Статьи з Украинскої мови
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Вивчення лексикології і фразеології на заняттях з української мови за професійним спрямуванням

 

Мета: ознайомити з лінгводидактичними засадами навчання лексикології й фразеології, методикою засвоєння студентами лексичних одиниць та фразеологізмів, словниковою та лексичною роботою на заняттях з української мови за професійним спрямуванням.

Наукові засади навчання лексикології й фразеології складають насамперед такі чинники: лінгвістичні, психологічні, методичні.[ 2- 91]

Методика навчання лексикології й фразеології – порівняно нова галузь методики навчання української мови. Ознайомлення студентів з окремими лексичними й фразеологічними поняттями традиційно здійснювалося ще з середини ХІХ століття (рекомендації Ф. Буслаєва, І. Срезневського, К. Ушинського та ін.), але визначення мети, змісту і методів навчання лексикологічних і фразеологічних понять і формування у студентів навчально-мовних лексикологічних і фразеологічних умінь та навичок було здійснено протягом останніх тридцяти років. У наш час особлива увага приділяється практичній спрямованості навчання лексики і фразеології.

Як відомо, основною одиницею мовлення є слово. Від розуміння лексичного значення слова залежить глибина засвоєння тексту. Розуміння значення слова пов¢язане із взаємозв¢язком мислення і мовлення.

Слово – складова частина стилю, яка на нього впливає та зумовлюється ним. Стиль ніби панує над окремими словами, визначає доцільність одних і недоцільність інших у певному контексті. Для методики лексикології й фразеології важливе значення має розуміння психологічної структури значення. Відповідно до теорії О. Потебні, слово наділене внутрішньою формою: усяке слово складається з трьох елементів – єдності звуків(зовнішнього знака значення), уявлення (внутрішнього знака значення) і самого значення. Другий елемент наділений гнучкістю, здатністю з¢єднувати старі й нові слова, наповнювати їх новим смислом, створювати образність, він сприймається й усвідомлюється на фоні контексту, у результаті аналізу ситуації спілкування.

Лексика й фразеологія складають комунікативний фонд мови. Слово – середовище функціонування звуків і морфем, виразник граматичних категорій. Доцільне використання слова сприяє реалізації комунікативної мети мовця. Тому цілеспрямоване, систематичне засвоєння знань про слова, вироблення умінь ним користуватися є надзвичайно важливим.

Навчання лексикології й фразеології підпорядковується таким пізнавальним і практичним завданням: [4 – 22]

Пізнавальні завдання:

–  формування наукового світосприйняття;

–  засвоєння поняття про слово і фразеологізм;

–  розвиток у студентів семантичного погляду на слово, що є основою формування умінь розрізняти лексичне і граматичне значення, встановлювати семантичні зв¢язки між словами;

–  формування вмінь виділяти функціонально-стилістичні особливості слів і фразеологізмів;

–  виховання любові до рідної мови, прагнення оволодіти словниковим багатством української мови.

Практичні завдання:

–  формування лексикологічних і фразеологічних мовних і мовленнєвих умінь та навичок;

–  збагачення словникового запасу студентів;

–  спрямування роботи з лексикології й фразеології на удосконалення правописних і граматичних умінь і навичок;

–  організація навчання лексикології й фразеології як підґрунтя для роботи з розвитку зв¢язного мовлення;

–  удосконалення лексико-стилістичної нормативності мовлення студентів;

–  попередження лексичних, лексико-стилістичних помилок.

Значення вивчення лексикології й фразеології у ході вивчення української мови за професійним спрямуванням:

–  стимулює постійне збагачення словникового запасу;

–  сприяє формуванню ознак культури мовлення, насамперед точності, чистоти, виразності, багатства, різноманітності, емоційності, образності;

–  є передумовою якісного засвоєння мовних і мовленнєвих понять, зокрема граматичних і стилістичних.

Зміст курсу лексикології й фразеології визначається чинними програмами з української мови за професійним спрямуванням, зокрема типова програма, що рекомендована Міністерством аграрної політики України (Київ, 2006 р.):

–  лексичне значення слова;

–  однозначні й багатозначні слова;

–  пряме й переносне значення слова;

–  тлумачні й перекладні словники;

–  лексичні помилки;

–  власне українські слова;

–  групи слів за значенням (синоніми, антоніми, омоніми, пароніми);

–  словники синонімів, антонімів;

–  походження слів;

–  розвиток словникового запасу;

–  використання слів;

–  словник іншомовних слів;

–  поняття про фразеологізми, джерела українських фразеологізмів;

–  прислів¢я, приказки, афоризми.

Принципи навчання лексикології та фразеології у ході вивчення української мови за професійним спрямуванням.

Найважливіші загальномовні [3–112]–системності, комунікативності. Це – лексико-граматичний (зіставлення лексичного і граматичного значень); системний – (урахування всіх елементів лексичної парадигми);

–  функціональний – (урахування стилістичного розмежування);

–  лексико-синтаксичний – (зіставлення слова і словосполучення);

–  позамовний – (зіставлення слова з відповідними реаліями і поняттями);

–  контекстний – (урахування синтагматичних зв¢язків у контексті).

На заняттях з лексикології і фразеології використовуються загальні лінгводидактичні методи.

До найбільш дієвих прийомів навчання належать такі тренувальні вправи, наприклад:

–  знаходження певної лексичної одиниці в контексті;

–  з¢ясування ролі лексичного явища в аналізованому тексті;

–  добирання прикладів, що ілюструють лексичне явище;

–  групування лексичних явищ за певними ознаками;

–  конструювання мовних одиниць з певним лексичним явищем, уведення лексичної одиниці в контекст;

–  робота зі словником.

Особлива роль серед способів навчання лексикології та фразеології відводиться лексичному та лексико-стилістичному аналізові, що ґрунтується на знаннях, вміннях і навичках, вироблених системою лексичних та лексико-стилістичних вправ.

Лексичний аналіз є важливим компонентом лінгвістичного аналізу. Питання про значення слова найбільш актуальне в структурно-семантичному дослідженні лексики.

Аналіз слова здійснюється в сучасній лінгвістиці у трьох аспектах: [3-120]:

1)сутність значення слова;

2) співвідношення слова і поняття;

3) смислова структура слова.

Вихідними положеннями цього аналізу є:

–  залежність стилістичної своєрідності тексту насамперед від лексики;

–  опосередкування значення слова контекстом;

–  єдність лексичного й граматичного значень;

–  здатність слова утворювати семантичні поля;

–  своєрідність сполучуваності слів у різних функціональних стилях.

Для навчання української мови важливе розуміння тексту як конкретного мовленнєвого твору, і як певної моделі побудови, спільної для групи текстів. Це дає змогу виявити за допомогою аналізу закономірності побудови певної групи текстів й організувати навчання зв¢язного мовлення на основі узагальненого поняття про текст.

Лексико-стилістичний та лексичний аналіз тексту повинен виявити семантику і структуру тексту. Студенти повинні вміти знаходити недоліки в організації тексту – багатослівність, словесні кліше, що дозволяють маніпулювати смислом, невиразні слова, непереконливість авторської позиції тощо.

Слід враховувати, що будь-який метод навчання – це спосіб взаємодії викладача і студентів, спрямований на досягнення певної мети, своєрідне педагогічне співробітництво.

Метод виконує навчальну, розвивальну, виховну, спонукальну (мотиваційну), контрольно-корекційну функції. У методі мовного аналізу реалізується спільне у діяльності викладача і студентів, де викладач і студент – суб¢єкти й виконавці дії. Педагог і студенти мають спільну мету. Викладач виступає в ролі організатора аналізу тексту за допомогою спеціальних запитань, схем, тестів, а роль студента – під керівництвом викладача здійснювати аналіз тексту. Лінгвістичний аналіз може супроводжувати всі етапи навчання: сприймання, осмислення, закріплення, вироблення умінь і навичок, застосування на практиці здобутих знань, перевірки й оцінки знань. Обов¢язковим продовженням цієї роботи повинно стати конструювання власних висловлювань, тобто активна комунікативна діяльність. Лексико-стилістичний аналіз передбачає з¢ясування значення слова в контексті: з¢ясування його системних зв¢язків (наявність інших значень у багатозначному слові, добір синонімів, антонімів), уточнення смислу слів, ужитих у переносному значенні, з¢ясування стилістичного забарвлення слів. У ході проведення такого аналізу мають реалізовуватись такі принципи: вироблення лексико-стилістичної пильності (увага до кожної лексеми в тексті, до її ролі у формуванні стилю), точність у з¢ясуванні, увага до незнайомих слів, виявлення ключових слів, увага до лексичного багатства (синоніми, антоніми). Лексичні шари (терміни, просторіччя, професійні слова, діалектизми), попередження можливих лексичних та стилістичних помилок, вироблення чуття стилю, дару слова, розвиток естетичних почуттів і творчих здібностей студентів.

Лексико-стилістичний аналіз є комбінованим різновидом мовного аналізу, що передбачає два підходи: від лексики до стилістики і навпаки. Він включає такі структурні елементи, як аналіз ситуації, стильових ознак, лексичних одиниць, стилю.

Під час засвоєння лексикології і фразеології здійснюється опанування студентами словникового запасу мови. Хоч цей вид роботи супроводжує навчання на всіх заняттях. Об’єктами словникової роботи є:[2-195]

–  слова й стійкі словосполучення, незнайомі учням;

–  лексико-семантичні ряди, групи слів, що функціонують у різних контекстах;

–  співвідносні лексичні засоби;

–  словниковий запас студентів.

Зміст словникової роботи

Пояснення значень нових слів
Виявлення спільного і відмінного у значенні слів

Установлення системних відношень між словами.

Добір ключових слів для певного висловлювання.

На удосконалення мовлення студентів спрямовані словникові вправи.

З метою закріплення знань та формування умінь і навичок з лексикології й фразеології використовуються лексико-фразеологічні вправи.

Види вправ при вивченні лексикології й фразеології: лексичні, лексико-граматичні, лексико-стилістичні, лексико-орфографічні.

Робота з фразеології допомагає показати студентам самобутність і відкритість рідної мови, розкриває творчі здібності, формує мовну індивідуальність особистості.

Про фразеологізми студенти повинні знати: визначення, ознаки подібності фразеологізмів і слів та словосполучень, лексичне значення фразеологізмів, Синоніми й антоніми серед фразеологізмів, образний характер фразеологізмів, роль фразеологізмів у художніх текстах.

Вивчення фразеології спрямоване на формування таких умінь: відрізняти фразеологізми від не фразеологізмів, визначати фразеологізми в писемному й усному мовленні, знаходити фразеологізми у словниках, використовувати фразеологізми у власному мовленні, аналізувати фразеологізми в текстах.

При вивченні лексикології й фразеології використовують такі засоби навчання[ 1-102]: таблиці, плакати, картки, малюнки, магнітофон, кодоскоп, відеотехніка, комп’ютер.

Література

1.  Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах. / За ред. М. І.Пентилюк: Підручник для студентів-філологів. – К.: Ленвіт, 2000. – С.92-105.

2.  Методика навчання української мови в ДВНЗ та середніх освітніх закладах. Кредитно-модульний курс./ За заг. Ред. О. І.Потапенка. – К.: Міленіум, 2006. – С.191-206.

3.  Практикум з методики навчання української мови. / За ред. М. І.Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003. – С.110-130.

4.  Шевчук С. В., Лобода Т. М. Практикум з української мови: Модульний курс: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2006. – 326 с.

Анотація

У статті подаються пізнавальні і практичні завдання, принципи і засоби навчання лексики і фразеології в ході вивчення української мови за професійним спрямуванням.

Аннотация

В статье излагаются познавательные и практические задачи, принципы и средства обучения лексике и фразеологии в ходе изучения украинского языка за профессиональным направлением.

Дмитрук М. В., доцент кафедри мовної та психолого-педагогічної підготовки ПФ НУБіПУ “КАТУ”

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить