Сучасний словник - мінімум іншомовних слів
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

П

ПАБЛІСИТІ [англ.] — реклама; визнання, популяр­ність.

ПАКГАУЗ [нім.] — закрите складське приміщення для зберігання вантажів, товарів при митницях, за­лізничних станціях тощо.

ПАКТ [лат.] — міжнародний договір, зазвичай вели­кого політичного значення.

ПАЛЕО... [гр.] — у складних словах вказує на зв'язок понять, окреслених цими словами, з давниною.

ПАНАЦЕЯ [гр.] — нібито рятівний засіб, що, мовляв, допомагає у будь-якому випадку, рятує від будь-якого лиха.

ПАНЕГІРИК [гр.] — ораторська промова хвалебного змісту; похвальне слово; надмірне вихваляння ко­гось, чогось.

ПАНОПТИКУМ [гр.] — виставка воскових фігур (ви­готовлених у натуральну величину й одягнутих у костюми) та різноманітних незвичайних предметів.

ПАРАДИГМА [гр.] — у граматиці — система форм одного і того ж слова; зразок відмінювання чи діє­відмінювання.

ПАРАДОКС [гр.] — 1) думка, судження, що різко розходиться зі звичайними, загальноусталеними, таке, що (іноді лише на перший погляд) суперечить здоровому глуздові; 2) несподіване явище, що не відповідає звичним уявленням.

ПАРАФРАЗ, ПАРАФРАЗА [гр.] — 1) передача своїми словами, переказ чужих текстів, думок тощо;

2) інструментальна п'єса віртуозного характеру, на­писана зазвичай на кілька оперних чи народних ме­лодій.

ПАРИТЕТ [лат.] — 1) юр. рівність і рівноправ'я сто­рін при розгляді якихось конфліктів; 2) співвідно­шення валют різних країн у золоті.

ПАРІ [фр.] — умова угоди, за якою один з учасників суперечки зобов'язаний щось виконати на випадок програшу.

ПАРЛАМЕНТ [англ., фр.] — найвищий законодав­чий представницький орган у країні, вибудуваний цілком чи частково на виборних засадах.

ПАРОДІЯ [гр.] — 1) сатиричне наслідування когось чи чогось з метою висміювання смішних сторін; твір, що сатирично чи комічно імітує інший твір; 2) зовнішнє, невдале наслідування чогось, що спо­творює суть того, що наслідують; смішна жалюгідна подоба чого-небудь.

ПАРТНЕР [англ.] — 1) учасник якої-небудь спільної гри; той, хто разом ще з кимось бере участь у грі на сцені, в танцях тощо; 2) товариш у якійсь справі.

ПАСКВІЛЬ [нім., іт.] — твір образливого, наклеп­ницького характеру.

ПАСИВ [лат.] — частина балансу підприємства, уста­нови тощо, що включає усі види боргів та зобов'я­зань.

ПАСИВНИЙ [лат.] — бездіяльний, байдужий до довколишнього життя; той, хто ухиляється від активної участі в якійсь діяльності.

ПАСТЕЛЬ [іт.] — м'які кольорові олівці (без дерев'я­ної оправи), виготовлені з фарб та з'єднуючих ре­човин для живопису, а також живопис такими олів­цями; картина чи малюнок, виконані такими олів­цями.

ПАТЕНТ [лат.] — 1) посвідчення, що видається ви­нахідникові на право користування своїм винаходом;
2) документ на право торгівлі чи промис­лу, іншої діяльності.

ПАТЕТИЧНИЙ [гр.] — пристрасний, схвильований, сповнений почуттів, пафосу.

ПАТОЛОГІЯ [гр.] — 1) наука, що вивчає хворобливі процеси в організмі людини та тварин; 2) відхилен­ня від норми, потворність, ненормальність.

ПАУПЕРИЗМ [лат.] — зубожіння народу.

ПАЦИФІЗМ [лат.] — антивоєнний рух, представни­ки якого виступають проти будь-яких війн.

ПЕДАГОГІКА [гр.] — наука про виховання, освіту та навчання нового покоління.

ПЕДАНТ [іт.] — людина, що вирізняється надмірною, дріб'язковою акуратністю (педантизмом), ретельно дотримується зовнішнього порядку; фор­маліст.

ПЕНАТИ [лат.] — рідний дім.

ПЕРИПЕТІЇ (одн. перипетія) [гр.] — раптові усклад­нюючі обставини, події, несподівані зміни у чиє­мусь житті, у якійсь справі.

ПЕРИФРАЗ, ПЕРИФРАЗА [гр.] — описовий вираз, що передає смисл іншого виразу чи слова, напр., «цар звірів» замість «лев».

ПЕРМАНЕНТНИЙ [лат.] — постійний, такий, що безперервно триває.

ПЕРПЕТУУМ-МОБІЛЕ [лат.] — вічний двигун, віч­ний рух.

ПЕРСОНА ҐРАТА [лат.] — особа, чиє призначення дипломатичним представником у якій-небудь державі схвалене урядом цієї держави; персона нон грата — дипломатичний представник, якому не виказано довіри або який позбавлений довіри з боку уряду тієї держави, куди його мали призначити чи де він перебуває.

ПЕРСОНАЛЬНИЙ [лат.] — особистий.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ [лат.] — уособлення — на­дання предметам, явищам природи чи поняттям властивостей людини, олюднення їх.

ПЕРТУРБАЦІЯ [лат.] — 1) раптова зміна, усклад­нення у звичному плині чого-небудь, що призводить до розладу, безладу; порушення нормального плину явища; 2) астр. порушення у русі довкола Сонця, планети чи комети, викликане тяжінням ін­ших планет.

ПЕСИМІЗМ [лат.] — світосприйняття, сповнене без­надії, зневіри у краще майбутнє; схильність в усьо­му вбачати найгірші, темні сторони (протилежне — оптимізм).

ПЕТИЦІЯ [лат.] — колективне прохання, клопотан­ня у письмовій формі, звернене до глави держави чи вищих органів влади.

ПІЄТЕТ [лат.] — глибока повага, шанобливе ставлен­ня до кого-небудь, чого-небудь.

ПІК [фр.] — 1) гостроверха гірська вершина; 2) перен. найвища точка; різке посилення наванта­ження.

ПІКАНТНИЙ [фр.] — 1) гострий на смак, пряний;

2) спокусливий; такий, що викликає особливу заці­кавленість.

ПІКНІК [англ.] — заміська прогулянка компанією із закускою на свіжому повітрі.

ПІКТОГРАФІЯ [лат.] — прадавня форма письма за допомогою піктограм (умовних малюнків, що позначають певні дії, події, предмети).

ПЛАГІАТ [лат.] — видавання чужого твору за власний чи використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

ПЛАТО [фр.] — підвищена рівнина з рівною чи хви­лястою поверхнею, обмежена крутими схилами чи уступами.

ПЛАТОНІЧНИЙ — духовний, нематеріальний, напр.,
П. кохання, П. ідеал.

ПЛЕБЕЙ [лат.] — 1) представник найнижчої верстви у Давньому Римі; 2) у середні віки й пізніше — пле­беї — широкі верстви міської бідноти, простого люду.

ПЛЕБІСЦИТ [лат.] — всенародне голосування, що проводиться державою з найсерйозніших питань.

ПЛЕНАРНИЙ [лат.] — такий, що відбувається у пов­ному складі, загальний, напр. П. засідання.

ПЛЕЯДА [гр.] — група видатних діячів певної епохи в якійсь галузі.

ПЛЮРАЛІЗМ [лат.] — філософське вчення, згідно з яким світ складається з безлічі самостійних, неза­лежних духовних сутностей.

ПОЕМА [гр.] — великий оповідний літературний твір, зазвичай віршований.

ПОЗИТИВНИЙ [лат.] — 1) такий, що належить до позитиву, 2) який містить у собі згоду, стверджує що-небудь; який заслуговує схвалення; 3) який має високі моральні якості, властивості (про людину).

ПОЛЕМІКА [гр.] — суперечка при обговоренні яких-небудь питань (наукових, політичних).

ПОЛІГЛОТ [гр.] — людина, що володіє кількома мо­вами.

ПОЛІС1 [гр.] — рабовласницьке місто-держава у ста­родавньому світі; складалося з самого міста та при­леглої до нього, зазвичай невеликої, території.

ПОЛІС2 [фр.] — документ про страхування (житла, майна тощо).

ПОЛІСЕМІЯ — багатозначність слова, наявність кількох значень одного слова.

ПОЛІХРОМАТИЧНИЙ — багатоколірний.

ПОМПЕЗНИЙ [фр.] — пишний, урочистий, розра­хований на зовнішній ефект.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ [лат.] — 1) викладення науково­го чи загалом складного питання у загальноприйнятній (популярній) формі; 2) створення ши­рокого визнання, масове поширення чого-небудь.

ПОПУРІ [фр.] — музичний твір, укладений з низки популярних оперних, опереточних, балетних мело­дій, мотивів народних пісень, танців тощо.

ПОРТАТИВНИЙ [фр.] — невеликий за розміром, зручний для носіння при собі чи для перенесення з місця на місце.

ПОСТСКРИПТУМ [лат.] — приписка до закінченого і підписаного листа, що зазвичай позначається ла­тинськими літерами Р. S.

ПОСТУЛАТ [лат.] — твердження, що приймається без доказів як вихідне положення.

ПОСТФАКТУМ [лат.] — по тому, як щось уже стало­ся, відбулося.

ПРЕРОГАТИВА [лат.] — виняткове право, що його має певний державний орган чи посадова особа.

ПРЕС-...1 — у складних словах вказує на належність цих понять до періодики, інформаційної служби, напр., прес-конференція, прес-центр, прес-аташе.

ПРЕС-...2 [фр.] — у складних словах вказує на прина­лежність цих понять до пресування, обробки пре­сом, напр., прес-форма.

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ [англ.] — зустріч, бесіда по­літичного, громадського чи наукового діяча, а та­кож учасника важливих подій з представниками преси, радіо, телебачення з питань, що викликають широку зацікавленість загалу.

ПРЕСТИЖ [фр.] — авторитет, вплив кого-, чого-не­будь.

ПРЕТЕНДЕНТ [лат.] — той, хто виказує претензії на щось, домагається чого-небудь; той, хто домагаєть­ся певної посади, звання, першості в конкурсі чи змаганні.

ПРЕТЕНЗІЙНИЙ [фр.] — той, хто претендує на зна­чущість, оригінальність; позбавлений простоти, ма­нірний.

ПРЕФЕРЕНЦІЇ (одн. преференція) [лат.] — переваги, пільги, напр., торговельні пільги, надані згідно з міжнародними договорами з метою розширення торгівлі між країнами.

ПРЕФІКС [лат.] — грам. частина слова, що стоїть пе­ред коренем.

ПРЕЦЕДЕНТ [лат.] — випадок, що мав місце і є при­кладом чи виправданням для наступних подібних випадків.

ПРИВАТНИЙ [лат.] — неофіційний, неслужбовий, домашній; П. власність — форма власності, за якої засоби та продукти праці належать окремим особам.

ПРІОРИТЕТ [нім.] — першість (у відкритті, винаході тощо); перевага, переважаюче значення чого-не­будь.

ПРОБЛЕМА [гр.] — теоретичне чи практичне питан­ня, що потребує розв'язання.

ПРОДУКТИВНИЙ [лат.] — 1) спрямований на ство­рення матеріальних благ; 2) який дає, приносить бажаний результат; результативний, доцільний.

ПРОДЮСЕР [лат., англ.] — підприємець у царині шоу-бізнесу, мистецтва.

ПРОЕКТ [лат.] — 1) розроблений план забудови, схема технологічного процесу тощо; 2) попередній, ймовірний текст якогось документа тощо; 3) план, задум.

ПРОЛОНГУВАТИ [лат.] — продовжити термін чин­ності якого-небудь договору, угоди.

ПРОПАГАНДА [лат.] — поширення й поглиблене по­яснення якихось ідей, вчення, знань; ідейний вплив політичного характеру на широкі маси.

ПРОРЕКТОР [лат.] — помічник, заступник ректора.

ПРОСОФІЯ [гр.] — 1) система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у мові; 2) вчення про співвідношення складів у вірші; су­купність правил віршування.

ПРОСПЕРИТІ [англ.] — процвітання.

ПРОСТРАЦІЯ [лат.] — пригнічений стан, що супро­воджується цілковитим занепадом сили і байдужим ставленням до довколишнього світу.

ПРОТЕГУВАТИ — покровительствувати, надавати протекцію.

ПРОТЕЖЕ [фр.] — особа, що перебуває під чиїмось покровительством, чий-небудь ставленик.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ [лат.] — економічна політика держави, спрямована на захист національної еконо­міки від іноземної конкуренції (зокрема — митна політика).

ПРОТЕКЦІЯ [лат.] — покровительство, що виказу­ється впливовою особою кому-небудь в облашту­ванні його справ.

ПРОТОТИП [гр.] — прообраз, реальна особа, що по­служила автору оригіналом для створення літератур­ного, художнього образу, а також літературний, ху­дожній тип, образ, що є взірцем для іншого автора.

ПРОФАН [лат.] — необізнана у якій-небудь галузі людина.

ПРОФІЛЮВАТИ [фр.] — надавати чому-небудь пев­ного профілю.

ПСЕВДО... [гр.] — лже... — у складних словах оз­начає неправдивість, напр., псевдовчений — лжевчений.

ПСЕВДОНІМ [гр.] — вигадані ім'я, прізвище, що за­мінюють справжні у пресі, на сцені.

ПУНКТУАЛЬНИЙ [фр.] — точний, акуратний.

ПУНКТУАЦІЯ [лат.] — система правил уживання розділових знаків.

ПУНКЦІЯ [лат.] — проколювання стінки якої-небудь порожнини тіла, органа з метою лікування чи обстеження.

ПУТЧ [нім.] — заворушення невеликої групи змов­ників, спрямоване на здійснення державного пере­вороту.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить