Правила украинского языка
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.65 (24 Голоса)

Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

1.  Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні.

2.  Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні

3.  Особливості використання займенників у професійному мовленні

1.  Культура професійного спілкування у великій мірі залежить від дотримання морфологічних норм сучасної української мови.

Іменник як самостійна частина мови має ряд особливостей використання у мові сільськогосподарських професій. Розглянемо їх:

А) іменники на означення професій, посад, звань.

При використанні назв осіб за професією, посадою, званням у професійному спілкуванні слід пам’ятати такі правила:

-  офіційні назви посад, професій, звань є іменниками чоловічого роду і вживаються незалежно від статі особи (Директор, завідувач, головний ветлікар, бухгалтер);

-  якщо вживається прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем жінки (Бригадир Петрова сумлінно ставиться до своїх обов’язків);

Не можна: Наша директор дозволила, головна бухгалтер звітувала

-  у професійному мовленні назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складними найменуваннями: мешканці села, а не сільчани; працівники ферми, а не фермівчани та ін..;

Б) форми невідмінюваних іменників.

Серед слів, що використовуються в професійному мовленні аграріїв, не відмінюються:

-  жіночі прізвища власне українського походження на О: Кулішенко, Помагайбо, і на приголосний українського й іншомовного походження: Набок, Коваль, Петраш, Макаревич;

-  слова числівникового різновиду: Півполя, пів гектара, півмішка, півдня;

-  складноскорочені назви:ЮМЗ, МТФ, ПДВ.

В) збірні іменники.

Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів слід заміняти іменниками у формі множини: Студентство – студенти, птаство – птахи, мишва – миші.

Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: Бухгалтери – працівники бухгалтерії, городяни – мешканці міста.

Г) варіанти відмінкових форм іменників.

У професійному мовленні переважає давальна форма однини іменників із закінченням – у(- ю) (документу, бригадиру, апарату). Хоча допустима варіантність закінчень у іменників (директорові Семенчку Юрію Петровичу).

Паралельні закінчення родового відмінка іменників –а, - я та –у, - ю, пов’язуються із розрізненням смислових відтінків: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання партії), рахунка (документ) – рахунку (дія).

В разі виникнення труднощів щодо вибору закінчень слід звертатися до орфографічного словника.

В письмовій формі (службових листах) і в усній при звертанні слід використовувати кличний відмінок, що надає теплоти, ласкавості, сприймається як вираз поваги: Шановний Олексіє Вікторовичу; Вельмишановна Антоніно Іванівно… До старшого за віком або офіційної особи використовують у звертанні й форму називного відмінка (Ігор Іванович), і форму кличного відмінка (Ігоре Івановичу).

Д) вживання складних іменників.

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

-  іменники, утворенні за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ: Землекористування, сінозаготівля, кровотеча, крововилив, племзавод;

-  іменники утворені поєднанням основ прикметника та іменника: Чорнозем, скороспілість;

-  іменники, утворенні за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ: Лісостеп, квітконіжка, колін вал, теплопровідник (але людино-день);

-  іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: Двозначність, сторіччя;

-  іменники з першою частиною Пів-, напів-, полу-: Півгектара, напіврозпад;

-  іменники, в яких другою складовою частиною є елементи: -граф, - графія, - лог, - метр,: топограф, літографія, мікробіолог, патологія, спідометр;

-  іменники утворені з трьох і більше іменникових основ: Зооветпостач, Укрвинпром;

Через дефіс пишуться:

-  іменники, що означають близькі за змістом поняття: План-графік, корова-первістка, бик-плідник, журнал-ордер;

-  іменники, що означають складні одиниці виміру: Тонно-кілометр, кіловат-година;

-  іменники, що означають спеціальність, професію: Інженер-механік, економіст-бухгалтер.

2.  За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:

Якісні – називають ознаки, властивості предмету більшою чи меншою мірою: Веселий, довгий, багатий, чистий;

Відносні – називають ознаки предметів, дій, обставин: Ринкова економіка, приватне сільськогосподарське підприємство, весняний обробіток, річний раціон, добовий приріст;

Присвійні – вказують приналежність предмета людині (тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: Батьків наділ, гусяче пір'я.

Для професійного мовлення характерне використання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття: акціонерне товариство, земельний кодекс, ветеринарне законодавство.

Якісні прикметники творять ступені порівняння, слід пам’ятати й правильно вживати форми ступенів порівняння прикметників.

Способи творення ступенів порівняння прикметників

Ступінь

Спосіб творення

Приклад

Вищий

Проста форма

Складена

Форма

Основа прикметника + іш

Прикметник у звичайній формі + слова більш, меньш

Сумний – сумніший

Рішучий– більш (менш) рішучий

Найвищий

Проста форма

Складна

Форма

Проста форма вищого ступеня + префікс най – (якнай-, щонай-)

Прикметник у звичайній формі + слова найбільш, найменш

Швидкий – найшвидший,

Менший – якнайменший

Витривалий – найменш витривалий

Стійкий – найбільш стійкий

Для професійного мовлення аграріїв характерне вживання простої форми прикметників: більш холодостійкий сорт, найбільш ефективний спосіб, менш продуктивна порода. Вживання присвійних прикметників варто уникати, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами: Агрономові напрацювання – напрацювання агронома або агрономічні напрацювання, директорові розпорядження – розпорядження директора.

Прикметники на означення певних професій, посад узгоджуються з іменником лише в чоловічому роді: Головна бухгалтерша – головний бухгалтер, досвідчена зоотехнік – досвідчений зоотехнік. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: Хірургічні прилади – хірургічне приладдя, пошкоджені коріння – пошкоджене коріння.

3.  У професійному мовленні досить часто використовуються займенники. Займенник Ви вживається для підкреслення поваги, ввічливості. В спілкуванні з малознайомими особами чи особами старшими за віком, вживається займенник Ви: Повідомляю Вам.

В писемному мовленні, в документах що пишуться від імені установи, організації (від 1 особи множини) займенник ми пропускається (Просимо, нагадуємо, звертаємось). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Адміністрація повідомляє… Правління визнало…)

Займенник Я теж оминається, текст розпорядчих документів починається дієсловом у першій особі однини (Наказую… Пропоную…).

Присвійний займенник Свій Не вживається в професійному мовленні, оскільки він дублює вже наявне слово (Бригадир не справився зі своїми обов’язками – бригадир не справився з обов’язками).

З паралельних форм означального займенника Кожний і кожен перевага надається формі Кожний.

Пам’ятайте, що вміле використовування займенників у професійному спілкуванні впливає на успіх у вирішенні виробничих проблем, результати ділових та службових бесід.

Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні - 3.6 out of 5 based on 24 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить