Лекции по лесному хозяйству
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

ЛЕКЦІЯ 3. МЕТОДОЛОГІЯ, Альтернативні сценарії І ПРИНЦИПИ лісової політики України

Методологія і принципи взаємодії лісової політики з іншими політиками.

Лісова політика тісно взаємодіє з численними галузевими політиками, які відбруньковувалися від екологічної політики. Та і лісову політику, незважаючи на те, що вона як окрема гілка знань з'явилася ще в дев'ятнадцятому столітті, варто розглядати як складову екологічної політики. Під галузевими політиками екологічної політики автори монографії вважають такі, що спрямовані на поліпшення відтворення, охорони і використання окремих компонентів природних ресурсів та забезпечення екологічної стійкості екосистем. Серед них пропонується виділити такі: лісову; земельну; водну; атмосферну; ресурсно-сировинну; рекреаційну; політику відтворення, охорони і використання тваринного світу; політику зміцнення екологічної безпеки [413]. Крім цих політик, лісова політика тісно взаємодіє з іншими, класифікація яких за найважливішими класифікаційними ознаками показана в табл. 1.

Таблиця 1.

Класифікація політики за чинниками, що впливають на її творення

Чинники, що впливають на творення політики

Види політик

1. Сфери суспільного розвитку

1.1. Економічна

1.2. Екологічна

1.3. Соціальна

1.4. Духовного відродження

2. Компоненти природних ресурсів

2.1. Лісова

2.2. Земельна

2.3. Водна

2.4. Атмосферна

2.5. Ресурсно-сировинна

2.6. Рекреаційна

2.7. Щодо відтворення, охорони і використання тваринного світу

2.8. Щодо зміцнення екологічної безпеки

3. Види економічної діяльності

3.1. Податкова

3.2. Фінансова

3.3. Торговельна

4. Рівень регулювання суспільного розвитку

4.1. Міжнародна

4.2. Національна

4.3. Регіональна

Різні види політик, що представлені в табл. 1, мають різні мету і основні завдання, тому необхідно, щоб у процесі втілення в практику суспільної діяльності взаємодія між окремими їх видами була спрямованою на досягнення високих результатів (сприяла економічному, соціальному і духовному розвитку, стабілізації екологічної сфери і зміцненню екологічної безпеки).

Для досягнення оптимальних результатів від всіх видів політик суб'єкти лісової політики в своїй діяльності повинні спиратися на такі принципи:

- визнання пріоритету за загально визнаними принципами творення політик (економічна політика повинна мати більше ніж одну мету, а відповідно кожна окрема незалежна політична мета має бути пов'язана з незалежним політичним інструментом);

- політики повинні вимагати незалежного макроконтролю з мінімальними затратами свободи та варіативності на мікрорівні; політикам слід передбачати резерв ресурсів довкілля, коли мають справу з біофізичним навколишнім середовищем (з метою врахування екологічного ризику); політики повинні погоджуватися з тим, що нова політика завжди відштовхується від історично зафіксованих початкових умов; політикам важливо постійно адаптовуватися до умов, які весь час змінюються; політичний курс має бути спрямованим на вирішення проблем, що його спричинили, з належним ефектом і з урахуванням рівня політики [549]);

- в процесі творення лісової політики необхідно спиратися на такі принципи екологічної політики: забруднювач платить; екологічної передбачливості; пріоритетності екологічної безпеки; гарантування екологічно безпечного середовища для проживання; екологічної відповідальності; дотримання стандартів з навколишнього середовища проживання; субординації (децентралізації) [72, 413];

- визнання пріоритету екологічної безпеки над виробництвом матеріальних благ;

- визнання пріоритету духовного розвитку над виробництвом матеріальних благ [413];

- екологізації всіх видів та інструментів політик (в першу чергу трансформації інструментів екологічної політики в інструменти екологічної та лісової політик [409]);

- пріоритету принципів екологічної політики над правилами СОТ [422].

Висновки.

1. Лісова політика повинна тісно взаємодіяти з іншими політиками (перш за все, з екологічною, економічною, соціальною і політикою духовного відродження) і бути спрямованою на подолання глобальних екологічних загроз.

2. Лісова політика повинна сприяти розвитку національної економіки, культури та збереженню національних традицій лісокористування.

Альтернативні сценарії і принципи лісової політики України

1. Базовий сценарій: головна мета побудови базового сценарію - описати існуючі тенденції розвитку лісового сектора з тим, щоб отримати базу для порівняння інших альтернативних сценаріїв. Базовий сценарій передбачає економіко-математичний аналіз сучасного стану лісового господарства на основі статистичної інформації щодо цін та обсягів продажу лісової продукції. Цей сценарій передбачає незмінність існуючих на сьогодні основних зовнішніх і внутрішніх факторів впливу. Однак в базовому сценарії враховується зростання рівня кореневих цін як головна передумова зміни лісової політики щодо платного користування лісовими ресурсами;

2. Сценарій інтенсивного комерційного лісовирощування: передбачає збільшення обсягів заготівель деревини та орієнтацію лісового господарства на інтенсивне виробництво лісової продукції. Як і у базовому сценарії, основним припущенням є зростання рівня кореневих цін. Згідно такого сценарію, зростання кореневих цін призведе до збільшення обсягів лісогосподарських заходів, головним чином на розширене плантаційне лісовирощування, і в майбутньому до збільшення загальних об'ємів деревини та зростання обсягів рубань. Надходження від продажу заготовленої деревини є головним джерелом прибутку лісових підприємств. Передбачається також ріст зайнятості населення у лісозаготівельних операціях. Цей сценарій здійснюється за допомогою лісової політики, спрямованої на заліснення еродованих сільськогосподарських земель та подальше впровадження екологічної сертифікації як суттєвого ринкового інструмента стимулювання збуту деревини. Разом з тим, значну роль відіграватимуть адміністративні та економічні інструменти лісової політики, такі як коренева плата, податок на лісовий доход, економічні санкції, контроль за дотриманням правил заготівель тощо;

3. Сценарій соціально-орієнтованого лісового господарства: передбачає орієнтацію лісового господарства на використання соціально-культурних, рекреаційних та екологічних функцій лісів, розвиток туристичної інфраструктури, створення заповідних територій і національних парків, збереження біологічного різноманіття і охорону лісів. Комерційна лісозаготівля матиме другорядне значення, однак повинна вестися виключно на принципах сталого лісокористування. Передбачається переорієнтація зайнятості населення з виробничої галузі у сферу надання послуг (туристичних, рекреаційних, освітніх тощо). Як передумова і наслідок здійснення такого сценарію необхідне значне обмеження обсягів рубань та зростання цін на лісову продукцію для компенсації зменшення рівня надходжень від продажу деревини. Для ефективного впровадження такої екологічно-спрямованої лісової політики необхідне застосування інструментів контролю за дотриманням режиму лісокористування та правил перебування в лісах, стимулюючих економічних інструментів лісової політики (субсидії, дотації та субвенції, екологічні фонди, податкові пільги), ефективну лісову політику щодо розподілу коштів у державні і місцеві бюджети.

Альтернативні сценарії лісової політики та розвитку лісового сектора України описують можливі шляхи розвитку лісового господарства та напрямки лісової політики щодо їх практичної реалізації, як це показано в табл. 1.

Таблиця 1.

Альтернативні сценарії лісової політики України

Назва сценарію

Короткий опис

Інструменти лісової політики

Базовий сценарій

Аналіз сучасного стану лісового господарства та основних тенденцій його розвитку

Плата за спеціальне користування лісовими ресурсами

Сценарій інтенсивного комерційного лісо-вирощування

Збільшення обсягів заготівель деревини, комерційне плантаційне лісовирощування, орієнтація на інтенсивне виробництво лісової продукції

Контроль, економічні санкції, податок на лісовий дохід, кореневі платежі, екологічна сертифікація, екологічні фонди, ціноутворення

Сценарій соціально-орієнтованого лісового господарства

Використання соціально-культурних, рекреаційних та екологічних функцій лісів, стале лісокористування, розвиток туристичної інфраструктури, створення заповідних лісів, охорона лісів і збереження біорізноманіття

Адміністративні постанови щодо охорони, відтворення і використання лісів, екологічний контроль, субсидії, дотації, субвенції, екологічні фонди, податкові пільги, державний бюджет, природоохоронні інвестиції

Принципи національної лісової політики

Принцип багатоцільового використання лісів передбачає відтворення і раціональне використання всіх компонентів лісових ресурсів. Цей принцип лісової політики був проголошений на сьомому Світовому конгресі, який відбувся в Буенос-Айресі в 1972 р. Його дотримуються в багатьох країнах світу, зокрема в США, Україні та інших. Разом з тим, звучать і критичні думки щодо цього принципу лісокористування. Звертається увага на те, що лісове господарство засмічує ринок низькоякісною продукцією.

Принцип багатоцільового використання лісів передбачає розширене відтворення не тільки деревини, але й інших благ лісу, на які зростають потреби суспільства. Соціально-економічними передумовами для розвитку багатоцільового лісокористування є: збільшення навантаження промислового та інших виробництв на довкілля і зростання значення лісів в його стабілізації; зростання значення природно від-новлювальних природних ресурсів (особливо лісових) у суспільному виробництві; тенденція зменшення площі лісів у зв'язку з розширенням їх використання для іншої мети; зростання попиту на ліс як об'єкт рекреації та спортивного полювання; висока продуктивність лісів як екосистеми, що дозволяє задовольняти різноманітні потреби населення (в тому числі в продуктах харчування).

Багатоцільове лісокористування доцільно розглядати як одну із форм інтенсифікації використання лісових земель, що дозволяє максимально використовувати матеріальні блага, які продукує лісовий біоценоз. Логічним розвитком цієї інтенсифікації є інтеграція лісогосподарського і сільськогосподарського виробництв з метою максимального використання продуктивної сили лісових земель. Так, в Югославії, Молдавії та інших країнах між рядками лісових культур вирощують сільськогосподарські культури. В Малайзії, Бірмі та Таїланді вирощують сільськогосподарські культури між саджанцями тикових дерев. Лісові ділянки використовуються частково для розвитку сільськогосподарського виробництва і в Україні.

Принцип сталого лісокористування проголошений на Міжнародній конференції об'єднаних націй з довкілля і розвитку, яка відбулася 3-14 червня 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, в резолюції «Ліс - принципова заява». Принцип сталого лісокористування зумовлений вимогами сталого розвитку, що проголошені на конференції в Ріо-92. Сталий розвиток - це процес, що спрямований на задоволення теперішніх потреб людства, але не ставить під загрозу умови для проживання майбутніх поколінь. Він забезпечує високу якість довкілля і здорову економіку для всіх народів світу.

Принцип сталого лісокористування передбачає, що держави світу повинні використовувати свої ліси відповідно з вимогами ООН і принципами міжнародного права і не завдавати шкоди іншим державам світу. При цьому лісовими ресурсами і лісовими землями потрібно управляти таким чином, щоб забезпечувалися соціальні, екологічні, культурні та духовні потреби теперішніх і майбутніх поколінь та багатоцільове лісокористування.

Національна лісова політика щодо сталого лісокористування повинна забезпечити:

- невиснажливе раціональне лісокористування: заготівля деревини з врахуванням вимог екологічних стандартів; побічне користування лісом в обсязі, що не загрожує природному відновленню недеревної лісової рослинності; рекреаційне використання лісів з інтенсивністю, що не призводить до незворотної дигресії лісів; реконструкція лісових насаджень у випадках, коли їх стан не відповідає вимогам екологічних стандартів;

- екологічно безпечне відтворення і використання лісових ресурсів;

- заборону діяльності, що призводить до деградації лісів;

- налагодження ефективного контролю за викидами і скидами забруднюючих речовин, що спричиняють кислотні дощі і завдають шкоду лісам і землям лісового фонду;

- збереження і підвищення родючості грунтів;

- збереження якості водних ресурсів;

- збереження природної лісової рослинності, біорізноманіття лісових екосистем та об'єктів, що є ресурсами культурної лісової спадщини;

- збереження національних традицій в лісокористуванні;

- збереження та розширення природних біотипів флори та фауни;

- використання низькопродуктивних сільськогосподарських, земель для виконання екологічних функцій (головним чином, вуглецево-поглинаючих).

Принцип однаково справедливої лісової політики щодо лісів різних форм власності передбачає ідентичні умови застосування правових і економічних інструментів для стимулювання відтворення, охорони і використання лісових ресурсів як державної, так приватної і колективної форм власності. Цього принципу дотримується більшість країн Європи, в яких склалася стійка структура лісів за формами власності.

З прийняттям нового Лісового кодексу України зроблені перші кроки до його утвердження. Зокрема, в статті 7 цього законодавчого акту записано: «Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи» [245, с. 5]. Таким чином в Україні усунене монопольне право держави на володіння лісами і дискримінація щодо інших форм власності, що передбачені Земельним кодексом України. Разом з цим, в Лісовому кодексі України є положення, які не відповідають вимогам цього принципу. Зокрема, стаття 66 передбачає, що громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, а в приватних - лише з дозволу лісовласника. Таким чином порушений не лише принцип однаково справедливої лісової політики щодо лісів різних форм власності, але і принцип врахування національних традицій лісокористування.

Принцип врахування національних традицій лісокористування вимагає враховувати в процесі відтворення, охорони і використання лісових ресурсів національні традиції, які складалися впродовж століть і стали невід'ємною часткою повсякденного життя і духовного надбання нації. Цього принципу лісової політики дотримується багато європейських країн. Так, в Швеції не справляється плата за збір грибів, ягід і лікарських рослин, оскільки впродовж століть склалася традиція вільно відвідувати ліси (незалежно від форм власності) і збирати для своїх потреб гриби, ягоди та інші недеревні продукти лісу.

Принцип стимулювання збереження біологічного та генетичного розмаїття, зростання комплексної продуктивності лісів та раціонального використання лісових ресурсів передбачає спрямування міжнародної, національної та регіональної лісової політики на збереження біологічного і генетичного розмаїття лісів, зростання частки державно захищених лісових територій, забезпечення інтенсивного і екстенсивного відтворення та комплексного використання лісових ресурсів.

Основні положення цього принципу лісової політики проголошені на конференціях у Ріо-де-Жанейро (1992 р.), Лісабоні (1998 р.), Хельсінкі (1994 р.), Страсбурзі (1990 р.) та інших світових та європейських форумах. Вони підтримуються законодавством багатьох європейських країн. Так, в Італії встановлений податок на продукцію з паперу і картону в розмірі 0.6-3.0 % від її вартості. Накопичені кошти використовуються для фінансової підтримки лісових розсадників. При оподаткуванні лісового доходу передбачені пільги для підприємств лісового господарства, ліси яких ростуть на висоті понад 700 метрів над рівнем моря. Подібні економічні інструменти застосовуються в інших країнах. Зокрема, законодавство в Швеції передбачає застосування податку на майно (до майна включаються лісові насадження) в розмірі 0.8 % від його вартості. Накопичені кошти використовуються для фінансування лісокультурних робіт. Лісова політика в Швеції передбачає обмеження власності на невеликі ділянки лісу, оскільки на них проблематично організувати ефективне лісокористування.

В багатьох країнах Європи законодавство стимулює заліснення малопродуктивних сільськогосподарських угідь (Італії, Швеції, Фінляндії та інших) і, навпаки, перешкоджає зворотним процесам.

Принцип державної підтримки лісового господарства передбачає підтримку лісового господарства як галузі національної економіки, що має важливе суспільне значення. Більшість промислово розвинених країн світу здійснює підтримку лісового господарства. Як правило, чим багатша країна, тим істотніша фінансова підтримка лісового господарства. Така підтримка з боку держави повинна бути і в Україні, оскільки частка стиглих і перестійних лісів є значно меншою, ніж у нормальному лісі (в зв'язку з вирубкою лісів у минулому понад розрахункову лісосіку), а відсоток лісистості території є найнижчим в Європі.

Державна підтримка лісового господарства в Україні повинна бути диференційованою (враховувати лісистість території, розмір розрахункової лісосіки і призначення лісів).

Принцип державної підтримки лісового господарства знайшов відображення в Лісовому кодексі України. Зокрема, стаття 99 передбачає компенсації витрат власникам лісів і лісокористувачам при впровадженні ними заходів щодо розширеного відтворення лісів; стаття 98 передбачає, що видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорону можуть здійснюватися за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів.

При втіленні в життя принципів лісової політики необхідно враховувати взаємозв'язки між окремими видами політик та політичні, економічні, екологічні, соціальні та технічні фактори, під впливом яких формується лісова політика окремих держав. Не всі держави світу мають однакові економічні можливості для втілення в життя задекларованих принципів. В зв'язку з цим виділені чотири напрямки втілення принципів лісової політики, які обумовлені національними і регіональними особливостями розвитку окремих сфер суспільного життя (політичної, економічної, екологічної, соціальної, науки і техніки), табл. 2.

Перший напрямок довгострокової лісової політики - це консервування лісових насаджень з метою посилення соціальних функцій лісу, в першу чергу рекреаційних, кліматорегулюючих, захисних, охоронних. Таке лісокористування пропонується назвати соціоекологічним лісокористуванням, а політику, спрямовану на його розвиток - соціоекологічною лісовою політикою.

Така лісова політика втілюється в багатьох країнах Європи (Італії, Німеччині та інших). Як правило, це країни з високим життєвим рівнем населення. В Україні така політика, на нашу думку, може здійснюватися лише в окремих регіонах, в яких ліси мають виключно важливе соціальне і екологічне значення. Із зміцненням національної економіки така довгострокова політика може здійснюватися в Республіці Крим, у Одеській, Миколаївській, Херсонській, Донецькій та Дніпропетровській областях. Згодом вона повинна розповсюдитися на інші області України.

Таблиця 2. Економічні, екологічні та соціальні передумови для втілення в житія окремих видів лісової політики

Види

лісової політики

Передумови для втілення в життя окремих напрямків лісової політики

економічні

екологічні

соціальні

  1. Соціо-екологічна

лісова політика

  1. .1Високий попит на соціальноекологічні блага лісу.
  2. .2Спроможність і готовність дер-жави надавати дотації на відтворення лісів.
  3. .3Високорозви-нуті промисловість і сільське господарство.
  4. .4Високий життєвий рівень населення.
  1. .1Сприятливі кліма-

тичні умови для лісо-

вирощування.

  1. .2Вплив лісу на клімат і продук-тивність сільського господарства.
  2. .3Гірська місцевість.

1.1.Великий відсо-ток міського населення.

  1. .2Велика щіль-ність населення.
  2. .3Наявність об'єктів

соціального

призначення.

  1. Багато-цільова

лісова політика

  1. .1Високий попит на всі компоненти лісу.
  1. .2Економічна досту-пність всіх компо-нентів лісу.
  1. .1Екологічна доступність всіх компонентів лісу.
  2. .2Сприятливі кліма-

тичні умови для лісо-

користування.

  1. .3Висока продуктив-

ність лісових земель.

  1. .4Низька забезпече-

ність населення лісом.

  1. .1Висока щіль-ність населення.
  2. .2Наявність об'єктів

соціального

призначення.

  1. Моно-цільова

лісова політика

  1. .1Чітко виражене економічне значен-ня одного з сукуп-ності компонентів лісу.
  1. .1Сприятливі еколо-

гічні умови для роз-витку плантаційного лісовирощування.

  1. .1Низька щільність

населення.

  1. Лісова політика

пасивного лісоко-

ристування

  1. .1Економічна недоступність лісових ресурсів.
  1. .1Екологічна недо-

ступність лісових ре-

сурсів.

  1. .2Несприятливі кліматичні умови.
  1. .1Низька щільність

населення.

 

Другий напрямок довгострокової лісової політики - це багатоцільове використання лісів. Він передбачає орієнтацію виробничо-господарської діяльності підприємств лісового господарства на відтворення і комплексне використання всіх компонентів лісу. Цей напрямок лісової політики визнаний ФАО в якості пріоритетного на конференціях в Буенос-Айресі (1972 р.) і Ріо-де-Жанейро (1992 р.)- Його можна визнати пріоритетним для більшості лісових підприємств України. Другий напрямок лісової політики в галузі лісокористування можна назвати багатоцільовою лісовою політикою.

Третій напрямок довгострокової лісової політики - це спеціалізація лісо-вирощування. Цей напрямок лісової політики передбачає спеціалізацію лісо-вирощування: створення плантацій із швидкорослих деревних порід у районах розташування великих промислових вузлів з переробки деревини - плантацій із плодових дерев та кущів, малини, журавлини. Він передбачає в окремих випадках підпорядкування лісогосподарського виробництва потребам сільського господарства, туризму, мисливського господарства тощо. Третій напрямок довгострокової політики може охоплювати окремі підприємства, об'єднання, регіони. Його можна назвати моноцільовою лісовою політикою.

Четвертий напрямок довгострокової лісової політики - це розвиток пасивного лісокористування. Він може втілюватися там, де лісосировинні ресурси є екологічно або економічно недоступними. Такими в Україні є зони, що забруднені радіонуклідами. Лісокористування в них головним чином повинно бути спрямоване на охорону і збереження лісів від пожеж та шкідників лісу, на скорочення забруднених територій та їх ізоляцію від екологічно чистих лісів та земель. Відповідно економічний механізм повинен сприяти вирішенню цих проблем. Четвертий напрямок можна назвати лісовою політикою пасивного лісокористування.

 

Висновки.

  1. Принципи лісової політики - це теоретичні положення, які необхідно враховувати в процесі розроблення національної та регіональної лісової політики. їх варто уточнювати та поглиблювати в процесі більш глибокого пізнання економічних, екологічних, соціальних та духовних аспектів суспільного розвитку.
  2. Принципи лісової політики варто розглядати в тісному взаємозв'язку з економічними, екологічними та соціальними умовами лісокористування.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить