Лекции по лесному хозяйству
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Лісова політика Великобританії.

1. Характеристика основних лісополітичних чинників.

2. Концепція національної лісової політики.

3. Інструменти лісової політики.

Характеристика основних лісополітичних чинників. У XX століття Великобританія ввійшла лише з 5 % покритої лісом території. Перша світова війна показала вразливість країни до військово-морської блокади, яка обмежила постачання в країну деревини, тому у 1919 р. уряд розгорнув діяльність щодо сприяння лісорозведенню, розпочавши її зі створення лісової служби [64].

Ліси сьогодні покривають 11 % території Великобританії, при загальній їх площі 2771 тис. га. Забезпеченість лісом складає 0,05 га на одного жителя. З поміж європейських країн нижчим цей показник є лише в Нідерландах - 0, 02 га і на Мальті -0,001 га[681].

Понад дві третини лісів належать до культурних, решту - до напівприродних лісів, не охоплених втручанням людини не залишилось.

Щорічний обсяг рубань 9,5 млн. м3, при прирості 21,3 млн. м3. Обсяги лісозаготівель зростають, оскільки хвойні ліси створені за останні 50 років досягають віку комерційної стиглості [597].

Об'єднане Королівство належить до найбільших ринків лісопродукції у Європі. Основну частину потреби країни у пиломатеріалах і целюлозі задовольняє імпорт. Лісопильна промисловість і виробництво плит все в більшій мірі базуються на місцевій сировині. Паперова промисловість використовує великі обсяги паперу, що проходить повторну переробку. Споживання лісопродукції на одного мешканця близьке до середньоєвропейських показників.

Недеревна лісова продукція має відносно невелике значення. Основною недерев-ною продукцією є різдвяні ялинки і оленяче м'ясо. Полювання на дичину є важливим заняттям у багатьох лісоволодіннях. Лісові ягоди і горіхи збираються в процесі лісового відпочинку.

Великобританія належить до країн, що мають основну частку лісів у приватній власності. Майже 66 % лісів знаходяться у приватній власності. Площа державних лісів 1030 тис. га, приватних - 1741 тис. га. Про невеликі розміри приватних лісоволодінь свідчить їх велика кількість -106000, кількість державних лісоволодінь - лише 646. Більшість приватних лісів належить окремим власникам, певна частина інвестиційним групам і природоохоронним асоціаціям. Впродовж останніх років частка державних лісів знижувалась, що є результатом політики приватизації.

Ліси є важливим рекреаційним об'єктом. За рік у країні нараховують біля 350 млн. днів подорожей із дому в ліс [597]. Вільний доступ дозволено на 98.1 % від усієї площі державних лісів. Про доступ до приватних лісів об'єктивної інформації немає.

Біля третини лісів охоплені різними режимами охорони, однак об'єкти з суворим режимом охорони займають незначну площу.

Зайнятість у лісовому господарстві з 1990р. до 2000р. зменшилася на 25 % (з 24000 працівників до 18000), в деревообробній промисловості - зросла на 10 % (з 78000 до 85540), в целюлозно-паперовій промисловості знизилась на 10 % (з 14800 до 117080). Кількість працівників лісового господарства на 1 га лісу становить 6,5 чол. (в Європі - 1,4 чол. [680]).

Концепція національної лісової політики. Після 1950-х років стратегічний імператив щодо розширення площі лісів перестав домінувати, лісова політика зазнала багатьох змін, включаючи послідовні зміни форм стимулювання приватних лісовлас-ників. Після тривалого періоду значних лісових конфліктів у 1980-х роках під впливом рішень Саміту Ріо-92 і Конференції міністрів з охорони лісів Європи у Гельсінкі, лісова політика стала спиратись на концепцію багатоцільового лісокористування.

У Великобританії лісове господарство регулюється Актами про лісове господарство від 1967 і 1979 рр., Актом про здоров'я рослин від 1967 р. та Актом про тваринний світ і сільську місцевість та іншими законодавчими актами і постановами.

Із створенням Асамблеї Уельсу і Парламенту Шотландії лісове господарство вийшло із під прямої юрисдикції Об'єднаного Королівства. В зв'язку з цим Міністерство сільського господарства, рибальства та харчування відповідальне лише за лісове господарство в Англії. Разом з тим, Лісова комісія та Лісова служба Північної Ірландії є урядовими підрозділами, відповідальними за консультування відповідних міністерств Великобританії і запровадження лісової політики. Лісова Комісія залишається урядовою інституцією Великобританії, яка обслуговує усі три країни і спроможна розвивати політику, пристосовану до потреб кожної з країн.

У 1998 р. опубліковано Лісову стратегію Англії, яка сфокусована на лісовому господарстві у контексті розвитку сільських територій, їх економічного оздоровлення, розвитку туризму, охорони довкілля і збереження природи. Аналогічні стратегії розробляються для Шотландії і Уельсу [573].

Інструменти лісової політики. Податкова система Великобританії сприяє розвитку лісового господарства. У 1988 р. уряд цієї країни оголосив про виключення лісового господарства з системи оподаткування доходу. Відтоді він не справляється в процесі продажу деревини. До цього цей податок у лісовому господарстві базувався на очікуванні максимального обсягу доходу.

У Великобританії лісові землі не обкладаються податком на дохід від нерухомості. Податок справляється лише за вартість, що пов'язана з використанням майна для спорту та лісового відпочинку (цей податок значно обтяжливіший в Шотландії, ніж в Англії).

Податок на спадщину, який застосовують у багатьох країнах Європи, у Великобританії не справляється. Лісові політики Великобританії вважають, що цей податок варто відтерміновувати до головного рубання. Крім того, цей податок не повинен охоплювати рубання проміжного користування.

Країна пройшла тривалу еволюцію процесу підтримки приватного лісового господарства. Починаючи з 1919 р. гранти надавались за понад 20 різними схемами [640]. Узагальнення цього процесу дає підставу виділити такі їх основні форми:

-гранти на заснування та облаштування. Ці гранти поширені у Західній Європі. У Великобританії вони спрямовані на те, щоб у лісовирощуванні надавалась перевага широколистяним породам. Лісова політика спрямована на те, щоб збільшити частку і урізноманітнити спектр широколистяних порід з метою підвищення естетичної цінності ландшафтів;

- гранти на ранній догляд лісу. Як правило, надаються разом із грантами на посадку лісу (у Великобританії 70 % коштів видається після посадки лісових культур, 30 % - після досягнення лісовими культурами п'ятирічного віку);

- гранти на поліпшення стану лісових насаджень. Надаються на лісівничі заходи, що спрямовані на поліпшення якості деревини;

- гранти на лісорозведення на фермах. Виділяються з метою компенсації втрат доходу фермерами у випадках, коли це пов'язано з виведенням землі з-під сільськогосподарського користування і залісненням. У Великобританії схема надання таких грантів  була запроваджена у 1988 р., переглянута і доповнена у 1994 р. , а зараз є широко розповсюдженою у Європейському Союзі.

Схеми надання грантів систематично оновлюються. У 1988 р., разом із рішенням уряду про виключення лісового господарства з системи оподаткування доходу, було запроваджено нову розширену систему надання грантів, «призначену для того, щоб охопити широке коло цілей ведення лісового господарства і таким чином заохотити багатоцільове використання лісів» [640]. Метою лісової політики є: - заохотити ведення лісового господарства задля отримання деревини; - забезпечити робочі місця і зростання економічного потенціалу сільських територій; - забезпечити альтернативу сільськогосподарському виробництву і сприяти зменшенню надвиробництва сільськогосподарської продукції; - збагатити ландшафт, створити екологічні піші для існування фауни, забезпечити довготривале рекреаційне лісокористування; - заохотити збереження і відновлення лісів.

У 1995 р. з метою заохочення лісорозведення в Англії було запропоновано так звану «систему пропозицій». Будь-хто, подаючи пропозиції і очікуючи на фінансове сприяння згідно гранту, може також запропонувати лісівничі заходи для отримання подальшого гранту (сума, що виділяється є конфіденційною, але у межах 600-1800 £ на га). Пропозиціїзгодом співставляються і підтримка надається на основі вагомості пропозицій для національного лісу, розміру можливих витрат і прибутковості.

Успіх цієї форми фінансування у національних лісах зумовив заснування ще трьох аналогічних фондів у різних регіонах. Наприклад, фотід Стаггфугт  мав на меті заохотити фермерів і землевласників на північному сході Шотландії у створенні і формуванні добре облаштованих високопродуктивних лісів, щоб урізноманітнити землекористування сільських територій і збільшити постачання деревини для промисловості (насамперед на площах визначених Лісовою Стратегією). Лісова адміністрація відбирала пропозиції для ділянок поліпшених луків, орних чи інших земель площею понад 10 га. Лише за перший тур у 1997 р. в цій місцевості за цією схемою було виділено понад 500 тис. £.

У 1994 р., коли суперечки стосовно різних схем сертифікації досягай особливого загострення, для того щоб об'єднати всіх, хто має відношення до проблем лісового господарства, була започаткована так звана Лісівнича угода [640]. У цьому документі, який офіційно було підписано у листопаді 1996 р., було визначено цілі щодо майбутнього управління лісами і розвитку лісового господарства в Об'єднаному Королівстві, а також взаємно узгоджені принципи його ведення. В угоді подано розуміння таких принципів, як: відновне стале землекористування; збереження природних ресурсів; піклування про культурну спадщину і ландшафтні ресурси; заохочення до продуктивного лісового господарства; підтримка науки і освіти, консультування і залучення громадськості.

Прийнятий у 1998 р. Стандарт лісового господарства об'єднує критерії, індикатори і стандарти сталого управління лісами у Великобританії. В ньому деталізовані практичні рекомендації щодо лісокористування на національному і індивідуальному рівнях ведення господарства. Він передбачає моніторинг лісів Великобританії і виражає бачення майбутнього лісових земель країни. Стандарт є основою для відпрацювання схем надання грантів, планів лісовпорядкування і дослідницьких проектів.

Особливо значними є науково-практичні здобутки Великобританії у питаннях соціальних аспектів сталого ведення лісового господарства - вивчення культурних, естетичних, моральних і етичних вимірів, які мотивують людську діяльність стосовно лісів; моделювання підходів до сталого управління лісами, роботи лісових служб з громадськістю; досягнення цілей сталого ведення лісового господарства через планування землекористування, залучення громадськості до процесів прийняття рішень [705].

У 1999 р. розпочато запровадження національної схеми сертифікації - Це схема добровільної сертифікації, яка розроблена у партнерстві лісогосподарських і екологічних організацій у відповідь на зростаючі потреби споживачів. її розроблено з метою незалежного гарантування того, що деревина походить із лісів, у яких ведеться стале лісове господарство.

Висновки.

1. Великобританія належить до країн, що мають основну частку лісів у приватній власності і надалі проводить політику приватизації державних лісів.

2. Розвитку лісового господарства Великобританії суттєво сприяє податкова система та надання грантів, схеми яких систематично оновлюються.

3. Особливо значними є науково-практичні здобутки Великобританії у питаннях соціальних аспектів сталого ведення лісового господарства - вивчення культурних, естетичних, морально-етичних вимірів і робота лісових служб з громадськістю.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить