Статьи по экономическим темам

З. М. СОКОЛОВСЬКА, д-р екон. наук, Одеський державний економічний університет

Управління інвестиційними проектами промислового підприємства — складний процес, до якого входять як формування та оцінювання інвестиційного портфеля підприємства, так і безпосереднє оперативне управління ним. Оперативне управління — це розробка календарного плану та бюджету реалізації інвестиційних проектів, побудова системи моніторингу реалізації інвестиційних програм, а також розробка критеріїв «виходу» з інвестиційних проектів і продажу фондових інструментів інвестицій­ного портфеля (при потребі). Зупинімося докладніше на етапі вибору реальних інвестиційних проектів для включення в інвестиційний портфель підприємства.

Сукупність можливих інвестиційних проектів різноманітна. Тому важливим напрямом є оцінка ефективності та доцільності конкретного проекту в умовах роботи підприємства. Об’єктив­ність такої оцінки значною мірою залежить від використання сучасного математичного апарату моделювання. Одним з найбільш продуктивних за наведених обставин є, на нашу думку, імітаційне моделювання.

Оцінювання і вибір конкретних інвестиційних проектів пропонуємо проводити на базі розробленого комплексу імітаційних моделей. Розглянемо коротко технологію дії математичного апарату.

У межах комплексу імітаційних моделей на теперішній час реалізовано можливості оцінки інвестиційних проектів таких напрямів:

* інвестування коштів у випуск нової продукції, диверсифікація виробництва;

* забезпечення зміни технології виробництва;

* забезпечення зміни обладнання;

* поліпшення функціонування системи матеріально-технічно­го постачання;

* впровадження конкретних інноваційних проектів.

Відповідно до цього базовою є специфіка підприємств машинобудування з тривалістю виробничого циклу, що не перевищує місяць.

Комплекс містить чотири моделі:

1. Модель прогнозування ринкового попиту на продукцію підприємства (прогноз ринкової кон’юнктури).

2. Модель оцінювання можливостей запуску у виробництво нових виробів (прогноз ринкового попиту на які є сприятливим).

3. Модель оцінювання виробничих, реалізаційних і фінансових можливостей підприємства на перспективу (до трьох років).

4. Модель імітації грошових потоків і порівняльного оцінювання різних інвестиційних проектів (на перспективу до трьох років).

Перша модель дає змогу підприємству завчасно оцінити свої перспективи на ринку та призначена сприяти формуванню ідеї нових інвестиційних проектів, пов’язаних із запуском у виробництво нових виробів. Її дія пов’язана з таким розділом бізнес-плану інвестиційного проекту, як «Аналіз ринку».

Проблема полягає у тому, що для розробки цього розділу недостатньо існуючих прийомів ретроспективного та елементарного поточного аналізу. Вони не забезпечують прогнозування можливих обсягів продажу продукту (послуги) у межах конкретного інвестиційного проекту на перспективу з моменту експлуатації проекту.

Імітаційна модель дає змогу оцінити різні комерційні стратегії підприємства в умовах невизначеної ринкової кон’юнктури. Головним результатом імітаційних експериментів є визначення оптимальної стратегії з точки зору мінімального ризику. Інакше кажучи, визначається склад виробничої програми в умовах коливання ринкового попиту на продукцію протягом строку досліду. Потім на базі аналізу можливих комерційних ризиків визначається номенклатура виробів з найменшим серед можливих ризиком.

Модель належить до класу динамічних і стохастичних. Тому кінцеві висновки робляться тільки на множині імітаційних прогонів. Зупинка експерименту здійснюється на базі спеціальних процедур зупинки відповідно до конкретних критеріїв (наприклад, коефіцієнт досягнення критичного обсягу виробництва чи продажу). Отже, на множині прогонів визначаються песимістичний, оптимістичний та стриманий варіанти ситуації по кожній з комерційних стратегій.

Що стосується визначення оптимальної комерційної стратегії, то в моделі для цього використовуються такі критерії — Вальда, Севіджа та Гурвіца. Критерії визначаються за результатами усіх проведених імітаційних прогонів.

Так, критерій Вальда — принцип найбільш гарантованого результату. За цим критерієм оптимальною стратегією у будь-якому стані середовища є та, яка дає змогу отримати найбільший виграш за найскрутніших умов. Стратегія називається максимінною. Отже, відносно результатів моделювання максимін — це максимальне значення прибутку на множині усіх песимістичних варіантів. Оцінювання достатньо надійне задля прийняття рішення в умовах невизначеності ринку. Також проводиться оцінювання відношення попиту та стратегії виробництва щодо виявлення найгіршого виходу з усіх найліпших виходів. Інакше кажучи, визначається значення прибутку на множині оптимістичних варіантів моделювання. Ця величина називається верхньою ціною, чи мінімаксом, а відповідна їй стратегія — мінімаксною.

Критерій Севіджа використовує матрицю ризиків. Відповідно до нього, оптимальною має бути стратегія, у якій ризик приймає максимальне значення у найбільш скрутній ситуації, тобто ризик дорівнює

,

де: — максимальний розмір прибутку на множині усіх оптимістичних виходів по всіх стратегіях, тобто ліпший з можливих виходів, отриманих у результаті серій експериментів по стратегіях, що досліджуються;

— розмір прибутку стосовно песимістичного виходу по s-й стратегії.

Однак найбільш реалістичний результат дає, на наш погляд, критерій Гурвіца. Відповідно до нього вибір стратегії регулюється показником песимізму-оптимізму, який називається ступенем оптимізму. Значення критерію знаходиться в інтервалі [0, 1]. Якщо воно дорівнює 1 — маємо максимінний критерій Вальда, якщо 0 — це є ознакою ідентичності мінімаксному критерію. За компромісним критерієм по кожній s-й стратегії визначається лінійна комбінація песимістичного та оптимістичного варіантів (значень прибутків):

,

де: — значення критерію Гурвіца по s-й стратегії;

— значення довірливої ймовірності прийняття рішення про вибір стратегії;

— значення розміру прибутку по s-й стратегії згідно з песимістичним та оптимістичним варіантами.

Отимальною є та стратегія, для якої це значення максимальне:

Отже, на основі отриманих прогнозних даних стосовно кон’юнктури ринку підприємство формує свій погляд на очікувану ефективність інвестиційного проекту. Окрім того, вже на цьому етапі розробки бізнес-плану інвестицій визначаються додаткові альтернативні варіанти інвестиційних проектів.

Оцінювання виробничих можливостей, визначення точок беззбитковості виробництва, а також ризику початку запуску виробів (що досліджуються) проводяться у межах другої моделі. Фактично мова йде про оцінювання реальності того чи іншого проекту. Вихідні дані надходять до четвертої моделі для подальшого аналізу. Мається на увазі проведення імітаційних експериментів (з визначенням впливу різних факторів) для обмеженої номенклатури виробів (нової продукції), а не для всієї виробничої програми підприємства. Дія моделі відповідає такому розділу бізнес-плану інвестиційного проекту, як «Плановий обсяг і структура виробництва продукту (послуг, що надаються)».

На концептуальному рівні зміст проведення імітаційних експериментів зводиться до такого.

Економістам підприємства треба оцінити на перспективу технологічні (ресурсні) можливості випуску виробів, умови їх без­збиткового виробництва, очікувані обсяги випуску, реалізації, розміри маржинального доходу та прибутку від реалізації. До цього ж, у загальному випадку управлінський персонал підприємства стоїть перед вибором запуску у виробництво кількох виробів. Отже, спочатку визначається можливість дослідження на моделі альтернативних інвестиційних проектів, пов’язаних із запуском у виробництво різних нових номенклатурних програм.

Імітаційна модель дає змогу оцінити наведені вище параметри в динаміці протягом заданого користувачем строку. Тривалість кроку імітації залежить від тривалості життєвого циклу виробу або визначається тривалістю реалізації інвестиційного проекту.

Модель має блочну структуру і містить такі блоки: «Оцінка умов беззбиткового виробництва»; «Виробництво»; «Результати діяльності»; «Оцінка ризику». Перший з наведених блоків працює один раз на початку чергової серії імітаційних експериментів і визначає умови беззбиткового виробництва нових виробів. У його межах також проводиться аналіз впливу змінних і постійних витрат на критичні обсяги виробництва.

Блок «Виробництво» дає змогу промоделювати реальні обсяги випуску за наявності конкретних обсягів виробничих ресурсів, що очікуються. Експериментатор самостійно визначає перелік ресурсів, які ставляться «на контроль».

Таким чином, в кожному t-му періоді (на кожному кроці імітації) визначаються обсяги виробництва i-х виробів (вектор обсягів виробництва Vt = (V1t, ..., Vit) і на їх основі — обсяги товарної продукції () з урахуванням обмежень по всіх видах виробничих ресурсів:

; ;

; l=,

де: — обсяги ресурсу l в t-му періоді (що очікуються), відповідно без урахування та з урахуванням впливу стохастичних факторів (D);

— норма витрат ресурсу l на i-й виріб у t-му періоді.

Дослідник вибирає виробничу стратегію для конкретної серії експериментів з бібліотеки стратегій, що надається. Оскільки модель стохастична, використовуються критерії зупинки експериментів (вибирається процедура зупинки експерименту з бібліотеки процедур), значення яких визначаються на базі вихідних даних блоку «Результати діяльності». Наприклад, такими критеріями можуть бути рентабельність продажу, % перевищення виручки від реалізації над критичним обсягом продажу, зміни серед­нього маржинального доходу на одиницю продукції (відносно всього портфеля замовлень) тощо. Після завершення серії прогонів на основі значення обраного критерію визначаються очікувані песимістичний, оптимістичний та стриманий варіанти результатів роботи підприємства. Вони надходять до блоку «Оцінка ризику».

Врешті-решт наведена модель дає змогу підприємству оцінити склад виробів, запуск у виробництво яких забезпечить максимальний прибуток з мінімальним фінансовим ризиком.

Однак виробнича програма підприємства не обмежується новими виробами. Підприємству важливо прогнозувати на перспективу свої виробничі можливості виходячи з усієї номенклатури виробництва.

Третя — центральна — модель комплексу дає змогу проаналізувати в динаміці на достатньо тривалу часову перспективу виробничі та реалізаційні можливості підприємства щодо випуску будь-якої виробничої програми. В ході імітаційних експериментів можливо апробувати різні стратегії управління, технології, зміни умов формування виробничих ресурсів, що імітуються в моделях (матеріальних, трудових, основних фондів); врахувати специфіку внутрішньої кооперації виробничих об’єднань (концер­нів), а також специфіку процесу реалізації.

Модель містить кілька блоків, до яких належать «Формування ресурсів», «Виробництво», «Реалізація», «Фінансові показники». У дуже загальному вигляді модель діє за описаним нижче сценарієм.

У блоці «Ресурси» проходить імітація формування усіх типів виробничих ресурсів (стосовно всієї виробничої програми):

= ± ,

де l — індекс ресурсу;

, — обсяги ресурсу, що очікуються в t-му періоді відповідно з урахуванням та без урахування впливу стохастичних факторів;

— імовірна величина: вплив стохастичних факторів.

Треба зауважити, що L = {l}; l = ,

де L — множина індексів усіх видів ресурсів (трудових — n, матеріальних — m, обладнання — m), використовуваних у моделі.

Тому у загальному вигляді технологічний спосіб виготовлення s-ї продукції на t-му кроці імітації є вектор такого виду:

,

де — витрати, відповідно, і-х трудових ресурсів (витрати часу роботи робочих і-х професій — , l-х матеріальних ресурсів (), j-х ресурсів обладнання (витрати часу роботи j-х груп обладнання — на виготовлення одиниці s-ї продукції у t-му періоді;

— «якісний» параметр, який характеризує витрати ресурсів (наприклад, стадію їх споживання).

Після формування ресурсів на кожному кроці імітації формується так звана активна черга, яка визначає завдання стосовно виробничої програми, де кожній номенклатурній позиції відповідає вектор

; s Ì S,

де: S — множина номенклатурних позицій;

— пріоритет s-ї позиції в t-му періоді;

— завдання щодо випуску продукції по s-й позиції в t-му періоді;

— оптова ціна (собівартість) s-ї позиції в t-му періоді;

— параметр, який однозначно ідентифікує s-ту позицію (вид виконання, ознака формування по s-й позиції незавершеного виробництва та ін.).

Головна подія блоку «Виробництво» — формування обсягів виробництва s-ї продукції у t-му періоді та на їх підставі — обсягу товарної продукції з урахуванням обмежень з усіх видів виробничих ресурсів:

, l Ì L; 0.

У блоці «Реалізація» визначаються обсяги постачання (як зовнішні, так і внутрішня кооперація) та реалізації. Відповідно до цього проходить імітація впливу різноманітних стохастичних факторів (наприклад, імітуються збої в процесі постачання та реалізації). Підсумкові фінансові результати та ступені ризику, що очікуються, визначаються у блоці «Фінансові результати».

Варто наголосити, що алгоритми усіх реалізованих стратегій (виробництва, постачання, реалізації) є багатокроковими процедурами. Відповідно до цього користувачу надається бібліотека найбільш типових алгоритмів. Модель стохастична, тому всі результати існують також у трьох варіантах — оптимістичному, песимістичному та стриманому.

Кожна з трьох наведених моделей може використовуватись окремо або в комплексі. Таким чином, за допомогою імітаційних експериментів програються різноманітні господарчі ситуації, які є підставою для інвестування. Вихідні результати експериментів (у межах конкретних моделей) в розрізі будь-якого досліджуваного проекту надходять до входу четвертої моделі комплексу для остаточної оцінки.

У цій моделі проходить імітація грошових потоків по кожному з досліджених проектів. Через стохастичний характер моделювання беруться до уваги три варіанти даних, отриманих стосовно грошових потоків: оптимістичний, песимістичний та стри­маний. У загальному вигляді грошовий потік визначається так:

= ,

де: — грошовий потік у t-му періоді по p-му проекту згідно з v-м варіантом (маються на увазі оптимістичний, песимістичний та стриманий варіанти);

— чистий прибуток в t-му періоді по p-му проекту згідно з v-м варіантом;

— амортизаційні відрахування в t-му періоді по p-му проекту.

У свою чергу, визначається так:

= – ( + ) – ,

де: — валовий прибуток (дохід) від реалізації продукції із урахуванням інфляції у t-му періоді по p-му проекту згідно з v-м варіантом;

— змінні поточні витрати на виробництво продукції з урахуванням інфляції у t-му періоді по p-му проекту згідно з v-м варіантом;

— постійні поточні витрати на виробництво продукції з урахуванням інфляції у t-му періоді по p-му проекту;

— податкові сплати, що входять до ціни виробу (з урахуванням інфляції);

— податкові сплати з прибутку (з урахуванням інфляції).

Вплив інфляції враховується в моделі за допомогою відповідних коефіцієнтів (надходять до моделі під час настройки на експеримент). Наприклад, вплив інфляції на обсяг амортизаційних відрахувань визначається так:

= · (1 + ),

де: — обсяг амортизаційних відрахувань по p-му проекту v-го варіанта без впливу інфляції;

— коефіцієнт інфляції.

Особливо треба підкреслити, що змінюючи ставки амортизаційних відрахувань, можливо отримати зовсім різні результати. Так, у разі використання ставок прискореної амортизації, що можливо, наприклад, під час дослідження інноваційних проектів, отримані результати будуть більш оптимістичними. Отже, ставка амортизаційних відрахувань — один з варіаційних параметрів настроювання на конкретну серію імітаційних експериментів.

Окрім грошових потоків в моделі проводиться імітація обсягів інвестиційних коштів, що є змістом підрозділу бізнес-плану «Графік потоку інвестицій». Вхідними даними для проведення імітаційних експериментів є дані кошторису робіт (в розрізі конкретних етапів виконання), пов’язаних з реалізацією проекту.

Інформація надходить до моделі з розбивкою по часових кроках (як правило, місяць). У процесі моделювання робиться імітація впливу стохастичних величин, що відображають відхилення від запланованого графіка надходження коштів. У загальному випадку обсяг інвестиційних коштів по проекту p у t-му періоді на m-му прогоні моделі визначається так:

= · (1 +),

де: — обсяг інвестиційних коштів у t-му періоді по p-му проекту на m-му прогоні моделі;

— обсяг інвестиційних коштів по s-й статті в t-му періоді по p-му проекту на m-му прогоні моделі;

— коефіцієнт відхилення очікуваних витрат від запланованих (стохастична або детермінована величина).

У свою чергу,

= · (1 +),

де: — базовий обсяг інвестиційних коштів або номінальний обсяг інвестиційних коштів у t-му періоді згідно з проектом p;

— темп інфляції t-го періоду.

Отже,

= · (1 +) · (1 +).

На множині прогонів відносно обсягів інвестиційних коштів (за аналогією з грошовими потоками) визначаються три варіанти:

оптимістичний — ;

песимістичний — ;

стриманий — = / m.

Отримані імітаційні результати по інвестиційному проекту надходять до блоку «Обробка результатів», де проводяться розрахунки підсумкових показників ефективності проекту, а також критеріїв ризику його реалізації.

Отже, проведення імітаційних експериментів сприяє відпрацюванню на моделі різних варіантів управлінських рішень відносно вибору та реалізації інвестиційних проектів. Менеджер-користувач може неодноразово змінювати умови експерименту завдяки завданню різних параметрів в ході настроювання на експеримент. До меню настроювання надходить цілий комплекс параметрів — від завдання часового періоду досліду та кроку імітації до вибору алгоритму стратегії управління, завдання законів розподілу випадкових величин тощо. Зважаючи на те, що імітація процесів здійснюється в динаміці і що користувач отримує інформацію не тільки про кінцеві результати того чи іншого проекту, але й дані про реалізацію проекту протягом часу (інформація по кроках імітації), стає зрозумілим, що моделі є досить зручними тренажерами для менеджерів, які займаються проблемами реального інвестування на промислових підприємствах.

Програмна реалізація комплексу імітаційних моделей здійснена у середовищі об’єктно-візуального програмування DELPHI. Гнучкість системи дає змогу раціонально вирішувати проблему інформаційного забезпечення імітаційних експериментів.

Експлуатація розробленого комплексу імітаційних моделей на ряді промислових підприємств довела підвищення обґрунтованості стратегічних і тактичних рішень у сфері інвестиційного ме-
неджменту.

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить