Статьи по растениеводческим темам
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

УДК 633.1; 631; 531.1

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ БАЗОВОГО І ЕЛІТНОГО НАСІННЯ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ

Лифенко С. П. доктор с.-г. наук, академік НААН; Єриняк М. І. кандидат с.-г. наук; Наконечний М. Ю., Подуст Ю. І. наукові співробітники Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН

За даними ФАО, генетичний чинник, тобто впровадження у виробництво більш досконалих у селекційному відношенні сортів різних сільськогосподарських культур, забезпечило подвоєння урожайності і валових зборів продукції у розвинених країнах світу за післявоєнний період. В Україні по культурі озимої пшениці роль сорту за цей період було не менш значним не тільки у підвищенні генетичного потенціалу урожайності, а й у покращенні технологічних якостей зерна. Наприклад, у чисельних багаторічних сортовипробуваннях відомі сорти Одеська 3 та Українка, що були кращими у перші повоєнні роки, поступалися за врожайністю новим сортам того часу Безостій 1 та Одеській 51 на 18-27 ц/га і рідко коли долали рубіж 40 ц/га. Безоста 1, Одеська 51 і Миронівська 808 склали цілу епоху у землеробстві країн бувшого Радянського Союзу та ближнього зарубіжжя. Але згодом і ці сорти – шедеври свого часу поступалися перед новими сортами не тільки за урожайністю, але й за комплексом інших господарсько корисних ознак.

У сортовипробуваннях СГІ – НЦ НС за останні 5 років (2005-2009) Одеська 51, що висівається у дослідах для порівняння, показала урожайність 61,7 ц/га, а сорти, які тепер займають найбільші площі у виробництві, мали такі показники: Ніконія 84,0; Селянка 83,2; Куяльник 85,6; Повага 83,3; Пошана 86,8; Одеська 267 72,1 ц/га.

За даними статистики („Держкомстат”, 2006) посівна площа цих сортів у 2006 році в Україні склала: Одеська 267 – 502,9 тис. га (12,8%); Селянка – 246 тис. га (6,3%); Ніконія -234 тис. га (6,0%); Куяльник – 105,1 тис. га (2,7%); Повага 66,6 тис. га (1,7%). Три перших місця за площами посіву України зайняли Одеська 267, Селянка, Ніконія. Крім того, ці сорти висівалися у Молдові, Росії та Узбекистані.

Отже сортозаміна двох десятиліть забезпечила підвищення потенціалу урожайності на 20-25 ц/га - майже до 35 %. Нові сорти, які передані до державного сортовипробування (Небокрай, Жайвір), в цих дослідах досягли урожайності 100 ц/га і більше. Деякі із нових сортів такі ж результати показали і у державному сортовипробуванні та виробництві на значних площах посіву. Так, на Слав’яносербській сортовипробувальній станції Луганської області у післяреєстраційному сортовипробуванні у 2009 році сорт Супутниця мав урожайність 103,1 ц/га, перевищивши сорт-стандарт на 12,4 ц/га. Цей же сорт на Бердянській сортовипробувальній станції Запорізької області досяг урожайності 106,9 ц/га – на 18,0 ц/га більше від стандарту. У виробничих умовах фактична урожайність нових сортів значно нижча, але при забезпеченні умов агротехніки, близьких до оптимальних, урожайність може наблизитись до їх генетичного потенціалу. Наприклад, в агрофірмі „Петродолинське” Біляївського району Одеської області у 2008 році сорт Куяльник на площі 100 га мав урожайність по 88,7 ц/га. У СВК „Грузія” (Автономна республіка Крим) цей же сорт дав урожайність 89,6 ц/га на площі 120 га. В агрофірмі „Гадяч” Полтавської області сорт Пошана на площі 60 га показав урожайність 86,0 ц/га.

Не менше значення сорту у забезпеченні високої якості продукції. Прогрес в селекції озимої пшениці на покращення технологічних якостей зерна також значний. Якщо в середині минулого століття найкращими за якістю зерна угорські Банатки та Українка мали кращі показники 280-320 одиниць альвеографа (W о. а.), то теперішні сорти, що за генетичним потенціалом належать до надсильних, досягають показника до 600 о. а. Але у виробничих умовах, при дефіциті азотного живлення чи при ушкодженні клопом-черепашкою (більше 3%) урожай із задовільною якістю не дають навіть сорти сильної пшениці. Такий надсильний за генетичним потенціалом якості сорт як Куяльник, у сприятливі роки може давати зерно доброї якості навіть при 6 % ушкодження шкідником, а при несприятливих умовах він може знизитися до рівня сильної пшениці або і філера. Наприклад, у несприятливому 2008 році цей сорт мав вміст білка в борошні лише 12,3%; W о. а. – 280, показник седиментації 59 мл., об’єм хліба із 100 г борошна – 1580 см³., оцінку хліба – 4,8 бала. Значно гірші за генетичним потенціалом якості сорти Смуглянка, Подолянка і Золотоколоса при тих же умовах вирощування мали показники відповідно: вміст білка 11,0; 10,8; 10,9 %; W о. а. 244; 186; 184; седиментація 40; 40; 36мл; об’єм хліба 1280; 1360; 1060 см³; оцінку хліба 3,5; 2,4; 2,3 бала. Наведені приклади свідчать про те, що при несприятливих умовах вирощування лише сорти сильні і надсильні за генетичним потенціалом якості можуть давати урожай продовольчого зерна.

Створення і впровадження у виробництво сортів короткостеблового типу – низькорослих та напівкарликів дало можливість майже повністю уникнути вилягання. В умовах енергетичної кризи це можна розцінювати як дуже важливу заслугу селекції, державного сортовипробування і усієї системи насінництва, зважаючи на те, що додаткові витрати пального, значна втрата урожаю і його якості при збиранні полеглих посівів тепер зустрічається дуже рідко. Є звичайно прогрес в селекції пшениці і у напрямі створення генетичного бар’єру захисту рослин від шкідників і хвороб. Незважаючи на створення сортів, стійких або толерантних до хвороб, усі інші інтегровані засоби захисту залишаються актуальними, а у системі насінництва вони обов’язкові для застосування. Викликано це цілою низкою причин.

По-перше, багато видів хвороб, стійкість сортів до яких носить расоспецифічний характер, оснований на взаємодії генотипів рослини господаря і збудника хвороби за принципом „ген-на-ген”. Такий тип дає надійний захист лише до окремих конкретних рас збудника. При заносі й розповсюдженні нових рас або при виникненні в результаті мутагенезу та рекомбінантної мінливості стійкість сорту до хвороби втрачається. По-друге, багато видів хвороб передаються через посівний матеріал, наприклад, летюча сажка, що стає причиною накопичення хвороб в репродукціях. По-третє, при сортовому засміченні до складу стійкого сорту часто попадають домішки не стійких генотипів, що стає джерелом накопичення хвороби в посіві і збільшує інфекційне навантаження в цілому. По-четверте, деякі сорти гетерогенні за своїм складом. Серед ліній (біотипів), що входять до складу сорту, може бути незначна частина їх не стійких до хвороб. В процесі репродукування сорту з різних причин нестійкі біотипи збільшуються у складі сорту і таким чином зменшується стійкість сорту до хвороб в цілому.

Втрати стійкості сорту до хвороб часто стають основою для дотримання суто насінницьких прийомів і в першу чергу – сортооновлення та сортозаміни.

Відомо, що насінництво має багато своїх складових. Головним серед них є виробництво високоякісного за генетичними, фізичними та фізіологічними показниками насіння, система організаційних структур та юридичних норм, наукові положення, державний контроль та інше.

В цілому ж основна мета насінництва – забезпечити якомога повніше використання генетично детермінованих господарсько корисних ознак сорту. Ця мета може досягатися при обов’язковій умові, коли забезпечується високий рівень сортової чистоти. Крім того, сорти повинні мати повну генетичну відтворюваність тобто стабільність при репродукуванні.

Уся система насінництва культур-самозапилювачів за офіційними правилами включає в себе основні ланки: передбазове, базове та елітне насіння, а також репродукції.

Методика вирощування різних сортових категорій насіння озимої пшениці в Україні дещо відрізняється від міжнародних стандартів, хоча за останні роки багато зроблено у напрямі уніфікації та інтеграції в міжнародні системи.

Більшість насінницьких прийомів, які застосовуються в Україні, не суперечать міжнародним стандартам і не заважають вступу в міжнародні організації. Майже усі сорти, впровадженні у виробництво, відповідають основним вимогам: відмінність, однорідність та стабільність. Звичайно ж усі вони за даними держсортовипробування, придатні для господарського використання.

Міжнародна організація UPOV у своїх правилах передбачає існування сортів-ліній, що є основою дотримання їх однорідності. Поряд з цим вона допускає законність правового захисту багатолінійних сортів. Однолінійні сорти повинні являти собою лише однорідні генотипи без наявності гетерозигот та гетерогенності.

В Україні і бувшому Радянському Союзі протягом минулого півстоліття мали широке розповсюдження як сорти-лінії (Українка, Одеська 3, Одеська 16, Миронівська 808), так і багатолінійні сорти (Одеська 51, Альбатрос одеський, Селянка). Незважаючи на те, що серед генетиків, селекціонерів і фахівців із сфери насінництва більше прихильників однолінійних сортів, не можна повністю заперечувати цінність багатолінійних сортів. Існують ґрунтовні дослідження, які підтверджують позитивні якості багатолінійних сортів. Видатні селекціонери Н. Борлауг, академік Д. О. Долгушин, вважали, що гетерогенні сорти із збалансованим складом ліній більш стабільні за урожайністю і менш чутливі до хвороб у роки масових епіфітотій. Багаторічні польові і лабораторні досліди, результати державних та виробничих сортовипробувань дійсно підтверджують цю думку вчених. Наші дослідження показали, що сорт Селянка, який складається із 8 біотипів, має стабільну урожайність і високі технологічні якості зерна завдяки змішувальному ефекту, тобто хлібопекарські властивості сорту в цілому далеко кращі, ніж кожної складової лінії, взятої окремо. Поряд з позитивними ознаками багатолінійні сорти мають і суттєві недоліки. Процес створення таких сортів дуже складний у зв’язку з тим, що гетерогенність повинна бути спрямованою на створення позитивного фітоценозу. Крім того, багатолінійний сорт повинен в цілому відповідати вимогам: відмінність, однорідність за усіма основними господарсько корисними і морфологічними ознаками і стабільність в процесі репродукування. Щодо двох останніх вимог, то вони майже не сумісні з самим принципом багатолінійності. У зв’язку з цим при створенні сорту найчастіше використовуються дуже схожі лінії, які мають генотипову різницю лише за окремими ознаками – різні гени расоспецифічної стійкості до збудників хвороб і різні гени щодо якості запасних білків (гліадини, глютеніни).

Однолінійні сорти не мають недоліків, притаманних багатолінійним сортам. Вони частіше дають найвищі врожаї, але лише в певних умовах. При погіршенні умов вирощування можуть навпаки, поступатися за урожайністю багатолінійним сортам.

Отже, віддаючи перевагу лінійним сортам, ми повинні об’єктивно оцінювати позитивні властивості багатолінійних сортів. Обидва ці типи сортів мають загальну методику вирощування базового і передбазового насіння, але з деякою модифікацією для багатолінійних сортів.

Методика вирощування передбазового, базового і елітного насіння озимої м’якої пшениці полягає у наступному. Незалежно від типу сортів за їх лінійним складом добори елітних рослин для закладки розсадника РВ-1 слід робити на найбільш типових і чистих посівах сорту. Найчастіше це буває розсадник розмноження першого або другого років (Р-1; Р-2). Для сортів нових, вперше занесених до „Реєстру сортів рослин України”, добори здійснюються на кращому посіві розсадника розмноження нового сорту (Р. Н.С.). Добори можуть бути у вигляді окремих рослини (кущів), але краще - по одному колосу. Останнє краще тим, що дає змогу запобігати випадкового попадання стебел від інших рослин, як це нерідко трапляється при доборі рослин. Залежно від типу сорту кількість доборів коливається у межах 1500-2500 рослин. Більше доборів проводять у багатолінійних та напівкарликових сортів. Обмолот колосся чи окремих рослин здійснюється на молотарках МКК-2 або МК-150, МКС-1 МАПС. Після обмолоту насіння окомірно оцінюється і всі відбори, нетипові за формою, виповненістю та забарвленням зерна, а також уражені хворобами, вибраковуються.

Дослідження показали, що сорти-напівкарлики схильні до часткової спонтанної гібридизації. Крім того, у них бувають інколи ремутації за ознакою висоти рослини та з’являються високорослі анеуплоїдні генотипи, що може стати джерелом біологічного засмічення сорту. У зв’язку з цим для забезпечення більш жорсткої браковки у наступних ланках насінництва кількість вихідних ліній відповідно збільшується. У багатолінійних сортів необхідно збільшувати кількість відібраних рослин і ліній, щоб максимально охопити весь біотипний склад сорту. Якщо для однолінійних сортів достатньо 1500 доборів, то для напівкарликових та гетерогенних сортів їх потрібно збільшувати до 2500.

Добори висіваються у розсаднику випробовування ліній першого року (РВ-1) в оптимальні строки. В усіх ланках насінництва слід уникати ранніх строків сівби, щоб запобігти ураження рослин вірусними хворобами та ушкодження приховано стебловими шкідниками – злаковими мухами. Пізній посів також дуже небажаний через низьку урожайність ліній. Посів ліній РВ-1 при невеликих обсягах насінницького процесу можна здійснювати вручну „сівалками-хлопушками”, але краще механізовано – сівалками СКС-6-10. Схема посіву: однорядні ділянки довжиною 1,5-2,0м, з міжряддям 45см. При такій схемі кількість насінин із урожаю одного колосу достатня для посіву ділянки з відстанню між рослинами в рядку 5 см.

Завдяки збільшеній площі живлення рослини у розсаднику РВ-1 добре кущаться і забезпечують урожайність ліній з ділянки 200-250 г. Типові для сорту лінії за усіма морфологічними ознаками та часом настання фенологічних фаз скошуються окремо серпами бажано зразу після дозрівання без перестою на пні. Обмолот ліній у вигляді окремих снопів здійснюється на снопово-пучкових молотарках (МПСУ-500).

У сучасних селекційних установах з відповідним технічним забезпеченням насіння ліній крім окомірної оцінки та зважування оцінюється на технологічні якості зерна та генетичну чистоту і типовість. Здійснюється це за допомогою електрофорезу і седиментації SDS-30. За результатами польових оцінок і лабораторних аналізів вибраковується близько половини або одної третини ліній. Однолінійні сорти формуються для посіву розсадника РВ-2 як єдиний дослід, а багатолінійні – окремими блоками, залежно від генотипів, ідентифікованих за польовими дослідами та електрофореграмами.

Розсадник випробування ліній другого року (РВ-2) розміщується на полях переважно по чорному пару. Уся ділянка розсадника РВ-2 по периферії обсівається найвищою репродукцією того ж сорту (захисний посів), щоб обмежити можливість механічного та біологічного засмічення ліній із зовні.

Розсадник РВ-2 – найбільш важлива ланка у всій системі насінництва озимої пшениці. Саме тут є можливість ретельно оцінити кожну лінію за результатами двохрічних польових спостережень і лабораторних аналізів. Посів ліній проводять сівалками з порційними висіваючими апаратами (СКС 6-10; ССФК-7) суцільним способом на ділянках 10-15 м2. При недостатній кількості насіння ліній площа ділянки може бути зменшеною.

У ланці РВ-2 досягається високий коефіцієнт розмноження насіння. При посіві з нормою 150-200 г на ділянку у більшості років є можливість отримати урожай 6-8 кг з ділянки. Тобто загальний урожай ліній у розсаднику складає близько 3-4 тон.

Крім загальних прийомів догляду за посівом під час вегетації за кожною лінією здійснюються фенологічні спостереження, окомірні оцінки та заміри висоти рослини, результати яких заносяться у польовий журнал досліду.

Напівкарликові сорти через низьку їх пилкоутворюючу здатність схильні до перехресного запилення, що призводить до зав’язування деякої кількості гібридних зерен. У зв’язку з цим при появі в розсаднику нетипових за морфологією або більш високорослих ліній їх обов’язково видаляють ручним вижинанням до початку цвітіння, щоб виключити утворення спонтанних гібридів. У розсадниках звичайних за висотою рослин таке видалення нетипових ліній вручну не обов’язкове. Збирання урожаю ліній РВ-2 здійснюється лише селекційними комбайнами (Сампо-130, Сідмастер 125, Хеге 125, Нурсерімастер гідростатік, Нурсерімастер еліт).

Після збирання за показниками урожайності та на основі матеріалів польових оцінок відбираються типові для сорту лінії. У випадку потреби здійснюють додатковий аналіз якості зерна за показником седиментації. Якщо аналізувалися лінії РВ-1 за допомогою електрофорезу, то немає потреби повторювати цей аналізі РВ-2, оскільки при репродуктуваннях специфічність електрофореграм не змінюється. Якщо цей аналіз не проводився у поколінні РВ-1, то його бажано здійснити в РВ-2.

Після усіх оцінок насіння відібраних ліній об’єднується, чиститься і сортирується на спеціальній техніці. Перед посівом розсадника розмноження першого року (Р-1) воно обов’язково протруюється ефективними препаратами системної дії.

Підготовка насіння до посіву розсадника Р-1 у багатолінійних сортів дещо ускладнюється тим, що лінії об’єднуються за біотипами і після змішуються у співвідношеннях ліній, які характерні для даного сорту. Тобто біотипний склад сорту повинен бути таким, з яким сорт проходив держсортовипробування і рекомендований до „Держреєстру”.

Технологія вирощування насіння у розсаднику РВ-2 дуже складна і трудомістка, тому щорічно вирощувати лінії одного сорту не обов’язково. Для посіву насіння можна використовувати із страхових запасів РВ-2 минулих років. З цією метою урожай ліній можна поділити на 3 частини – одну для посіву, дві для страхфонду, тобто для посіву у наступні роки.

Вирощування передбазового насіння у розсаднику Р-1 за технологією значно простіше у порівнянні з попередніми ланками. Проте усі вимоги щодо запобігання механізованого і біологічного засмічення повинні виконуватися не менш ретельно.

Розсадники розмноження Р-1 та Р-2 бажано розміщувати по найкращих попередниках за рівнем родючості ґрунту та наявності вологи в ньому при настанні оптимальних строків сівби, що дуже важливо для отримання доброго урожаю та забезпечення високого коефіцієнту розмноження.

Чотирьохрічні дослідження, проведені в умовах посушливого Південного заходу України, показали, що сучасні сорти озимої пшениці, розміщені по чорному пару, мали урожайність 53-55 ц/га, а по попереднику кукурудза на силос 22,3-22,6 ц/га.

У разі потреби прискореного розмноження насіння, що найчастіше буває при впровадженні нового сорту, норму висіву насіння в розсадниках Р-1 та Р-2 можна зменшити на половину. Коефіцієнт розмноження насіння при цьому може збільшитися у 1,5-2 рази.

Посів озимої пшениці у розсадниках Р-1 та Р-2 здійснюється в оптимальний строк сівалками СН-16 суцільним способом, але між проходами сівалки залишається доріжка шириною 45 см. Такі доріжки потрібні для зручності наступних сортових прополок. Зменшення урожаю через незасіяну площу доріжок незначне. У розсадниках Р-1 та Р-2 прополки доцільно проводити двічі, або і більше разів. Пов’язано це з тим, що прополки у цих ланках повинні бути дуже ретельним. Повторні прополки також потрібні і через неодночасний прояв апробаційних ознак у різних сортів. Наприклад, у сорту Леля в період між колосінням і початком наливу зерна з’являється світло-зелене забарвлення стебел, листя і колосу. Восковий наліт на рослині практично відсутній. У інших сортів такі ознаки не зустрічаються. Користуючись ознакою колір рослини у цей період, сортовою прополкою вдається видалити усі сортові домішки. У фазі дозрівання і побіління рослин, коли проводиться прополка усіх інших сортів, у Лелі ця характерна її ознака зникає. Отже цей сорт доцільно прополювати раніше або й двічі.

Подібний підхід може бути і до сорту Пошана, у якого короткочасно під час початку наливу зерна з’являється характерна ознака – фіолетове забарвлення остей. Саме у цей період бажано прополювати сорт. Такі специфічні ознаки бажано використовувати при прополках не тільки цих сортів, а й у тих випадках, коли їх рослини попадають як засмічення до насінницьких посівів інших сортів, які не мають таких ознак.

Слід мати на увазі при прополках та сортовому інспектуванні, що деякі ознаки варіюють залежно від умов вирощування. Наприклад, бронзовий відтінок у забарвленні колосу з’являється у сортів як характерна особливість сортів Куяльник та Зміна лише у роки з підвищеною інсоляцією. Чорне забарвлення остей теж варіююча ознака, наприклад, у сорту Повага. Побуріння колосу часто буває наслідком ураження його фузаріозом, а почорніння – від ураження бактеріозами, „блекчаф” або грибом альтернарія.

Варіювання висоти рослини та окремих стебел може бути наслідком різного часу появи сходів рослин після посіву при напіввологому ґрунті. Часті відлиги наприкінці зими та весна з тривалими похолоданнями можуть призвести до недружнього виходу рослин в трубку і значного варіювання стеблостою за висотою. У таких випадках ці ознаки не можна сприймати як не типовість сорту.

Збирання урожаю у розсадниках Р-1 та Р-2 бажано здійснювати комбайнами Сампо 130, Сампо 500 з обов’язковою старанною їх очисткою від залишків зерна інших сортів перед початком збирання.

Насінницькі посіви супереліти та еліти вирощуються практично за такою ж технологією, як і розсадники Р-1 та Р-2. Але не обов’язково залишати доріжки між проходами сівалки. Технологічна колія все ж бажана для використання її при догляді за посівами і для зручності проведення сортових прополок.

Таким чином, усі прийоми запобігання сортових засмічень, які обов’язкові при вирощуванні передбазового та базового насіння, при вирощуванні еліти не завжди в повному обсязі вдається дотримуватися головним чином через великі площі посіву. Зокрема це стосується ретельності сортових прополок. Проте більшість із них залишаються обов’язковими і при вирощуванні елітного насіння.

Чисельні досліди показали, що біологічне засмічення ніколи не складало більше 2 % від загального показника сортової домішки. На усіх етапах вирощування елітного насіння основними джерелами сортового і видового засмічення були погана очистка від засмічувачів комбайнів, сівалок, насіннєочищувальної техніки, обладнання для протруювання, транспортних засобів, завантажувачів і тари, складських приміщень та інше. Найбільш небезпечне засмічення у вихідних ланках насінництва (передбазове та базове насіння – розсадники Р-1; Р-2, супереліта). Хиби допущені в початкових ланках, практично не можна суттєво виправити сортовими прополками у наступних репродукціях.

УДК 633.1; 631; 531.1

Лифенко С. П. доктор с.-г. наук, академік НААН; Єриняк М. І. кандидат с.-г. наук; Наконечний М. Ю., Подуст Ю. І. наукові співробітники

Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ БАЗОВОГО І ЕЛІТНОГО НАСІННЯ ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ ПШЕНИЦІ.

Селекція і сортооновлення за півсторіччя забезпечило підвищення генетичного потенціалу сортів озимої м’якої пшениці за урожайністю на 25-27 ц/га і за основним показником якості зерна – сили борошна (W) на 200-250 о. а. Але в умовах виробництва цей потенціал у більшості випадків використовується менш, ніж на половину. Прискорене впровадження нових сортів у виробництво та ефективне сортооновлення у першу чергу залежить від добре налагодженого вирощування базового та елітного насіння.

У статті описані основні принципи і прийоми вирощування насіння у ланках: розсадники випробування насіння ліній першого та другого років (РВ-1; РВ-2) і розсадники розмноження першого та другого років (Р-1; Р-2), супереліта.

МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВЫРАЩИВАНИЯ БАЗОВЫХ И ЭЛИТНЫХ СЕМЯН ОЗИМОЙ МЯГКОЙ ПШЕНИЦЫ.

Селекция и сортосмена за полстолетия в Украине обеспечили рост генетического потенциала озимой мягкой пшеницы урожайности на 25-27 ц/га и основного показателя качества зерна – силы муки (W) на 200-250 е. а. Однако в условиях производства этот потенциал используется в большинстве случаев менее половины. Ускорение сортосмены и эффективное сортообновление обеспечиваются хорошо налаженным производством базовых и элитных семян.

В статье описана основная методика выращивания семян в звеньях семеноводства: испытания линия первого и второго года (П-1; П-2), питомники размножения первого и второго года (Р-1; Р-2), суперэлита.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

По темам:

История Украины

Культурология

Высшая математика

Информатика

Охотоведение

Статистика

География

Военная наука

Английский язык

Генетика

Разное

Технологиеские темы

Украинский язык

Филология

Философия

Химия

Экология

Социология

Физическое воспитание

Растениевосдство

Педагогика

История

Психология

Религиоведение

Плодоводство

Экономические темы

Бухгалтерские темы

Маркетинг

Иностранные языки

Ветеринарная медицина

Технические темы

Землеустройство

Медицинские темы

Творчество

Лесное и парковое хозяйство