узліссях — з терну, шипшини. Покрив із мегатрофів розвивається переважно на прогалинах. На сході Придніпров'я за межами ареалу граба переважає свіжа кленово-липова діброва (рис. 13) (Л. К. 26—28, 34, 35). Займав вона плато і пологі схили на темно-сірих лісових суглинках і глинах. Деревостани двоярусні: в першому ярусі дуб II, рідше І бонітету, другий утворюють липа дрібнолиста, клени гостролистий і польовий, в'язові. Підлісок, як правило, добре розвинутий, представлений ліщиною, бруслиною, кленом татарським, крушиною проносною тощо, а похідні деревостани — чистими порослевими дубняками, липняками, берестняками.
Незначні площі на межі зі Степом (Л. К. 38) займають свіжі берестяно-пакленові діброви з деревостаном з дуба звичайного II бонітету, в домішці — берест, клен польовий, груша. Підлісок густий, утворений кленом татарським, бузиною, бруслиною, рідше ліщиною, гордовиною, глодом та ін., а похідні деревостани — берестняками, порослевими дубняками.
У найвологішій частині Лісостепу в межах ареалу бука ростуть свіжі грабові бучини (Л. К. 1, 2, 16, 17). Вони займають підвищені (вище 250 м н. р. м.) схили і подекуди рівнинні ділянки з суглинистими грунтами типу буроземів. Деревостани представлені буковим ярусом І бонітету з домішкою ясена, клена гостролистого, явора, ільма з рідким другим ярусом із граба. В домішці трапляються дуби звичайний і скельний, липа дрібнолиста, береза.
Підліску в зімкнених деревостанах, як правило, немає, при зрідженні верхнього намету він утворюється з ліщини, бруслини, калини, гордовини, клекачки, глоду та ін. У живому покриві переважають мегатрофи, іноді трапляється плющ. Похідні деревостани представлені грабняками.
Вологі груди (D3) поширені на півночі Лісостепу. Вони займають зволожені місця. в балках, ярах, заплавах рік. Основними типами лісу в цих умовах є: вологі грабові діброви (в межах ареалу граба), вологі грабові бучини (на заході Лісостепу) і вологі кленово-липові діброви (на Лівобережжі).
Вологі грабові діброви займають відносно великі території (Л. К. 12, 15—18, 25). Особливість вологої грабової діброви (на відміну від свіжої) полягає в меншій участі у складі корінних насаджень ясена, граба і більшій участі липи. Тут дуб знаходить оптимальні умови росту, досягаючи І і Iа бонітетів. У підліску ростуть типові для свіжої діброви чагарники, а також клен татарський, крушина ламка, бузина чорна тощо. В трав'яному покриві, як і у свіжій діброві, переважають мегатрофи з домішкою гігрофілів (гравілат річковий, дріоптерис жіночий, таволга та ін.). Похідні деревоста-ни — грабняки, осичники, березняки.
Вологі кленово-липові діброви поширені на сході Лісостепу (Л. К. 26). Вони виступають у комплексі зі свіжими в понижених місцях. У підліску і трав'яному покриві більше вологолюбних рослин.
Захід лісостепової зони (Л. К. 1, 2, 16, 17) займають вологі грабові бучини і букові діброви. Вони ростуть на схилах або на плато з незадовільним відтоком води, на темно-сірих лісових важко-суглинистих грунтах. Корінні насадження в першому ярусі утворюють бук І бонітету, ільм гірський, клен гостролистий, липа, дуб, ясен, явір, черешня; другому — граб. Похідні деревостани — грабняки.
Сирі груди діброви (D4) в Лісостепу є перехідними до заплавних дібров (Л. К. 5). Бонітет дуба тут знижується до II класу. До складу насаджень домішується вільха чорна, рідше — ясен (до ЗО %), який, за П. С. Погребняком, належить до гігрофільного екотипу, і берест. Є також домішка берези і осики; другий ярус корінних насаджень представлений кленом гостролистим і липою, а на заході Лісостепу — низькорослим грабом. Похідні деревостани у типі Dt — осичники, березняки, вільшаники, зарості козячої та інших верб. У підліску поширені ліщина, бруслина, свидина, крушина ламка, клен татарський, калина, бузина чорна тощо. Трав'яний покрив складається з характерних для типів D2, D% мегатрофів (копитняк, яглиця, медунка широколиста) з домішкою гігрофілів (гравілат річковий, розрив-трава, таволга).
На північному заході Лісостепу, на межі з Поліссям (Л. К. 12, 14 та ін.), сирій дібро, ві едафічно відповідають складні смереково-широколистяні насадження за участю дуба, смереки, ясена, вільхи чорної (сирі чорновільхові груди). Вони ростуть у лощинах стоку, призаплавній смузі річкових долин.
У мокрому трудовому едатопі (D$) зростають чорновільхово-ясе-нові ліси, які займають перехідну смугу від сирих дібров до низинних боліт (Л. К. 13, 33 і фрагментами в інших). Заплавні долини великих і середніх річок Лісостепу утворюють заплавні ліси з дуба, ясена, в'яза, береста, осокора та верби. Тип заплавних лісів із переважанням тих чи інших порід зумовлюється рельєфом, водним режимом, характером алювіальних відкладів і процесів ґрунтоутворення. Так, на піщаних і супіщаних грунтах пагорбкуватої прируслової заплави поширені тополеві ліси — осокірники і осичники, на пониженнях з іловатими грунтами ростуть заплавні ліси з верби білої. Лучні грунти центральної частини заплави зайняті насадженнями твердолистяних порід із переважанням дуба, подекуди — в'яза, береста та інших заплавних стійких порід. Площі притерасної заболоченої заплави зайняті вільховими лісами.
Корінні деревостани у дібровах і бучинах характеризуються високою стійкістю щодо зовнішніх негативних факторів. Деяке зниження їх біологічної стійкості пов'язане з засухами, пошкодженням молодих рослин заморозками, мучнистою росою, об'їданням листо-гризучими шкідниками (дубовою зеленою листовійкою, золотогузкою, зимовою п'яденицею, непарним шовкопрядом тощо). Всі ці негативні фактори призводять до усихання дубових насаджень. Найінтенсивніше усихання дуба спостерігається в похідних чистих порослевих насадженнях, біологічна стійкість яких значно нижча, у вологих і сирих типах лісу, де дуб має поверхневу кореневу систе-. му і чутливіший до зниження рівня ґрунтових вод та інших негативних процесів.
Не довговічні й порослеві грабняки багаторазової генерації. Чисті смерекові культури, утворені в свіжих дібровах на Поділлі, з 20— 25-річного віку повсюдно пошкоджуються кореневою губкою. Молоді культури горіха грецького, псевдотсуги зазнають негативного впливу від заморозків і морозів.