Статьи по экономическим темам

Подольний В. І к. е.н., доцент КАТУ НАУ

Погарська І. В. КЕДІ ТНУ ім. В. І. Вернадського викладач кафедри фінансів

Анотація

Зміни в стратегії, виробничих процесах, структурі кадрів можуть здійснюватися як циклічно, так і пропорційно, що спричиняє еволюційний шлях перетворень. Діалектика загальноекономічних принципів реструктуризації фінансового типу має важливе значення для обґрунтування методики й методології даного процесу. Успішна реструктуризація можлива тоді, коли оцінені діалектика й еволюція фінансової реструктуризації в контексті загальноекономічних принципів і факторів спостерігаючих розвиток даного процесу.

Ключові слова: Фінансова реструктуризація, діалектика загальноекономічних принципів, реструктуризація боргових зобов'язань, еволюція, методика, методологія.

Summary

Change the strategy in the production process, structure of the perconals are realize in the common economical principles. Success of the financial restructurization are conclude in the real reflecting evolution economical principles.

Kew words: financial restructurization, common economical principle, evolution, methods.

Прискорення процесів суспільного виробництва викликає відповідну реструктуризацію, що функціонує за допомогою закону вартості.

Нова стратегія змін орієнтується на технологічне й соціологотехнічне конструювання внутрішнього середовища організації у відповідь на зовнішні різноманітні й рухливі умови. Організаційні й поведінкові механізми підприємства пристосовувалися більшою мірою до виявлення стратегічних завдань відновлення й до форсування реактивного типу поводження, ніж до відтворення стабільних форм і методів керування й контролю.

Відомо, що ціннісне (аксіологічне) направлення розвитку теорій реструктуризацій одержує найбільше визнання на Заході в 1980-х рр. Увага більшості дослідників концентрується на організаційній культурі фірми. При цьому стає можливим дати культурно-філософське обґрунтування місії фінансової реструктуризації, підкреслюючи її методичний аспект. Подібний підхід реалізує передумови створення єдиної моделі організації, що поєднує раціональну й ціннісну орієнтацію, характерну для процесу реструктуризації.

Це обумовлює перехід до нового типу реструктуризації, у якій відбувається вв'язування критеріїв соціально-економічної ефективної діяльності з інтересами різних груп: партнерів по бізнесу, інвесторів, конкурентів і суспільства в цілому. Реструктуризаційний розвиток створює передумови використання зовнішніх джерел нововведень, матеріальних і фінансових ресурсів, які були надані постачальниками через систему стратегічних ринкових трансакцій.

Так Бондар Н. Б. визначає ефективне керування фірмою через призму взаємозалежних і взаємообумовлених процесів реструктуризації й санації при обліку таких факторів як оцінка вартості підприємства [1].

Будкин В. А. , визначаючи фінансові методи переважаючими в реструктуризаційному процесі, акцентує свою увагу на можливостях керування вартістю компанії й це на його думку головна передумова трансформації відносин власності, яку можна розглядати в діалектичному розвитку [2].

Есипов В.. Маховський Г., Тренова В. Ю. основним загальноекономічним принципом розвитку реструктуризації боргових зобов'язань уважають трансформацію факторів оцінки бізнесу й оперує таким поняттям як додаткова вартість [3].Л. Ченг, Ф. Джозеф указують на корпоративні методи керування реструктуризацією боргових зобов'язань [4]. Мендруп А. Г. приділяє увагу оцінці вартості в процесі реструктуризації пасивів як основного фактору економічного росту [5]. К. Джордж, П. Джордж акцентують свою увагу на якісних методах реструктуризації пасивів [6, 7] але за межами свого наукового розгляду залишаються питання методики й методології фінансової реструктуризації, трансформації методів визначення економічної вартості в процесі фінансової реструктуризації за допомогою векторних оцінок. Тому основною метою даної статті є оцінка діалектики загальноекономічних принципів реструктуризації фінансового типу як основи для методичного й правового забезпечення даного процесу.

У сучасному господарському житті, де реструктуризація робиться нормою, число учасників ринку небагато, і поводження одного з учасників обов'язково позначиться на стані ринку в цілому. У таких умовах передумова передбачення поводження процесу фінансової реструктуризації й поняття ії раціонального вибору гублять зміст. Сучасні західні концепції організаційного розвитку реструктуризації простежують еволюцію змін як інституту на основі підвищення й ускладнення стандартів нормативного підходу в більше диференційованому сучасному соціально-економічному середовищі в порівнянні зі старою, жорстко детермінованою системою. Необхідність оптимального сполучення реструктуризаційних перетворень із організаційним проектуванням приводить до розгляду взаємовпливів циклічних, структурних і системних факторів.

Застосовуючи принципи “системної технології втручання”, організаційного розвитку " до реструктуризаційного процесу має бути сформовано три етапи взаємозумовлених дій:

1) діагностика стану організаційних структур, методів і взаємодій;

2) проектування на основі дослідження, оцінки й відбору варіантів здійснення змін;

3) впровадження заходів і структур для здійснення організаційних змін. У складі організаційного розвитку провідне місце займає розробка організаційної моделі підприємства.

Компоненти організаційної моделі підприємства представлені на рис. 1

З позицій організаційної реструктуризації організація виробництва містить у собі як організацію виробничого процесу, так і організацію структур виробництва.

Компоненти організаційної моделі підприємства.

Рис. 1. Компоненти організаційної моделі підприємства.

З позицій системної динаміки наявність нововведень – імітацій, проміжних структур і знову організованих елементів говорить про діапазон мінливості системи. Безлічі прямих і зворотних зв'язків, переплетення взаємодій елементів свідчать про високу меру адаптації системи. Результатом саморозвитку системи є формування структур з більш високим ступенем адаптації, самоорганізації.

Відповідно до теорії організаційного розвитку, що відбуває самоорганізація системи, вона опирається на внутрішні організаційні структури, які здатні адаптуватися до зовнішніх дезорганізуючих впливів. У цьому випадку фінансова реструктуризація опирається на внутрішню структуризацію діяльності фірми. Тут мова йде про реструктуризацію на мікрорівні, що забезпечує радикальні технологічні, соціологічні зміни.

Процес організаційного розвитку повинен забезпечувати високий ступінь запобігання застосування персоналу в процес переходу до нового стану. Для цього широко вивчаються й впроваджуються методи поведінкових наук (психології, соціології, антропології, логіки, дидактики та ін.). Особливий акцент ставиться на ступінь готовності персоналу до змін, сприятливе соціально-психологічне середовище, соціокультурні цінності [6].

Для підвищення ефективності взаємодій виникає безліч альтернативних варіантів інтенсивності й тривалості, відкритості й націленості на більше повне використання можливостей реструктуризації. Виникаюча безперервна еволюція структури взаємозв'язків повинна бути забезпечена не тільки гнучкістю й рухливістю організаційних структур, але й здатністю господарської системи до самоорганізації й саморозвитку.

Організаційний розвиток сполучає в собі довгострокові й свідомо регульовані процеси з інтуїтивними спонуканнями, стихійними мотиваціями й високою невизначеністю результату. У цих умовах пошук оптимально підходящих структур і управлінських підходів є ключовим моментом ефективної стратегії реструктуризації,

До сучасної наукової парадигми фінансової реструктуризації так само можна віднести концепцію керування вартістю компанії на основі цінового підходу [4].

Дана концепція виникла на базі концептуальних системних підходів стратегічного керування, розроблених Кади Джорджем (BSC) [6].

Вартісної підхід дає можливість використати єдині показники під час прийняття як стратегічних, так і оперативних інвестиційних рішень, визначати, де створюється додана вартість і ефективно управляти грошовими потоками для збільшення капіталу акціонерів у процесі фінансової реструктуризації.

Сучасна концепція керування вартістю компанії й метод її оцінки зорієнтовані на визначення й керування ринкової вартості компанії. При цьому методі можливо в цілому вартість компанії розбити на безліч вартості, що відносяться до певних груп: а) методи, які базуються на визначенні вартості окремих активів (майновий підхід); б) методи, які базуються на аналізі кон'юнктури фондового ринку (ринковий підхід); в) методи, в основі яких лежить аналіз доходів компанії (дохідний метод).

Майновий підхід при оцінці вартості компанії базується на оцінці витрат, спрямованих на нагромадженні або визначенні можливої вартості реалізації різних видів активів: матеріальних – основних і оборотних, і нематеріальних. Сума вартості всіх цих активів є загальною вартістю компанії [6].

Ринковий підхід дає можливості визначити ціну, що готові заплатити нові власники нинішнім акціонерам за оцінене підприємство, при цьому загальна вартість компанії визначається як сукупна ринкова вартість її акцій на основі порівняння оцінюваного підприємства з аналогічним. Такий підхід дає можливість визначити поточну ринкову вартість компанії без обліку перспектив її росту.

Оцінка вартості компанії на основі ринкової вартості акцій залежить від рівня розвитку фондового ринку і його кон'юнктури.

Кіндрат Карлберг. визначив, що фактично за період з 1987 до 1991 року безліч провідних компаній мали значні темпи зростання прибутку, але кореляційні зв'язки досліджуваних компаній з ринковою капіталізацією були слабкі [8].

У національних умовах змін макроекономічних показників ускладнюється низьким рівнем розвитку національного фондового ринку.

Дохідний метод базується на аналізі грошових потоків або визначенні економічного прибутку. По суті, дохідний підхід показує ефективність і період повернення інвестицій, з огляду на альтернативну вартість використання капіталу й премії за ризик, і зорієнтований на задоволення потреб власників підприємства в збільшенні свого капіталу. Вартість компанії, певна по дохідному методі, багато в чому обумовлена очікуваними доходами [8].

Оцінка вартості компанії на основі майнового, ринкового або дохідного методів лише з використанням ринкового критерію не показує вартісної цінності компанії для широкого кола споживачів, не адекватно показує конкурентноздатність і її можливості до росту.

Концепції BSC і керування вартістю в процесі реструктуризації виникли одночасно й у даний момент уважаються одними з популярних концепцій у світі бізнесу-реструктуризації. Перевага BSC укладається в цілісності й системності, дає можливість оцінити компанію з погляду клієнтів і акціонерів. Керування вартістю має іншу перевагу – математичну точність і єдність критеріїв щодо прийняття управлінських рішень [8].

У даний момент деякі з авторів звертають увагу на потребу інтеграції концепції BSC і керування вартістю компанії з використанням показника економічної доданої вартості (EVA), що дає можливість ліквідувати недоліки й збільшити переваги кожної з концепцій.

Формування нової методології оцінки й управління вартості компанії в процесі фінансової реструктуризації повинне базуватися на оцінці можливості підприємства генерувати більше цінностей для споживачів і значно ефективніше, ніж конкуренти. Цінність реструктуризаційної компанії показує не тільки фінансові економічні показники функціонування, а й характеризує роль у соціально-економічному розвитку регіону й держави, суспільства в цілому.

На підставі такого підходу вартість компанії є сумарним показником, що характеризує розміри й конкурентноздатність фірми, ринкову вартість її капіталу, ефективність функціонування, роль компанії в соціально-економічному розвитку суспільства.

Таким чином, вартісної метод являє собою замкнуту систему визначення розмірів, моніторингу для проведення реструктуризації (рис. 2).

Концепція керування вартістю на основі цінового підходу.

Рис. 2. Концепція керування вартістю на основі цінового підходу.

Порівняльний похід до оцінки вартості компанії на основі цінового підходу в процесі фінансової реструктуризації передбачає оцінку досліджуваної компанії за головними показниками в порівнянні зі світовими досягненнями.

Порівняльна оцінка вартості компанії до й після фінансової реструктуризації повинна дати відповідь на питання: як змінити підприємство, щоб стабільно генерувати більше цінностей і ефективніше управляти грошовими потоками. Відповідь на це питання зажадає ідентифікації головних показників максимізації вартості компанії й відділення ключових стратегічних сфер компетенції.

Більше зробленою методологією фінансової реструктуризації є метод векторних оцінок по трансформації пасиву компанії із використанням дихотомних змінних, котрий перетинається з матричним методом оцінки.

Для оцінки ефективності фінансової реструктуризації можна використати наступні рівняння:

, (1)

де R(fr) – являє собою показник результатів фінансового стану підприємства;

, (2)

де I(fr) – загальний індекс фінансової реструктуризаційної діяльності;

ТRRfr – вектор трансформації пасиву;

edfr – результат експрес діагностики підприємства;

R/Lfr – вектор оптимуму співвідношення рентабельності й ліквідності;

Cопtrolfr – вектор контрольних змінних.

Для аналізу фінансової реструктуризації підприємства в цілому був створений індекс стратегічної фінансової реструктуризації, що містить у собі наступні показники, а саме:

- трансформація пасиву;

- матрично-комплексна оцінка експрес діагностики підприємства по заданому векторі вибору оптимального значення фінансового стану підприємств;

- оптимальне співвідношення рентабельності й ліквідності підприємства;

- результативне застосовування фінансової реструктуризації на основі вектора контрольних змінних.

Етапи, які можна виділити в процесі реалізації фінансової реструктуризації, відповідають загальній схемі проведення реструктуризації, що передбачає, насамперед, проведення аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів діяльності фірми, оцінки її фінансового стану. На основі отриманих даних робляться висновки про доцільність реструктуризації об'єкта господарювання, а також визначаються основні цілі її проведення, які, у свою чергу, визначають основну концепцію перетворень, стратегію їхньої реалізації. У рамках обраної стратегії окреслюється коло тактичних засобів, спрямованих на досягнення цілей.

Оцінка можливостей використання даних фінансових інструментів для реструктуризації українських підприємств дає можливість визначити деякі проблеми, які заважають їхнього застосування. У першу чергу, оптимальні умови для одержання переваг від фінансової реструктуризації забезпечать розвиток фінансового ринку України. Створення необхідної інфраструктури для фінансування ринку цінних паперів дасть можливість, як емітентам, так і інвесторам оптимально реалізувати свої інтереси: першим – розмістити емітовані цінні папери й залучити додаткові фінансові ресурси в необхідному обсязі, другим – дістати максимальний прибуток від вкладеного капіталу.

 ЛІТЕРАТУРА

1. Бондарь Н. П. Эффективное управление фирмой, современная теория и практика. – СПБ.: Изд Дом " бизнес – пресса", 2001. – 416с.

2. Будкин В. А. Предпосылки и результаты трансформации собственности в постсоциалистических государствах // Экономика Украины. – 2003. – №3. – С.80-81.

3. Есипов В., Маховский Г., Теренова В.. Оценка бизнеса. – СПБ.: Питер, 2001. – 416с.

4. Ли Ченг, Финнерти Джозефф И Финансы корпораций, теория методы и практика Пер. с анг. – М.: Инфра, 2000. – С.275.

5. Мендруп А. Г. Методические особенности оценки стоимости предприятий в условиях экономической трансформации // Держ інформ бюлетень приватизації. – 2002. – №7. – С.56-59.

6. Кади Джордж Количественные методы в экономике. – М.: Дис, 2003. – 451с.

7. Перар Дж. Управление финансами / пер с франц. – Финансы и статистика, 2002. – 360с.

8. Кондрат Карлберг Бизнес анализ с помощью Еxel 2000.\ пер с англ. – М.: Издательский дом Вильямс, 2000. – 480с.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить