Статьи по экономическим темам

Можливості українського овочівництва в умовах глобалізації

Сич З. Д., доктор сільськогосподарських наук, Національний аграрний університет, Хареба В. В. - доктор сільськогосподарських наук, Українська академія аграрних наук

Входження України у світову економічну спільноту вимагає нових підходів в сферах суспільного життя і виробництва, в т. ч. і в овочівництві. Необхідною умовою успіху є чітка спеціалізація для трьох основних секторів овочевого ринку – для свіжого споживання, переробки і експорту. Це дозволить повніше задовольняти вимоги ринку, як внутрішнього, так і зовнішнього. Стаття написана у вигляді огляду літератури за останні роки.

Ключові слова: овочівництво, економіка, глобалізація

Суспільна криза в Україні характеризується усезагальністю, тривалістю, деструкцією соціальних інститутів і проявляється у вигляді деформації та змінах ціннісних орієнтацій, кардинальних як на рівні особистості, сім'ї так і на рівні окремих галузей виробництва. Стратегії розвитку економіки в такий період повинні грунтуватися на трьох моделях – подолання, пристосування і уникання. Вся біда в тому, що в Україні фаза пристосування до глобальної перебудови соціуму занадто затянулася [1]

Зовсім недавно, в 1983 році, вперше появився термін “глобалізація”, автором якого став американський економіст Т. Левиттл. Вже сьогодні появилося тисячі публікацій, які присв'ячені цьому явищу [2]. Глобалізація є найвищим щаблем в ієрахії економічної залежності – взаємозалежність, інтеграція, інтернаціоналізація, глобалізація. Остання походить від англійського слова “globe”, що значить - Земна куля. У сучасному світі всі залежні від усіх. В умовах Радянського союзу Україна пізнала закони інтернаціоналізації лише в межах РЕВ і СРСР. Роки державної незалежності нашої держави співпали з глобалізацією. Ринкова трансформація українського виробника робить тільки перші кроки, старий національний ринок овочів зруйнувався, а новий - не сформувався. Це зумовлено як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. Право на існування в сучасному світі мають підприємства конкурентоздатні за міжнародними стандартами [3]. В останні роки починає розвіюватися гіпноз популізму про рівність у світовій економіці 80-их років: глобалізація робить свою справу тільки на користь сильних. Українському овочівництву нічого не залишається окрім пристосування до цієї міжнародної гри; розвиваючи власне лице – своє “Я” Потрібно відкинути наївний український менталітет, що хтось прийде і допоможе.

У світовій економіці все більшого значення набувають питання співробітництва і розвитку (ОЕСР) у складі 29 країн найбільших виробників сільськогосподарської продукції (в т. ч. і овочевої), встановлюючи політику цін і спеціалізацію виробників [4], що зовсім не влаштовує Україну, як одну з периферійних країн.

Американський журнал “Форчун” якось заявив “Азіатські компанії (читай – в тому числі українські) повинні в кінці кінців відповідати діловим і фінансовим стандартам, які властиві США, як найпередовіший країні світу. Інакше вони не зможуть забезпечити ті прибутки, які допоможуть їм вижити при глобалізації ринків” [3].

Для кращого розуміння перспектив українського овочівництва необхідно хоча б основних рисах зупинитися на його розвитку в США і деяких країнах Европи, де воно має найвищий рівень інтенсивності. База вихідних даних про овочеву продукцію у світі дуже складна через її мінливість. Овочі весь час протягом року поступають з поля, псуються, швидко змінюються ціни, проявляється сезоність, вирощують багато видів і сортів, розроблені різноманітні стандарти і технічні вимоги. Незважаючи на всі ці складнощі, американська статистика характеризується різносторонністю і дінамічністю [5, 6, 7]. Інтенсивне овочівництво США і розвинута система маркетингу овочами сильно впливають на світовий ринок продовольства та на зміну стратегій сільськогосподарського виробництва. За останні 20 років у світі зменшилися площі під пшеницею на 5%, ячменем – на 13, житом - на 35, вівсом – на 42%, а також під цукровим буряком, картоплею, багатьма тропічними культурами (бататом, кофе, чаєм), зате збільшилися - під овочевими культурами. Наприклад, під капустою на 23%, перцем солодким – на 28, помідором – на 30, цибулею – на 48, морквою – на 64, квасолею овочевою – на 66, огірком – на 90%. Особливо збільшилися площі під гарбузом і динею – в 2,1 рази, часником – в 2,7 і баклажаном – в 3,8 рази [8]. Виробництво овочів в США за останні 10 років відрізнялося стабільністю, високою урожайністю і дешевизною (табл. 1) [7].

Таблиця 1. - Виробництво овочів у США, 1992-2001 рр.

Роки

Площа, тис. га

Валове виробництво, тис. т

Урожайність, т/га

Вартість вирощених овочів, млн. дол.

1992

1344

33898

25,2

7554

1993

1319

34441

26,1

8329

1994

1410

39125

27,7

8347

1995

1389

37399

26,9

9167

1996

1364

38147

27,9

8353

1997

1324

38058

28,7

9443

1998

1337

36410

27,2

9408

1999

1384

41547

30,0

9270

2000

1351

39575

29,3

10030

2001

1331

37549

28,2

9840

В межах США овочівництво чітко спеціалізується в певних штатах. Найбільша площа - 468,8 тис. га зосереджена у штаті Каліфорнія. Ще в 10 штатах площі становлять від 41 до 97 тис. га (102-240 тис. акрів). Американська статистика збирає найрізноманітнішу інформацію про 40 видів овочевих культур окремо для свіжого ринку і переробки. Для дині і салату інформація представлена навіть для окремих груп сортів. Річне споживання овочів на душу населення у США зросло з 179 до 194 кг (з 1990 до 2000 року), в т. ч. свіжі – з 78,9 до 93,3 кг і перероблені – з 100,4 до 102,6 кг. Цікаві дані наводить статистика про частку вкладу овочів в щоденний баланс хімічних речовин (табл. 2).

Таблиця 2. - Частка вкладу овочів в щоденному балансі хімічних речовин громадян США, в % (1999 рік порівняно з 1970 роком) [7]

Показник

1970 р.

1999 р.

Енергетичний вклад

5,2

4,7

Вуглеводи

9,9

8,0

Протеїн

5,7

5,2

Жир

0,4

0,5

Рослинні волокна

31,2

25,0

Вітамін А

27,1

37,9

Вітамін Е

8,0

7,5

Вітамін С

48,9

43,7

Тіамін

12,0

8,5

Рибофлавін

5,9

5,0

Ніацин

13,6

9,7

Вітамін В6

23,4

20,5

Фолієва кислота

27,6

20,0

Вітамін В12

0

0

Кальцій

6,2

6,4

Фосфор

7,8

7,2

Магній

16,2

13,5

Залізо

13,9

9,3

Цинк

7,3

6,0

Мідь

22,7

17,9

Селен

2,8

2,6

Калій

27,1

26,0

Натрій

27,3

28,2

Наведені дані свідчать про те, що українському овочівнику при вирощуванні овочів необхідно значно ширше оцінювати показники якості овочів згідно з світовими стандартами як цього вимагає західний споживач. Без відповідної сертифікації якості і безпеки українських овочів нам не вдасться пробитися на цей багатий ринок. Окрім того, в таблиці прослідковується ще дві тенденції. Перша з них та, що овочі цінуються в першу чергу за вітамін А. Частка цього вітаміну в щоденному раціоні американця за рахунок овочів зросла за 30 років з 27,1 до 37,9%. Тоді як, доля всіх інших складників зменшилася. Це тому, що в США надзвичайно сильно розвинулася промисловість з виробництва біологічно активних добавок (БАДів). Цей напрямок є також один з перспективних і в Україні, для виробництва яких широко використовується овочі – гарбуз (насіння), часник, капуста [9]. Подібна тенденції виробництва овочів спостерігається і в Європі [10, 11, 12].

Однією з умов успішного маркетингу овочів в умовах глобалізації є спеціалізація їх виробництва і перевезення з будь-якої точки Землі в необхідній кількості і в необхідний час [13, 14]. Спеціалізація призводить до перерозподілу посівних площ овочевих культур в різних країнах. Наприклад, в північноєвропейській країні Норвегія, виробництво ранньої капусти стало неконкурентоспроможним і зменшилося з 9966 т (1995 рік) до 3000 т (1999 рік): вигідніше стало її завозити з Близького Сходу і Північної Африки. Прикладів світової спеціалізації виробництва овочів досить багато [15,16]: Азербайджан спеціалізується на ранніх овочах, Індія – насінні овочів, Латвія – насінні кмину, Мексика – помідора, Перу – часнику, спаржі, Португалія – спаржі, Іспанія – салату тощо. Український ринок також насичується іспанським салатом, турецького ранньою капустою, помідором, цибулею, морквою, огірком тощо [21, 22].

Які ж перспективи українського овочівництва на тлі розглянутих вище світових тенденцій? По-перше воно ніби застигло на рівні 90-их років. Причому, навіть за останні десять років намітилася тенденція до зменшення споживання овочів в Україні. В 1990-2000 роках на душу населення припадало від 86,5 до 102, 0 кг овочів за рік при рекомендованих 143 кг [17]. Урожайність зменшилася з 149,0 (1990р.) до 110,6 ц/га(1999 р.). Овочівництво з промислових технологій перейшло у ранг приватного городництва з примітивною агротехнікою. Так, виробництво овочів в особистих підсобних господарствах населення зросло з 26,9 до 82, 3% (з 1990 до 1999 року) [18]. Зате щорічно різко зростають ціни. Середня ціна на овочі за січень-червень 2003 року склала 2811 грн./т, що більше за відповідний період 2002 року на 21,1 %. Аналогічно зросли ціни на фрукти і ягоди –33,8 % і картоплю –31,7% [19]. Ріст цін спостерігається протягом всіх місяців року. Особливо в зимово-весняний період, що свідчить про руйнування системи їх зберігання в умовах плодоовочевих баз. Так, у квітні 2001 року ціна на овочі становила 2907,2 грн./т, а в 2002 році – 3419,4 грн./т (+17,6%) [20].

Водночас, можна відмітити і певні позитивні зрушення. Намітилось зростання виробництва овочевих, томатних і плодоовочевих консервів. Так, з 2000 по 2001 рік виробництво овочевих консервів зросло з 10,3 до 11,9 млн., томатних – з 15,4 до 19,7 і плодоовочевих – з 65,7 до 81,0 млн. умовних банок [20]. Відрадно те, що збільшився експорт перероблених овочів при відповідному зменшенні їх експорту як сировина [21, 22]. Відхід від сировинного експорту свідчить про створення вітчизняної конкурентоспроможної овочевої переробленої продукції [23, 24] (табл. 3).

Таблиця 3. - Динаміка експорту / імпорту України свіжих і перероблених овочів з усіма країнами світу, тис. дол. США [21, 22]

Код за УКТЗЕД* і напрямок використання

2002 р.

2003 р.

І**

ІІ

ІІІ

ІV

І

ІІ

ІІІ

7. Овочі, рослини, корені та харчові коренеплоди

_3666_***

1657

_2115_

3627

_12811_

1213

_12811_

1476

_2219_

2109

_1089_

1778

_4975_

670

20. Продукти перероблення овочів, плодів або інших частин рослин

 

_6431_

6746

 

_9226_

9408

 

_12418_

7617

 

_12418_

9578

 

_13445_

10462

 

_11715_

12725

 

_23515_

11358

Примітка:* Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД); ** - квартал; *** в чисельнику – експорт, знаменнику – імпорт.

Щодо можливостей розширення промислового овочівництво для внутрішнього ринку, то основною перепоною є бідність і політика самозабезпечення населення України [25]. Вибіркове обстеження домогосподарств в усіх областях України за методикою Евростату свідчить про невтішну картину для перспектив товарного українського овочівництва [26] (табл. 4).

Таблиця 4. - Сукупні витрати домогосподарств України на овочі, картоплю і фрукти, в середньому за місяць (2002 р.)

Статті витрат

В середньому на одне домогосподарство, грн.

В % до сукупних витрат домогосподарства на харчування

Сукупні витрати на харчування

396,16

100,0

Продукти харчування:

389,02

98,2

в т.ч.: овочі і картопля

з них картопля

овочі

66,63

26,66

39,97

16,8

6,7

10,1

фрукти

з них кавуни і дині*

17,49

2,17

4,4

0,5

Харчування поза домом

7,14

1,8

Примітка: * за методикою Евростату плоди баштанних культур відноситься до фруктів: Середній розмір домогосподарства в Україні – 2,71 чоловік.

Як видно з таблиці українська родина на овочі витрачає лише 10,1% від усіх сукупних витрат на харчування, що складає 39,97 грн. Прості розрахунки вартості куплених овочів всіма родинами України (17609 тис. домогосподарств) становить 703,8 млн. грн. Враховуючи, сучасний рівень рентабельності овочівництва в межах 10%, прибуток від овочівництва за місяць в межах України, становить лише 70,4 млн. грн., що для інвестування великих проектів з виробництва овочів надзвичайно мало. Тим більше, що цей прибуток розпорошений серед великої дрібнотоварних виробників овочів. Єдиний вихід з такого становища є створення спеціалізованих господарств і зростання благополуччя пересічного українця. Про це свідчать дані Евростату: зростання сукупних витрат на харчування з 396,16 до 559,73 грн., автоматично призводить до зростання попиту на овочі [26].

Проаналізувавши деякі сторони українського овочівництва в умовах глобалізації ми бачимо певні шляхи виходу з кризи на основі нової парадигми до вирішення проблеми, яка грунтується на економічних підходах[27]. Підтвердженням правильності цих шляхів є досвід інших країн [28, 29], і який полягає в наступному:

1. Розробка державної політики в напрямку концентрації і використання інвестиційних фондів для овочівництва, подібно як у садівництві, де використовується акцизний збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

2. Орієнтація овочівництва на переробку овочів з наступним експортом переробленої продукції [29].

3. Організація оптових ринків овочів [30].

4. Кластеризація овочівництва в усьому ланцюгу, починаючи від вирощування, збирання і підготовка врожаю, зберігання, передреалізаційної підготовка, переробки і реалізації. Кожна ланка кластера працює синхроно з іншими на благо всіх [31].

5. Орієнтація овочівництва на освоєння нових напрямків переробки – сушіння і заморожування [32, 33, 34].

6. Виробницво екологічно якісних і безпечних овочів для експорту [35, 36, 37, 38, 39].

7. Адаптація українського законодавства до європейських стандартів якості і безпеки [40].

Таким чином, розглянувши деякі сторони українського овочівництва порівняно з іншими країнами, екомомічні можливості глобалізації, навіть в умовах сильної конкурентної боротьби, свідчать про непогані перспективи як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Необхідно на даному етапі проводити постійний моніторинг ринків з метою прогнозування і зайняття вільних економічних ніш. Перспективні шляхи ми бачимо через спеціалізацію овочівництва, що дасть можливість впроваджувати промислові технології для одержання дешевих, якісних і безпечних овочів.

Входжения Украины в мировую економическую среду требует новых подходов в общественной жизни и производстве, в т. ч. и в овощеводстве. Необходимым условием является четкая специализация для трёх основных секторов овощного рынка – для свежего употребления, переработки и экспорта. Это позволит лучше удовлетворять требования рынка, как внутреннего, так и внешнего. Статья написана в виде обзора литературы за последние годы.

Список використаної літератури

1. Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. – К.: Стилос, 2001. – 238 с.

2. Глобализация мирового хозяйства и национальные интересы России // Под ред. В. П. Колесова. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2002. – 631 с.

3. Мартыненков И. Н. Участие Украины в современных мирохозяйственных связях // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: Економіка. – Донецьк, 2002. – с. 184-192.

4. Дубов А. В. Управление маркетингом продовольствия в мировой практике // Сибирская аграрная наука ІІІ тысячелетия. Тезисы докладов конференции молодых ученых СО РАСХН (26 апреля 2000 г., Краснообск). – Новосибирск, 2000. – с. 29-30.

5. Андреева Н. М. Cельское хозяйство США (технологии, организация, агрополитика). – М.: Наука, 1993. – 159 с.

6. Costopouloul C. I., Passam H. C. An architecture for wholesale service in internet commerce of fresh fruit and vegetables // Vegetable Production and informatics Laboratory of Agricultural University of Athens (Greece) / Agricultural Economics (Czech). – 2001,Vol. 47, №9. – p. 373-380.

7. Agricultural statistics 2002 // United States Departments of Agriculture, Washington, 2002. – Vegetables: Tabee 4:1 – 71.

8. Власов В. І. Глобальна продовольча проблема. Монографія. – К., 2001. – 506 с.

9. Украинские специальные продукты питания. – К.: Адер-Украина, 2003. – 76 с.

10. Annuaire Statistique de la France. Edition 2002: 105-eme edition. Resultats de 2000. – Paris, 2002.

11. Annuario Statistico Italiano 2001. – Roma: Istat, 2001. – 713 p.

12. Statistical Yearbook of Norway 2003. – Oslo – Kongsvinger, 2003. – 537 p.

13. Лукінов І. Глобалізація і розвиток економіки України // Вісник Тернопільської Академії народного господарства, 2002, вип 8, №1. – с. 6-10.

14. Грищенко С. Становление и развитие глобальной инфраструктуры // Вісник Тернопільської Академії народного господарства, 2002, вип. 8, № 1. – с. 127-130.

15. Вачнадзе Г. Агропром за рубежем. – М.: Полпред, 2002. – 122 с.: www. polpred. com; www. integrum. ru; www. factiva. com

16. Доповідь міністра с.-г. Мексики Роберто Невелла на Всесвітньому форумі міністрів с.-г. у Сакраменто // Пропозиція, 2003. - № 10. – с. 17.

17. Ручкін О. В., Рудь А. М., Стовбур О. П. та інші. Рівень споживання та сегменти ринків овочів// Економіка АПК, 2002.-№11.-с.98-101.

18. Левчук Н. І. Тенденції у виробництві картоплі та овочів в Україні// Наукові праці Національного університету харчових технологій , 2002.-№ 11. –с. 58-60.

19. Про соціально-економічне становище України за січень-червень 2003 року. – К.: Державний комітет статистики України, 2003.

20. Бюлетень економічної кон'юнктури України (огляд за третій квартал 2002 року).- К.: Державний комітет статистики України, 2002 .-№ 4(24).

21. Митна статистика зовнішньої торгівлі України ( щомісячний бюлетень).-К.: Державний комітет статистики України, 2003. - №№1-10.

22. Митна статистика зовнішньої торгівлі України ( щоквартальний бюлетень).-К.: Державний комітет статистики України, 2003. №№1-3.

23. Гнєда М. Є. Аналіз можливостей експортування продукції підприєств харчової промисловості // Наукові праці Національного університету харчових технологій.-2002. №11.-с.95-98.

24. Еббе Йонсон. Україна і європейський експортний ринок плодоовочевої продукції// Інформаційно-аналітичний бюлетень “Агроаспект”,2003.-№11.-с. 19-22.

25. Игнатова Е. М. Доходи населення –фактор увеличения спроса и производства продовольствия // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н.Каразіна, 2001.-№535. –с. 333-336.

26. Витрати і доходи домогосподарств України у 2002 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України). Статистичний збірник -.К.:Державний комітет статистики України,2003.-Частина 1.-450 с.

27. Сич З. Д., Котюк Н. В., Сич І. М. Необхідність нової парадигми для вирішення сучасних проблем українського овочівництва// Науковий вісник НАУ, 2002.-№57.-с.21-25.

28. Сталкнехт-Макеева А., Сидоренко С. В. Секрети успіху на ринку плодо-овочевої продукції. Досвід Нідерландів //Агросвіт.-2003.-№3.-с.22-26.

29. Лопатинський Ю. М. Метаморфози агробізнесу під впливом глобалізації// Науковий вісник Чернівецького університету, 2002. – Вип. 141-142. Економіка. С. 165-171.

30. Андрюшко А. Ю., Богаров С. В., Вароді О. І., Сологуб Ю. І. Сучасні технології виробництва та маркетингу сільськогосподарських культур / Під ред. Сича З. д. – К.: Міжнародна Фінансова компорація, 2002. – 80 с.

31. Дудкіка К. А. Кластери як форма ринкової централізації / Автореф... канд. економ. наук. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2003. – 18 с.

32. Камалов Т. М. Тенденции розвития росийского рынка замороженных продуктов в 1998-2002 гг. // Мороженное и замороженные продукты, 2003. - №6. – с. 35-40.

33. Камалов Т. М. Рынок замороженных фруктов и овощей // Пищевая промышленость, 2003. - №9. – с. 30-32.

34. Бессараб О., Шутюк В. Технологія сушіння плодів та овочів. Конспект лекцій. – К.: Національний університет харчових технологій, 2002. – 84 с.

35. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої спровини від 24.10.2002 р., №191 – IV.

36. Проконенко О. В. Мотивації у маркетингу екологічно чистих продуктів харчування // Третя міжнародна науково-практична конференція “Економічні проблеми виробництва та споживання економічно чистої агропромислової продукції” – Суми: ВАТ “СОД”, вид-во “Козацький вал”, 2003. – с. 116-118.

37. Gotkiewicz W., Szafranek K. C. Ecological farms as an element of the agricultural production market // Economic Sciences (Poland), 2000. - №2. – р. 29-39.

38. США відкриває двері для органічного землеробства // Новини агротехніки, 2002. №5. – с. 35.

39. Польща: перспективи органічного фермерства // Новини агротехніки, 2002. №5. – с. 35.

40. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації (у редакції від 24.01.2001 р.). – Х.: Фактор, 2001. – 204 с.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить