Лекции по лесному хозяйству

Ліси Лісостепу - Типологічна характеристика

Природні умови Лісостепу дуже різноманітні як у кліматичному, так і ґрунтовому відношенні. Вологість клімату зростає із сходу на захід, а родючість грунтів — з заходу на схід. Грунти тут родючіші, ніж на Поліссі. У Лісостепу переважають твердолистяні породи (63, 6%); м'яколистяні і хвойні (соснові) займають відповідно 11,8 та 24,6 % загальної вкритої лісом площі. Домінуючою породою є дуб звичайний (43 %); у південно-західній частині цієї зони трап­ляється домішка дуба скельного. Значні площі займають похідні грабняки, які сформувались як результат надмірних' рубок дубових насаджень у минулому. Грабняки поширені в Хмельницькій, Він­ницькій і Тернопільській областях (де займають більше ЗО % за­гальної площі дібров). За даними І. В. Туркевича (1962), у дібровах Лісостепу переваяїають дубові насадження (61 % площі).

Окремі похідні насадження формують береза, осика. Значне міс­це у складі деревостанів займають ясен звичайний, липа дрібнолис­та, клени гостролистий, польовий, татарський з домішкою в'яза, бе­реста, ільма, на заході — явора, берези та деяких інших порід. Твер­долистяні породи з переважанням дуба займають найродючіші грун­ти — сірі, опідзолені суглинки, глини різної потужності і зволожен­ня. На заболочених ділянках росте вільха чорна, а у заплавах рік — верба, тополі.

У Західному Лісостепу (Львівська і Тернопільська області) в межах природного ареалу бука ростуть букові ліси, які займають підвищені місця на суглинках буроземного типу і сірих лісових суглинках. На піщаних і супіщаних наносних дерново-підзолпстих грунтах, піщаних аренах по Дніпру і його притоках хвойні породи представлені сосною звичайною, на крейдяних відкладах Сіверського Дінця трапляється насадження сосни крейдяної. На крайньому за­ході Лісостепу є острівні ділянки ялиці білої та ялини (смереки). У лісових культурах за межами природного ареалу значні площі займають посадки сосни, смереки, модрини. У лісах Лісостепу ін­тенсивно розвивається підлісок із ліщини, калини звичайної, калини цілолистої, бруслини європейської і бородавчатої, кизилу, жимолості, спіреї, клекачки тощо. У Придністров'ї й на крейдяних відкладах по Сіверському Дінцю ростуть скумпія та інші теплолюбні види.

Природні, особливо грунтові, умови зумовили велике розмаїття лісорослинних угруповань і типів лісу у Лісостепу. Лісистість тут невисока (11 %) і збільшується із сходу на захід. Переважаючим типом лісорослинних умов є груди (свіжі і вологі типи, представле­ні дібровами і бучинами), які займають понад 50 % площі лісів регіону; судіброви (сугрудки) і субори займають більше 30 % площі лісів. Вони представлені головним чином свіжими типами лісорос­линних умов. Площа соснових борів незначна (10 %). За ступенем зволоженості вони відносяться до свіжих (63%) і сухих (26%) гігротопів.

Бори (А) в Лісостепу займають невелику площу, створюючи фрагменти серед суборів на піщаних грунтах: в західному Лісосте­пу— на наносних післяльодовикових відкладах (Л. К. 13, 14), в центральному і східному — на призаплавних терасах Дніпра, Сівер-ського Дінця та їхніх приток (Л. К. 33—35). Трапляються також сухі (Аі) і свіжі бори (Аг) зі зрідженими сосновими деревостана-ми II—III бонітетів.

Субори (В) переважають у сухих, свіжих і вологих гігротопах. Сухі субори (Ві) зі зрідженими чисто сосновими деревостанами низької продуктивності найчастіше трапляються в східному Лісо­степу (Л. К. 34, 35) на надзаплавних терасах рік. Свіжі дубові су­бори (Вг) невеликими ділянками поширені майже по всьому Лісо­степу. Значні площі їх розміщені по Дніпру поблизу Черкас, на надзаплавних терасах, а також біля Сіверського Дінця, Ворскли, Псла та ін. (Л. К. 27, 29, 32, 34), на крайньому заході (Л. К. 13, 14). Похідні деревостани свіжого дубового субору представлені чис­тими дубняками, березняками.

У Львівській області (Опілля й Розточчя) в ареалі бука євро­пейського трапляються ділянки свіжих і вологих букових суборів, які нагадують дубові субори (з тією лише різницею, що у їх складі присутній бук). Корінні насадження двоярусні: в першому ярусі росте сосна І—Iа бонітетів, в другому — дуб II—III, бук III— IV бонітетів, в домішці — береза, осика.

Породний склад, структура і загальна фітоценотична будова су­борів і борів північних лісостепових районів подібні до описаних поліських типів. Соснові насадження судіброви характеризуються найвищою продуктивністю (бонітет сосни — Iа і вищий). Майже 50 % вкритої лісом площі судібров займають дубові ліси. На вели­ких площах ростуть похідні деревостани, зокрема дубняки, грабня-ки, березняки, осичники. Грабові судіброви поширені майже у всіх районах Лісостепу (Л. К. 1-14, 16-18, 23-28, 30-32). На сході (Л. К. 29) вони змінюються свіжими липовими (пристеповими) судібровами.

Специфічними типами лісу, які трапляються лише на заході Лі­состепу (Л. К. 1, 2) при співпадінні природних ареалів сосни й бу­ка, є свіжі грабові і соснові субучини (Сг). Розташовані вони на під­вищених місцях, на супіщаних із прошарками суглинку грунтах, підстелених вапняками. Деревостани мають складну структуру: у першому ярусі росте сосна високої продуктивності (І—Iа боніте­тів) з домішкою берези, у другому — бук II бонітету з домішкою дуба скельного, клена гостролистого, явора, черешні, граба. Підлі­сок утворений ліщиною, свидиною, крушиною ламкою, кизильником чорноплідним, глодом, бруслиною бородавчастою. Трав'яного покри­ву в зімкнених деревостанах майже немає, у зріджених він подіб­ний до покриву грабових судібров.

У свіжих субучинах (Сг) успішно відбувається природне понов­лення бука та інших листяних порід. Похідні деревостани представ­лені букняками, грабняками, березняками, а також чистими сосно­вими культурами.

В західному Лісостепу (Л. К. 1, 13, 14) поширені й вологі гра­бові судіброви (С3) на низинних місцях, на схилах трапляються також вологі грабові субучини (Сз), за характером подібні до свіжих (вони відрізняються дещо нижчою продуктивністю сосни і домішкою смереки або ялиці). Слід зазначити, що в умовах свіжих і вологих судібров високу продуктивність мають деревостани модрини. Сухі судіброви без сосни на крутих схилах Дністра і Південного Бугу (Л. К. 16, ЗО, 36) займають незначні площі на дерново-підзолистих грунтах, утворених на виходах піщаників.

Деревостани представлені дубом звичайним чи скельним низької продуктивності (III—IV бонітетів) з домішкою берези. У підліс­ку — глід, клен татарський, ліщина, бруслина бородавчаста. Похідні дервостани утворюють порослеві дубняки, чагарникові зарості.

Сирі чорновільхові сугрудки (Сі) і мокрі чорновільхові сугрудки (Сб) представлені деревостанами чорної вільхи з домішкою берези, осики II—III бонітетів. У підліску ростуть черемха, крушина ламка, калина тощо. Поширені вони в західній (Л. К. 13, 14) і центральній частинах Лісостепу (Л. К. 25, 32).

У свіжих і вологих грабових судібровах особливо низьку стій­кість проти хвороб мають соснові культури, утворені на лісосіках суцільних рубок, де розвинутий опеньок; інтенсивне заростання пло-- щі порослю листяних порід, трав'янистою рослинністю сприяє роз­витку шютте звичайного, а в місцях поширення осики — соснового вертуна.

Чисті культури сосни і смереки пошкоджуються кореневою губ­кою. Великої шкоди завдають чистим сосновим культурам сніголо-ми. В окремі роки значного пошкодження зазнають дуб, граб, клен та інші породи від листогризучих комах. У сухих сугрудках При­дністров'я дуб пошкоджується дубовою омелою. Корінні деревостани в субучинах мають високу біологічну стійкість, однак природним шляхом сосна поновлюється незадовільно і часто випадає із складу молодників. Бук, який росте на межі свого ареалу, часто пошко­джується морозами, заморозками, які призводять до утворення стов­бурних гнилей.

Найбільші площі в Лісостепу займають груди (діброви, бучи­ни) — переважно дубово-широколистяні, змішані за складом і склад-' ні за формою насадження. Вони ростуть, як правило, на сірих лісових опідзолених грунтах і на опідзолених чорноземах. Головна лі-соутворююча порода — дуб, який у свіжих і вологих грабових діб­ровах досягає І і Iа бонітетів. У дібровах окрім дуба ростуть ясен, липа, клен гостролистий і польовий, граб, ільмові, черешня, осика, береза, яблуня лісова, груша дика тощо. Діброви приурочені до високих нагірних правих берегів рік, а в північних районах — до во-дороздільних просторів. Дубові ліси поширені на південному заході Лісостепу на території Вінницької, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської та Кіровоградської областей. Велику площу вони за­ймають в Сумській і Харківській областях. В інших районах Ліво­бережжя відносно низький відсоток дубових насаджень. Найменше їх у районі хвойних лісів Придніпров'я і дещо більше — на терито­рії Волинської підвищеності. Похідні грабняки, які ростуть в діб­ровах, поширені на Поділлі. Великі площі ясеневих насаджень на південному заході Черкаської і Вінницької областей. Насадження з переважанням ясена поширені також у Київській і Сумській об­ластях. Букові ліси, що формують бучини, ростуть лише на заході лісостепової зони, де проходить східна межа ареалу бука.

Діброви лісостепу за зволоженням поділяють на сухі фі), з фрагментами дуже сухих (D0), свіжі (D2), вологі (£>з), сирі (D4) і заплавні (D5), а бучини — на свіжі (D2і вологі (D3). Сухі і дуже сухі діброви трапляються рідко. В них залежно від району і пород­ного складу формуються: сухі грабові — в центральній частині Лі­состепу (Л. К. 30—33), сухі грабові діброви з скельним дубом — у Придністров'ї (Л. К. 36, 37), сухі кленово-липові діброви — в схід­ному Лісостепу (Л. К. 28, 34, 35) і сухі берестово-пакленові дібро­ви — на південному заході (Л. К. 37, 38). В інщих районах поши­рення свіжих дібров пов'язане з сухими експозиціями на південних схилах. Сухі діброви займають верхні частини схилів, а іноді й пла­то. Головну роль у цих насадженнях відіграє дуб. Насадження сухої діброви утворює дуб звичайний, на південному заході — дуб скель­ний III бонітету з домішкою ясена. Другий ярус формують граб, клени — гостролистий і польовий, липа з домішкою груші, яблуні, на заході — черешня, береза. В підлісок входять бересклет бородавт частий, глід, рідше — ліщина, кизил тощо. В трав'яному покриві трапляються осока волосиста, тонконіг дібровний, грястиця збірна, копитняк, горлянка, маренка запашна та ін.

Найпоширенішим типом лісу в Лісостепу є свіжі діброви (D2). Вони займають значні площі плато і пологих схилів різних експози­цій на Правобережжі і заході лісостепової зони" (рис. 12). В них залежно від деревних порід, що формують другий ярус, виділяють свіжі грабові діброви, кленово-липові, берестово-пакленові діброви, і від порід першого ярусу — свіжі грабові діброви зі скельним ду­бом, свіжі грабові бучини.

Великі площі займають свіжі грабові діброви (D2майже в усіх, крім крайніх східних, районах (Л. К. 12, 17, 18, 23, 25, 30—33, 38). Тут досить сприятливі умови для росту як дуба і його супутників, так і багатьох цінних екзотів (наприклад, горіхів, бархату амур-ського тощо).

Корінні насадження мають складну будову: в першому ярусі дуб, ясен з домішкою явора і черешні (на заході регіону); в дру­гому — граб, клени польовий (переважно на заході Лісостепу) і гостролистий, в'яз, липа, груша, яблуня, осика, береза та ін. Дере-востани в свіжій грабовій діброві характеризуються високою про­дуктивністю та якістю деревини.

Підліску у високоповнотних насадженнях немає, а в середньо-повнотних, особливо в безграбовому варіанті, його утворюють ліщина, свидина, клекачка, бруслина, глід, калина тощо. Трав'яний по­крив представлений широким видовим складом мегатрофів, серед яких найхарактернішими є яглиця, маренка запашна, медунка ши­роколистяна, копитняк, зеленчук, зірочник, дріоптерис чоловічий, осока волосиста, просянка розлога, костриця велетенська, а також такі весняні ефемери, як підсніжник, ряст, анемона та ін.

У Придніпров'ї (Л. К. 36, 37) поширені свіжі грабові діброви із скельним дубом. Вони займають плато або пологі схили з сірими лісовими суглинками і близьким заляганням карбонатів. Дерево-стани двоярусні: в першому ярусі дуб скельний II (І) бонітету з домішкою ясена, в другому — граб з липою дрібнолистою і срібляс­тою, клен гостролистий і польовий, берека та ін. Підлісок рідкий з ліщини, гордовини, свидини, глоду, на узліссях — з терну, шипши­ни. Покрив із мегатрофів розвивається переважно на прогалинах. На сході Придніпров'я за межами ареалу граба переважає свіжа кленово-липова діброва (рис. 13) (Л. К. 26—28, 34, 35). Займав вона плато і пологі схили на темно-сірих лісових суглинках і гли­нах. Деревостани двоярусні: в першому ярусі дуб II, рідше І боні­тету, другий утворюють липа дрібнолиста, клени гостролистий і польовий, в'язові. Підлісок, як правило, добре розвинутий, представ­лений ліщиною, бруслиною, кленом татарським, крушиною пронос­ною тощо, а похідні деревостани — чистими порослевими дубняка­ми, липняками, берестняками.

Незначні площі на межі зі Степом (Л. К. 38) займають свіжі берестяно-пакленові діброви з деревостаном з дуба звичайного II бо­нітету, в домішці — берест, клен польовий, груша. Підлісок густий, утворений кленом татарським, бузиною, бруслиною, рідше ліщиною, гордовиною, глодом та ін., а похідні деревостани — берестняками, порослевими дубняками.

У найвологішій частині Лісостепу в межах ареалу бука ростуть свіжі грабові бучини (Л. К. 1, 2, 16, 17). Вони займають підвищені (вище 250 м н. р. м.) схили і подекуди рівнинні ділянки з сугли­нистими грунтами типу буроземів. Деревостани представлені буко­вим ярусом І бонітету з домішкою ясена, клена гостролистого, яво­ра, ільма з рідким другим ярусом із граба. В домішці трапляються дуби звичайний і скельний, липа дрібнолиста, береза.

Підліску в зімкнених деревостанах, як правило, немає, при зрі­дженні верхнього намету він утворюється з ліщини, бруслини, ка­лини, гордовини, клекачки, глоду та ін. У живому покриві перева­жають мегатрофи, іноді трапляється плющ. Похідні деревостани представлені грабняками.

Вологі груди (D3поширені на півночі Лісостепу. Вони займа­ють зволожені місця. в балках, ярах, заплавах рік. Основними ти­пами лісу в цих умовах є: вологі грабові діброви (в межах ареалу граба), вологі грабові бучини (на заході Лісостепу) і вологі клено­во-липові діброви (на Лівобережжі).

Вологі грабові діброви займають відносно великі території (Л. К. 12, 15—18, 25). Особливість вологої грабової діброви (на відміну від свіжої) полягає в меншій участі у складі корінних насаджень ясена, граба і більшій участі липи. Тут дуб знаходить оптимальні умови росту, досягаючи І і Iа бонітетів. У підліску ростуть типові для свіжої діброви чагарники, а також клен татарський, крушина ламка, бузина чорна тощо. В трав'яному покриві, як і у свіжій діброві, переважають мегатрофи з домішкою гігрофілів (гравілат річковий, дріоптерис жіночий, таволга та ін.). Похідні деревоста-ни — грабняки, осичники, березняки.

Вологі кленово-липові діброви поширені на сході Лісостепу (Л. К. 26). Вони виступають у комплексі зі свіжими в понижених місцях. У підліску і трав'яному покриві більше вологолюбних рос­лин.

Захід лісостепової зони (Л. К. 1, 2, 16, 17) займають вологі гра­бові бучини і букові діброви. Вони ростуть на схилах або на плато з незадовільним відтоком води, на темно-сірих лісових важко-сугли­нистих грунтах. Корінні насадження в першому ярусі утворюють бук І бонітету, ільм гірський, клен гостролистий, липа, дуб, ясен, явір, черешня; другому — граб. Похідні деревостани — грабняки.

Сирі груди діброви (D4в Лісостепу є перехідними до заплав­них дібров (Л. К. 5). Бонітет дуба тут знижується до II класу. До складу насаджень домішується вільха чорна, рідше — ясен (до ЗО %), який, за П. С. Погребняком, належить до гігрофільного еко­типу, і берест. Є також домішка берези і осики; другий ярус корін­них насаджень представлений кленом гостролистим і липою, а на заході Лісостепу — низькорослим грабом. Похідні деревостани у типі Dt — осичники, березняки, вільшаники, зарості козячої та ін­ших верб. У підліску поширені ліщина, бруслина, свидина, крушина ламка, клен татарський, калина, бузина чорна тощо. Трав'яний по­крив складається з характерних для типів D2Dмегатрофів (копит­няк, яглиця, медунка широколиста) з домішкою гігрофілів (гравілат річковий, розрив-трава, таволга).

На північному заході Лісостепу, на межі з Поліссям (Л. К. 12, 14 та ін.), сирій дібро, ві едафічно відповідають складні смереково-широколистяні насадження за участю дуба, смереки, ясена, вільхи чорної (сирі чорновільхові груди). Вони ростуть у лощинах стоку, призаплавній смузі річкових долин.

У мокрому трудовому едатопі (D$) зростають чорновільхово-ясе-нові ліси, які займають перехідну смугу від сирих дібров до низин­них боліт (Л. К. 13, 33 і фрагментами в інших). Заплавні долини великих і середніх річок Лісостепу утворюють заплавні ліси з дуба, ясена, в'яза, береста, осокора та верби. Тип заплавних лісів із пе­реважанням тих чи інших порід зумовлюється рельєфом, водним ре­жимом, характером алювіальних відкладів і процесів ґрунтоутво­рення. Так, на піщаних і супіщаних грунтах пагорбкуватої прирус­лової заплави поширені тополеві ліси — осокірники і осичники, на пониженнях з іловатими грунтами ростуть заплавні ліси з верби білої. Лучні грунти центральної частини заплави зайняті насаджен­нями твердолистяних порід із переважанням дуба, подекуди — в'я­за, береста та інших заплавних стійких порід. Площі притерасної заболоченої заплави зайняті вільховими лісами.

Корінні деревостани у дібровах і бучинах характеризуються високою стійкістю щодо зовнішніх негативних факторів. Деяке зни­ження їх біологічної стійкості пов'язане з засухами, пошкодженням молодих рослин заморозками, мучнистою росою, об'їданням листо-гризучими шкідниками (дубовою зеленою листовійкою, золотогуз­кою, зимовою п'яденицею, непарним шовкопрядом тощо). Всі ці не­гативні фактори призводять до усихання дубових насаджень. Найінтенсивніше усихання дуба спостерігається в похідних чистих по­рослевих насадженнях, біологічна стійкість яких значно нижча, у вологих і сирих типах лісу, де дуб має поверхневу кореневу систе-. му і чутливіший до зниження рівня ґрунтових вод та інших нега­тивних процесів.

Не довговічні й порослеві грабняки багаторазової генерації. Чис­ті смерекові культури, утворені в свіжих дібровах на Поділлі, з 20— 25-річного віку повсюдно пошкоджуються кореневою губкою. Молоді культури горіха грецького, псевдотсуги зазнають негативного впли­ву від заморозків і морозів.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить