Статьи з Украинскої мови
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.13 (8 Голоса)

Тематичні особливості українських прислів’їв та приказок з компонентами – іменами людей

 

До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки – короткі влучні вислови, що в художній формі типізують різні явища життя. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику. У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, – словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь.

Прислів’я та приказки – неоціненна скарбниця народної мудрості. Це вияв народного розуму й гумору, влучності й дотепності народного слова. У них відображено багатогранність життя, побуту, звичаїв народу, його історія, мораль. “З плином часу прислів’я та приказки змінювалися, шліфували свою форму. Постійно відбираючи і осмислюючи найтиповіші явища природи й людського буття, народ свої спостереження закріплював у афоризмах і передавав наступним поколінням. Поступово вони ставали кодексом неписаних законів моралі та поведінки”[1, с. 345].

Життєва мудрість, ідейна сила та поетична краса прислів’їв та приказок завжди привертали увагу митців слова. У даній роботі робиться спроба дослідити тематичні групи та особливості творення прислів’їв і приказок, у складі яких наявні власні імена людей. Нами було зафіксовано в аналізованій збірці близько 200 таких одиниць. Найуживанішими іменами аналізованих прислів’їв та приказок є: Хома, Іван, Гриць, Ганна, Настя, Федора.

Прислів’я та приказки відображають багатоманітне життя народу. Немає такої ділянки життя народу, його побуту, звичаїв, про які б не йшла мова у прислів’ях та приказках. Зафіксовані мовні факти можна поділити на такі тематичні групи:

Риси характеру. Вади людини:

Який Сава, така й слава;

Між людьми Ілько, а дома шалько;

З нашого Андрушка ні м’яса, ні юшка;

Зібралися два Андрухи: один сліпий, а другий глухий;

На безриб’ї і рак риба, на безлюдді і Хома чоловік;

Не смійся кума, що дурень Хома, бо всі люди кажуть, що й ти без ума; Кожний Іван має свій план;

Прийшла омана та й обманула Івана;

І мох, і трава, і Мелашка крива Тощо.

Досвід, знання:

Учив Мартин Мартина, а сам дурний, як тростина;

Казав Наум – візьми на ум;

Учи Івана на цимбалах, а він вперто на дудку грає;

Коли не вчився Іванком, то Іваном вже тяжко вчитись;

Балакай, Климе, нехай твоє не згине Та ін.

Родинне життя:

Полюбила пана, втратила Івана;

Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець, такий Грицько поганець;

Знайшов би й десять, якби не Олеся;

Мила тобі Маруся, то сам з нею й цілуйся;

Парочка: Мартин та Одарочка;

Зібрав бог пару – Карпа і Варвару;

Семене, іди сядь коло мене;

Одарочка та Дем’ян побилися за бур’ян;

Який Хомка, така його донька та ін.

Побут людини:

Хапай, Петре, поки тепле;

Гуляй, Семене, я до тебе, а ти до мене;

Танцюй, Мар’яна, поки не викопалась яма;

Гриць наварив, Гриць і поїв;

Споживай, Федьку, от хрін, то редьку;

Їж, Мартине, мати ще підкине;

Дурний Грицько млинці пекти, він краще тістечко з’їсть Тощо.

Праця та лінощі:

Іван робить – Іван їсть, Іван не робить – має піст;

Гарно наша Гапка жито жне, що і серпа в руки не бере;

До роботи – в Гриця порвані чоботи;

Сиди, Тетяно, бо ще рано;

У лінивої Хими свято щоднини;

Для нашого Федота не страшна робота;

Наша Федора до роботи хвора Та ін.

Правда й кривда. Щастя й доля:

Нещасному Макару нема ніде талану;

Не в кожної Насті однакове щастя;

На бідного Макара всі шишки валяться;

Казала Феся, що щастя й дома знайдеться;

Нашому Івану нема талану;

На бідного Хому і дерева пада Тощо.

Взаємини між людьми:

Без Кіндрата пуста хата;

За Марка не було сварки, за Мися взялися;

Божевільний Марку, ходиш по ярмарку, ні купуєш, ні торгуєш, тільки робиш сварку;

Не журись, Семене, що грошей немає в мене, прийде час, що і в тебе не буде; Хома купив, Хома п’є, бо у Хоми гроші є;

Добрий Мартин, коли є алтин Та ін.

“Композиційна будова прислів’їв та приказок, у складі яких виділяється компонент – власне ім’я людини, досить строката, проте багато з них твориться за усталеними формами”[3, с.13]: Який Хомка, така й його жонка; Доки є земелька, доти й розум в Омелька; Яка Настя, таке з нею щастя; Який Сидір, така й Гапка, який кожух, така й латка; Ти Марина, я Матвій, ти не моя, я не твій; Якби не Михайло, то я б не вбиралась файно Та подібні. Улюбленим композиційним прийомом таких прислів’їв є їх побудова на контрастах: Бас гуде, скрипка грає, Ігнат мовчить, а все знає; Пішла Гандзя в поле жити, а забула серпа взяти; Ростом з Івана, а розумом з болвана; Бігав не за Настею, а за її хатою; Люди з базару, а Назар на базар; Їхав до Хоми, а заїхав до куми Та ін..

Стилістичну побудову прислів'я урізноманітнюють такі прийоми, як введення діалогу, звертання, запитання, що передбачає заперечення або саме заперечення, паралелізми, протиставлення (антитези) типу Бідний – багатий, Розумний – дурень, Працьовитий – ледащо, наприклад: Куме Андрею, не будьте свинею!; Засмійсь, Матвійку, дам копійку!; Посидь, Уляно, бо ще рано!; Який Сидір, така й Гапка, який кожух, така й латка.

Прислів’я та приказки поділяються на римовані та неримовані. Як показує фактичний матеріал, серед прислів’їв та приказок з іменами людей переважають римовані. Римуються найчастіше кінцеві слова частин прислів’їв чи приказок. У римованих зразках найуживанішим є дієслівне та іменникове римування: Про мене, Мартин, хоч головою об Тин; У Гаврила Пили та його й Побили; Де піде Теря, все їй гірка Вечеря; Іване, Не Гайся, робиш не робиш – Хитайся; Розказав Мирон рябої кобили Сон; Довго Хима Юлила, доки хлопця Обдурила; Як же Гандзю Не кохати, як вона вміє Брехати; Сидить Семен під Кручею, ловить раки Онучею Та ін.. Трапляються поодинокі випадки внутрішнього римування: Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти; Шукає Хима Юхима, а Юхим біля неї; Сьорбай, Андрушко, добра юшка: мала матір свиням дати; Про мене, Семене, хай усі коло мене, аби я зверху. Зустрічаються й складніші види римування, коли римується кілька частин: Якби Хомі гроші, був би і він хороший, а нема – всяк мина; Як у поле – Анцю в боці коле, як до танцю – вже не коле Анцю; Як Микита воли мав, то Микита кумував, а як воли одпали, кумувати просить перестали. Неримовані прислів’я та приказки з іменами людей не є частотними: Тільки й рідні, що в Києві Химка; Як з Прокопом, так і без Прокопа; Розпережись, Максиме, може, ще поміститься; Не втне Панько тіста, бо ячмінне; Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

Деякі власні імена людей вживаються для надання прислів’ям та приказкам більшої образності Та конкретності: Кожний Івась має свій лас; Надулася на малай, що її не взяв Миколай; Їж, Левко, хоч і глевко; Спекла Луця – не схоче їсти й цюця; Масти Федя медом, а Федь усе Федьом.

Прислів’я та приказки невіддільні від життя людини, як і її мова, пісні. Вони свідчать про гострий розум народу, його глубокі естетичні почуття, багатий духовний світ і високу мораль. Прислів’я та приказки, як і народ, безсмертні, це коштовні, немеркнучі його перлини. У них живе і дихає, сумує і радіє жива душа народу, органічно поєднується його історія та сучасність.

Список використаної літератури

1. Дудик П. с. Стилістика української мови: Навч. посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 368 с.

2. Мержвинський В. В. Зійди весь світ, а такого не почуєш: Українські народні прислів’я, приказки, тости, каламбури... – Сімферополь: ВАТ „СГТ”, 2006. – 156 с.

3. Українські прислів’я та приказки. / Упоряд. с. Мишанича та М. Пазяка. – К.: Дніпро, 1983. – 390 с.

Анотація

У статті розглядаються українські прислів’я та приказки з компонентами – іменами людей, з’ясовуються їх тематичні особливості особливості.

Ключові слова: прислів’я, приказки, тематична група, рима.

Аннотация

В статье рассматриваются украинские пословицы и поговорки с компонентами – именами людей, раскрываются их тематические особенности.

Ключевые слова: пословица, поговорка, тематическая группа, рифма.

Summary

The article deals with the Ukrainian sayings and proverbs components – names of people and also shows their thematic peculiarities.

Key words: Sayings, proverbs, thematic group, rhyme.

Приходна Н. С., викладач кафедри української філології РВНЗ "Кримський інженерно-педагогічний університет”.

Тематичні особливості українських прислів’їв та приказок з компонентами – іменами людей - 3.1 out of 5 based on 8 votes

Комментарии  

0 #2 Lizysia 717 07.02.2016 08:24
Нет того что я искала :sad:
Цитировать
0 #1 myro 21.12.2015 09:38
:o
Цитировать

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить