Рефераты по истории Украины
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.43 (20 Голоса)

Реферат на тему: «Богдан Хмельницкий»

Выполнила студентка I-ого курса факультета «Экономики и менеджмента»

г. Симферополь, 2009 год

 

Гетьман Війська Запорозького. Борець за незалежність українського народу. Засновник першої в історії української держави – Гетьманщини.

Життя Богдана-Зіновія Хмельницького овіяне легендами. Дата його народження точно невідома. Декотрі дослідники називають 27 грудня 1595 року – у цей день, за християнським церковним календарем, відмічають день святого Теодора (Федора), ім’я якого з грецької перекладається як «Богом даний» і означає те саме, що і славґянське ім’я Богдан.

Відомо, що Хмельницький поставав з шляхетської сімґї та мав герб «Абданк». Батьківщиною майбутнього гетьмана, було місто Хмельницьк біля Перемишля. Але декотрі історичні джерела називають його «переяславським козаком». Не виключно те, що Богдан народився в Жолкві, де його батько Михайло починав службу у коронованого гетьмана С. Жолкевського. після Михайло служив Даниловичу на Львівщині та разом з ним переїхав на Черкащину, коли той став старостою канівським й чигиринським. У Чигиринському уїзді батько майбутнього гетьмана був спочатку писарем, потім – намісником Даниловича, від якого у 1616 році отримав у подарунок хутр Суботів неподалік від чигиринської вежі, на кордоні з «Диким полем».

Молодий Богдан навчався в українській школі. У 1620 році разом з батьком він приймав участь у поході польського війська на Молдову, під час якого Михайло Хмельницький був вбитий під вежею Цецора, а Богдан потрапив в турецький полон і два роки провів в заточенні у Константинополі. Там він вивчив турецьку та татарську мови. Викуплений з неволі матір’ю, Хмельницький повернувся до Суботова. Оженився і на батьківському хуторі заснував господарство з рибними ставами, великими землями, табунами коней, отарами овець.

У 1637 році Богдан став військовим писарем і у наступному році з козацькою делегацією прибув до польського короля. Після проведення у 1638 році Польщею «ординації» Хмельницький за участю в козацькому повстанні, втратив місце писаря та став простим сотником Чигиринського полку. У 1644 році за виголошенням влади Франції 2000 українських козаків у главі з Хмельницьким приймали участь в осаді вежі Дюнкерк.

За словами французького посла де Брежи, Хмельницький був розумною та людиною, добре знав латинь. Ці факти біографії майбутнього гетьмана підтверджують те, що Богдана поважали, до того ж він входив до кругу довірених людей польського короля: у 1646 році Владислав IV запросив його с іншими старшинами до Варшави на збори. Саме в козаках король бачив надійних спільників у боротьбі з непокірною польською шляхтою.

У 1648 році життя Хмельницького змінилося. Причиною стала заздрість корсунського та чигиринського підстарости Чаплинського до свого сусіда. За відсутністю Хмельницького Чаплинський зробив набіг на Суботів, пограбував хутір та забрав з собою другу дружину Хмельницького. Молодшого сина Богдана челядь Чаплинського забила до смерті. Звернення Хмельницького до правосуддя залишалось безрезультатним, та ще й чигиринський староста Конецпольський наказав арештувати його за опір міській владі. Бігти з під стражі Богдану допоміг його кум Кричевський. З невеликим військом козаків Хмельницький виїхав до Запоріжжя, де його вибрали гетьманом.

У главі козацького війська Богдан двинувся на землі королівські. Спільниками козаків були кримські татари. Основні потреби повстанців до польської влади були у звеличенні кількості козацького реєстру, виплаті козакам жалування за останні п’ять років та поверненні православним українцям відібраних церквей. До цього ж Хмельницький думав, що воює не з державою та королем, а з польською шляхтою.

Назустріч йому з військами виступив коронний гетьман Потоцький. У балці Жовті Води Хмельницький розбив польське військо й завершив розгром війська Потоцького у травні 1648 року.

Невдовзі в Україні почалося постання селян, які приєдналися до козаків. На Подолі їх війська возглавив Кривоніс. Ти часом помер Владислав IV і його трон перейшов до його брата – Яна-Каземіра. Ці перемоги дозволили Хмельницькому в кінці 1648 року взяти в осаду Львів та двинутися на Варшаву. Ці плани й завадили епідемії чуми у козацькому війську. Взимку 1649 року Хмельницький тріумфально виїхав до Києва та був зустрітий як рятувальник від «ляської неволі».

Влітку того ж року військо, яке складалося з двох тисяч двинулося на Україну, а з півночі в її кордони вступив коронний гетьман Литви Радзивилл. В таких тяжких умовах Хмельницький підписав з новим королем Збровське узгодження, згідно з яким до складу Речі Посполитої під початок гетьмана з минулих польських воєводств Київського, Брацлавського та Чернігівського створювалась автономна українська територія. Православна церков в її кордонах урівнювалась з католицькою, а унія ліквідувалась. Після ратифікації Збровського узгодження влада в Україні перейшла до Війська Запорозького. Автономна область розділялась на полки, податки збирались до козацької військової казни, а Хмельницький вів незалежну зовнішню політику з сусідніми державами.

Збровський договір не задовольняв ні козацьку старшину, ні польську шляхту, ні католицьке духовенство, ні українське селянство. Поновлення військових дій було неминуче. Восени 1651 року польське військо знову вступило на Поділля, а рішучий бій трапився під містом Берестечко на Волині. Через зміну татар, підкуплених поляками, козаки потрапили в оточення й понесли великі втрати. Незабаром Радзивилл захватив Київ та Чернігів, козацьке військо почало відступ. Під містом Біла Церков на Київщині під час переговорів було підписане нове українсько-польське мирне узгодження: під владою гетьмана залишалось тільки Київське воєводство, а кількість козацького реєстру зменшилось.

Положення України було тяжким. Війни, татарські набіги, еміграції жителів Правобережжя на Полтавщину та Слобожанщину порушило економіку України. Це змусило Хмельницького почати пошуки спільників, з якими можна було б здолати Польщу. Вже з 1648 року гетьман неодноразово звертався до Москви щодо допомоги. В кінці 1653 року Земський собор постановив прийняти Україну «під високою рукою царя». 8 січня 1654 року в Переяслав прибула московська делегація й козацька старшина на зборах вирішила заключити союз з Росією. В березні українське посольство з гетьманськими грамотами прибуло до Москви. В тому ж році російська влада об’явила війну Польщі. До 1657 року територія Української держави розширилась від Бєларусі до Прикарпаття. Хмельницький створив міцну владу. Хоча посада гетьмана була вибірною, він мріяв передати булаву одному з синів. Однак, старший Тимофій загинув у 1653 році, а Юрій був ще підлітком.

Останні три роки життя Хмельницького були позначені активною дипломатичною діяльністю гетьманського влади. До Чигирину прибували посли від московського царя, королеви Швеції, господарів Молдови, Валахії й Семігрддя, польського короля, кримського хана, турецького султана, донських козаків. У 1650 році у Чигирині було підписане узгодження про шлюб гетьманича Тимофія з дочкою молдавського господаря Розандрой, а в 1653 році – про похід до Молдови козацького війська. В тому ж році до Чигирину прибуло посольство з грамотою царя Олексія Михайловича о прийнятті Війська Запорозького під протекторат Московської держави Чигирин став місцем проведення традиційних січневих рад, на які приїжджали полковники й сотники з усіх козацьких міст України. Особливо тріумфальною була рада 1656 року, яка совпала з весіллям дочки Хмельницького й його брата генерального писаря Виговського Даниїли. Тоді до Чигирину прибули посли п’яти іноземних держав – шведський, московський, кримський, волоський й молдовський.

Посол Венеціанської республіки Вимина у1650 році відвідав с дипломатичною місією Хмельницького в Суботові, в мемуарах відмітив, що це «улюблений городок» гетьмана, де той полюбляв відпочивати, повертаючись з військових походів. Живописні руїни «улюбленого городка» Богдана вдохновили молодого Тараса Шевченко на створення вірша «Стоїть в селі Суботові» й малюнків «Богданова церква у Суботові», «Будинок Хмельницького в Суботові».

Богдан Хмельницький помер 27 липня 1657 року в Чигирині. Його схованки проходили з військовими почестями. 23 серпня тіло гетьмана в супроводі багато численного війська й жителів міст й сел. Перевезли в Суботів.

У 1664 році за даними «Чернігівської літописі», солдати польського генерала Чернецького вибросили останки Хмельницького з церковного склепу й порушили гетьманську садибу. Фольклорист Грушевський в кінці дев’ятнадцятого століття записав в Суботові декілька придань про місце погребіння гетьмана. В першому з них розповідалося про те, що коли жолнири викинули з склепу Еллінської церкви кісті гетьмана, місцеві жителі знову поховали їх під камінним хрестом на кладовищі того ж храму. З іншого придання слідує те, що справжня могила Богдана – в суботівськім дерев’янім Михайлівськім храмі.

Усі відомі портрети Хмельницького виконані з гравюри голландського художника Гондіуса, працювавшого у Кракові в кінці вісімнадцятого століття й використувашого якийсь прототип.

На голові Хмельницького шапка, прикрашена страусиними пір’ями й міхом. Гетьман одягнений у атласний каптан та накидку з широкими міховими воротами й застіжками. В руці його булава. Обличчя енергійне, з виступаючими скулами й довгим носом. Погляд спокійний й веселий, а на лобі позначилися глибокі зморшки. Відчуваєш ніби це весела, але дуже знесилена людина. Під портретом підпис: «Богдан Хмельницький, командир Війська Запорозького, вірний слуга й князь українського народу».

Висновок:

Зі смертю Богдана Хмельницького Україна втратила одного з найвидатніших своїх діячів. Його правління державою продемонструвало талант Хмельницького як полководця, політика й державного діяча. Гетьману вдалося направити «повстання рабів» на створення Української держави з новою системою, законами й соціальним строєм.

Библиография.

1оо великих украинцев / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова и др. – К.: «Арий», 2007 год стр. 80-83.

 

Богдан хмельницкий - 4.4 out of 5 based on 20 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить