Сучасний словник - мінімум іншомовних слів
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Д

ДАЙДЖЕСТ [англ.] — періодичне видання, що пере­друковує (зазвичай скорочено) матеріали з інших видань.

ДАМНІФІКАЦІЯ [лат.] — зазнання збитків, втрата майна.

ДАМНО [лат.] — особлива плата (крім комісійних, про­центів і поштових витрат), яку банки стягують за ін­касування і облік векселів тощо; збитки від продажу цінних паперів за курсом, нижчим від номіналу.

ДЕБЕНТУРА [лат.] — свідоцтво на повернення мита.

ДЕБЕТ [лат.] — лівий бік бухгалтерських рахунків;
Д. рахунків активу відображає записи й операції, що збільшують суму рахунку; Д. рахунків пасиву відоб­ражає записи операцій, що зменшують суму рахун­ку (див. Кредит).

ДЕБІТОР [лат.] - боржник.

ДЕБЮТ [фр.] — 1) перший виступ артиста на сцені;
2) початок якоїсь діяльності; 3) початок (перші хо­ди) в шаховій і шашковій партії.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ [лат.] — офіційне зниження курсу па­перових грошей стосовно золота (срібла чи інозем­ної валюти) або зменшення золотого вмісту грошо­вої одиниці, що супроводжується обміном старих грошових знаків на нові.

ДЕВІАЦІЯ [лат.] — відхилення магнітної стрілки компаса (від магнітного меридіана) під впливом ве­ликих мас металу; 2) відхилення від правильної лі­нії, напряму руху судна, літака тощо під впливом якихось зовнішніх причин.

ДЕВІЗ [фр.] — 1) стислий вислів провідної ідеї пове­дінки чи діяльності; 2) стислий вислів чи слово, яке автор ставить на творі, проекті замість власного іме­ні на закритих конкурсах.

ДЕВІЗИ (одн. девіза) [фр.] — боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті.

ДЕГРАДАЦІЯ [лат.] — поступове погіршення, втрата якихось властивостей та якостей, занепад.

ДЕГРЕСІЯ [лат.] — 1) сходження, спуск, падіння;
2) пропорційне оподаткування зі зниженням про­центної ставки для менших доходів.

ДЕЗАВУЮВАТИ [фр.] — заявляти про незгоду з дія­ми довіреної особи, про позбавлення її права діяти від імені того, хто це заявляє, а також про свою відмову від чого-небудь.

ДЕЗИДЕРАТИ [лат.] — 1) заст. побажання, вимоги
2) предмети, книги для поповнення якої-небудь ко­лекції, бібліотеки тощо.

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ [фр.] - свідомо поширена не­правильна інформація.

ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ [фр.] — порушення порядку, ор­ганізованості в якій-небудь справі, заході, роботі тощо, розлад нормальної діяльності.

ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ [фр.] — втрата правильної орієнта­ції, правильних уявлень про що-небудь.

ДЕКАДА [гр.] — десять днів, десятиденка; третя час­тина місяця.

ДЕКАДЕНСТВО, ДЕКАДАНС [фр.] — загальна назва кризових явищ у мистецтві й літературі кін. XIX — поч. XX ст. Характеризується песимізмом, місти­цизмом, розгубленістю перед суперечностями соці­альної дійсності, пошуками нових форм і стилів.

ДЕКАН [лат.] — особа, що очолює факультет у ви­щому навчальному закладі.

ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ — втрата кваліфікації, професій­них навичок та досвіду (пор. дискваліфікація).

ДЕКЛАМАЦІЯ [лат.] — мистецтво виразного читання.

ДЕКЛАРАЦІЯ [лат.] — 1) оголошення, заява від імені уряду, партії, урочисте проголошення основних по­літичних, ідеологічних принципів; 2) назва деяких документів, які містять певні відомості, напр., мит­на Д.

ДЕКОРТ [нім.] — знижка з ціни товару за достроко­вий платіж чи за невідповідність якості й кількості товару умовам угоди. Інша назва — боніфіка­ція.

ДЕКРЕТ [лат.] — постанова верховної влади з якогось питання; має силу закону.

ДЕКУВЕР [фр.] — різниця між оцінкою майна й стра­хової суми, залишеної на ризику страхувальника.

ДЕКХОЛДЕР — працівник біржі, що тримає дору­чення клієнтів для брокерів.

ДЕЛЕГАТ [лат.] — виборний чи призначений пред­ставник, уповноважений держави, організації, ко­лективу.

ДЕЛІКВЕНТ [лат.] — правопорушник.

ДЕЛІКТ [лат.] — юр. правопорушення, що спричиняє зобов'язання відшкодування завданих збитків.

ДЕЛІСТИНГ — 1) виключення акцій з біржового списку за рішенням ради біржі; 2) виключення цін­них паперів (після перевірки їх щодо забезпеченості активами) з торгів на фондовій біржі.

ДЕЛЬКРЕДЕРЕ [нім.] — порука комісіонера.

ДЕМАГОГІЯ [гр.] — спосіб добитися популярності брехливими обіцянками, лозунгами, спотворенням фактів; лицемірство; пишномовні просторікування, що прикривають корисливі цілі.

ДЕМАРШ [фр.] — дипломатичний виступ, захід з ме­тою домогтися поступок з боку якої-небудь держа­ви, висловити протест тощо.

ДЕМЕРЕДЖ [англ.] — плата за простій судна, вагону.

ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ — роззброєння; заборона якій-небудь державі будувати укріплення, мати оборонну промисловість й утримувати збройні сили.

ДЕМОКРАТІЯ [гр.] — 1) політичний устрій, за якого влада юридично належить народу й проголошується свобода та рівноправність усіх громадян; 2) форма керівництва будь-яким колективом, при якій забез­печується діяльна участь і вирішальний вплив усьо­го колективу.

ДЕНОМІНАЦІЯ [лат.] — збільшення номінальної вартості грошової одиниці країни і обмін за вста­новленим співвідношенням старих грошових знаків на нові.

ДЕМОНСТРАЦІЯ [лат.] — 1) масове вираження сус­пільних настроїв і політичних поглядів шляхом мі­тингів, процесій тощо; 2) наочний метод ознайом­лення з чим-небудь; публічний показ (напр., Д. кі­нофільму); 3) військ. дії, що проводяться з метою ввести в оману противника, відволікти його увагу від напряму головного удару.

ДЕМОРАЛІЗАЦІЯ [фр.] — занепад духу, дисципліни, моральний розклад.

ДЕМОС [гр.] — у Давній Греції — народ, основна частина вільних громадян, що протистояли арис­тократії.

ДЕМПІНГ [англ.] — продаж товарів чи цінних папе­рів за вкрай низькими цінами з метою витіснення конкурентів і завоювання зовнішніх ринків.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ — повернення державою на­ціоналізованих підприємств і майна колишнім власникам.

ДЕНОНСАЦІЯ, ДЕНОНСУВАННЯ [фр] - повідом­лення однією державою іншої про розрив між ними угоди, договору.

ДЕПАРТАМЕНТ [фр.] — 1) адміністративно-терито­ріальна одиниця у Франції; 2) відділ якого-небудь вищого адміністративного органу або судової уста­нови; 3) у США та Швейцарії — міністерство.

ДЕПЕША [фр.] — термінове повідомлення, теле­грама.

ДЕПОЗИТ [лат.] — гроші або цінні папери, що вно­сяться на зберігання чи для передачі кредитору в банк, ощадну касу, нотаріальну контору.

ДЕПОНУВАТИ [лат.] — передавати на зберігання в банки гроші, цінні папери тощо.

ДЕПОРТ [фр.] — знижка обумовленого біржового курсу.

ДЕПРЕСІЯ [лат.] — 1) пригнічений психічний стан;
2) застійний стан господарства після кризи переви­робництва, характеризується припиненням подаль­шого спаду виробництва, торгівлі тощо і водночас низьким попитом на товари, масовим безробіттям.

ДЕСПОТ [гр.] — 1) жорстокий правитель з необмеже­ною владою; 2) перен. жорстока, самовладна люди­на.

ДЕСТРУКЦІЯ [лат.] — руйнування, порушення нор­мальної структури чого-небудь.

ДЕСЦЕНДЕНТ [лат.] — заст, спадкоємець.

ДЕТЕЗАВРАЦІЯ — зменшення запасів золота, пере­ведення грошових заощаджень населення в банки.

ДЕ-ФАКТО [лат.] — фактично, насправді.

ДЕФЕКТ [лат.] — вада, хиба, недолік, пошкодження.

ДЕФІНІЦІЯ [лат.] — коротке наукове визначення якого-небудь поняття, істотних ознак предмета, явища.

ДЕФЛЯЦІЯ [лат.] — зменшення кількості обігових паперових грошей і банкнот, випущених у період інфляції;
2) геол. розвіювання — руйнування гірських порід під дією вітру.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ - 1) скасування або послаб­лення централізації; 2) система управління, при якій частина функцій центральної влади перебуває у віданні місцевих органів самоврядування.

ДЖОБЕР [англ.] — посередник, дилер.

ДИВІДЕНД [лат.] — частина прибутку, отриманого акціонерним товариством, яка розподіляється серед акціонерів (власників акцій).

ДИДАКТИКА [гр.] — розділ педагогіки, в якому ви­кладені теоретичні основи освіти і навчання.

ДИЗАЖІО [іт.] — відхилення курсу акцій у бік зни­ження порівняно з їх номінальною вартістю.

ДИЗАЙН [англ.] — конструювання речей, машин, ін­тер'єрів, засноване на принципах поєднання зруч­ності, економічності та привабливого вигляду.

ДИКТАТ [нім.] — 1) нерівноправний міжнародний договір, нав'язаний однією зі сторін іншій; 2) полі­тика нав'язування своїх умов, вимог сильною дер­жавою іншій, слабшій країні.

ДИЛЕМА [гр.] — судження, що містить два взаємовиключні положення, з яких необхідно вибрати од­не; перен. необхідність вибору з двох можливостей.

ДИЛЕР — посередник, який виконує торговельні операції від власного імені й за власний рахунок.

ДИЛЕТАНТ [іт.] — людина, що займається мистецт­вом або наукою без спеціальної підготовки, систе­матичних знань.

ДИНАМІЗМ [гр.] — рух, насиченість діями..

ДИРЕКТИВА [фр.] — обов'язкова для виконання ке­рівна вказівка вищого органу нижчестоящому, ке­рівника — підлеглому.

ДИСЕРТАЦІЯ [лат.] — наукова праця, яку підготов­лено для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня.

ДИСИДЕНТ [лат.] — той, хто не дотримується (не сповідує) панівної (державної) релігії, політики; відступник.

ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ [лат.] — 1) оголошення кого-небудь нездатним обіймати певну посаду чи вико­нувати певну роботу (пор. декваліфікація); 2) по­збавлення права брати участь у спортивних змаган­нях за порушення правил, спортивної етики тощо.

ДИСКОНТ [лат.] — облік векселів у банку; різниця між номінальною вартістю облігації та ціною її про­дажу.

ДИСКРЕДИТУВАТИ [фр.] - підривати довір'я, при­меншувати авторитет.

ДИСКРЕЦІЙНИЙ [фр.] - той, що діє на власний розсуд.

ДИСКРИМІНАЦІЯ [лат.] — обмеження в правах, по­збавлення рівноправності певної категорії громадян за расовою належністю, політичними переконання­ми, статтю тощо.

ДИСКУСІЯ [лат.] — обговорення якого-небудь пи­тання на зборах, у пресі, приватній розмові.

ДИСПОНЕНТ [лат.] — фізична або юридична особа, що має вільні суми на рахунках у комісіонерів або у кореспондентів банку.

ДИСПУТ [лат.] — прилюдне обговорення наукових, літературних тощо тем.

ДИСТРИБ'ЮТОР [англ.] - оптовий продавець, оп­това фірма.

ДИСЦИПЛІНА [лат.] — 1) окрема галузь наукового знання, наука; 2) обов'язковий порядок поведінки усіх членів певного колективу, громадян тощо; 3) стриманість, звичка до строгого порядку.

ДИФАМАЦІЯ [лат.] — опублікування у пресі відо­мостей (дійсних або недостовірних), які ганьблять кого-небудь.

ДИФІРАМБ [гр.] — перебільшена хвала; вихваляння, звеличання.

ДІАСПОРА [гр.] — релігійні та етнічні групи, які жи­вуть у новому районі свого розселення як націо­нально-культурна меншина.

ДОГМА [гр.] — положення, що приймається на віру як незаперечна, вічна істина для всіх часів та істо­ричних епох.

ДОКТОРАЛЬНИЙ [фр.] — повчальний, категоричний.

ДОКУМЕНТ [лат.] — матеріальний носій записів (па­пір, кіно - і фотоплівка, магнітофонна стрічка тощо) з зафіксованою на ньому інформацією, призначе­ною для передачі у часі та просторі; діловий папір, який юридично підтверджує який-небудь факт або право на що-небудь.

ДОМІНАНТА [лат.] — 1) головна ідея, основна озна­ка чого-небудь; 2) муз. п'ятий ступінь діатонічної гами.

ДОМІНУВАТИ [лат.] — переважати, панувати, підноситися.

ДОСЬЄ [фр.] — сукупність документів, що стосують­ся якого-небудь питання, справи, особи, а також папка з цими документами.

ДОТАЦІЯ [лат.] — грошова допомога, додаткова ви­плата коштів.

ДОУ-ДЖОНСА ІНДЕКС [англ.] — промисловий ін­декс акцій ЗО відомих компаній на нью-йоркській біржі (з кінця XIX ст.). Віддзеркалює ступінь діло­вої активності та стану економіки.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить