Лекции по лесному хозяйству
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

ЛЕКЦІЯ 12. Лісова політика Італії

1.  Характеристика основних лісополітичних чинників.

2. Інструменти лісової політики.

Характеристика основних лісополітичних чинників. Загальна площа Італії становить 29,41 млн. га, площа лісів - 10,0 млн. га, площа лісових плантацій -133 тис. га. За період з 1990 по 2000 р. лісовий покрив збільшився на 30 тис. га (на 0,3 %). Лісистість території сягає 34 %, забезпеченість лісом - 0,2 га на одного жителя [681]. Основна частина лісів Італії (60 %) розташована в гірській місцевості, 35 % - на горбистій і лише 5 % - на рівнині [681].

Ліси займають 34 % території Італії, ще 3,3 % - інші форми деревно-кущової рослинності. Половина лісів - це масиви, половина - дрібномасивні. У зв'язку з особливим географічним положенням (протяжність території з півночі на південь) спостерігається значна різноманітність типів лісу, флори та фауни. Листяні породи складають дві третини запасу деревини, основними з них є дуб звичайний і дуб вічнозелений, тополі та каштан. Основні хвойні породи: сосни, ялина і модрина європейська.

Три п'ятих лісів придатні для лісозаготівель, дві п'ятих - не придатні, оскільки виконують важливі природоохоронні та екологічні функції. Ліси в основному напів-природні, плантації займають відносно невеликі площі. Лісів, позбавлених впливу людини, майже немає.

Італія належить до країн, в яких переважають приватні ліси: 3687 тис. га італійських лісів знаходяться в приватній власності (81 %), решта - це державні ліси, в основному комунальної і муніципальної власності. Значна частина державних лісів перейшли від центральних органів влади до регіонів внаслідок процесів регіоналізації у сільському та лісовому господарстві у 1970-х роках.

Про невеликі розміри приватних лісоволодінь свідчить їх кількість 815586 (третє місце у Європі після Франції і Польщі), кількість державних лісоволодінь - 2241 [680].

Забезпеченість лісом складає 0,2 га на одного жителя, тобто така ж як і в Україні. Щорічний обсяг рубань 8,01 млн. м3, що складає 26 % щорічного приросту деревини. Обсяг рубань суттєво зменшився порівняно з 1950-ми роками, коли він досягав 13 млн. м3 [680].

Населення Італії має вільний доступ майже до всіх державних і приватних лісів.

Лісове господарство Італії характеризується дрібними лісоволодіннями. Середня площа одного лісоволодіння у приватних лісах складає 3 га, громадських лісах - 150 га, державних - 850 га [412]. Інвестиції в дрібні приватні господарства характеризуються тривалим терміном окупності. Крім того, дрібні лісовласники, як правило, погано володіють сучасними технологіями відтворення і використання лісових ресурсів, що стримує застосування ефективного менеджменту в лісовому господарстві.

На розвиток лісового господарства в приватному секторі негативно впливають податкова система, монопольне положення торгових посередників, погана забезпеченість кваліфікованими фахівцями та недостатньо розвинений технічний сервіс.

За станом лісів і веденням в них господарства наглядають спеціальні державні служби. До 1975 р. центральні лісогосподарські служби функціонували при Міністерстві сільського і лісового господарства. В 1975 р. нагляд за лісами покладений на регіональні служби, які підпорядковані Державному лісогосподарському корпусу, який співпрацює з центральними органами влади на основі двохсторонніх договорів. Лісове господарство Італії тісно інтегроване із сільським. В багатьох випадках перетворилося в його придаток. Близько 90 % приватних лісів є часткою сільськогосподарських землеволодінь [412].

Італія є основним споживачем, виробникам і продавцем продукції, яка виготовляється з лісової сировини у Європі. її частка у виробництві паперової і деревообробної продукції складає близько 10%. Паперова індустрія базується на імпортній сировині. Італія - найбільший експортер пиломатеріалів. Меблева промисловість, яка є дуже потужною і динамічною, експортує половину своєї продукції, і є основним споживачем плит і пиломатеріалів. У 2001 р. експорт продукції лісового комплексу складав 6,868 млрд. доларів, імпорт-2, 345 млрд. доларів [597].

Недсревна продукція (гриби, каштани, трюфелі, грецькі горіхи) відіграє важливу роль в економіці сільських територій.

Лісове господарство Італії відносно молоде у порівнянні з іншими європейськими країнами. Внаслідок цього зв'язки з національними лісами є слабішими у більшості громадян, за винятком тих, хто живе біля лісу, чи працевлаштований у лісовому секторі. Навіть «зелений туризм» є менш розвиненим, однак це ставлення поступово змінюється, що є результатом інформації, яку поширюють школи та засоби масової інформації.

Італія імпортує значні об'єми круглих лісоматеріалів та пиломатеріалів з Австрії та Фінляндії. На основі імпортної сировини розвиває національну меблеву промисловість, позиція якої на європейському ринку меблів є досить стійкою. Італійські економісти застерігають щодо подальшого нарощування потужностей лісопильних виробництв у зв'язку з тенденцією зростання цін на імпортний пиловник.

Інструменти лісової політики. Важливим інструментом лісової політики в Італії є система оподаткування лісових власників. Система оподаткування базується на державній реєстрації лісових земель. Податок справляється з доходів від головного і проміжного користування лісом та від використання лісових земель. Ставки податків зростають зі зростанням суми доходу.

Юридичні особи, зокрема лісові компанії, сплачують податки за фіксованою ставкою в розмірі 25 % від суми доходу. Крім того, з всіх лісовласників справляється місцевий податок у розмірі 15 % від суми лісового доходу [412].

Ставки податку в Італії є прогресивними. У випадках, коли круглі лісоматеріали продаються компаніям, які їх переробляють, ставка податку є мінімальною (складає 2 %). Вона збільшується до 9 % тоді, коли круглі лісоматеріали продаються посередникам, і до 18 % - на кінцеву продукцію лісу. Податкові пільги передбачаються у випадках, коли: ліси є комунальною, провінційною і державною власністю (податкові ставки зменшуються на 50 %); відбулося поліпшення стану лісів у результаті здійснення лісівничих заходів (лісовласники можуть звільнятися від місцевого податку на період 15-40 років); ліси знаходяться вище 700 м над рівнем моря (знижуються ставки податку на дохід і майно); ліси знаходяться в гірських районах (лісовласники звільняються від податків на майно). Таким чином, податкова політика в Італії спрямована на ефективне використання лісових ресурсів і підтримку лісовідновлення в лісах, що знаходяться в комунальній, провінційній і державній власності [412].

Спеціальний податок справляється з виробників паперу і паперової маси. Кошти використовуються для підтримки лісового господарства (розсадників, наукових досліджень тощо).

Для фінансування лісового господарства, крім коштів лісовласників, використовують: Фонд південної Італії та кошти Європейського Союзу.

В лісовій політиці застосовуються правові інструменти, що обмежують деструктивну діяльність у лісі. В лісах Італії охороняється не тільки деревина, але і недеревна лісова рослинність. Забороняється зривати понад 5 квіток на одну особу. Закон дозволяє збирати ягоди (безкоштовно) і гриби (за плату). Гриби збираються при наявності лісового квитка, плата за який складає 35000 італійських лір (з них 20000 італійських лір справляється на користь держави, 15000 - на користь господарства). Власник лісового квитка (картки) має право зібрати 2 кг грибів впродовж одного дня. Контроль за використанням недеревної лісової рослинності здійснює спеціальна поліція [412].

В Італії здійснюється дієва державна підтримка господарств, що займаються лісовідновленням у горах (залісненням гірських лісових територій, поліпшенням пасовищ тощо). Державні ліси в Італії зорієнтовані на виконання корисних функцій, приватні - на виробництво деревини. З 1923 р. введена жорстка система державного контролю за лісами і лісогосподарською діяльністю, планування розвитку лісового господарства в громадських лісах. В 1982 р. введений обов'язковий порядок планування лісогосподарської діяльності в лісах всіх форм власності.

Важливим інструментом лісової політики Італії є екологічна сертифікація лісів, яка здійснюється за Пан'європейською системою (РЕРС). Разом з тим, Італія підтримує і схему сертифікації Р8С.

В 1987 р. був прийнятий Національний лісовий план (РРИ), який став основою для національної лісової політики, яка звертає увагу на багатофункціональні можливості лісової екосистеми. Головна ціль плану полягає в тому, щоб поліпшити якісний стан лісу і рівновагу між отриманням лісоматерів і послугами, які пропонують італійські ліси. Для першого періоду розвитку дій закону були сформульовані такі директиви:

- про надання державних лісових інвестицій з метою захисту земель і збереження природних ресурсів;

- розвиток тісних відносин між сільським господарством і системами лісового господарства;

- розвиток ефективного зв'язку між лісовим господарством і деревообробною промисловістю.

Дефіцит фінансових ресурсів настільки обмежив виконання РРИ, що він став тільки документом загальних директив для планування лісових територій і програм.

Лісове законодавство Італії передбачає:

(а) фінансову пріоритетність державних та регіональних фондів для тих муніципалітетів і областей, які розташовані на охоронних територіях з метою збереження і відновлення навколишнього природного середовища для сільськогосподарської і лісогосподарської діяльності;

(б) заборону та обмеження на сільськогосподарську та лісогосподарську діяльність, що передбачена спеціальним планом створення садово-паркових об'єктів.

- Закон № 97/1994 «Нові правила для гірських територій» (став новою законодавчою і політичною спробою утвердити стратегію розвитку гірських територій).

Для лісового сектору економіки Італії встановлені такі вимоги:

- соціально-економічні плани повинні передбачати пріоритет за збільшенням цінності навколишнього середовища (за допомогою гідрогеологічних і гідро-лісівничих регулювань, менеджменту водних ресурсів та узгодження з планами вододілів);

- гірські громади повинні розвивати лісовий менеджмент за допомогою угод з громадськими власниками і продовжувати створювати лісові асоціації, націлені на раціональний лісовий менеджмент;

- регіональна влада повинна залучати у лісові асоціації громади, що розташовані в гірській місцевості, здійснювати заходи щодо охорони і збереження земель (не тільки лісівничі заходи, але й також сільськогосподарські і ландшафтно-охоронні) та надавати технічну допомогу.

Висновки.

1. Лісова політика Італії базується на концепції сталого розвитку лісового господарства. Вона спрямована на перехід від пасивної охорони лісових екосистем до збільшення виробництва ділової деревини для промисловості та енергетики, та водночас активне сприяння посиленню природоохоронної ролі лісу.

2. Лісова політика Італії спрямована на розвиток інтеграції лісогосподарського виробництва з сільськогосподарським, туризмом та сільськими ремеслами. Вона передбачає підтримку гірських лісів, заліснення земель і поліпшення стану гірських лісових пасовищ.

3. Відмінною рисою лісової політики Італії, порівняно з іншими Європейськими країнами, є високий рівень її децентралізації з наданням значних повноважень регіональному рівню управління.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить