Сучасний словник - мінімум іншомовних слів
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

К

КАДРИ [фр.] – 1) склад робітників (усіх або найбільш кваліфікованих) якої-небудь галузі діяльності, підприємства, установи, організації; 2) постійний склад військових частин регулярної армії.

КАЗУС [лат.] – випадок, пригода (як правило, кумедна); складна судова справа.

КАКОФОНІЯ [гр.] – безладне, хаотичне нагромадження звуків.

КАЛАМБУР [фр.] – гра слів, побудована на їх звуковій подібності, але різному значенні.

КАЛІГРАФІЯ [гр.] – мистецтво писати чітко, розбірливо, чисто.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ [лат.] – кошторис, обчислення собівартості продукції, ціни товару.

КАМБІО [іт.] – позиковий лист, вексель.

КАМБІСТ [іт.] – спеціаліст з валютних операцій.

КАМПАНІЯ [фр.] – спеціально організована на певний період робота, діяльність щодо перетворення в життя важливих соціально-політичних, господарських або культурних заходів (напр.., виборча К., посівна К.); етап, період війни, в ході якого було досягнуто проміжної мети.

КАНДИДАТ [лат.] – 1) особа, намічена до обрання, призначення, прийому куди-небудь; 2) К. наук – науковий ступінь.

КАНІКУЛИ [лат.] – перерва у заняттях в навчальних закладах.

КАНЬЙОН [ісп.] – глибока вузька річкова долина з стрімкими схилами і вузьким дном.

КАПІТАЛ [нім.] — 1) економічна категорія, один з трьох продуктивних факторів виробництва (поряд з працею і землею); 2) вартість активів компанії, фірми тощо без відрахування боргових зобов'язань; 3) у макроекономіці — вироблені засоби вироб­ництва (устаткування, споруди, запаси), які станов­лять речовий (реальний) К. Першим ступе­нем реального К. є грошовий К.— кошти для придбання засобів виробництва; 4) перен. головне майно, значна сума; те, що становить велику цін­ність.

КАРАТ [араб.] — одиниця ваги коштовного каміння, дорівнює 0,2 г.

КАРГО [ісп.] — вантаж без зазначення його наймену­вання.

КАРДИНАЛЬНИЙ [лат.] — найважливіший, істот­ний, головний.

КАР'ЄРА [фр.] — 1) просування у службовій, сус­пільній, науковій та іншій діяльності, досягнення слави; 2) рід діяльності, професія, напр., науко­ва К.

КАРІЄС [лат.] — руйнування твердої тканини зуба.

КАРМА [санскр.] — у релігійно-філософських систе­мах Індії — закон відплати, за яким характер на­ступного існування людини (перевтілення після смерті) визначається її моральною поведінкою.

КАРТ-БЛАНШ [фр.] — 1) чистий бланк, підписаний особою, що надає іншій особі право заповнювати цей бланк текстом; 2) перен. необмежені повнова­ження.

КАРТЕЛЬ [іт., фр.] — 1) в економіці — одна з форм монополій; 2) у середні віки — акт, який визначав умови й порядок турнірів, дуелей; пізніше (при­близно до середини
XIX ст.) — письмовий виклик на дуель.

КАСАЦІЯ [лат.] — 1) оскарження до вищого суду су­дових рішень і вироків, які ще не набрали законної сили;
2) визнання виборів недійсними і скасування їх внаслідок порушення конституції або виборчого закону.

КАТАКЛІЗМ [гр.] — руйнівний раптовий переворот, катастрофа.

КАТАЛОГ [гр.] — перелік предметів (книг, рукописів, картин, музейних експонатів тощо) у певному по­рядку для полегшення їх розшуку.

КАТАСТРОФА [гр.] — велике несподіване лихо, подія з трагічними наслідками.

КВАЛІФІКАЦІЯ [лат.] — 1) рівень підготовленості до якої-небудь праці; 2) професія, спеціальність.

КВІНТЕСЕНЦІЯ [лат.] — найголовніше, найбільш суттєве.

КВОТА [лат.] — ек. частина, норма чого-небудь до­пустимого.

КЕЙФ [араб.] — відпочинок, приємне байдикування.

КЛАН [ірл.] — родова община, рід.

КЛАСИК [лат.] — загальновизнаний авторитет у якій-небудь галузі культури — письменник, учений, композитор, художник, твори якого зберігають своє значення і нині.

КЛЕПТОМАНІЯ [гр.] — хворобливе тяжіння до кра­діжок, пов'язане з розладом психіки.

КЛЕРК [фр.] — конторський службовець.

КЛІКА [фр.] — група людей, об'єднаних з корисли­вою, підлою метою.

КОАЛІЦІЯ [лат.] — об'єднання, угода, союз держав, партій тощо для досягнення спільної мети.

КОГОРТА [лат.] — 1) підрозділ піхоти в Давньому Римі;

2) група осіб, згуртована спільними ідеями, метою.

КОД [фр.] — система умовних знаків або сигналів.

КОДЕКС — 1) систематизований єдиний законодав­чий акт, що регулює яку-небудь однорідну галузь суспільних відносин, напр., цивільний К., карний К.; 2) сукупність норм, правил, напр., моральний К., шаховий К.

КОЛЕГА [лат.] — товариш по роботі, навчанню (у ви­щій школі), професії.

КОЛЕГІЯ [лат.] — 1) група осіб, які утворюють роз­порядчий чи дорадчий орган; 2) об'єднання осіб деяких професій (напр., К. адвокатів).

КОЛЕДЖ [англ.] — вищий або середній навчальний заклад.

КОЛЕКТИВ [лат.] — група осіб, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами; сукупність лю­дей, що входять до складу однієї організації, під­приємства, установи.

КОЛОКВІУМ [лат.] — бесіда викладача зі студентами з метою визначення і підвищення рівня їх знань.

КОМЕНТАР [лат.] — 1) пояснення яких-небудь явищ, подій, текстів; 2) коментарі — мірку­вання, пояснювальні та критичні зауваження з при­воду чого-небудь.

КОМЕТА [гр.] — небесне тіло у вигляді світлої туман­ної плями з хвостом, що світиться.

КОМПАКТНИЙ [лат.] — стиснутий, щільний.

КОМПЕНСАЦІЯ [лат.] — 1) відшкодування, винаго­рода;

2) грошова сума, що виплачується за невико­ристану відпустку; 3) мед. зрівноваження, вирівню­вання хворобливих розладів, напр., К. пороку серця.

КОМПЕТЕНЦІЯ [лат.] — коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких (компетентна) особа має знання, досвід.

КОМПІЛЯЦІЯ [лат.] — несамостійна літературна чи наукова робота, побудована на використанні опуб­лікованих творів, праць різних авторів.

КОМПЛЕКС [лат.] — сукупність предметів, явищ, властивостей, понять, що утворюють єдине ціле, напр., містобудівний К., К. уявлень.

КОМПОНЕНТ [лат.] — складова частина чого-не­будь.

КОМПРОМЕТУВАТИ [фр.] — підривати репутацію.

КОМПРОМІС [лат.] — згода з ким-небудь стосовно чого-небудь, досягнута шляхом взаємних поступок.

КОМФОРТ [англ.] — сукупність побутових зручнос­тей, затишок.

КОМЮНІКЕ [фр.] — офіційне повідомлення, що публікується у пресі або передається по радіо, теле­баченню.

КОНВЕНЦІЯ [лат.] — міжнародна угода, переважно з якого-небудь спеціального питання, напр., митна К., залізнична К.

КОНВЕРГЕНЦІЯ [лат.] — сходження, зближення.

КОНВЕРСІЯ [лат.] — зміна умов раніше випущеної державної позики.

КОНГРЕС [лат.] — 1) з'їзд, переважно міжнародний;

2) законодавчий орган (парламент) у США, в біль­шості країн Латинської Америки та деяких інших державах;
3) назва деяких політичних партій і ор­ганізацій, напр., в Індії Індійський національний К.

КОНДИЦІЯ [фр.] — 1) заст. умова договору, найму;
2) норма, якість, яким згідно зі стандартом пови­нен відповідати продукт (напр., зерно), матеріал, товар.

КОНКУРЕНЦІЯ [лат.] — 1) змагання між окремими особами (конкурентами ), зацікавленими в до­сягненні однієї і тієї самої мети; 2) боротьба між під­приємцями за більш вигідні умови виробництва та збуту товарів і за одержання найвищого прибутку.

КОНСАЛТИНГ [англ.] — діяльність компаній з кон­сультації виробників, покупців, продавців у галузі експертної, технічної та економічної сфери.

КОНСЕРВАТИЗМ [фр.] — прихильність до всього старого, до віджилих традицій і порядків; ворожість до нового, передового в політичному житті, в науці, літературі тощо.

КОНСИГНАЦІЯ [лат.] — різновид комісійного про­дажу товарів за кордон.

КОНСЕНСУС [лат.] — одностайність, збіг думок.

КОНСОЛІДАЦІЯ [лат.] — 1) укріплення, зміцнення, згуртування; ек. операція щодо перетворення ко­роткострокових державних позик у довгострокові або безстрокові, а також щодо об'єднання кількох позик в одну.

КОНСОРЦІУМ [лат.] — тимчасова угода між кілько­ма банками або промисловими монополіями для проведення яких-небудь великих фінансових опе­рацій тощо.

КОНСТАНТА [лат.] — постійна величина.

КОНСТАТУВАТИ [фр.] — встановлювати факт, наяв­ність, безспірність чого-небудь.

КОНСТИТУЦІЯ1 [лат.] — основний закон держави, який визначає суспільний і державний лад, виборчу систему, принципи організації та діяльність органів державної влади і управління, основні права, сво­боди та обов'язки громадян.

КОНСТИТУЦІЯ2 [лат.] — будова організму, зумовле­на певним співвідношенням у розвитку органів і тканин.

КОНТАКТ [лат.] — 1) спілкування, зв'язок; взаємодія в роботі, узгодженість дій; 2) ел. стикання провідни­ків, що забезпечує проходження електричного струму.

КОНТЕКСТ [лат.] — уривок письмової або усної мови (тексту) із закінченою думкою, який точно визначає смисл окремого слова або фрази, що входять у нього.

КОНТРАГЕНТ [лат.] — особа чи установа, яка бере на себе певні зобов'язання за договором.

КОНТРАКТ [лат.] — договір, угода.

КОНТРАКТАЦІЯ — укладання контракту, договору між підприємствами або особами, які виготовляють продукцію, і організаціями, які заготовляють і збу­вають цю продукцію.

КОНТРОВЕРЗА [фр.] — розбіжність, суперечність; спірне питання.

КОНФЕДЕРАЦІЯ [лат.] — об'єднання, союз.

КОНФЕРЕНЦІЯ [лат.] — збори, нарада представни­ків урядів, громадських, партійних, наукових та ін. організацій.

КОНФІДЕНЦІЙНИЙ [лат.] — довірчий, який не під­лягає розголошенню, таємний.

КОНФІСКАЦІЯ [лат.] — примусове й безвідплатне вилучення майна за вироком суду або в адміністра­тивному порядку.

КОНФЛІКТ [лат.] — зіткнення сторін, думок, інтере­сів; серйозні розбіжності, гостра суперечка.

КОНЦЕНТРУВАТИ [лат.] - 1) зосереджувати, збирати, нагромаджувати; 2) згущувати, напр. К. роз­чин.

КОНЦЕРН [англ.] — об'єднання фінансових, про­мислових, торговельних підприємств, які формаль­но зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані контролю фінансових магнатів, які його очолюють; одна з форм монополій.

КОН'ЮНКТУРА [лат.] — 1) стан, обставини, що склалися в будь-якій галузі суспільного життя;
2) сукупність ознак, які характеризують стан еконо­міки в певний період.

КООРДИНАЦІЯ [лат.] — узгодження, поєднання, приведення у відповідність.

КОРЕКТИВ [фр.] — поправка, часткове виправлення або зміна.

КОРПОРАЦІЯ [лат.] — група осіб, об'єднаних спіль­ністю професійних або станових інтересів; това­риство, спілка.

КОРУПЦІЯ [лат.] — підкуп, продажність посадових осіб, громадських і політичних діячів; злиття дер­жавних чиновників з кримінальним світом.

КОТИРУВАТИСЯ [фр.] — 1) цінитися, оцінюватися, мати обіг на біржі (про товари, цінні папери тощо); 2) мати ту чи іншу оцінку з боку суспільства, якої-небудь групи людей.

КОТУВАННЯ [фр.] — встановлення курсу валюти; визначення її вартості в іноземних валютах.

КРЕДИТ [лат.] — правий бік бухгалтерських рахунків; у пасивних рахунках запис у кредит означає збіль­шення власних або позичкових джерел коштів, у ак­тивних рахунках — зменшення грошових або товар­но-матеріальних цінностей, опис дебіторської за­боргованості (пор. дебет).

КРЕДИТ [лат.] — надання в позику товарів або грошей.

КРЕДИТОР — позикодавець, який дає що-небудь у позику, в кредит.

КРЕДО [лат.] — символ віри; переконання, основи світосприймання.

КРИЗА [гр.] — 1) загострений, нестійкий стан; 2) ек. відносне (порівняно з платоспроможним попитом) перевиробництво товарів, яке неухильно повторю­ється і призводить до занепаду виробництва, зрос­тання безробіття тощо; 3) різка зміна, переломний момент у перебігу хвороби.

КРИМІНАЛЬНИЙ [лат.] — злочинний, позазаконний.

КРИПТОГРАФІЯ [гр.] - тайнопис.

КРИТЕРІЙ [гр.] — ознака, на підставі якої оцінюєть­ся яке-небудь явище, дія, ідея; К. істини — мірило достовірності наших знань, їх відповідності об'єктивній дійсності; критерієм істини є суспіль­но-історична практика людей, яка доводить істин­ність пізнання.

КУЛУАРИ [фр.] — бокові зали, коридори (в парла­менті, на з'їзді тощо) для відпочинку; місця для не­офіційних зустрічей, обміну думками.

КУПЮРА [фр.] — 1) скорочення, вилучення в тексті якого-небудь твору; 2) назва паперових грошей, облігацій та інших цінних паперів за їх номіналь­ною вартістю.

КУРТАЖ [фр.] — комісійна винагорода маклера.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить