Лекции по лесному хозяйству

Типологічна характеристика лісів України

1. Ліси Полісся

2. Ліси Лісостепу

3. Ліси Північного Байрачного Степу

4. Ліси Південного Степу

5. Ліси Гірського Криму

6. Ліси Українських Карпат

Основою правильної організації та раціонального ведення лісо­вого господарства є комплексне лісогосподарське районування, яке поділяє територію країни на однорідні за природно-економічними умовами лісогосподарські області, округи, райони з чітко виражени­ми особливостями лісогосподарського виробництва. Тільки зональний підхід, що базується на всебічному врахуванні економічних і при­родних, зокрема лісорослинних, умов дає можливість ефективно ви­користовувати потенційні можливості лісового фонду, диференціюва­ти всі лісогосподарські заходи за типами лісу. Для комплексного районування лісових територій важливе значення має лісова типо­логія. Вона найповніше характеризує природу лісу, його внутрішні й зовнішні взаємозв'язки, є основою планування всіх лісогосподар­ських заходів.

Розробка регіональних систем ведення лісового господарства спрямована на підвищення продуктивності, довговічності лісів, по­ліпшення якості деревини, санітарно-гігієнічних, захисних, рекреа­ційних та інших корисних властивостей лісу, розширення бази по­бічного користування. Реалізація цих заходів передбачає добре знан­ня типів лісу, їх лісівничих особливостей та передумов біологічної стійкості, способів і засобів попередження пошкоджень і захворю­вань насаджень.

Продуктивність лісів, їх довговічність, корисні властивості, за­хисні функції залежать від типу лісу, а також від зовнішніх факто­рів. Різні інфекційні хвороби, шкідники, пошкодження, помилки у веденні лісового господарства негативно впливають на біологічну стійкість лісу, його продуктивність та корисні властивості. За дани­ми Б. Ф. Остапенко і 3. Ю. Герушинського (1975), природний по­тенціал продуктивності лісів Карпат та Лісостепу України викорис­товується на 40—70 %. Це зумовлено надмірним зрідженням дере-востанів, утворенням похідних малопродуктивних, багаторазового порослевого походження грабняків, дубняків, розвитком таких не­безпечних хвороб, як коренева губка, опеньок осінній, пошкоджен­ням лісів листогризучими комахами, пожежами, створенням на ве­ликих площах малостійких монокультур, різкою зміною водного режиму, забрудненням повітря та ін. Аби запобігти несприятливим процесам при реалізації регіональних систем лісового господарства, спрямованих на повне й раціональне використання лісового фонду, необхідно враховувати дію негативних факторів, реакцію на них лісонасаджень в окремих типах лісу.

При розробці систем лісогосподарських заходів на типологічній основі доцільно об'єднати типи лісу в окремі групи за лісівничими особливостями. Це створить умови для застосовування на великих масивах однотипних заходів. Розроблені регіональні системи мають охоплювати основні лісові масиви і відповідати головному напряму розвитку лісового господарства в лісогосподарській області, окрузі чи республіці в цілому.

Оскільки ліси дуже різноманітні, то навіть при великих масивах однотипних насаджень завжди є окремі ділянки із специфічними мікрокліматичними чи мікроекологічними умовами, у яких застосу­вання загальних систем заходів недоцільно. Для таких ділянок всі лісогосподарські заходи слід розробляти з урахуванням конкретних умов, оскільки тут ростуть особливо цінні чи рідкісні рослини, що € певними біотопами для окремих видів тварин і птахів. Так, на Поділлі, на вапнякових скелях у грабових дібровах ростуть цінні лікарські рослини — горицвіт весняний, валеріана лікарська та ін. У лісах Карпат, на кам'янистих розсипах із сосновими чи кедровими лісами гарно плодоносять брусниця, чорниця, інші ягоди, там же переважно поселяються глухарі. У куртинках сфагнових боліт між лісовою рослинністю росте журавлина. Піщані куртини серед боліт є місцем порхалищ для тетерева, глухаря. Аналогічних прикладів можна навести багато. Ми вважаємо, що такі ділянки (часто з уні­кальними для даного району видами рослин і тварин), незважаючи на їх невеликі розміри, необхідно зберегти при проведенні будь-яких лісогосподарських заходів.

Дотримання принципу зональності проведення лісогосподарських заходів на типологічній основі дозволило розробити типи лісових культур, способи вирощування лісових насаджень, системи головних рубок лісу та інші заходи. На базі лісової типології більш ніж пів­століття успішно провадяться лісоупорядкувальні заходи на Украї­ні. Ці роботи дали певний економічний ефект, сприяли розвитку лі­сового господарства. Проте сьогодні потрібна цілісна система веден­ня лісового господарства для кожної лісогосподарської області, ок­руга й основних типів (груп, родин) лісу, яка передбачала б комп­лекс робіт щодо еколого-економічних особливостей кожного регіону, охоплювала б весь період вирощування лісу. Ми наводимо характе­ристики основних типів лісу, даємо короткий опис причин, що при­зводять до зниження продуктивності та біологічної стійкості лісів.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить