Статьи по экономическим темам

Застосування сучасних інформаційних технологій у процесі реструктуризації підприємства

О. М. ШЕВЧЕНКО, асистент, Київський національний економічний університет

Однією з істотних особливостей сучасного бізнесу є те, що з розвитком науково-технічного прогресу зросла доступність товарів і послуг, імпортованих з різних країн світу, зросла конкуренція в пропозиції нових товарів і рівні їх якості, що значно змінило роль споживача в діяльності підприємства. Через широку можливість вибору різко виросли вимоги споживачів щодо якості товарів і послуг, термінів їх представлення. Разом з тим, «час життя» товару значно зменшився. Нині кожне підприємство, щоб успішно працювати, повинно оперативно формувати «відповіді» на всі зміни, що постійно виникають у внутрішньому і зовнішньому середовищі.

Дослідження сучасних розробок у галузі управління підприємством свідчать [2,5], що фундаментальним етапом створення якісного механізму управління підприємством є його реструктуризація, тобто структурна перебудова в цілях забезпечення стабільності діяльності, отримання прибутку, ефективного розподілу і використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових, технологічних та ін.). При цьому, питання реструктуризації актуальні як для підприємств зі стабільним прибутком, так і для підприємств, що опинилися в кризовому стані.

Особливе значення мають питання реструктуризації для промислових підприємств України, значна частина яких знаходиться в кризових умовах, тож актуальним є пошук шляхів виходу з цього стану. Ситуація в нашій країні свідчить, що для освоєння методів управління змінами необхідно зосередитися на стратегії підприємства, організаційній структурі, функціональній моделі підприємства, і потім — на моделюванні бізнес-процесів.

Аналіз зарубіжних досліджень показує [3,5], що протягом десятиліть розвивалися різні напрямки вдосконалення функціонування підприємства. В таблиці представлені різні концепції проведення реструктуризації підприємства.

Напрямки проведення реструктуризації підприємства


Концепція напрямку
реструктуризації

Особливості

Реорганізація підприємства

Зміна організаційної структури підприємства.

Неперервне вдосконалення бізнес-процесів (СРІ —Continuous Process Impro-vement)

Засновникам цієї концепції вважається японський учений Едвард Демінг. Основні принципи: постійне підвищення якості продукції на відміну від збільшення прибутку за будь-яку ціну, організація робіт трансфомується і постійно вдосконалюється, критерії якості диктує споживач, досліджуються й усуваються недоліки виробничої системи, знімаються обмеження, що встановлені виробничими підрозділами, організовується групова робота. В результаті цього спостерігається зниження витрат на виробництво.

Глобальне управління якістю (TQM — Total Quality Management)

Підвищення якості продукції на основі діючих бізнес-процесів.

Перепроектування бізнес-процесів (Business Process Redesign)

Зміна організації діяльності на основі перегляду окремих бізнес-процесів.

Реінжиніринг бізнес-процесів (RBP — Business Process Reengineering)

За Хаммером [5], який вперше на початку 90-х років вивів цей термін, реінжиніринг — фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних поліпшень у таких ключових для сучасного бізнесу показниках результативності, як затрати, якість, рівень обслуговування та оперативність. Це визначення базується на 4 ключових словах: фундаментальний, радикальний, істотний, бізнес-процеси.

Як видно з таблиці, майже всі ці напрямки орієнтуються на бізнес-процеси та їх удосконалення. За Хаммером, бізнес-процес — сукупність різних видів діяльності, в рамках якої на «вході» використовуються один і більше видів ресурсів, і в результаті цієї діяльності на «виході» створюється продукт, що має цінність для кінцевого користувача.

Практична реалізація наведених напрямків засвідчує, що всі вони пов’язані з використанням великих обсягів інформації, різнорідної за призначенням та джерелами формування, використанням економіко-математичних методів і моделей для розв’я­зання задач, сучасних інформаційних систем і технологій з використанням СППР, експертних систем, сховищ даних, засобів управління бізнес-процесами.

Стандартним засобом для автоматизованого управління бізнес-процесами є технологія Workflow, яка характеризується інтегрованістю, відкритістю та гнучкістю. Бізнес-процеси в таких системах розглядаються як відрегульована послідовність дій, які виділені, структуровані, повторюються і можуть бути легко формалізовані. З метою моделювання бізнес-процесів за допомогою спеціальних графічних редакторів, доступних для широкого кола користувачів, складаються так звані карти бізнес-процесу, які описують хто, коли, на якому робочому місці (можливо, в віддаленому філіалі), за допомогою яких програм і як повинен обробляти ті чи інші дані. Ця інформація дозволяє автоматизувати формування, активізацію, виконання й контроль різних завдань. Стандартний набір моделювання бізнес-проце­сів за допомогою цих карт включає: простий вузол, тобто виконання елементарних функцій, умову, розгалуженість, об’єд­нання гілок, скрипт (вмонтовану мову програмування для автоматизованого виконання таких операцій, як запис до бази даних зовнішньої прикладної програми, отримання від неї вхідної інформації), велику кількість точок входу і виходу з бізнес-процесу. При виконанні процесу Workflow інформація передається від користувача до користувача у вигляді певної впорядкованої множини даних. Кожна операція використовує підмножину цих даних, склад якої, а також спосіб представлення даних задаються відповідною екранною формою. З погляду системи класу Workflow, кожна операція, що входить до складу процесу, вміщує завдання, виконання якого передбачає ввід і/або обробку інформації. Послідовність виконання операцій і умови їх переходу від однієї до іншої складають алгоритм виконання процесу. Виконання процесу полягає в розсиланні користувачам завдання у вигляді екранних форм і управлінні процесом їх заповнення у відповідності з передбаченим алгоритмом. При цьому, системи класу Workflow забезпечують: одночасне виконання процесів, передачу завдання між операціями процесу засобами електронної пошти, обмін будь-якими повідомленнями між користувачами, доступ до функцій системи та зовнішніх програм, взаємодію шляхом обміну даними з зовнішніми програмами на серверах, використання Internet-технологій.

У деяких системах для створення моделей бізнес-процесу застосовуються засоби програмування, але вони, як правило, зручні у використанні й семантично сумісні з розповсюдженими мовами програмування (наприклад, VВА).

Міжнародною організацією, що керує розробкою стандартів і специфікацій на системи класу Workflow, є Workflow Мanagement Coalition (WfMC). Найпоширенішими системами цього класу є Action Workflow фірми Action Technolоgies i Staffware фірми Staffware. Відомою також системою є WorkRoute російської компанії ВЕСТЬ АО, що отримала визнання навіть на західному ринку [1,2].

Ефективним засобом підтримки функціонального проектування є методики і програмні засоби типу Orgware, які виконують основні процедури побудови організаційних структур, дозволяють створювати внутрішні регламенти. За допомогою такої програмної підтримки здійснюється моделювання й аналіз існуючої організаційної структури, а розробка нової моделі структури виконується значно швидше. На відміну від технології Workflow, що є засобом моделювання бізнес-процесів з урахуванням факторів часу, технологія Orgware описує організаційні структури у вигляді статистичної ієрархії, де бізнес-процеси представлені у вигляді пласкої однорівневої структури з горизонтальними взаємозв’язками.

При використанні технології типу Orgware архітектура інформаційної системи підприємства вміщує та об’єднує два блоки: блок побудови й актуалізації організаційних бізнес-моделей і відповідних їм внутрішніх положень і регламентів та блок виконавчої інформаційної системи з базою даних і алгоритмами обробки інформації. Для забезпечення відповідності блок виконавчої системи налаштовується на прийняті на підприємстві організаційні бізнес-моделі, бізнес-моделі експортуються з блоку Orgware в блок виконавчої системи. Розподіл в цій схемі підсистеми Orgware і виконавчої підсистеми (бази даних) має принципово нове значення. Перша задає і зберігає моделі та регламенти підприємства, друга накопичує й обробляє дані для управління в рамках цих регламентів, забезпечує реалізацію цих регламентів у реальному часі. Такий підхід є відмітною рисою побудови нового покоління інформаційних систем управління підприємством.

Програмні продукти типу Orgware підтримуються формати стандартного опису менеджменту, вміщують референтні моделі, забезпечують можливість створення, накопичення й аналізу бізнес-моделей, дозволяють вести управлінський облік використовуваних бізнес-моделей, створюють необхідні звіти і внутрішні положення для практичного застосування та експорту в інші інформаційні системи. Основні функціональні можливості систем класу Orgware: підтримка взаємозв’язків між елементами структури, реалізація методу проекції у процесі розробки Положення про організаційну структуру, а також формування цього положення, фіксація взаємозв’язків типу «направлення діяльності — структурні підрозділи», «структурні підрозділи — функції менеджменту» і т. д., проведення аналізу коректності закріплення функцій за підрозділами, що дозволяє виключити «зайві» елементи (підрозділи без функцій або функції без підрозділів), розробка і друк структурних схем, що відображають організаційну модель, ведення архіву бізнес-моделей.

Технології типу Orgware вже кілька років застосовуються в складі найпотужніших західних систем — таких, як R3 компанії SAR, у системах компаній BAAN. Для українського споживача відомою є програма «БІГ-Майстер» російської фірми «БІГ»[2].

Одним з етапів реструктуризації є побудова програми дій, яку можна реалізувати за допомогою систем типу Project management і засобів стратегічного планування. Ці системи підтримують опис програм управління і програмування діяльності, допомагають виконати стратегічний аналіз і розробити план заходів з реструктуризації підприємства.

Заслуговують на увагу й інші інформаційні системи та технології — такі, як СППР, що стають частиною роботи кожного співробітника і допомагають приймати управлінські рішення, експертні системи, при використанні яких роботу експерта може замінити спеціаліст із загальних питань, розподілені бази даних, при використанні яких інформація може з’являтися в різних місцях тоді, коли це необхідно, безпаперовий зв’язок і переносні комп’ютери, технологія, що надає можливість співробітникам відправляти й отримувати інформацію з будь-якого місця її знаходження. Крім того, широкий розвиток Internet-технологій дозволяє здійснювати прямий доступ до інформації будь-яких видів, гіпертекстовий перегляд баз даних, виконувати віддалені фінансові розрахунки, підтримувати режим роботи комунікацій в інформаційних системах у режимі 24*365 [4,5].

Використання достатньо жорстких і типових форматів опису і моделювання організаційної структури, бізнес-процесів, а також підтримка такого моделювання засобами сучасних інформаційних технологій дозволяє говорити про «епоху інжинірингових методів» в аналізі та проектуванні змін управління підприємством, які мають чітко відпрацьовану технологію, допускають масове застосування і збільшують потенціал реструктуризації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Громов А., Каменнова М., Старыгин А. Управление бизнес-процессами на основе технологии Workflow // Открытие системы. — № 1. — 1997. — С. 35—41.

2. Кондратьев В. В., Краснова В. Б. Реструктуризация управления компанией: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 6. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 272 с.

3. Кравченко В. Ф., Кравченко В. Ф., Забелин П. В. Организационный инжиниринг. — М.: ПРИОР, 1999. — 256 с.

4. Ойхман Е. Г., Попов З. В. Реинжиниринг бизнеса: Реинжиниринг организаций и информационные технологии. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 336 с.

5. Хаммер М., Чампи Дж. Реинжиниринг корпорации: Манифест революции в бизнесе / Пер. с англ. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1997. — 332 с.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить