Статьи по филологии

Жанрове розмаїття творчості Віри Вовк

Гасанова В. Т. – канд. філ. наук, доцент каф. української літератури ТНУ.

У статті розглядається жанрове різноманіття творчості Віри Вовк.

Метою даного дослідження є огляд жанрового розмаїття творчості Віри Вовк, її майстерності, яка полягає у ліричній чуттєвості зображення як людей, так і явищ природи.

Василь Стус писав до Віри Вовк у листі від 16 жовтня 1969 року, що він щиро заздрить її чистоті, її «граціозній вглибленості». Письменник мав рацію: мало кому вдавалося так полинути у світ тонкої матерії, вишуканої грації, ефемерної дійсності, як це вдалося Вірі Вовк.

У ХХІ ст. письменники продовжують розглядати особливості жанрової системи в українській літературі цього періоду, приділяють увагу концепції людини та характеру художнього мислення. Акцентується зв'язок літературного процесу з філософською думкою в Україні, а також зі слов’янською та європейською традиціями. Наголошується і на фольклоризмі як одній із найвизначальніших ознак літератури цього періоду, як одному з факторів її оновлення.

Літературна практика ясно свідчить про окреслення в єдиній жанровій площині провідних художньо-філософських напрямів, синхронний розвиток і взаємодія яких є умовою й чинником природного саморозвитку літератури.

Новизна полягає в поверненні до власне мистецької сутності, що передбачає первинність естетичних критеріїв і безумовну творчу свободу особистості, підзвітної загальнолюдським цінностям і морально-етичним засадам свого народу, а не «історичним рішенням» будь-якої державно-політичної волі.

Можна розглядати творчість Віри Вовк у різних аспектах. Розглянемо її з точки зору лексики, опису дії, форми та теми. Основний внесок у літературний процес авторка зробила поетичною збіркою «Юність» (1951, 1954), яку помітили завдяки численним художнім засобам, що використовуються для позначення явищ рослинного світу, які мають функцію конкретизації дії, тла для творення сюжетної лінії. Географічне розмаїття (Рим, Китай, Індія), посилання на мистецькі реалії (Горацій, «Мона Ліза») – все це заявило про Віру Вовк як талановиту авторку, яка поєднує буденне та особистісне, схрещує просторові площини та явища мистецтва.

Результатами продовження поетесою пошуків у сфері жанру стали її перші прозові збірки «Легенди» (1954) і «Казки» (1956). Обидві вони представлені у формі, доступній і дітям, і дорослим. У «Легендах» висвітлюються раніше згадувані біблійні теми, які переплітаються із різними площинами більш сучасних реальностей. Типологія та архетипність образів ясна та промовиста. Увага звертається на людину в цілому: на її дії, чесноти, вади. Майже те саме відбувається і в «Казках». Використовуючи зашифровані метафори, Віра Вовк передає універсальне через специфічне. Авторка звертає увагу на поняття доброти, чистоти, правди, які обов’язково будуть винагороджені.

Прозою Віри Вовк займалася ситуативно. У неї немає широких полотен, великих за обсягом романів, повістей. Прозовий доробок невеликий: три повісті, які авторка називає романами – «Духи і дервіші» (1956), «Вітражі» (1961), «Святий гай» (1983), – написані фактично в одному ключі, на одну тему, але подану в різних ракурсах. Усі її твори – ніби документовані описи себе у світі, змішані з фантазією.

«Духи і дервіші» – жанрово немов перехідний твір, «твір-звязка». Це серія біографічних нарисів, які перемежовані із особистими думками про мистецтво, релігію, життя взагалі. Не забуває авторка і про історію, що є важливим тлом для ірреальних подій. Цей твір – розмова авторки з собою, відтворення шляху шукання себе, свого покликання, самовикриття та відповідальності за свій світ.

«Вітражі» – лірична розповідь від першої особи (від імені головного героя). Цей роман не так розкриває шлях формування різних характерів, як креслить і розмальовує моменти прозріння, моменти особистого відкриття деяких життєвих правд. «Вітражі» – це взірці шукання праведниками життєвих цінностей, хоч деякі персонажі твору втікали від реальності в інший світ.

Драматичну форму Віра Вовк використовує для розкриття важливих для неї тем. У першій драматичній поемі «Смішний святий» відбувається боротьба між Добром і Злом, пошук правди, щастя, свого шляху. Природа перегукується з реаліями життя, виступає як частина вічного. Персонажі є типовими, буденними, простими, тому можна побачити переплетіння у творі церковних ритуальних пісень із фольклорними елементами. Тут Віра Вовк використовує багато церковно-хрис­тиянських елементів й елементів з українського фольклору, а також з літератури писемного періоду (три опришки-дияволи – немов три шевченківські ворони).

Наступні драматичні поеми («Триптих до циліндрових картин Юрія Соловія» (1982), «Іконостас України» (1988), «Вінок троїстий» (1988), «Весняне дійство» (1995), «Зимове дійство» (1994), «Казка про вершника» (1993)) складають частину того збірного світу, який авторка створює, переживає, цінує. Вони присвячені темам історії і несправедливості у ній, шукання правди в порожніх обіцянках, перемоги добра над злом. У драматичних поемах Віри Вовк переважають загальнолюдські цінності і проблеми, що часто переплетені прикладами з української історії чи культури.

У фольклорному оповіданні, побудованому на романтичній поетиці з елементами місячної містики, «Юдин срібляник», письменниця стає категоричнішою у своїх судженнях. Темою твору є зображення людини, яка покидає рідні місця і через те стає проклятою.

Вершиною оповідного жанру стали в письменниці дві книжки: «Святий гай» та «Карнавал» (1986). Це серії притч та повернення до мотивів, розроблених у повістях. «Святий гай» можна вважати продовженням «Вітражів», «Легенд», «Казок». Події передаються так виразно і конкретно, що описані картини, ситуації оживають, стають частиною світосприймання.

Віра Вовк зробила важливий внесок у жанрове багатство літературного процесу. Її твори є яскравою репрезентацією поєднання живої думки з реаліями сучасного життя.

Ключові слова: Віра Вовк, жанрове розмаїття, драматичні поеми, «Духи і дервіші», «Юдин срібляник», «Триптих до циліндрових картин Юрія Соловія», «Іконостас України», «Вінок троїстий», «Весняне дійство», «Зимове дійство», «Вітражі», «Легенд», «Казок», «Святий гай», поетична збірка «Юність».

Література

1. Астаф’єв Олександр. «Нью-Йоркська група»: До генези назви // Слово і час. – №2. – 1998.

2. Віра Вовк. Проза. – Київ: Родовід, 2001.

3. Віра Вовк. Театр. – Київ: Родовід, 2002.

4. Ревакович Марія. Дещо про Нью-Йоркську групу // Світовид, 1996.

5. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книгах) / За ред. А. Погрібного. – К.: РОСЬ, 1994.

Аннотация

В статье рассматривается жанровое разнообразие творчества Веры Вовк.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить