Сучасний словник - мінімум іншомовних слів
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.50 (3 Голоса)

А

АБЗАЦ [нім.] – 1) відступ вправо на початку першого рядка тексту; 2) текст між двома такими відступами, пов’язаний за змістом.

АБІТУРІЄНТ [лат.] – той, хто збирається вступати до вузу.

АБОНЕМЕНТ [фр.] – документ, що надає право користування чимось, відвідування чогось, а також саме право на це (напр., бібліотечний А., А. на цикл лекцій чи концертів).

АБОНЕНТ [нім.] – особа (чи установа, організація тощо), що має право на користування чим-небудь, власник абонемента.

АБРОГАЦІЯ [лат.] – скасування застарілого закону.

АБСТРАКТНИЙ – 1) отриманий шляхом абстракції, відсторонений; 2) властивий абстракціонізму.

АБСУРД [лат.] – безглуздя, нісенітниця.

АВАЛЬ [фр.] – поручництво за векселем, здійснене третьою особою у вигляді гарантійного запису.

АВАНГАРД [фр.] – частина війська (або флоту), що йде попереду головних сил.

АВАНС [фр.] – грошова сума або інша цінність, що видається в рахунок майбутнього платежу.

АВАНТАЖ [фр.] – вигода, користь, сприятливе становище.

АВАНТЮРА [фр.] – ризиковане діяння, розраховане на випадковий успіх; акція без урахування реальних сил і обставин, що часто приречена на невдачу.

АВІЗО [іт.] – письмове повідомлення банку клієнтові або іншому банкові про виконання операції.

АВІСТА [іт.] – напис на векселі про те, що оплата цього документа має бути здійснена одразу або в певний термін.

АВТОБІОГРАФІЯ [гр.] – власний життєпис.

АВТОГРАФ [гр.] – текст, власноручно написаний його автором; власноручний підпис, напис.

АВТОКРАТІЯ [гр.] – самодержавство, абсолютизм.

АВТОНОМІЯ [гр.] – самоуправління; право певної національно-територіальної одиниці (напр., в Україні – Республіки Крим) самостійно вирішувати справи внутрішнього управління у відповідності з конституцією чи положенням.

АВТОРЕФЕРАТ [гр.] – короткий виклад наукового твору самим автором, напр., А. дисертації.

АВТОРИТАРНИЙ [фр.] – 1) той, що ґрунтується на незаперечному підкоренні владі; 2) той, що прагне утвердити свою владу, авторитет, вплив.

АВТОРИТЕТ [нім.] – 1) загальновизнане значення, вплив;

2) особа, що користується визнанням, впливом.

АВУАРИ [фр.] – вклади в закордонних банках в іноземній валюті.

АГІТАЦІЯ [лат.] - усна та друкована діяльність з метою впливу на широкі маси.

АГРЕСИВНИЙ – той, що має характер агресії; войовничо-загрозливий, нападаючий, загарбницький.

АГРЕСОР [лат.] – держава, що здійснює агресію, сторона-нападник; загарбник.

АДАПТАЦІЯ [лат.] – 1) пристосування організму, органів чуття до навколишніх умов, напр., А. ока; взагалі пристосування до нових умов; 2) пристосування (полегшення) тексту, напр., для тих, хто починає вивчати іноземні мови.

АДВОКАТ [лат.] – 1) повірений у судових справах, захисник на суді; 2) той, хто виступає усно чи письмово на захист будь-кого, будь-чого.

АДЕКВАТНИЙ [лат.] – цілком відповідний, тотожний.

АДРЕС [фр.] - письмове, переважно ювілейне, привітання.

АДРЕСА [фр.] – 1) місце проживання особи чи місцеперебування установи; 2) величина, що визначає місцеперебування інформації в комп’ютері.

АДРЕСАНТ [нім.] – той, хто посилає кому-небудь лист, телеграму, посилку тощо.

АДРЕСАТ [нім.] – одержувач – особа (чи установа, організація), якій адресовано поштове відправлення, телеграму.

АЖІО [іт.] – відхилення курсу грошових знаків, векселів та інших цінних паперів від номінальної вартості їх або паритету в бік перевищення.

АЖІОТАЖ [іт.] – 1) спекулятивна гарячка на біржах і ринках; 2) надмірне збудження, хвилювання, боротьба інтересів навколо якоїсь справи, питання.

АЖУР [фр.] – 1) виконання бухгалтерських записів у день проведення відповідних операцій; 2) тонке мереживо;
3) перен. витончена, мистецьки виконана робота.

АЗАРТ [фр.] – захоплення, завзяття, запальність, гарячковість.

АКЛІМАТИЗАЦІЯ [лат.] – пристосування тварин, рослин, людини до нового клімату, нових умов існування.

А-КОНТО [іт.] – в рахунок платежу.

АКРЕДИТИВ [фр.] – платіжний документ, що містить розпорядження однієї кредитної установи іншій про сплату будь-кому певної суми.

АКРЕДИТУВАТИ [фр.] – 1) уповноважити когось на посаду глави дипломатичного представництва в іншій державі або постійного представника держави при будь-якій міжнародній організації; 2) уповноважити на одержання грошей або здійснення торговельних операцій.

АКСЕЛЕРАЦІЯ [лат.] – біол. прискорене формування, розвиток.

АКСІОМА [гр.] – вихідне положення будь-якої науки, теорії, що приймається без доведення; незаперечна істина.

АКТ [лат.] – 1) вчинок, дія, діяння; 2) офіційний документ, запис, протокол; 3) окрема частина драматичного твору чи театральної вистави.

АКТИВ [лат.] – найдіяльніша, передова частина будь-якої громадської організації, колективу; 2) частина балансу підприємства, установи тощо, яка включає всі види матеріальних цінностей, кошти, боргові вимоги.

АКТИВІЗАЦІЯ [лат.] – посилення, пожвавлення діяльності.

АКТУАЛЬНИЙ [лат.] – важливий на сьогодні; злободенний, на часі.

АКУМУЛЯЦІЯ, АКУМУЛЮВАННЯ [лат.] – нагромадження, збирання.

АКЦЕНТ [лат.] – 1) наголос; 2) особливості вимови, притаманні тому, хто говорить не своєю рідною мовою.

АКЦЕПТ [лат.] – 1) згода на оплату грошових і товарних документів, оформлена відповідним написом на них; форма безготівкових розрахунків між організаціями; 2) юр. згода з пропозицією іншої сторони укласти угоду на умовах, що зазначені в пропозиції.

АКЦЕПТУВАТИ [лат.] - 1) прийняти рахунок, вексель до сплати; 2) перен. схвалити.

АКЦИДЕНЦІЯ [лат.] – філос. випадкова, тимчасова, неістотна властивість.

АКЦИЗ [лат.] – непрямий податок, здебільшого на предмети широкого вжитку, комунальні та транспортні послуги.

АКЦІОНЕР [фр.] – власник акцій.

АКЦІОНЕРНИЙ – заснований на акціях; А. товариство – основна організаційна форма підприємств, капітал яких утворюється з внесків пайовиків (акціонерів).

АКЦІЯ [лат.] – 1) цінний папір, що випускається акціонерним товариством і свідчить про внесення певного паю в підприємство; 2) дія, вчинена з будь-якою політичною, економічною чи іншою метою.

АЛІБІ [лат.] – відсутність звинувачуваного на місці злочину в момент його вчинення як доказ невинності.

АЛЬМА-МАТЕР [лат.] – старовинна студентська назва університету.

АЛЬПАРІ [іт.] – відповідність ринкового курсу валюти, цінних паперів.

АЛЬТЕРНАТИВА [фр.] – 1) необхідність вибору між двома чи кількома можливостями, що виключають одна одну, при вирішенні якогось питання; 2) кожна з цих можливостей.

АЛЬТРУЇЗМ [фр.] – безкорисливе прагнення діяльності на благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів (протилежне – егоїзм).

АЛЬЯНС [фр.] – спілка, об’єднання.

АМБАСАДА [іт., ісп.] – посольство, дипломатичне представництво країни за кордоном.

АМБІЦІЯ [лат.] – самолюбство; гонор, чванливість.

АМОРТИЗАЦІЯ [лат.] – 1) поступове зниження цінності основних фондів (машин, будівель тощо) внаслідок зношування і перенесення Ії вартості на вироблювану продукцію;

2) пом’якшення ударів за допомогою особливих пристроїв – амортизаторів.

АНАГРАМА [гр.] – переставлення букв у слові для утворення іншого слова, напр.: куб – бук, літо – тіло.

АНАЛІЗ [лат.] – 1) метод наукового дослідження, що полягає в розчленуванні цілого на складові елементи (пор. синтез); розбирання, розгляд будь-чого; 2) визначення складу і властивостей будь-якої речовини, дослідження їх, напр., А. крові.

АНАЛІТИЧНИЙ [гр.] – такий, що ґрунтується на застосуванні аналізу; що слугує для аналізу; що має здатність аналізувати.

АНАЛОГІЧНИЙ [гр.] – схожий, подібний.

АНАЛОГІЯ [гр.] – 1) часткова схожість між предметами, явищами; 2) форма умовиводу, коли на підставі схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про їхню подібність за іншими ознаками.

АНАРХІЗМ [гр.] – 1) політична течія, що заперечує будь-яку державну владу, в сучасних умовах – різновид “лівого” екстремізму; 2) невизнання авторитету, дисципліни, порядку.

АНАРХІЯ [гр.] – 1) відсутність керівництва, безладдя, хаос; 2) перен. стихійність, неорганізованість.

АНАХОРЕТ [гр.] – самітник, відлюдник; людина, що живе самотньо.

АНЕКСІЯ [лат.] – загарбання, насильницьке приєднання території іншої держави.

АНОТАЦІЯ [лат.] – короткий виклад змісту книги, статті тощо, часто з критичною їх оцінкою.

АНОНІМ [гр.] – 1) автор твору, листа, що приховує своє ім’я; 2) твір, лист без зазначення автора.

АНОНС [фр.] – об’ява про наступні гастролі, вистави, концерти.

АНТАГОНІЗМ [гр.] – непримиренні протиріччя, що супроводжуються найгострішою боротьбою.

АНТИ... [гр.] – префікс, що означає протилежність, протидію, ворожість, заміну, подібність.

АНТИПАТІЯ [гр.] – почуття неприязні, відрази.

АНТИТЕЗА [гр.] – 1) у стилістиці – зіставлення протилежних понять, думок або образів; 2) в логіці – судження, що суперечить тезі.

АНТУРАЖ [фр.] – оточення, середовище.

АНУЛЮВАТИ [лат.] – оголошувати недійсним, відмінити.

АНФАС [фр.] – обличчям до того, хто дивиться; вигляд обличчя, предмета прямо спереду.

АПАТІЯ [гр.] – цілковита байдужість, відсутність будь-яких зовнішніх проявів емоцій.

АПЕЛЮВАТИ [лат.] – 1) оскаржити будь-яку постанову, рішення, подавати апеляцію; 2) звертатися до будь-якого авторитета за порадою, підтримкою, напр., А. до громадськості.

АПОСТРОФ [гр.] – знак у вигляді коми, яким в українській мові відокремлюють йотовані від губних та “р” (напр., м’яч, пір’я); в інших мовах ставиться замість пропущеної голосної (напр., Жанна д’Арк).

АПОФЕОЗ [гр.] – 1) прославлення, возвеличення будь-якої особи, явища, події тощо; 2) завершальна урочиста сцена в деяких виставах; 3) перен. урочисте завершення чогось.

АПРОБАЦІЯ [лат.] – 1) схвалення, затвердження; 2) визначення сортових якостей посівів сільськогосподарських культур з метою виділення найкращих серед них на насіння.

АРБІТР [фр.] – посередник між двома сторонами, що перебувають у спорі, третейський суддя; суддя в деяких видах спорту.

АРГУМЕНТ [лат.] – 1) підстава, доказ, що наводяться для обґрунтування чогось; 2) мат. незалежна змінна величина.

АРХАЇЗМ [гр.] – 1) пережиток минулого; 2) застаріле слово або мовний зворот, що вийшов з активного вжитку.

АРХІ... [гр.] – префікс, що означає головний, старший; найвищий ступінь чогось.

АРХІВ [лат.] – 1) установа, де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали; 2) сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності певної установи або особи.

АСИМІЛЯЦІЯ [лат.] – 1) засвоєння та використання організмом необхідних для його розвитку речовин, що надходять у нього з навколишнього середовища; протилежне – дисиміляція; 2) злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, звичаїв.

АСИНХРОННИЙ - той, що не збігається в часі.

АСИСТЕНТ [лат.] – 1) помічник професора, викладача, лікаря тощо; 2) перше наукове звання у вузах, а також особа, що має таке звання.

АСОЦІАЦІЯ [лат.] – 1) об’єднання осіб або організацій, установ тощо; 2) група, сполучення, з’єднання будь-чого, напр., А. молекул, зоряна А.; 3) у психології – явище, коли одне уявлення викликає за подібністю, суміжністю чи протилежністю інше.

АСПЕКТ [лат.] — точка зору, з якої розглядаються або сприймаються ті чи інші предмети, поняття, явища.

АСПІРАНТ [лат.] — особа, що готується до наукової або педагогічної діяльності при вищому навчально­му закладі чи науково-дослідному інституті.

АТЕСТАЦІЯ [лат.] — визначення ділової кваліфікації, рівня знань працівника чи учня, відгук про його здібності, поведінку, а також офіційний документ, що містить цю характеристику.

АТРИБУТ [лат.] — 1) філос. необхідна, істотна, не­від'ємна властивість предмета чи явища, напр., рух — А. матерії;
2) грам. визначення; 3) істотна ознака, невіддільна належність будь-чого.

АУДІЄНЦІЯ [лат.] — офіційний прийом у особи, що посідає високу посаду.

АУДИТ [лат.] — оцінка, контроль фінансово-госпо­дарської діяльності акціонерних товариств.

АУКЦІОН [лат.] — продаж товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

АУТЕНТИЧНИЙ [гр.] — такий, що відповідає оригі­налу, справжній; такий, що ґрунтується на першоджерелі.

АУТСАЙДЕР [англ.] — 1) підприємство, що не вхо­дить до монополістичного об'єднання (картелю, тресту);
2) спортсмен або команда, що посіли одне з останніх місць у змаганнях.

А - 3.3 out of 5 based on 3 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить