Статьи по охотоведению
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Мисливство – давнє і престижне заняття населення Жовківщини. Історія мисливського господарства району тісно пов’язана з поступом цивілізації, зі змінами у соціально-економічних відносинах. Тривале в часі і не завжди контрольоване або ж неефективно контрольоване використання мисливського фонду, нерегульоване і надмірне добування тварин, браконьєрство, а також зміна умов існування диких тварин під впливом інтенсивної господарської діяльності людини призвели до скорочення чисельності основних видів мисливських тварин та загострення проблеми ведення мисливського господарства.

Для зясування окремих аспектів зазначеної проблеми нами на Жовківщині проведені спеціальні дослідження шляхом анонімного анкетного опитування членів однієї з наймасовіших громадських організацій – Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР).

Результати досліджень свідчать, що мисливці району віддають перевагу колективним способам полювання (98%). Традиційно вони виходять на полювання групами з 4–10 осіб. Мисливці вважають, що саме у такий спосіб вони отримують найбільше задоволення від спілкування з колегами і природою. Для порівняння, мисливці Австрії віддають перевагу індивідуальним полюванням, рідше полюють групами з 3-4 осіб.

На запитання «Чим Вас приваблює полювання?» більшість (86%) мисливців відповіли – «можливістю відпочити і спілкуватися з природою». Решту мисливців полювання приваблює можливістю добути трофей та інші мотиви. Судячи за відповідями на запитання, що стосувалося порушення нормативно-правових вимог до полювання, всі, без винятку, мисливці Жовківщини є законопослушними. Вони ніколи не брали участі у незаконних полюваннях. Такий високий рівень самосвідомості респондентів не випадковість, а логічний наслідок багаторічної діяльності громадської організації мисливців. На відміну від інших користувачів мисливських угідь, в УТМР мисливці самі турбуються і про угіддя, і про дичину і, зрештою, самі ведуть охорону й організовують полювання. Найкращим підтвердженням зазначеному служать відповіді на наступне запитання: ... «Скільки, в середньому, тварин (лось, олень, сарна, кабан) добувається на одну ліцензію?»... Зясувалося, що майже у 85% полювань на одну ліцензію добувають тільки одну особину, а в решті – жодної. Звичайно нерідко невдачам сприяли погодні умови, проте, як зазначають самі мисливці, головним є відносно низька чисельність мисливських тварин. За таких обставин слушним було і наступне запитання в анкеті: «Чи вигідно займатися полюванням?».

Відповідь на це запитання не є однозначною, оскільки захоплення полюванням з кожним роком дорожчає і для пересічних мисливців стає невигідним. Членські внески – 200 грн., вартість ліцензії понад 1000 гривень, спорядження, транспортні засоби тощо. Одне полювання вихідного дня в окремих господарствах обходиться одному мисливцеві в 1000-3000 грн, а це складає від однієї до трьох зарплат «середньостатистичного» українського мисливця. Ось чому мисливці Жовківщини полюбляють колективне полювання, воно дешевше, адже витрати пропорційно скорочуються. Можливо саме завдяки цьому та великій любові до природи більшість респондентів не покидає своє захоплення полюванням.

Дивним є факт неприязного (73%) ставлення респондентів Жовківщини до міжнародного мисливського туризму. На наш погляд, це певною мірою спричинене недостатньою інформованістю мисливців унаслідок слабкого розвитку мисливського туризму в нашій країні. Проте, сьогодні полювання в Україні найдешевше в Європі. Для порівняння, середня вартість колективного полювання на копитних в Європі перевищує 2000 євро, а щорічні прибутки від мисливського туризму сягають міліардів доларів.

Стосовно мисливських трофеїв опитування дало суперечливі результати. Майже одностайно (97%) підтримують доцільність отримання мисливських трофеїв, з іншого боку, більшість (72%) респондентів заперечує доцільність спрямування господарства головним чином на отримання трофеїв. Мисливці розуміють, що трофейне полю­вання – це престиж господарства. Водночас вони добре знають, що трофейне полю­вання можуть дозволити собі тільки високоорганізовані господарства, які мають відповідну інфраструктуру й підго­товлений колектив. Проблема ще й у тому, що для від­стрілу самців з рекордними показниками необхідно мати не тільки достатню чисельність популяцій, а й відповідну їх вікову та статеву структуру. Проте, на наш погляд, респонденти не зовсім усвідомлюють, що споконвіків цінність трофею полягала не тільки в його розмірах, але й у самому процесі пошуку, добування. Трофей був доказом того, що мисливець має високі професійні якості. До того ж мисливські трофеї мають значну культурно-історичну та наукову цінність. Вони є частиною художньо-естетичної культури народу. Естетичне сприйняття трофеїв можна порівняти з мистецтвом, скульптурами тощо. Воно сприяє формуванню у громадян високої природоохоронної свідомості. Виставки мисливських трофеїв завжди викликають велику зацікавленість і привертають увагу багатьох відвідувачів.

Цікаво, що незважаючи на кризові явища, складні соціально-економічні умови усі без винятку респонденти схвалюють роботу районної та обласної організації УТМР. Вони вважають, що саме завдяки товариства чисельність основних видів фауни в угіддях з року в рік збільшується, за винятком окремих видів, які, ймовірно, потребують додаткових заходів з розселення та охорони.

Загалом стратегія розвитку мисливського господарства району повинна базуватись на комплексних наукових дослідженнях. До першочергових завдань слід віднести: розробку практичних рекомендацій і програм забезпечення відтворення високопродуктивних популяцій мисливських тварин, створення стабільної високоякісної сфери послуг, формування гнучких міжнародного рівня цін на добування тварин, популяризація мисливства, як однієї з форм рекреації.

Андрій Бучко

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить