Статьи по медицинским темам
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

 

Ключові слова: синдром диспепсії, лікування гастритолом, виразкова хвороба, ерозівний та атрофічний гастрит, функціональна диспепсія.

Поширеність диспепсичних скарг серед населення земної кулі є надзвичайно високою і за даними різних авторів коливається від 19 до 41% [О. Я. Бабак, І. С. Чекман, Ю. М. Степанов та інш., 2006], G. J. Tougas. Chen et al., 1999; MB Fеnntrty, LA Laine, 2000], але відомо, що за медичною допомогою звертається лише частина хворих (20-25%). Згідно зі статистичними даними кожний четвертий мешканець розвинутих країн має скарги на біль та дискомфорт у верхніх відділах живота, що певною мірою впливає на якість життя цих людей і спокушає їх до вживання різних лікарських засобів. В США щорічно витрачається понад мільярда доларів на лікування тільки функціональної диспепсії, при якій у пацієнтів не знаходять органічних змін, які б могли морфологічно чи лабораторно підтвердити наявність хвороби, але яка нерідко викликає тривалі неприємні відчуття [M. Heikkinen, P. Pikkarainen, J. Тakala et al 1995].

В останні десятиріччя багато науковців приділяють значну увагу цій проблемі. На основі їх досліджень погоджувальна комісія міжнародних експертів (Рим, 1994, 1999, 2006) та Всесвітній конгрес гастроентерологів у Монреалі (2005) дали визначення диспепсичному симптомокомплексу. Це скарги на постійну або поперемінну біль та відчуття дискомфорту в епігастральній області (яка може бути пов’язана або не пов’язана з прийомом їжі, фізичним навантаженням), відчуття переповнення та тяжкості у верхніх відділах живота, відрижку, нудоту, інколи блювання. Ці прояви можуть бути зумовлені як органічними захворюваннями (виразкова хвороба, гастроезофагельна рефлюксна хвороба, гастрит, холецистит, панкреатит і таке інше) так і чисто функціональними розладами. Останні згідно з МКХ-10 одержали статус самостійної нозологічної форми [Я. С. Циммерман, 2008].

Етіологічними чинниками диспепсичного симптомокомплексу можуть бути як екзогенні так і ендогенні фактори. Екзогенні агресивні субстрати попадають в шлунок із зовні (алкоголь, та окремі харчові продукти, бактерії, віруси, токсини, деякі лікарські засоби і тому подібне). Сюди слід також віднести психогенні ситуації, які викликають стрес, а також порушення режиму харчування. До ендогенних агресивних субстратів відносять соляну кислоту, пепсин, закид в шлунок жовчі та панкреатичних ферментів, а також агресивні фактори які попадають в стінку шлунка гематогенно. Це прозапальні та вазоактивні медіатори, продукти порушених метаболічних процесів в організмі (сечовина, сечова кислота та інші) [А. В. Яковенко, П. Я. Григорьев, Э. П. Яковенко и др., 2006р]. Їх дія на слизову оболонку, м’язи та судини шлунка може викликати функціональні зміни в стінці шлунка, які при певних умовах можуть перейти в органічні (запалення, ерозії, виразки). Цьому сприяють психологічні особливості особистості суб’єкта, зниження або підвищення вісцеральної чутливості до порожнинного тиску або розлади постпрандіальної акомодації шлунка.

В останні роки важливе місце в етіології диспепсичних розладів відводять бактерії Helicobacter Pylori, особливо якщо персистування її в слизовій шлунка супроводжується “скритними” психологічними розладами (невроз, депресія, відхилення у особливостях особистості хворого), які не завжди помічаються при клінічному дослідженні [H. Bercik, S. M. Collins, 2000; В. С. Delaney, С. О’Morain, 2001]. Вони у свою чергу викликають, порушення таких функцій гастро-дуоденальної зони як моторно-евакуаторні та акомодативні, особливо на фоні вісцеральної гіперчутливості [K. C. Trimble, R. Farouk et al., 1995; М. В. Fennerty, L. А. Laine, 2000]. Прояви диспепсії також можуть бути обумовлені контактом кишечного вмісту зі слизовою оболонкою шлунка під час дуодено-гастрального рефлюксу, який частіше виникає на фоні зниженого порогу больової чутливості слизової оболонки шлунка [G. Holtman, N. G. Jalley, 2000; В. Т. Передерій, А. Ю. Чернов, 2006].

Таким чином, наявність диспепсичного синдрому, який може викликатися різними агресивними чинниками та мати різні патогенні механізми потребує відповідної корекції при проведенні терапії. Це стосується як різних органічних захворювань органів травлення, так і чисто функціональної диспепсії. Звичайно в комплексній терапії поєднується декілька препаратів відповідно з проявами диспепсичного синдрому: інгібітори секреції НСl, антациди, прокінетики, спазмолітики, протимікробні препарати, антидепресанти, ферменти і т. п., що обумовлює поліпрагмазію, невдоволення хворих, яке пов’язане в першу чергу з вживанням значної кількості різних препаратів та нерідко виникненням ускладнень пов’язаних з непереносимістю окремих препаратів.

В зв’язку з цим, в пошуках більш зручних та безпечних засобів лікування диспепсичного синдрому ми звернули увагу на препарат “Гастритол” компанії “Dr. Gustav Klein” (Німетчина), можливість використання якого в лікуванні функціональної диспепсії вже відмічена в вітчизняній літературі (Н. В. Харченко, Е. В. Родонежская 2006; Т. Д.Звягинцева, А. И.Чернобай 2006).

Гастритол – оригінальний фітопрепарат, до складу якого входять екстракти з 7 рослин: перстача гусячого, ромашки лікарської, кореню солодки, трави кардобенедикту, кореню та корневища дудника лікарського, трави полину гіркого та трави звіробою звичайного. Кожна із вказаних рослин має власні комплекси біологічно активних речовин, які мають фармакологічний вплив на різні патогенетичні механізми диспептичного синдрому.

Важливе поєднання таких мехінізмів дії препарату як спазмолітичного, прокинетичного, протибольового, протизапального, кислотонормалізуючого, в’яжучого, жовчогінного, секретолітичного, антисептичного та протибактеріального з відновленням репаративних процесів та мікроциркуляції а також седативного, антидепресивного, вегетостабілізуючого. Саме синергичне поєднання дії різних фармакологічних механізмів визначає їх ефективний комплексний вплив на різні ланки патогенезу диспепсії. Така широта терапевтичного ефекту дає можливість використання препарату, особливо в лікуванні такого розладу як функціональна диспепсія, механізми, розвитку якої багатогранні та ще недостатньо вивчені [А. Р. Родзінський, 1990; Н. В. Харченко, 2006; Т. Д.Звягинцева 2006; Нагорна Н. В., Бордюгова О. В.2008.]

Завдання дослідження

Враховуючи вказані лікувальні можливості препарату «Гастритол» нами поставлені завдання:

1. Вивчити можливості його використання у лікуванні хворих з характерними проявами синдрому диспепсії як органічного так і фукціонального походження;

2. Встановити його вплив на перебіг різних захворювань шлунка;

3. Визначити водночас його переносимість та можливість побічних ефектів.

Матеріали та методи

Для досягнення поставленої мети взято 85 пацієнтів віком від 19 до 66 років (жінок – 39, чоловіків – 46), з характерними ознаками диспептичного синдрому: скарги на біль в епігастрії різної інтенсивності протягом понад трьох місяців – у всіх хворих (100%) та почуття дискомфорту або важкості в епігастрії у 74 пацієнтів (87%), на печію у 36 (42,3%), відрижку – у 39 (45,8%), метеоризм – 49 (57,6%) та нудоту у 20 (23,5%) пацієнтів. Об’єктивно у всіх хворих виявлялася болючість при пальпації в епігастрії, у 13 – помірна або легка болючість в правому підребер’ї.

Всім хворим проведена фіброгастродуоденоскопія з гастробіопсією із антрального відділу та тіла шлунка з метою верифікації морфологічного діагнозу та визначення уреазного тесту (біохімічний та морфологічний методи). Встановлювався також характер шлункової секреції за допомогою інтрагастральної рН-метрії за методом В. М. Чорнобрового (1988).

За результатами дослідження хворих вони були поділені на 3 групи. В першу групу ввійшли пацієнти (40 осіб) з ерозивними та виразковими враженнями шлунку або 12-палої кишки (табл.1). Секреторна функція шлунку у них була підвищеною (12 пацієнтів) або нормальною (38 хворих). У 34 з них був визначений позитивний уреазний тест.

В другу групу віднесено 26 пацієнтів з візуальними та морфологічними ознаками хронічного атрофічного гастриту, при цьому у 21 із них також виявлена хелікобактерна інфекція. Третю групу склали 19 пацієнтів з відсутністю ендоскопічних та гістологічних змін з боку слизової оболонки шлунку. В цій групі тільки у 3-х хворих був визначений позитивний уреазний тест.

Кожну з представлених груп в свою чергу було поділено на 2 підгрупи: основну та контрольну. Особи контрольної підгрупи одержували загальноприйняту стандартну патогенетичну терапію, особи основної підгрупи в доповнення до такого лікування одержували гастритол з розрахунку 5 крапель на 10 кг маси тіла пацієнта тричі на день. В комплекс лікування хворих І групи входило: ерадикаційна потрійна терапія за стандартами Маастріхта ІІ та ІІІ 7-10 діб, потім омепразол по 20 мг двічі на добу в сполучені з домперідоном по 10 мг тричі на добу. Хворим основної підгрупи домперідон не призначався.

Хворі на хронічний атрофічний гастрит в контрольній групі отримували домперідон, ацидин-пепсін, особи з позитивним уреазним тестом додатково одержували ерадикаційну терапію протягом 7=10 діб. Хворим основної групи замість домперідону призначався гастритол.

Контрольну групу хворих на функціональну диспепсію лікували домперідоном з сульпірідом (50мг тричі на добу), а хворі основної групи вживали тільки гастритол. Всім хворим була призначена відповідна дієта.

Результати. Аналіз наших спостережень показав, що у хворих з виразково-ерозивним ураженнями як основної так і контрольної груп під впливом лікування скарги на виражений біль в епігастрії (табл.1) зникали в середньому на 7 добу. У хворих контрольної групи скарги на помірну біль зберігалися на 14 добу від початку лікування і навіть мали місце у 8 хворих (40%) на 21 добу в той час як у основній групі вони не спостерігались у 60% пацієнтів на 14 добу і 80% (16 осіб) на 21 добу. У пацієнтів, які додатково вживали гастритол значно раніше зникали печія, нудота та метеоризм (табл.1). Кількість хворих з почуттям дискомфорту та тяжкості в епігастрії у основній підгрупі зменшилися на 7 добу до 20%, а на 14 день – залишилися тільки у 1 хворого, тоді як в контрольній групі в 60% хворих зустрічалися на 7 добу, у 35% - на 14 добу і навіть на 21 добу ще турбували 3 хворих. Аналогічна закономірність відмічається відносно показників об’єктивного дослідження (табл.1). Болючість при пальпації в епігастрії зберіглася у 6 хворих (30%) основної групи, тоді як у пацієнтів контрольної групи вона складала 45% (9 осіб). На 21 добу вона була відсутня у всіх пацієнтів основної групи. За даними ендоскопічних досліджень було з’ясовано, що загоєння виразок та ерозій, а також прояви дуоденіту в основній групі наступали раніше.

Таб.1 Диспептичні та інші клінічні прояви при лікуванні

з використання гастритолу хворих на ерозивно-виразкові враження шлунка

Диспепсичні та інші клінічні прояви захворювання

Основна група хворих (n = 20)

Контрольна група хворих (n = 20)

Доба дослідження

Доба дослідження

До лікування

3

7

14

21

До лікування

3

7

14

21

Скарги на біль в епігастрії

виражену

11 (55%)

9 (45%)

5 (25%)

-

-

10 (50%)

9 (45%)

6 (30%)

-

-

помірну

9 (45%)

11 (55%)

13 (65%)

8 (40%)

4 (20%)

10 (50%)

11 (45%)

13 (65%)

18 (90%)

8 (40%)

відсутня

-

-

2 (10%)

12 (60%)

16 (80%)

-

-

1 (5%)

2 (10%)

12 (60%)

Почуття дискомфорту та тяжкості в животі

16 (80%)

12 (60%)

4 (20%)

1 (5%)

-

15 (75%)

15 (75%)

12 (60%)

7 (35%)

3 (15%)

Печія

11 (55%)

8 (40%)

1 (5%)

-

-

10 (50%)

9 (45%)

3 (15%)

1 (5%)

-

Відрижка

7 (35%)

4 (20%)

-

-

-

9 (45%)

7 (35%)

6 (30%)

4 (20%)

1 (5%)

Нудота

3 (15%)

1 (5%)

-

-

-

4 (20%)

3 (15%)

1 (5%)

1 (5%)

-

Здуття живота

8 (40%)

5 (25%)

1 (5%)

-

-

6 (30%)

4 (20%)

3 (15%)

3 (15%)

1 (5%)

Об’єктивні показники

Болючість при пальпації в епігастрії

20 (100%)

16 (80%)

14 (70%)

6 (30%)

-

20 (100%)

18 (90%)

17 (85%)

9 (45%)

1 (5%)

Наявність при ФГДС:

вирази

6 (30%)

-

-

2 (10%)

-

5 (25%)

-

-

3 (15%)

-

ерозій

5 (25%)

-

-

1 (5%)

-

7 (35%)

-

-

2 (10%)

-

дуоденіту

9 (45%)

-

-

12 (60%)

-

8 (40%)

-

-

15 (75%)

-

Лікування хворих на хронічний атрофічний гастрит з секреторною недостатністю (ІІ група пацієнтів) з використанням гастритолу замість домперідону давало кращі результати (табл.2). Раніше зникали такі прояви диспепсії як почуття гіркості в ротовій порожнині, печія, нудота, тяжкість в правому підребер’ї, почуття дискомфорту в епігастрії. Болючість при пальпації в епігастральній області на 14 добу визначилась тільки у 5 хворих (31,2%), тоді як у контрольній групі вона визначалася у 8 пацієнтів (75%) і була ще помірно виражена у 2 хворих наприкінці 21 доби.

Таб.2 Динаміка диспептичних проявів при лікуванні

гастритолом хворих на хронічний гастрит із секреторною недостатністю

Прояви хронічного гастриту

Основна група хворих (n = 16)

Контрольна група хворих (n = 10)

Доба лікування

Доба лікування

До лікування

3

7

14

21

До лікування

3

7

14

21

Скарги на біль в епігастрії

виражену

9(56,3%)

4 (23%)

1 (6,2%)

-

-

6 (60%)

4 (40%)

2 (20%)

1 (10%)

1 (10%)

помірну

7(43,7)

12 (75%)

11(68,7%)

5 (31,2%)

1 (6,2%)

4 (40%)

6 (60%)

8 (80%)

6 (60%)

2 (20%)

відсутня

-

-

4 (25%)

11(68,7%)

15 (93,8%)

-

-

-

3 (30%)

7 (70%)

Почуття дискомфорту та тяжкості в животі

15 (93,4%)

13 (81,2%)

8 (50%)

2 (12,5%)

1 (6,2%)

10 (100%)

8 (80%)

7 (70%)

4 (40%)

2 (20%)

Печія

5 (31,2%)

2 (12,5%)

1 (6,2%)

-

-

3 (30%)

2 (20%)

2 (20%)

1 (10%)

-

Відрижка

7 (43,7%)

2 (12,5%)

1 (6,2%)

1 (6,2%)

-

5 (50%)

3 (30%)

3 (30%)

1 (10%)

-

Нудота

4 (25%)

1 (6,2%)

1 (6,2%)

1 (6,2%)

-

3 (30%)

2 (20%)

2 (20%)

-

-

Метеоризм

11 (68,7%)

8 (50%)

3 (18,1%)

1 (6,2%)

-

6 (60%)

4 (40%)

4 (40%)

2 (20%)

1 (10%)

Болючість при пальпації в епігастрії

16 (100%)

16 (100%)

13 (81.2%)

5 (31,2%)

1 (6,2%)

10 (100%)

10 (100%)

10 (100%)

8 (80%)

2 (20%)

Порушення стільця (закрепи, діарея)

5 (31,2%)

5 (31,2%)

2 (12,5%)

-

-

4 (40%)

4 (40%)

4 (40%)

2 (20%)

1 (10%)

 

Кращі результати лікування гастритолом досягнуті у пацієнтів з функціональною диспепсією (ІІІ група) Монотерапія гастритолом основної групи показала (табл.3) що больовий синдром взагалі на тиждень раніше купірується в порівнянні з групою хворих, які лікувалися комплексом сульпіріду з домперідоном. В них також раніше зникала печія, почуття гіркості в ротовій порожнині, почуття дискомфорту та тяжкості в епігастріі.

Таб.3 Динаміка симптомів при лікуванні гастритолом хворих на функціональну диспепсію

 

Основна група хворих (n = 11)

Контрольна група хворих (n = 8)

Доба лікування

Доба лікування

До

лікування

3

7

14

21

До

лікування

3

7

14

21

Скарги на біль в епігастрії

11 (100%)

11 (100%)

8 (72,7%)

2 (18,2%)

1 (9,1%)

8 (100%)

8 (100%)

7 (87,8%)

6 (75%)

2 (25%)

Почуття дискомфорту та тяжкості в епігастрії

10 (91%)

10 (91%)

9 (81,8%)

3 (27,2%)

-

8 (100%)

8 (100%)

7 (87,8%)

5 (79,2%)

2 (25%)

Тяжкість в правому підребір’ї

7 (63,6%)

5 (45,4%)

3 (27,2%)

1 (9,1%)

-

5 (79%)

5 (79%)

2 (25%)

1 (12,5%)

-

Нудота

3 (27,2%)

3 (27,2%)

1 (9,1%)

-

-

3 (37,5)

2 (25%)

2 (25%)

-

-

Почуття гіркості в роті

4 (36,3%)

1 (9,1%)

-

-

-

5 (79%)

4 (30%)

1 (12,5%)

1 (12,5%)

-

Метеоризм

9 (81,8%)

9 (81,8%)

7 (63,6%)

2 (18,2%)

1 (9,1%)

7 (87,8%)

7 (87,6%)

6 (75%)

4 (50%)

-

Печія

4 (36,3%)

2 (18,2%)

2 (18,2%)

-

-

2 (25%)

2 (25%)

2 (25%)

1 (12,5%)

-

Відрижка

5 (45,4%)

5 (45,4%)

4 (36,3%)

4 (36,3%)

1 (9,1%)

6 (75%)

6 (75%)

5 (79%)

3 (37,3%)

2 (25%)

Болючість при пальпації в епігастрії

11 (100%)

10 (91,1%)

5 (45,4%)

1 (9,1%)

-

8 (100%)

8 (100%)

6 (75%)

6 (75%)

2 (25%)

Болючість при пальпації в епігастрії пройшла, у всіх хворих основної групи, в той час як у 2 хворих контрольної групи вона зменшувалася, але не зникала остаточно. При цьому звертає також увагу покращання стану хворих за рахунок зменшення проявів невротичних розладів, в першу чергу – депресії та іпохондрії. З метою графічного порівняння результатів лікування нами сума симптоматичних проявів синдрому диспепсії переведена в суму балів.

Це дозволило чітко прослідкувати динаміку ефективності лікування гастритолом функціональної диспепсії (рис.1) порівняно з контрольною групою, яка одержувала лише стандартне лікування.

Рис.1. Динаміка симптомів ФД, виражена в загальній сумі балів в процесі лікування.

Інтересні результати одержані також при співставленні ефективності гастритолу в групах хворих на функціональну диспепсію на кислотозалежні захворювання та хронічний гастрит з секреторною недостатністю (рис.2).

Рис.2. Оцінка лікування гастритолом ФД в сумі балів симптоматичних проявів порівняно з виразковою хворобою та хронічним гастритом, стандартний комплекс терапії яких був доповнений гастритолом.

За результатами такої оцінки на підставі загальної суми балів, що відтворюють синдром диспепсії, виявилось, що повне купірування останнього у всіх трьох групах проходило майже одночасово – в середньому за три тижні.

Слід підкреслити, що при використанні «Гастритолу» побічних ефектів не спостерігалося, а переносимість його була доброю. В аналізах крові, сечі, біохімічних показниках на печінковий та нирковий комплекси в процесі лікування відхилень не встановлено.

Висновки

1. Вивчення препарату “Гастритол” показало достатню ефективність його в лікуванні диспептичного синдрому як органічного так і функціонального походження.

2. При лікуванні кислотозалежних захворювань “Гастритол” не тількі зменшує клінічні прояви диспептичного синдрому, але й викликає більш швидку репарацію ерозивних та виразкових пошкоджень слизової оболонки шлунка.

3. Включення в комплекс лікування хворих на хронічний гастрит “Гастритолу” також значно підвищує ефективність лікування за рахунок більш швидкого зникнення скарг характерних для проявів диспепсичного синдрому, а також болючості при пальпації в епігастрії.

4. Найкращих результатів одержано в лікуванні функціональної диспепсії монотерапією “Гастритолу”, що проявляється скорішим купіруваням больового синдрому, проявів дискомфорту та тяжкості в епігастрії, а також печїї.

5. Відсутність побічних ефектів та добра переносимість препарату дозволяють рекомендувати “Гастритол” як ефективний засіб монотерапії функціональної диспепсії. У хворих на органічні захворювання шлунка та 12-палої кишки можна призначити «Гастритол» як доповнюючий засіб покращуючий лікування загальноприйнятими комплексами терапії.

Список літератури:

1.Бабак О. Я., Чекман І. С., Степанов Ю. М. та інші Функціональна диспепсія: сучасний погляд на етіологію, патогенез, діагностику та лікування.//Сучасна гастроентерологія. – 2006 - №4 (3а) - ст.102-105.

2.Лікарські рослини. – Енциклопедичний довідник під ред. А. М. Родзінського. – К.:Голов. ред. УРЕ. – 1990 – 544 с.

3.Передерий В. Г., Чернов А. Ю., Эффективность сульпирида при функциональной диспепсии, вызванной Н. Рylori.//Сучасна гастроентерологія. – 2004.-№1 (15) – с. 25-28

4.Ткач С. М., Эффективность кислотоснижающих препаратов в лечении функциональной диспепсии.//Сучасна гастроентерологія. – 2002 - №2 (8) – ст. 53

5.Томаш О. В., Руденко Н. И. И снова функциональная диспепсия. // Medicus Amicus. - 2006. - №5. - 10-11

6.Харченко Н. В., Родонежская Е. В. Применение препарата «Гастритол» для лечения больных с функциональной диспепсией. // Сучасна гастроентерологія. – 2006. - №3 (29). – ст. 38-41

7. Т. Д.Звягинцева, А. И.Чернобай. Гастритол в коррекции дисмоторных нарушений у больных ПХЭС. // Сучасна гастроентерологія. – 2006. - №5 (319). – ст. 83-86

8. Нагорна Н. В., Бордюгова О. В., Дубова Г. В., Четверик Н. О., Конопко Н. Н. Порушення психоемоційного стану дітей з функціональною диспепсіею та його корекція препаратом «Гастритол». // Міжнародний вісник медицини. – 2008.-Том 1, №1-2, – ст. 30-35

9. Циммерман Я. С. Римские критерии-ІІІ синдрома функциональной гастродуоденальной диспепсии // Клиническая медицина. – 2008. - №4. – ст. 59-65.

10. Яковенко А. В., Григорьев П. Я., Яковенко Э. П. с соавт. Цитопротекторы в терапии заболеваний желудка. Оптимальный переход к выбору препарата. // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. – 2006. - №2 – с. 31-35

11. Bercik P., Collins S. M. Current coneeps of dispepsia: the role of the nervous system in Helicobacter pylori. // Basic Mechanisms to Clinical Cure. – Dordrecht /Boston/ London. – 2000. – р. 411-420

12. Delaney B. C., О’Morain C., Monagment of Dyspepsia // Сur. Opin. Gastroenterol. – 2001. – Vol. 45, №1 – р. 38-42

13. Heikknen M., Рikkarainen P., Takala J. et al. Etiology and dyspepsa: four handred unseleted nsecutive patens in general practice.//Scand. J. Gastroenterol. – 1995 – V.30 – p. 519-523

14. Holtman G., N. G. Galley N. G. Сlinican’s Manual of Dyspepsia.// Dyspepsia. – London: LsCom. – 2000. – 88 р.

15. Fennerty MB., Laine L. A. How to explain outcome differences in dispepsia studies in Helicobacter pylory.//Basic Mechanisims to Clinical Cure. – Dordecht /Boston/ London. – 2000. – р. 421-426

16. Galley N. J. Dispepsia: management guidelines for the millennium.//Gut. – 2002. – Val. 50

17. Grimble K. C., Farouk R et al Heightened visceral sensation in functional gastroentestinal disease is not site-specific.//Dig. Dis. Sci. – 1995. Vol.40 – р.1607-1613

ГАСТРИТОЛ У ЛІКУВАННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ШЛУНКА

Ю. М.Степанов, В. І.Залєвський

Дніпропетровська державна медична академія

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить