Сучасний словник - мінімум іншомовних слів
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

І

ІДЕАЛ [фр.] — досконалість, взірець досконалості, кінцева мета прагнень.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ [лат.] — ототожнення, прирівняння.

ІДЕОЛОГІЯ [гр.] — система політичних, правових, філософських, моральних, релігійних, художніх по­глядів, суспільна свідомість.

ІДЕЯ [гр.] — 1) поняття, уявлення, що відбиває у сві­домості людини дійсність і виражає водночас її ставлення до навколишнього світу; 2) переконання, думка про що-небудь, міркування з приводу чого-небудь.

ІДІОМА [гр.] — стійкий зворот, властивий певній мо­ві; суть І. не залежить від буквального значення слів, з яких вона складена.

ІЄРАРХІЯ [гр.] — підпорядкування нижчих органів і посадових осіб вищим за суворим порядком підлег­лості.

ІЄРОГЛІФИ [одн. ієрогліф] [гр.]— письмові знаки у системах ідеографічного письма — єгипетського, китайського, майя тощо (див. Ідеограма, Ідеогра­фія);
2) перен.
нерозбірливе, важке для читання пи­сьмо.

ІЗОЛЯЦІЯ [фр.] — 1) роз'єднання, відособлення, за­борона спілкування з іншими, напр., І. інфекційно­го хворого,
І. злочинця; 2) відособлення провідника електричного струму, тепла, звуку, води за допомо­гою непровідника (ізолятора).

ІЛЮЗІЯ [фр.] — 1) помилкове уявлення, викликане хибним, оманливим сприйняттям дійсності; 2) не­обгрунтована надія, нездійсненна мрія.

ІЛЮСТРАЦІЯ [лат.] — 1) зображення, що наочно пояснює чи доповнює текст у книзі, журналі, газеті;
2) наочне пояснення чого-небудь, приклади у стат­ті, промові тощо.

ІМІДЖ [англ.] — 1) стиль поведінки, одягу, макіяжу, властивий кожній людині або створений іміджмейкером — спеціалістом-психологом зі створення образу людини, артиста; 2) образ.

ІМІТАЦІЯ [лат.] — 1) наслідування; 2) підробка 3) муз. повторення мотиву одним з голосів безпосе­редньо за іншим голосом.

ІММІГРАЦІЯ [лат.] — в'їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання.

ІМПЕРАТИВ [лат.] — 1) наказ, веління, настійна ви­мога;

2) наказовий спосіб дієслова.

ІМПЕРІЯ [лат.] — І) монархічна, велика держава, очолювана імператором; 2) велика, як правило, ко­лоніальна держава.

ІМПІЧМЕНТ [англ.] — процедура притягнення до суду вищих посадових осіб держави з їх наступною відставкою.

ІМПОЗАНТНИЙ [фр.] — показний, поважний, здат­ний привертати увагу зовнішнім виглядом, манера­ми.

ІМПОНУВАТИ [нім.] — викликати повагу, подо­батися.

ІМПОРТ [англ.] — ввезення у країну іноземних това­рів або капіталів (пор. експорт).

ІМПУЛЬСИВНИЙ [лат.] — поривчастий, схильний діяти під впливом першої спонуки.

ІМУНІТЕТ [лат.] — 1) несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та деяких отрут; 2) за середньовіччя — право феодала Західної Євро­пи здійснювати у своїх володіннях державне управ­ління (судове, фінансове, адміністративне).

ІНАВГУРАЦІЯ [лат.] — урочиста процедура введення на посаду глави держави.

ІНВЕКТИВА [лат.] — різкий викривальний, звинува­чувальний виступ проти кого-, чого-небудь; образ­лива промова, випад.

ІНВЕНТАР [лат.] — 1) сукупність матеріальних цін­ностей, майно будь-якої установи чи підприємства;
2) точний опис майна.

ІНГРЕДІЄНТ [лат.] — складова частина хімічної спо­луки або суміші; складник.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ [фр.] - 1) особистий, власти­вий лише даному індивідууму; 2) розрахований на одну особу; поширений на кожного зокрема; одно­осібний.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ [лат] - байдужий.

ІНДОСАМЕНТ [нім.] — передавальний напис власни­ка на звороті векселя, коносамента та ін. цінних папе­рів про надання прав за цим документом іншій особі.

ІНДОСАНТ [іт.] — особа, що передає своє право ін­шій особі і робить для цього передавальний напис на звороті цінних паперів.

ІНДОСАТ [нім.] — особа, якій передаються цінні па­пери за передавальним написом.

ІНДУЇЗМ [санскр.] — релігія більшості населення Індії.

ІНДУКЦІЯ [лат.] — 1) логічний метод, заснований на умовиводах від окремих випадків до загального ви­сновку, від окремих фактів до узагальнень (пор. де­дукція);
2) процес наведення електричних зарядів у провідниках та діелектриках під дією електричного поля і намагніченості.

ІНДУСТРІЯ [лат.] — промисловість.

ІНІЦІАТИВА [лат.] — почин; активна, провідна роль у будь-яких діях, заповзятливість.

ІНІЦІАТОР [фр.] — особа або група осіб чи організа­ція, яким належить ініціатива, почин у якій-небудь новій справі.

ІНКАСАТОР [іт.] — касир, який приймає й видає гро­ші й матеріальні цінності поза закладом.

ІНКАСО [іт.] — банківська операція, при якій банк за дорученням клієнта отримує належні останньому кошти на підставі грошових, товарних або розра­хункових документів.

ІНКОРПОРАЦІЯ [лат.] — приєднання, включення до складу.

ІНКРИМІНУВАТИ [лат.] — звинувачувати у чому-небудь.

ІНСАЙДЕР [англ.] — посадова особа, що володіє сек­ретною, конфіденційною інформацією про справи фірми.

ІНСИНУАЦІЯ [лат.) — наклепницька вигадка, плітка.

ІНСПЕКЦІЯ [лат.] — 1) нагляд за правильністю дій і додержанням правил установами й особами; 2) ор­гани, покликані здійснювати нагляд і контроль.

ІНСПІРУВАТИ [лат.] — підбурювати, навіювати ко­мусь той чи інший спосіб дій.

ІНСТАЛЯЦІЯ [фр.] — монтування й обладнання якого-небудь підприємства або обладнання.

ІНСТАНЦІЯ [лат.) — ланка у системі підпорядкованих один одному органів (державних, судових тощо).

ІНСТРУКЦІЯ [лат.] — керівні вказівки, зведення правил, які встановлюють порядок і спосіб здійс­нення чого-небудь.

ІНТЕГРАЦІЯ [лат.] — об'єднання в ціле будь-яких окремих частин; процес зближення чого-небудь.

ІНТЕЛЕКТ [лат.] — розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ [лат.] — розумовий, розсудли­вий, пов'язаний з інтелектом.

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ [лат.] — соціальна верства, яка скла­дається з осіб, що професійно зайняті розумовою працею, мають освіту й спеціальні знання з різних галузей науки, техніки, мистецтва, культури тощо.

ІНТЕНСИВНИЙ [лат.] - 1) напружений, посиле­ний, дійовий, продуктивний; 2) щодо кольору — яскравий, густий, соковитий.

ІНТЕРВ'Ю [англ.] — жанр публіцистики, розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань.

ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ [лат] - міжнародний.

ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ [лат.] — письмовий запит депутата парламенту до уряду або його окремого члена.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ [лат.] — тлумачення, пояснення, розкриття смислу чого-небудь; творче осмислення образу або музичного твору виконавцем.

ІНТЕРЦЕСІЯ [лат.] — юр. прийняття на себе чужого боргу, поручительства.

ІНТРИГА [лат.] — 1) таємні зловмисні дії, підступи, наклепи; 2) у літературних творах — конфлікт, ос­новна ситуація, навколо якої розвивається дія.

ІНФЛЯЦІЯ [лат.] — знецінення паперових грошей внаслідок випуску їх в обіг у розмірах, які значно перевищують потреби товарообігу.

ІНФРАСТРУКТУРА [лат.] — сукупність галузей гос­подарства, що обслуговують виробництво.

ІНЦИДЕНТ [лат.] — випадок, неприємна подія, не­порозуміння.

ІРОНІЯ [гр.] — тонке, приховане глузування.

ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ [лат.] - 1) у філософії — недо­ступний розумінню, той, що перебуває за межами ро­зуму; нелогічний, містичний; 2) мат. І. числа — числа, неспівмірні з одиницею, тому вони не можуть бути виражені ні цілими числами, ні дробами.

ІРРЕАЛЬНИЙ [лат.] — нереальний, якого не існує, не буває у дійсності; уявний.

ІСТЕБЛІШМЕНТ [англ.] - 1) у США та Велико­британії — високий рівень прибутків, стійке стано­вище в суспільстві; достаток; 2) перен. пануюча вер­хівка, вищі кола.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить