Статьи по охотоведению
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Зясовані закономірності динаміки зміни чисельності та щільності населення популяції лисиці, що знаходиться під впливом пресу полювання в антропогенно змінених умовах різних лісомисливських зон. Виявлені циклічні збільшення і зменшення досліджуваних показників, які можуть бути використані для опрацювання прогнозів популяційної динаміки лисиці, а також для розроблення спеціальної програми керування популяцією виду у бажаному напрямі.

Ключові слова: лисиця звичайна (Vulpes vulpes), динаміка зміни чисельності.

Prof. V.I.Domnich, Eng. A.G. Vjzovska, Post-Graduate A.V.Domnich – Zaporozhye national universiti; assist. prof. I V. DelehanNUFWT Of Ukraine, Lviv

DYNAMIC CHANGE fox population size IN UKRAINE

Elucidated the dynamics of changes of abundance and population density of foxes, which is influenced by the press shooting in anthropogenically altered conditions of various hunting zones. The cyclic increase and decrease of the indices that can be used to process forecasts of population dynamics of foxes as well as to develop a special kind of population control programs in the desired direction.

Keywords: fox (Vulpes vulpes), the dynamics of change of number.

Вступ. Лисиця звичайна [лис звичайний] (Vulpes vulpes Linnaeus, 1758) є одним з важливих видів мисливської фауни України. [1,3]. Проблеми повязані з лисицею багатогранні. З одного боку це найчисельнішиий хутровий звір і найпопулярніший обєкт полювання, а з другого – хижак, що найбільш істотно впливає на чисельність гризунів і дрібної дичини, а також сприяє поширенню сказу, корости, інших захворювань [4-7]. У звязку з цим у багатьох країнах Європи реалізуються спеціальні програми керування популяцією лисиці у бажаному для людини напрямі [4,5,8-15]. Розроблення подібних програм в Україні суттєво стримується недостатньою вивченістю динаміки зміни чисельності і щільності населення популяції лисиці в умовах трансформованого навколишнього середовища та пресу полювання [4-6].

Мета роботи – з’ясувати закономірності динаміки зміни чисельності і щільності населення популяції лисиці, що знаходиться під впливом пресу полювання в умовах анропогенно змінених ландшафтів Карпатської, Кримської, Лісостепової, Поліської і Степової лісомисливських зон (ЛМЗ).

Методика досліджень. Дослідження проводили загальноприйнятими в біології, теріології і мисливствознавстві методами та методом порівняльного аналізу у розрізі лісомисливських зон України з використанням даних державної статистичної звітності, зокрема форми 2-ТП-мисливство, матеріалів мисливського впорядкування, а також результатів польових спостережень і експериментальних обліків [1,3-13]. Для порівняльного аналізу динаміки зміни чисельності лисиці між ЛМЗ досліджуване 25-річчя розділили на періоди: перший – від 1983 р. до 1993 р., другий – від 1994 р. до 2003 р. і третій – від 2004 р. до 2008 р. Вплив пресу полювання на динаміку зміни чисельності лисиці зясовували методи математичної статистики [2].

Результати досліджень. В Україні лисиця населяє усі лісомисливські зони. Зустрічається в суцільних лісових масивах, у перелісках, у гірських районах, де піднімається до субальпійської смуги, у відкритому степу, на оброблених полях, в плавнях і навіть на прибережних островах Азовського і Чорного морів [1,3-5,8]. Чисельність популяції лисиці залежить від комплексу біотичних, абіотичних і антропогенних чинників, які потребують ретельного вивчення і аналізу [3-8]. Результати наших досліджень і порівняльного узагальнення свідчать, що в Україні за 25-річний період, починаючи з 1983 р. і закінчуючи 2008 р., чисельність популяції лисиці змінюється хвилеподібно (табл. 1, рис.1). При цьому зменшення чисельності популяції лисиці має періодичність від 1 до 5 років, а збільшення – від 1 до 7 років. На 4 періоди зменшення чисельності приходиться така ж кількість періодів її збільшення. Мінімальною (66,7 тис. особин) чисельність популяції лисиці була в 1985 р. а максимальною (126,9 тис. ос.) – в 1999 р. Різниця між максимальним і мінімальним значеннями чисельності складає 60,2 тис. ос., або 90% від мінімальної чисельності. Тривалість періоду між мінімальною і максимальною чисельністю складає 14 р. Упродовж цього періоду чисельність популяції лисиці в середньому збільшувалася на 4,3 тис. ос. щорічно, що становить 6,4 % від мінімальної чисельності.

Таблиця 1. Циклічність періодів збільшення і зменшення чисельності популяції лисиці в Україні за лісомисливськими зонами

Зона

Зменшення

Збільшення

Без змін

Крайні межі

Роки

Кіл-ть років

Роки

Кіл-ть років

Роки

Кіл-ть років

Min

Max (піки)

Вцілому

В Україні

1983-1986

3

1988-1989

1

-

0

1985

1983

1989-1990

1

1990-1991

1

1990

1989

1991-1992

1

1992-1999

7

1992

1991

1999-2004

5

2004-2005

1

2004

1999

2005-2008

2

2005

Лісомисливські зони

Карпатська

1983-1989

7

1989-1991

2

1993-1994

1

1989

1983

1991-1992

1

1992-2003

12

2001-2002

1

1992

1991

2003-2004

1

2004-2005

1

2004

2000

2005-2008

2

2008

2003

2005

Поліська

1989-1990

1

1983-1985

2

1986-1988

2

1983

1985

1991-1993

2

1988-1989

1

1999-2000

1

1990

1989

1994-1995

1

1990-1991

1

1993

1994

2000-2001

1

1993-1994

1

1995

1999

2003-2005

2

2001-2003

2

2001

2003

2006-2007

1

2005-2006

1

2005

2006

Лісостепова

1985-1986

1

1983-1984

1

1984-1985

1

1983

1984

1991-1992

1

1986-1991

6

1985

1991

1993-1994

1

1992-1993

1

1992

1993

1999-2002

3

1994-1999

5

1994

1999

2003-2004

1

2002-2003

1

2004

2003

2006-2008

1

2004-2006

2

2008

2006

Степова

1983-1985

2

1985-1989

4

2007-2008

1

1985

1983

1989-1990

1

1990-1991

1

1990

1989

1991-1993

2

1993-1998

5

1993

1991

1998-2006

8

2006-2007

1

2006

1998

2007

Кримська

1983-1984

1

1984-1985

1

1992-1994

2

1984

1983

1985-1986

1

1986-1988

2

1999-2000

1

1986

1985

1988-1991

2

1991-1992

1

1991

1988

1994-1995

1

1995-1997

2

1995

1992

1997-1999

2

2001-2006

5

1999

1997

2000-2001

1

2001

2006

2006-2007

1

2007

 

Рис. 1. Динаміка зміни чисельності популяції лисиці в лісомисливських зонах України в 1983-2008 р. р.

Для порівняння, в Польщі, незважаючи на посилення заходів щодо регулювання чисельності популяції лисиці поголівя виду за останні 15-20 років збільшилося з 50 до 180 тис. Так, чисельність популяції лисиці становила: в 1990 р. – 56 000; в 1995 р. – 67 000; в 2000 р. – 145 000, в 2001 р. – 161 000 і в 2004 р. – 187 200 ос. Упродовж 15 р., починаючи з 1990 р. і до 2004 р. середньорічний приріст чисельності популяції лисиці складав 8,7 тис. ос., або 15,6% [6,13,15]. В Україні також робляться спроби керувати популяцією лисиці. Так, Мінекобезпеки України, своїм листом за № 25-10-788 від 20.10.99 р. та Держкомлісгоспу України – за № 04-06/2448 від 26.10.99 р. «Щодо активізації боротьби зі сказом диких тварин» наполягали на істотному зменшенні чисельності і щільності населення популяції лисиці до рівня 0,5-1,0 ос. на 1000 га угідь. Однак, як в Україні вцілому, так і в усіх, без винятку, лісомисливських зонах за 25 років зазначена норма досягнула небула.

В Карпатській лісомисливській зоні за 25-ти річний період мінімум чисельності лисиці припадає на 1992 р. (8,6 тис. ос.), а максимум (пік) – на 2000 р. (15,2 тис. ос.). Діапазон зміни чисельності складає 8 років (рис. 1). Різниця між максимальним і мінімальним значеннями чисельності складає 6,6 тис. ос., або 76,7% від мінімальної чисельності. Восьмирічного періоду чисельність популяції лисиці в середньому збільшувалася на 825 ос. щорічно, що становить 9,6% від мінімальної чисельності. Щільність населення популяції у цьому регіоні становить 2,2-3,9 ос. на 1000 га. При цьому зменшення чисельності і щільності населення лисиці на території ЛМЗ відбуваються з періодичністю від 1 до 7 р., а збільшення – від 1 до 12 р. На 4 періоди зменшення чисельності приходяться три періоди її збільшення. В окремі роки зміни чисельності лисиці в Карпатській ЛМЗ є незначними: 1993-1994 та 2001-2002 (9,7-9,6 тис. ос. та 15,07-15,1 тис. ос. відповідно при щільності 2,4-2,5 та 3,8-3,9 ос. на 1000 га).

В Поліській ЛМЗ за період з 1983 р. до 2008 р. мінімум чисельності лисиці приходиться на 1993 р. (11,9 тис. ос.), а максимум – на 1999 р. (22,1 тис ос.). Різниця між максимальним і мінімальним значеннями чисельності складає 10,2 тис. ос., або 85,7% від мінімальної чисельності. Діапазон зміни чисельності складає 6 років (рис. 1). Упродовж 6-річного періоду чисельність популяції лисиці в середньому збільшувалася на 1,7 тис. ос. щорічно, що становить 14,3% від мінімальної чисельності. Щільність населення популяції лисиці становить 1,2-2,2 ос. на 1000 га. При цьому зменшення і збільшення чисельності лисиці на території ЛМЗ відбувалися з періодичністю від 1 до 2 років. На шість періодів зменшення чисельності приходиться така ж сама кількість періодів її збільшення. Незначні зміни в чисельності популяції лисиці мали місце в 1986-1988 р. р. та 1999-2000 р. р. (12,9-13,0 тис. ос. та 22,1-22,0 тис. ос. відповідно при щільності 1,3 та 2,2 ос. на 1000 га).

За 25 років спостережень за динамікою зміни чисельності популяції лисиці у Лісостеповій ЛМЗ встановлено, що мінімум її приходиться на 1985 р. (22,7 тис. ос.), а максимум – на 1999 р. (43,9 тис. ос.). Різниця між максимальним і мінімальним значеннями чисельності популяції лисиці у цьому регіоні складає 21,2 тис. ос. Діапазон зміни чисельності лисиці складає 14 років (рис. 1). Щільність населення популяції виду становить 1,5-2,9 ос./1000 га. Зменшення чисельності популяції лисиці у Лісостеповій ЛМЗ відбувається з періодичністю від 1 до 3 р. На шість періодів зменшення чисельності лисиці приходиться така ж сама кількість періодів її збільшення. Незначні зміни чисельності популяції лисиці лисиці мали місце в 1984-85 р. р. (24,9-24,8 тис. ос. при щільності населення популяції 1,6 ос. на 1000 га).

В Степовій ЛМЗ найменша чисельність популяції лисиці спостерігалася в 1985 р. (17,2 тис. ос.), а найбільша – в 1998 р. (45,7 тис. ос.). Тривалість періоду між цими крайніми значеннями складає 13 років (рис. 1). Різниця між максимальною і мінімальною чисельністю лисиці у Степовій ЛМЗ складає 28,5 тис. ос., а середньорічний приріст – 2,2 тис. ос., або 12,7% від мінімальної чисельності. Щільність населення популяції лисиці у цьому регіоні становить 0,8-2,0 ос. на 1000 га. Зменшення і збільшення чисельності популяції лисиці відбувалося з періодичністю від 1 до 5 р. Кількість періодів зменшення та збільшення чисельності популяції лисиці однакова і складає – 4. Незначні зміни чисельності лисиці спостерігалися в 2007-08 р. р. (23,5-23,3 тис. ос. при щільності населення виду – 1,0 ос. на 1000 га).

В Кримській ЛМЗ упродовж досліджуваного періоду мінімум чисельності популяції лисиці приходиться на 1991 р. (1,3 тис. ос.), а максимум – на 1997 р. (3,05 тис. ос.). Діапазон зміни чисельності складає 6 років (рис. 1). Різниця між максимальною і мінімальною чисельністю лисиці у Кримській ЛМЗ складає 1,75 тис. ос., а середньорічний приріст – 292 ос., або 22,5% від мінімальної чисельності. Щільність населення популяції становить 1,8-4,1 ос. на 1000 га. Зменшення чисельності лисиці в Кримській ЛМЗ відбувалося з періодичністю від 1 до 2 років, а збільшення – від 1 до 5 років. На 7 періодів зменшення чисельності лисиці приходиться 5 періодів її збільшення. Ледь помітні зміни чисельності лисиці мали місце в 1992-1994 р. р. та 1999-2000 р. р. (1,74-1,71 тис. ос. та 2,452-2,451 ос. відповідно, при щільності 2,3-2,4 та 3,3 ос. на 1000 га).

Порівняння показників чисельності популяції лисиці між лісомисливськими зонами за періодами упродовж 1983-2008 р. р. показане у табл. 2. Дані табл. 2 свідчать, що упродовж першого досліджуваного періоду різниця в чисельності популяції лисиці між Карпатською та Поліською зонами була мінімальною в 1983 р. і становила 11%. а максимального значення вона досягла через 5 років, в 1989 р., коли становила 36%. У другому періоді мінімальне значення різниці показників чисельності лисиці між цими зонами складало 23% в 1995 р. а максимальне, через 4 роки – 39% в 1999 р. У третьому періоді мінімальна різниця між величинами зазначених показників динаміки зміни чисельності популяції лисиці (18%) має місце в 2005 р., а максимальна (44%) через 3 роки, в 2008 р. Мінімальна різниця чисельності лисиці між Лісостеповою та Степовою зонами за перший період мала місце 1983 р. і становила 0,5% та в 1993 р. – 1%, а максимальна, через 2 роки – в 1985 р., коли становила 31%. У другому періоді мінімальна різниця показників чисельності лисиці між зазначеними зонами становила 2%, в 1999 р., а максимальна – 23%, через 1 рік – в 2000 р. У третьому періоді мінімум, 0,4% різниці між показниками чисельності лисиці мав місце в 2005 р., а максимум, 22 %, через 1 рік – в 2006 р. (табл. 2)

Таблиця 2. Порівняння показників чисельності популяції лисиці між лісомисливськими зонами за періодами упродовж 1983-2008 р. р.

Періоди

Роки мін та макс

Мін

Макс

Між Карпатською та Поліською зонами, %

1) 1983-1993

1983 та 1989

11

36

2) 1994-2003

1995 та 1999

23

39

3) 2004-2008

2005 та 2008

0,4

22

Між Лісостеповою та Степовою зонами, %

1) 1983-1993

1983 (1993) та 1985

0,5-1

31

2) 1994-2003

1999 та 2000

2

23

3) 2004-2008

2005 та 2006

0,4

22

Між Карпатською та Кримською зонами, %

1) 1983-1993

1989 та 1991

75

87

2) 1994-2003

1995 та 2000

84

89

3) 2004-2008

2008 та 2005

82

83

Мінімальна різниця в чисельності лисиці між Карпатською та Кримською зонами упродовж першого періоду мала місце в 1989 р. і становила 75%, а максимальна (87%), через 2 роки – в 1991 р. У другому періоді мінімальна різниця показників чисельності лисиці між цими зонами в 1995 р. становила 84%, а максимальна – 89% мала місце в 2001 р., тобто через 6 років. У третьому періоді мінімум, 82%, різниці між показниками чисельності мав місце в 2008 р., а максимум – 83% спостерігався через 3 роки, в 2005 р. (табл. 2).

Дослідження свідчать, що максимальна чисельність популяції лисиці упродовж 25 років не перевищує: в Степу – 45 тис. ос., в Лісостепу – 44 тис. ос., в Поліссі – 22 тис. ос., в Карпатах 15 тис. ос. і в Криму – 3 тис. ос.

За максимальною щільністю населення популяції лисиці у Кримській (4,1 ос. на 1000 га), Карпатській (3,9 ос. на 1000 га) і Лісостеповій (2,9 ос. на 1000 га), поступаються Поліська (2,2 ос. на 1000 га) і Степова (2,0 ос. на 1000 га) лісомисливські зони (рис. 2). Середня щільність населення популяції лисиці, упродовж досліджуваного періоду найбільша в Кримській ЛМЗ (3,0 ос на 100 га), на 3% менша в Карпатській ЛМЗ, і найменша, 1,3 ос на 1000 га, в Степовій ЛМЗ. У Лісостеповій ЛМЗ середня щільність населення популяції лисиці на 16% більша ніж в Поліській ЛМЗ в яких середні показники її становлять 1,9 та 1,6 ос. на 1000 га відповідно (рис.3).

Рис. 2. Максимальна щільность населення популяції лисиці за лісомисливськими зонами

На діаграмі має місце перекривання пелюсток щільності лисиці гірських зон зі степовою і лісостеповою (рис. 3). Візуально добре простежується переважання щільності хижака в Кримській та Карпатській ЛМЗ, популяції яких приурочені до гірських місцевостей, що дозволяє трактувати закономірності поширення лисиці не тільки у звязку з широтною зональністю, а також у звязку з висотною поясністю. Останнє потребує додаткових ретельних досліджень.

Обсяги добування лисиці в Україні за період від 1983 р. до 2008 р. становили: мінімальний у 1983 р. – 8,3 тис. ос. або 11,1% від чисельності 74,9 тис. ос. При мінімальній чисельності лисиці в 1985 р. (66,7 тис. ос.) добування складало 13,7%. Максимальний обсяг добування лисиці мав місце в 2007 р. – 74,3 тис. ос., що складає 92,5% від чисельності 80,3 тис. ос. При максимальній чисельності лисиці, в 1999 р. (126,9 тис. ос.), її добування складало 45,6%. Схоже простежується і в розрізі лісомисливських зон.

У Карпатській ЛМЗ за 25-ти річний період мінімальне добування лисиці мало місце в 1992 р. – 222 ос. (2,6 % при мінімальній чисельності 8,6 тис. ос.), максимальне, у 2003 р. – 5,8 тис. ос. (44,6 % при чисельності 12,9 тис. ос.), а при максимальній її чисельності в 2000 р. (15,2 тис. ос.) добування складало 30,4 % (табл. 3, рис. 4).

Рис. 3. Щільність населення популяції лисиці в лісомисливських зонах України за період 1983-2008 р. р, ос. на 1000 га

При незначному відстрілі лисиці, у межах 3,3–17,6% від чисельності, популяція збільшилася на 20,5%, з 9706 ос. в 1993 р. до 11699 ос. в 1997 р. Середньорічний приріст за пятиріччя складає 4,1%. Навіть при збільшенні відсотку відстрілу в 2-6 рази, до 20,5–39,0%, чисельність лисиці продовжувала збільшуватися, з 11699 ос. у 1997 р. до 15340 ос. у 2002 р. Приріст за 6 років складав 31,1%, а середньорічний – 5,2%. В умовах поступового збільшення пресу полювання (відстрілу) у 12 раз, від 3,3%, в 1993 р. до 39,0%, в 2002 р. чисельність популяції лисиці в Карпатській ЛМЗ збільшилася в 1,6 рази.

В Поліській ЛМЗ за 25-ти річний період мінімальне добування лисиці мало місце в 1983 р. – 1,2 тис. ос., що складає 9,3% від чисельності – 12,8 тис. ос., а при мінімальній її чисельності 11,9 тис. ос., в 1993 р., добування складало 21,1 %. Максимальний обсяг добування спостерігався у 2000 р. – 11,2 тис. ос., що складає 50,8% від чисельності 22,0 тис. ос. При максимальній чисельності популяції лисиці, в 1999 р. (22,1 тис. ос.) добування складало 49,9 % (табл. 3, рис. 4). В Лісостеповій ЛМЗ за 25-ти річний період мінімальне добування лисиці мало місце в 1984 р. – 2,0 тис. ос., що складає 8,2% від чисельності 24,9 тис. ос. При мінімальній чисельності лисиці, в 1985 р. (22,7 тис. ос.) добування складало 10,8%. Максимальним обсяг добування лисиці був в 2002 р. – 32,1 тис. ос., що складає 112,7 % від чисельності 28,5 тис. ос. При максимальній чисельності популяції лисиці у цій ЛМЗ, в 1999 р. (43,9 тис. ос.) обсяг добування сягав 51,0% (табл. 3, рис. 4). У Степовій ЛМЗ за 25-ти річний період мінімальне добування лисиці спостерігалося в 1984 р. – 3,9 тис. ос., що становить 20,8% від чисельності 18,6 тис. ос. При мінімальній чисельності популяції лисиці (17,2 тис. ос.), в 1985 р., добування складало 28,9%, а при максимальній (45,6 тис. ос.), в 1998 р. – 45,6%. У 2007 р. добування лисиці (23,7 тис. ос.) сягнуло рівня 101,7%. Проте, максимальним обсяг добування лисиці мав місце в 2001 р. – 24,6 тис. ос., що складає 64,7% від чисельності 38,0 тис. ос. (табл. 3, рис. 4). В Кримській ЛМЗ за 25-ти річний період найменше длбули лисиць у 1992 р. – 124 ос., що складає 7,1 % від чисельності 1,7 тис. ос. У рік (1991 р.) з мінімальною чисельністю лисиці (1,3 тис. ос.) добування складало 18,6 %, а при максимальній її чисельності, в 1997 р. (3,05 тис. ос.) – 36,2%. Найбільшим обсяг добування лисиці в Кримській ЛМЗ був у 2005 р. – 2,6 тис. ос., або 109,3% від чисельності 2,3 тис. ос. (табл. 3, рис. 4). Статистичний аналіз даних щодо чисельності та обсягів добування лисиці в Україні свідчить про істотний вплив пресу полювання на динаміку зміни чисельності лисиці, як вцілому в Україні, так і в розрізі лісомисливських зон. Коефіціенти кореляції (r) між величинами чисельності і обсягом добування наступні: вцілому в Україні – 0,9 + 0,06; в Карпатській ЛМЗ – 0,8 + 0,09; в Поліській ЛМЗ – 0,9 + 0,04; в Лісостеповій ЛМЗ – 0,8 + 0,09; в Степовій ЛМЗ – 0,9 + 0,03; Кримській ЛМЗ – 0,8 + 0,09.

Табллиця 3. Обсяги добування лисиці за лісомисливськими зонами України

ЛМЗ

Показники

Карпатська

Поліська

Лісостепова

Степова

Кримська

В Україні

Добування, %

Мінімальне, тис. ос.

2,6

9,3

8,2

20,8

7,1

11,1

Чисельність, тис. ос.

8,6

12,8

24,9

18,6

1,7

74,9

Максимальне, тис. ос.

44,6

50,8

112,7

64,7

109,3

92,5

Чисельність, тис. ос.

12,9

22,0

28,5

38,0

2,3

80,3

Чисельність, ос.

Мінімальна, тис. ос.

8,6

11,9

22,8

17,2

1,3

66,7

Добування, %

2,6

21,1

10,8

28,9

18,6

13,7

Максимальна тис. ос.

15,2

22,1

43,9

45,6

3,05

126,9

Добування, %

30,4

49,9

51,0

40,5

36,2

45,6

Рис. 4. Обсяги добування лисиці в лісомисливських зонах України за період 1983-2008 р. р., % від відповідної чисельності.

Аналіз даних стосовно обсягів добування і чисельності свідчить, що в Лісостеповій, Степовій і Кримській лісомисливських зонах, в окремі роки добування лисиці дещо перевищує її фактичну чисельність. З першого погляду можна припустити, що у Лісостеповій ЛМЗ в 2002-2005 та 2007-2008 р. р., а також у Степовій і Кримській лісомисливських зонах обліки проведені недостатньо ретельно, що й зумовило диспропорцію між фактичною чисельністю та обсягами добування. Безумовно методи обліку лисиці портебують суттєвого удосконалення. Вагоме значення має також зацікавленість користувачів мисливських угідь в отриманні обєктивних даних щодо фактичної чисельності лисиці. Проте, подібні факти, коли обсяги добування певного виду мисливських звірів перевищують величину його весняної чисельності, мають місце і в зарубіжних країнах [5,6,9-15]. До прикладу, в Чехії (2009/2010 р. р.) облікували 60 557 ос. лисиць, а добули 67 706 ос. Інтенсивність експлуатації популяції сягнула 111,8% від весняної чисельності, що склала 10-11 ос. на 1000 га угідь. У цій країні в 1990 р. добули 39655 ос., а через 8 років, в 1998 р. у два рази більше – 80500 ос. В окремих господарствах Чехії лисиць добувають з мисливських веж, вночі (40%), за допомогою норних собак (40%), решту – на колективних полюваннях (10%) і випадково (10%) [9-15].

В Австрії щорічно добувають 55-60 тис. лисиць, що складає 8-9 ос. на 1000 га угідь. У господарстві «Волкерсдорф» (10 тис. га) добули: в 2003 р. – 65 ос., в 2004 р. – 78 ос., в 2005 р. – 47 ос., а в 2006 р. – 29 ос., що становить від 2,9 до 7,8 ос. на 1000 га угідь. Для добування лисиці тут широко застосовуються штучні нори-пастки. За допомогою однієї такої нори-пастки щорічно добувають від 3 до 10 лисиць. В окремих господарствах одна штучна нора приходиться на 15–30 га угідь [5,11,12]. Схожа ситуація склалася і в Словаччині, де щорічно добувають 4-7 ос. лисиці на 1000 га угідь [9,13]. У Польщі в мисливському сезоні 1990/1991 р. р. добули 29 000; 1995/1996 р. р. – 38 000; 2000/2001 р. р. – 101 000; 2001/2002 р. р. – 107 000 ос., а в 2006/2007 р. р. – 136 000 ос. Упродовж останніх 20 років обсяг добування лисиці збільшився майже у 5 разів, пересічно стріляють 4-5 ос. на 1000 га угідь. для зменшення чисельності і щільності населення популяції лисиці до рівня 1-3 ос. на 1000 га угідь, у Польщі пропонується проводити відстріл в обсягах не менших ніж 150% весняного поголівя [6,13,15].

Висновки. Результати досліджень показують, що в Україні упродовж 1983-2008 р. р., чисельність популяції лисиці змінювалася хвилеподібно у межах від 66,7 тис. ос. (1985 р.) до 126,9 тис. ос. (1999 р.) і в середньому становила 96,8 тис. ос. Періодичність зменшення – від 1 до 5 років, а збільшення – від 1 до 7 років. Максимальна чисельність популяції лисиці упродовж 25 років не перевищує: в Степу – 45 тис. ос., в Лісостепу – 44 тис. ос., в Поліссі – 22 тис. ос., в Карпатах 15 тис. ос. і в Криму – 3 тис. ос. Максимальна щільність населення популяції лисиці (особин на 1000 га угідь) за лісомисливськими зонами складає: Кримська – 4,1, Карпатська – 3,9, Лісостепова – 2,9, Поліська – 2,2 і Степова – 2,0.

Обсяги добування лисиці за досліджуваний період становлять: мінімальний у 1983 р. – 8,3 тис. ос., 11,1%, максимальний у 2007 р. – 74,3 тис. ос., 92,5% від чисельності. В середньому добували 37,0 тис. ос. в рік. Всього добуто 925 тис. ос., в т. ч.: 349,5 тис. ос. у Лісостеповій, 344,7 тис. ос. у Степовій, 141,0 тис. ос. у Поліській, 63,9 тис. ос. у Карпатській і 25,9 тис. ос. у Кримській лісомисливських зонах. Інтенсивність добування лисиці становить близько 50% від її максимальної чисельності, а при мінімальній чисельності – не перевищує 30%. Упродовж останніх 15 років, як в Україні вцілому, так і в розрізі лісомисливських зон відносний показник обсягу добування, виражений відсотках до фактичної чисельності, істотно збільшується і в окремі роки у Степовій, Кримській і Лісостеповій лісомисливських зонах сягає рівня 101,7%, і 109,3% і 112,7 % відповідно.

Назагал, в Україні, на відміну від країн Європи, упродовж останнього десятиріччя спостерігається зменшення чисельності лисиці в усіх лісомисливських зонах, що можна пояснити, з одного боку, змінами у структурі сільськогосподарських угідь і посиленням пресу полювання, а з другого – недосконалістю методів обліку та відсутністю зацікавленості у більш точному встановленні фактичної чисельності звіра. Аналітичне узагальнення літературних даних, матеріалів статистичних звітів і багаторічних спостережень свідчить, що упродовж останніх десятиліть чисельність і щільність населення популяції лисиці значною мірою залежить від антропогенного впливу – трасформації біотопів і пресу полювання, тобто обсягів її добування. Виявлені закономірності циклічної зміни чисельності і щільності населення лисиці можуть служити основою для опрацювання прогнозів динаміки поголівя виду, а також для розроблення спеціальної програми керування популяцією у бажаному напрямі.

Література

Бондаренко В. Д., Делеган І. В., Татаринов К. А. та ін.; Мисливствознавство. – К.: НМК ВО. 1993. – 200 с. Горошко М. П., Миклуш С. І., Хомюк П. Г. Біометрія. – Львів: Камула, 2004. – 236 с. Гузій А. І., Власюк В. П. Динаміка чисельності лисиці звичайної (Vulpes vulpes) та її вплив на зайця-русака на Житомирщині. Зб. наук.- тех. праць. Науковий вісник НЛТУ України. – Вип. 19.8. – 2009. – С 44-52. Делеган І. В., Делеган І. І., Делеган І. І. Біологія лісових птахів і звірів. „Поллі”, Львів, 2005 – С. 409–411. Делеган І. В., Шпільчак М. Б. Особливості ведення мисливського господарства в Австрії// Науковий вісник НЛТУ: Збірник науково-технічних праць. – Львів: НЛТУ. – 2008, вип. 18.7. – С. 16-22. Делеган І. В., Шпільчак М. Б. Особливості ведення мисливського господарства в Польщі// Науковий вісник НЛТУ: Збірник наук.-техн. праць. – Львів: НЛТУ. – 2008, вип. 18.9. – С. 42-48. Лущак М. М., Делеган І. В. Динаміка чисельності лиса у Карпатах і основні чинники, що її визначають. Зб. наук.- тех. праць. Науковий вісник НЛТУ України. – Вип. 16.6. – 2006. – С 8-11. Роженко М. В. Хижі ссавці північно-західного Причорномор’я (фауна, динаміка, чисельність та морфологія). Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня к. б. н. К.: Ін-т зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, 2006.- 22 с.

9.  Havranek F. Ekosystémový přístup k regulaci vybraných predátorů // Myslivost 2007, № 11. - S. 58.

10.  Hromas J. Trofeje našich šelem k roku 2008 // 2010, № 3. – S. 8-10.

11.  Chmeliček V. Tlumení srstnatých predátorů drobné zvěře v lovecké praxi // Myslivost 2000, № 1. – S. 17.

12.  Kasina J. Predátory je třeba tlumit, ne zlikvidovat //Myslivost 2007, № 12.– S. 30.

13.  Kamieniarz R., Panek M. Wyniki monitoringu zwierzyny drobnej v latach 2002/2003//Łowiec Polski. 2004. № 5, (1896). – S. 11-14.

14.  Mtrcel J. Lov líšok na Hornej Nitre. // Myslivost. 2010, № 1. – S. 34.

15.  Panek M. Wyniki monitoringu zwierzyny drobnej v latach 2002/2003//Łowiec Polski. 2004. № 4, (1895). – S. 11-12.

УДК: 599.735.31:591 Проф. В. І.Домніч, д. б.н., інж., А. Г.Вязовська,

Асп. А. В.Домніч – Запорізький національний університет,

Доц. І. В.Делеган, к. с.-г. н. - НЛТУ України.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить