Статьи по информатике
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Розенблюм Михайло Володимирович. Студент магістерської програми “Інформаційні системи в менеджменті” Київський національний економічний університет

Інформатизація сучасному етапі розвитку підприємств є однією з основ ефективного функціонування виробництва. Але часто доводиться відзначати вузьку технологічність цього процесу. Деякі сучасні керівники майже повторюють негативний досвід своїх попередників, які впроваджували за радянських часів так звані АСУ, підганяючи системи обробки інформації до тогочасних організаційних моделей. Головне, що потрібно зрозуміти сучасним менеджерам: інформатизація являє собою не тільки (і не стільки) комплекс заходів з впровадження тієї чи іншої інформаційної системи, а управлінську ідеологію, що пронизує всі рівні виробництва і менеджменту від фінансового планування до організації маркетингових досліджень.

Отже, можна впевнено констатувати перехід інформаційної системи в структурі виробництва з обслуговуючого рівня на стратегічний. Тому, відповідно, до інформаційних систем можна застосовувати загальні закони стратегічного управління.

Першим і найголовнішим параметром стратегічного управління є рівень невизначеності середовища. У відповідності з роботами основоположника теорії стратегічного планування І. Ансоффа, таких рівнів можна визначити 5 (див. табл.1).

Таблиця 1.

Рівень невизначеності середовища.

Корпоративні інформаційні системи (КІС) являють собою управлінську ідеологію, що об'єднує бізнес-стратегію підприємства (із побудованою для її реалізації структурою) і передові інформаційні технології [1]. Отже, розуміння проблеми КІС знаходиться на перетині теорії менеджменту та теорії інформаційних систем. Тому зміни, що відбуваються в підходах до формування структури бізнесу знаходять своє відображення у підходах до формування відповідних інформаційних економічних систем. На сучасному етапі розвитку менеджменту є загальновизнаною концепція динамічного підприємства, яку можна сформулювати таким чином: структура організації повинна бути достатньо гнучкою, щоб встигати за змінами середовища підприємництва. Виходячи саме з розподілу останніх десятиліть на епохи статичного і динамічного представлення бізнесу можна сформулювати підходи до нових КІС.

Ø Епоха статичного представлення бізнесу (70-і/80-і)

Корпоративні інформаційні системи в ці часи базуються на організаційній структурі виробництва. Основна конструктивна деталь цих систем – АРМ (автоматизоване робоче місце) – програмно-технічний комплекс інформаційної системи, призначений для автоматизації діяльності певного виду [2]. Тобто після широкого аналізу організаційної та функціональною структури конкретного підприємства виділялись окремі робочі місця з переліченою кількістю функцій, які вважалося за доцільне автоматизувати. Для цього робочого місця писався пакет прикладних програм, користування яким не потребувало спеціальних знань у області комп’ютерної техніки. Комплекс подібних АРМ дозволяв систематизувати доступ до єдиної БД підприємства.
На цій фазі розвитку інформаційних систем автоматизуються всі формальні процеси, тобто підприємство можна виразити сукупністю інформаційних потоків від одного АРМ до іншого. Відсутність спеціалізованих засобів розробки програмного забезпечення і загальна спрямованість на економію праці програмістів призвели до того, що при створенні АРМ програмувалися тільки необхідні функції (бухгалтерський облік, складський облік, фінансовий аналіз, облік персоналу). АРМ був жорстко прив’язаний до організаційно-функціональної моделі підприємства, яка існувала на момент його створення. За умови переформування виробництва або хоча б невеличкої зміни в функціонально-організаційній структурі (а тому й в інформаційних потоках) відповідні АРМ потребували повної переробки.
В кінці 70-их / 80-их роках рівень невизначеності середовища був значним – економічна ситуація почала отримувати властивості “калейдоскопу” – динаміка була швидше реакції фірми, ситуації були нові і неочікувані, але вони ще передбачувались евристичними методами з високим ступенем ефективності. Але процес постійного перетворення АРМ для потреб того чи іншого моменту був занадто дорогий, тому АРМ і персональні СППР сприймались як постачальники довідкової інформації, на основі якої підприємець буде сам приймати рішення. Максимум, що “дозволялося” системам – це висування гіпотез в процесі планування, але також без власних методів аналізу.
Процес сприйняття “слабких сигналів” майбутніх змін був цілком покладений на особу, що приймає рішення, яка для реалізації своїх ідей повинна була коректно поставити задачу в межах можливостей формального опису даних і моделей. Задачу передавали розробникам програмних продуктів і тільки через деякий час користувач отримував можливість автоматизованого знаходження потрібної відповіді. Найчастіше це відбувалося тоді, коли можливість реакції на “слабкі сигнали” була втрачена. Отже, головна проблема ставала в неефективному використані методів обробки даних, які б відповідали конкретній ситуації. Тому автоматизувалися тільки базові методи (“що...якщо”, мережні графіки, лінійне програмування), які були стандартними для більшості задач і не змінювались в умовах переформування виробництва. Спеціалізовані алгоритми, які розроблялися для конкретних проблем, були застосовувані тільки до них. Можливості перетворення моделей не існувало.

Ø Епоха динамічного представлення бізнесу (90-і / …)

Формування загального інформаційного простору ставить перед підприємцем не задачу пошуку і обробки даних, а задачу вибору потрібних даних з усього інформаційного потоку і наступного швидкого використання відібраних даних в процесі управління. Але ця концепція ще не знаходить відповідного відображення в теорії КІС (тільки SAP R/3, Oracle Applications та BAAN IV в деякій мірі взяли її на озброєння). Тому бажано розробити нові загальні принципи побудови економічних інформаційних систем.

Виходячи з надвисокого темпу змін середовища і повної непередбачуваності цих змін в різні моменти часу для вирішення однакових задач може бути потрібною різна вхідна інформація. Тобто починає діяти принцип: “Між будь-якими об’єктами (параметрами об’єктів) надвеликої системи існує двосторонній зв’язок (активний, пасивний чи латентний). Отже, неможливо наперед визначити, що цей зв’язок не буде відігравати важливої ролі в процесі, в якому бере участь будь-який з об’єктів, що поєднані зв’язком”. А економічна система, в якій існує підприємство також підпадає під визначення надвеликих систем. В таких умовах користувачеві потрібний доступ до всіх методів, моделей і даних, які можуть бути і з яких потрібно вибрати правильне поєднання для реалізації конкретної задачі. Це дозволяє сформулювати перший принцип нових інформаційних систем: поєднання інформаційного і математичного забезпечення в єдиний комплекс, право керування яким надається кінцевому користувачеві (поряд з розробником інформаційної системи).
Схема “існування” конкретної задачі являє собою багатоетапний циклічний процес: зміна параметрів системи à зміна параметрів задачі à зміна сприйняття задачі користувачем à зміна постановки à рішення, прийняте на основі розв’язання задачі à зміна параметрів системи. Тобто в умовах надвисокого темпу реакції середовища будь-яка дія учасника економічних процесів викликає хвилю процесів, яка в решті решт відображається і на самому учасникові. Виходячи з цього, можна сформулювати другий принцип:
користувач інформаційної системи повинен бути максимально наближений до розробника (а в ідеалі – являти з ним одну особу) з метою уникнення розриву між реальними характеристиками задачі і її постановкою в процесі автоматизації.(Простіше: користувач повинен мати необхідні інструментальні засоби, які б дозволяли йому трансформувати необхідні програмні комплекси у відповідності з його потребами “в даному місті в даний час”).
В реальності більшість нових задач є багатоплановими. Вони потребують втручання різних спеціалістів і складаються з комплексу підзадач, які можуть відноситися до різних класів і різних сфер відповідальності. Тоді при використанні старої системи АРМ поява ОДНІЄЇ нової задачі може викликати переробку всіх пов’язаних з нею АРМ, що не раціонально. Отже, це дозволяє сформулювати третій, четвертий і п’ятий принципи. Третій принцип: кожна задача в процесі автоматизації повинна поділятися на незалежні елементарні підзадачі, які поєднуються інформаційними потоками і в комплексі відповідають за вирішення задачі в цілому,
четвертий принцип: в процесі автоматизації вирішення задачі повинні використовуватися не тільки спеціально розроблені модулі, а й вже існуючі, і навпаки – модулі, що розроблені для вирішення конкретної задачі, повинні мати можливість використання їх в інших задачах;
п’ятий принцип: функціональна структура підприємства не повинна жорстко відображатися в інформаційній системі підприємства.
Але хвиля змін в АРМ може викликатися не тільки появою нових задач. Стратегічне управління включає в себе і процеси організаційної перебудови у відповідності з потребами ринку з використанням матричних, дивізіональних та інших комплексних систем організації виробництва і менеджменту, що викликає переспрямування інформаційних потоків, а тому й зміну інформаційної системи. Але, якщо підходити з функціональної точки зору, то в більшості своїй відбувається не доповнення, а перерозподіл функцій. Тобто, загальний перелік задач залишається незмінним, а персоніфікація кожної з них (або деяких) змінюється. Тому визначається шостий принцип інформаційних систем третього покоління: організаційна структура підприємства не повинна жорстко відображатися в інформаційній системі підприємства.
На основі останніх двох принципів можна сформулювати головну ідею нових економічних інформаційних систем: виходячи з того, що зміна середовища підприємництва викликає багато змін організаційної і функціональної структури, інформаційна система повинна бути достатньо гнучкою, щоб встигати за цими змінами. Тобто: динамічне середовище підприємництва потребує динамічного підприємства, динамічне підприємство потребує динамічної інформаційної системи підприємства.

Використання розроблених принципів в процесі створення КІС нового покоління дозволить підняти ефективність впровадження економічних інформаційних систем шляхом підвищення як параметрів програмного забезпечення (гнучкість, мобільність, адаптивність тощо), так і якості управління бізнесом (через більшу достовірність і прозорість моделі підприємства, що формується в процесі створення КІС).

Використана література:

1. Игорь Альтшулер, Елена Монахова. Планета КИС. // www. pcweek. ru/kis

2. А. М. Береза. Основи створення інформаційних систем – К.:КНЕУ, 1998

Розглянуті епохи статичного та динамічного представлення бізнесу в інформаційних системах, визначені основні принципи їх побудови. Визначено, що динамічне середовище підприємництва потребує динамічного підприємства, динамічне підприємство потребує динамічної інформаційної системи підприємства.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

По темам:

История Украины

Культурология

Высшая математика

Информатика

Охотоведение

Статистика

География

Военная наука

Английский язык

Генетика

Разное

Технологиеские темы

Украинский язык

Филология

Философия

Химия

Экология

Социология

Физическое воспитание

Растениевосдство

Педагогика

История

Психология

Религиоведение

Плодоводство

Экономические темы

Бухгалтерские темы

Маркетинг

Иностранные языки

Ветеринарная медицина

Технические темы

Землеустройство

Медицинские темы

Творчество

Лесное и парковое хозяйство

Агрономия

Преподавателям

Юридические темы

Google