Статьи по экономическим темам

Формування ефективного середовища фінансової реструктуризації підприємств аграрної сфери економіки

Климчук С. В. , к. е. н. , доцент Таврійського Національного Університету ім. В. И. Вернадського.

Анотація. Реструктуризація боргових зобов'язань у агробізнес реструктуризації не принесла належних результатів, тому що в дійсному періоді не існує достатнього, як методичного так і правового, забезпечення даного процесу, що дає можливість здійснювати дані заходи з метою передачі отриманих коштів у тіньовий сектор. Тому оцінка формування ефективного середовища фінансової реструктуризації аграрних підприємств має особливо важливе значення, так як являє собою методичну основу оптимального формування даного процесу в сучасних умовах.

Ключові слова: середовище функціонування, фінансова реструктуризація, агробізнес реструктуризація, конкурентноздатність, збитковість, фактори функціонування.

Постановка проблеми. Діяльність підприємств аграрного сектора економіки, як основної складової господарської системи, може бути більш-менш ефективної залежно від того, у яких умовах вона здійснюється. Тому до того, як вирішувати питання реструктуризації або одержавлення підприємств, варто визначити характер середовища, у якій вони будуть діяти. До основних факторів, що характеризують таке середовище, ставиться наявність конкуренції як між виробниками, так і між споживачами продукції, що визначає специфіку керування підприємством. Ці ознаки покладені в основу класифікації середовищ, у яких функціонують підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Так Амбросов В. А. , досліджуючи трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону, приділяє свою увагу значенню форм господарювання й ефективності керування капіталом сільськогосподарських підприємств [1]. Алексеенков В. Е. аналізує процеси організації підприємницької діяльності у сільському господарстві, акцентує свою увагу на реорганізаційних моделях агробізнеса [2]. Гайдуцький П. І. розглядає організацію пайових й акціонерних товариств їх ефективність діяльності, прибігаючи до методів порівняльної оцінки процесів реструктуризації як на Україні так і за кордоном [4]. Крищенко К. Э. приводить результативну оцінку бізнесу в умовах України, підкреслює властиві національні особливості агробізнес реструктуризації на Україні [5]. Пугачов Н, Пугачова Е [6] показують досягнення реформованих аграрних підприємств. Саблук П. Т. [7] акцентує свою увагу на фінансових відносинах виникаючих у процесі реорганізаційних заходів, однак за межами розгляду залишаються питання формування ефективного середовища агобізнес реструктуризації. Тому основною метою даної статті є визначення основних напрямків формування ефективного середовища агробізнес реструктуризації.

Результати. Кінцевою метою фінансової реструктуризації підприємств є підвищення ефективності функціонування.

Розподіл класності по конкурентноздатності підприємств по питомій вазі свідчить про пропорційний розподіл по різних регіонах України. Представлена інформація показує розмаїтість умов функціонування підприємств, яким відповідають специфічні прийоми керування виробничими взаєминами. Для віднесення підприємства до того або іншого класу середовищ їхнього функціонування потрібна була розробка критеріїв конкурентноздатності, тобто визначення, при яких умовах можна вважати, що сільськогосподарське підприємство функціонує в реальному, здоровому конкурентному середовищі.

Пропонована класифікація передбачає існування різних формувань аграрного бізнесу майже в кожному класі середовищ. Результати дослідження досвіду розвинених країн по реорганізації агробізнеса показали, що при прийнятті рішень про приватизацію або одержавлення варто виходити з того, що в державі існує багато вкрай необхідних робіт з регулювання економіки, облаштованості побуту, які приватний сектор не хоче, не може або не повинен виконувати. Ці роботи повинен здійснювати державний сектор, розміри якого обумовлюються економічною або політичною доцільністю (табл. 2).

Таблиця. 1 Оцінка класності реструктурованних підприємств за ознаками конкурентноздатності по регіонах України, 2005 р.

Регіони

Класи конкурентноздатності (% частка в загальній кількості)

А

Б

В

Г

Вінницька

25

15

30

30

Волинська

20

25

35

20

Дніпропетровська

28

20

35

17

Донецька

30

25

26

19

Житомирська

31

22

29

18

Закарпатська

35

15

21

29

Запорізька

28

19

21

32

Івано-Франківська

27

18

24

31

Київська

35

10

25

30

Кіровоградська

32

15

15

38

Луганська

31

14

20

35

Львівська

29

15

15

38

Миколаївська

38

16

21

25

Одеська

48

12

19

21

Полтавська

40

15

29

16

Ровенська

39

19

15

27

Сумська

31

29

31

9

Тернопільська

45

25

18

12

Харківська

31

29

11

29

Херсонська

48

15

16

21

Хмельницька

35

31

28

6

Черкаська

29

28

27

16

Чернігівська

21

24

32

23

По м. Києву

18

29

28

25

По м. Севастополю

19

28

21

32

ФИАРК

26

31

32

11

Еволюційний характер агробізнес реструктуризації складається, головним чином, у випереджальному розвитку пріоритетних галузей і забезпечує ефективне сполучення відновлення модернізації основних виробничих фондів з досить високими темпами розвитку. Реструктуризація вимагає багато часу й більших коштів. Фінансовий же шлях реструктуризації характеризується, в основному, скороченням виробництва у відносно не пріоритетних галузях, що забезпечує відносно швидке приведення структури виробничого господарства до бажаного.

Таблиця 2 Фактори, що обумовлюють доцільність змісту находження підприємств у державній або приватній власності

Характер факторів

Фактори

  1. Небажання приватного сектора виконувати необхідні роботи (надавати послуги)
  1. Нездатність приватного сектора виконувати необхідні роботи або надавати необхідні послуги
  1. Недоцільність виконання необхідних робіт (послуг) приватними підприємствами

Економічні

  1. 1. Занадто високий ризик
  1. 1. Величезна вартість робіт
  1. 1. Неможливість створити конкурентне середовище
  1. 2. Занадто тривалий строк виконання робіт, освоєння потужностей
  1. 2. Потреба в підвищеній швидкості виконання робіт
  1. 2. Відсутність цінового бар'єра
  1. 3. Свідомо занижена рентабельність
  1. 3. Несприятливість зовнішніх умов
  1. 3. Особливо небезпечні виробництва або продукція
  1. 4. Неефективність мер держави по керуванню неадміністративними методами
  1. 4. Неприпустимість затримки фінансування
  1. 4. Не виключення недоцільного використання природних ресурсів
  1. 5. Необхідність експансії на зовнішньому ринку шляхом демпінгу
  1. 5. Банкрутство через нездатність керівництва забезпечити необхідний рівень керування
  1. 5. Необхідність тісної координації при виконанні робіт, здійснюваних різними підприємствами

Політичні

  1. 6. Необхідність перебороти відставання або недостатній розвиток територій або галузей
  1. 6. Демпінгові ціни на аналогічну продукцію
  1. 6. Необхідність політичного тиску на державу — споживача даної продукції
  1. 7. Необхідність забезпечити необхідний рівень зайнятості населення
  1. 7. Держава не в змозі створити належні умови для усталеної роботи підприємств недержавного сектора
  1. 7. Необхідність підвищеної мобілізаційної готовності
  1. 8. Необхідність забезпечити необхідний рівень середньої заробітної плати
  1. 8. Особлива таємність технології виробництва або продукції
  1. 9. Міжнародні угоди

Аналізуючи динаміку економічної ефективності реструктуризованних підприємств аграрної галузі економіки, можна зробити загальний висновок: їхня ефективність знижується й не просто знижується вони перебувають у глибокій стадії кризи. Так, якщо до приватизації кількість низькоефективних підприємств (куди ввійшли й збиткові) становило 49,6% від загальної кількості, то в 2005 р. воно становило 73,9%, тобто виросло в 1,5 рази, кількість середньоефективних підприємств зменшилося за цей період з 37,1 до 23%. Також зменшилася кількість високоефективних підприємств (3,1% в 2005 р. проти 13,3% у доприватизаційний період).

Аналогічна тенденція погіршення спостерігається також і в порівнянні з 1999 р. Кількість низькоефективних підприємств після реструктуризації в 1999 р. , так і в 2005 р. , збільшилося в 1,5 рази, але кількість таких підприємств до реструктуризації в 2005 р. було значно більшим, ніж в 1999 р. (відповідно 49,6 і 16,8%). Кількість середньоефективних підприємств в 2005 р. у порівнянні з 1999 р. зменшилось з 50 до 37,1%, а високоефективних відповідно з 33,2 до 13,3%.

Зіставлення результатів досліджень динаміки постприватизаційних змін ефективності діяльності підприємств агробізнесу в 1999 і 2005 р. дозволяє зробити наступні припущення.

1. Більш високий рівень ефективності, що мав місце до реструктуризації, не був реалізований у постприватизаційний період, що й привело, у свою чергу, до зниження рівня ефективності діяльності підприємств у поточному періоді.

2. Значний ріст кількості низькоефективних підприємств напередодні приватизації (майже в 3 рази в порівнянні з 1999 р. ) і зменшення частки високоефективних підприємств (в 2,5 рази) свідчать про погіршення умов діяльності підприємств у цілому.

Порівняльний галузевий аналіз експертних оцінок ефективності діяльності агропідприємств до й після приватизації у порівняльні з другими галузями економіці показав, що ефективність роботи після приватизації знизилася практично на 0,6 бала (рис. 1).

Певні відмінності має динаміка ефективності діяльності серед збиткових, низькоефективних і ефективних агропідприємств (табл. 3).

Середньогалузевий рівень ефективності діяльності реструктурованних підприємств

Рис. 1 Середньогалузевий рівень ефективності діяльності реструктурованних підприємств (по 7-бальній шкалі): 1 – до реструктуризації; 2 – після реструктуризації.

Таблиця 3 Порівняльна характеристика діяльності збиткових, низькоефективних і ефективних агропідприємств (по 7-бальній шкалі)

Підприємства

Оцінка ефективності

Рентабельність

Платоспроможність

Фінансова стабільність

до приватизації

після приватизації

Збиткові

3,3

2,5

1,7

1,6

1,7

Низькоефективні

3,4

2,9

2,1

1,9

2,0

Ефективні

4,0

4,2

3,8

3,5

3,6

З таблиці 3 видно, що згодом положення збиткових і низькоефективних підприємств погіршилося. Таким чином, фінансова реструктуризація не привела до поліпшення їхнього фінансового стану.

Зараз завантаженість виробничих потужностей реструктурованних агропідприємств оцінюється експертами на рівні нижче середнього (3,2 бали по
7-бальній шкалі), але трохи вище, ніж на державних (рис. 1). До основних факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей, варто віднести наступні: забезпеченість оборотними коштами; забезпеченість сировиною; фінансова стабільність; забезпеченість комплектуючими, запчастинами.

Середньогалузевий рівень використання виробничих потужностей на державних й реструктурованних підприємствах (по 7-бальній шкалі)

Рис. 2. Середньогалузевий рівень використання виробничих потужностей на державних й реструктурованних підприємствах (по 7-бальній шкалі).

Що стосується технологічного рівня, то в середньому він однаково низький як у державному, так і в реструктурованних секторах у порівняльні з другими галузями економіці. (рис. 2). Разом з тим 84% агропідприємств властиве високе моральне зношування основних засобів виробництва (для 70,5% державних). Це ще раз підтверджує висновок про те, що більше високий рівень ефективності діяльності державних підприємств обумовлений не перевагами державної форми власності, а тим, що в державній власності залишилися підприємства з найкращими можливостями, найвищим технічним потенціалом. Аналізуючи інвестиційні міри, які були прийняті в 2005 р. , можна зробити висновок, що 77% підприємстві не купували технології й устаткування, на 68% не проводилася реконструкція, 81% підприємств не вкладали кошти в будівництво об'єктів виробничого призначення. Разом з тим порівняльний аналіз збиткових і ефективних підприємств дозволяє зробити висновок про те, що на останніх покупка технологій провадилася в 5 разів, реконструкція в 3 рази, будівництво об'єктів виробничого призначення в 3,3 рази частіше (рис. 3).

За результатами досліджень, тільки 8,1% реструктурованних агропідприємств зовсім не мали збиткової продукції, разом з тим серед державних частка таких підприємств склала 16,2%. Майже третина (37,7%) реструктурованних агропідприємств мали від 40 до 59% збиткової продукції, а деяким менш половини державних підприємств (48%) – від 10 до 39%.

Середньогалузевий технологічний рівень державних і реструктурованних підприємств (по 5-бальній шкалі)

Рис 3. Середньогалузевий технологічний рівень державних і реструктурованних підприємств (по 5-бальній шкалі).

Поліпшення економічної ситуації підприємств аграрного сектора економіці зв'язано з наступними факторами (рис. 4):

фактор 1: зниження податкового тиску (коефіцієнт 0,2), а саме: зниження податкового тиску на фонд оплати праці; ліквідація відрахувань у державні цільові фонди; зниження ставки податку на додану вартість до 15%, а також зниження ставки податку на прибуток, що направляється на розвиток виробництва – до 15%;

фактор 2: реформування податкової системи й правового регулювання (коефіцієнт 0,1), а саме: прийняття пакета законодавчих актів, які підсилили б захист приватної власності, комерційної й банківської таємниць; розвиток ринкової інфраструктури в області інформації, зовнішньоекономічної діяльності й страхування ризиків; реалізація програми легалізації тіньових капіталів, що не мають кримінального походження (з огляду на амністію для капіталів, що повернулися через границю); установлення чіткого порядку обкладання й сплати акцизних зборів; ліквідація або істотне обмеження податкових і митних пільг;

фактор 3: надання підприємствам умов самоуправління та самофінансування (коефіцієнт 0,1);

фактор 4: зменшення ступеня несприятливих умов, пов'язаних з політичною ситуацією в країні (коефіцієнт рівняється – 0,1, на моделі позначений 0,1 тому, що взято інверсний фактор);

фактор 5: зменшення ступеня несприятливих умов, пов'язаних з факторами економічного середовища, тобто із платоспроможним попитом на продукцію (послуги) підприємства; умовами кредитування (доступність кредитів); правовим регулюванням господарської діяльності в цілому; захищеністю підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності (у всіх аспектах); валютно-фінансовою політикою; умовами патентування, сертифікації; умовами страхування.

Структурно-регресійна модель взаємозв'язків показників і їхнього впливу на забезпечення сприятливих умов для підвищення ефективної діяльності реструктурованних підприємств

Рис. 4. Структурно-регресійна модель взаємозв'язків показників і їхнього впливу на забезпечення сприятливих умов для підвищення ефективної діяльності реструктурованних підприємств.

Експеримент на моделі, розробленої Бондарем А. Н., Афанасьєвим Л. Ф., Лисак Н. В. , Любарським В. М. [3] і іншими, з використанням окремо даних у розрізі низькоефективних і високоефективних підприємств дозволив виявити деякі особливості у факторах, що сприяють поліпшенню економічної ситуації для діяльності підприємств аграрної сфери економіці.

Висновки. Покращення економічного середовища, яке б стимулювало збільшення ефективності діяльності реструктурованного підприємства, залежить від двох аспектів державного регулювання: з одного боку, це комплексне реформування податкової політики, а з другого – зменшення ступеня несприятливих умов, пов'язаних з факторами економічного середовища (платоспроможний попит на продукцію (послуги) підприємства), а також елементами державного регулювання економіки: валютно-фінансова політика; умови кредитування (доступність кредитів); правове регулювання господарської діяльності в цілому; умови патентування, сертифікації; умови страхування; захищеність підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності (у всіх аспектах), а також зменшення ступеня несприятливих умов, пов'язаних з політичною ситуацією в країні. Фактор 1 – зниження податкового тиску – виявився основним, найбільш впливовим для всіх підприємств. Разом з тим якщо для високоефективних підприємств другим по важливості є фактор 2 – комплексне реформування податкової системи взагалі, низькоефективні підприємства не зв'язують із ним надії на поліпшення. Для них дуже важливим є забезпечення насамперед свого нормального фінансово-економічного положення, що сприяє самостійності підприємства. У свою чергу, фактор 3 визначається рівнем розвиненості інформаційного забезпечення ринкової інфраструктури (доступність інформації про потенційних постачальників і про ринки збуту).

Аналіз установив, що для досягнення поліпшення ефективності підприємств, необхідні:

1) істотне поліпшення захищеності підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності й правового регулювання господарської діяльності в цілому (необхідне підвищення показників становить відповідно +3,3 і +3,1 бали по 7-бальній шкалі);

2) забезпечення максимальної доступності інформації про потенційних постачальників (+2,1 бали);

3) певне поліпшення політичної ситуації (+1,3 бали);

4) забезпечення доступності інформації про ринки збуту (+0,1 бала).

Крім того, необхідне здійснення комплексу мер по поліпшенню порядку оподатковування підприємств, а саме:

5) зниження податкового тиску на фонд оплати праці – до 30%;

6) зниження ставки податку на додану вартість – до 15%;

7) ліквідація відрахувань у державні цільові фонди;

8) ліквідація або істотне обмеження податкових і митних пільг.

Здійснення зазначених мір у загальному позитивно вплине на ефективність підприємств, однак заданий рівень підвищення ефективності (1,4 бали по 3-бальній шкалі) досягнуть не буде. Інакше кажучи, застосування зазначених заходів щодо поліпшення порядку оподатковування підприємств є необхідним, але недостатньою умовою для досягнення необхідного зрушення в ефективності реструктуруваннях підприємств.

Література

1. Амбросов В. А. Трансформаційні процеси а аграрній сфері регіону // Економіка АПК. – 2001. – №2. – С. 66-70.

2. Алексеенков В. Е. Організація асоціації підприємців у сільському господарстві // Економіка сільськогосподарських і переробних підприємств. – 2001. – №12. – С. 18-22.

3. Бондар Н. П., Лисак Н. В., Любарский В. М. Ефективне керування фірмою, сучасна теорія й практика. – СПБ: Будинок, Бізнес-преса, 2001. – 416 с.

4. Гайдукський П. И. Організація акціонерних і пайових суспільств. Практична допомога. – К.: УСХИ, 1992. – 211 с.

5. Крищенко К. Э. Роздержавлення власності в умовах України // Фінанси України. – 2003. – №3. – С. 11-21.

6. Пугачов Н, Пугачова Е. Реформування аграрних підприємств, досягнення й проблеми // Економіка. – №7. – 2003. – С. 12-15.

7. Саблук П. Т. Фінансові відносини в АПК. – К.: Освіта, 1999. – 275с.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить