Статьи по информатике
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

О. О. ДЕНІСОВА, канд. екон. наук, Київський національний економічний університет

Інформаційне виробництво на сьогоднішній день є однією з провідних галузей народного господарства. Його значення вимірюється не тільки часткою внутрішнього валового продукту країни, а й тим, що розвиток інформаційних технологій визначає ефективність промислового виробництва. Хоча Україна за обсягами розробки та пропозиції інформаційних продуктів і послуг відстає від розвинутих країн, значна кількість висококваліфікованих фахівців та зростаюче розуміння важливості інформаційних технологій з боку держави говорить про можливість справжньої інформаційної революції у недалекому майбутньому. Одним з її вісників є проект центру розробки програмного забезпечення, "технопарку", який готують Академія наук України, Українська асоціація виробників програмного забезпечення, Державний комітет зв'язку та інформатизації.

Однак, крім створення державними органами сприятливих умов для фірм, пов'язаних з високими технологіями, та наявності підготовлених кадрів, для забезпечення достатньої життєздатності та конкурентоспроможності таких організацій необхідною умовою є їх відповідність сучасним вимогам.

Створення інформаційних систем є важким завданням, оскільки вони є складними за своєю структурою і для їх розробки необхідні сотні людино-годин праці висококваліфікованих спеціалістів та, відповідно, великий бюджет. Цей процес супроводжується низкою проблем, основними з яких є перевищення первісних оцінок витрат на розробку, запізнення у здачі готових продуктів, їх ненадійність та неадекватність вимогам, надто висока вартість модифікації. Значна частина проектів взагалі не завершується випуском готового продукту. Про це свідчать як приклади з історії обчислювальної техніки (створення діючих моделей комптометра Фельта та аналітичної машини Бебіджа), так і сучасна практика. За даними компанії Standish Group, опублікованими в Internet, у США успішними є лише 16,2% зі 175 тисяч проектів, на які витрачається понад $250 мільярдів щорічно.

З 70-х років у галузі почало формуватись розуміння крайньої необхідності вирішення названих проблем. Зрозуміло, що його неможливо досягти тільки за рахунок зусиль завзятих фахівців. Довгострокове підвищення продуктивності у межах всієї організації, незалежне від суб'єктивних факторів, можливе тільки після формування надійного базису ефективного інжинірингу і менеджменту. Основою для цього можуть стати концепції управління промисловим виробництвом, які довели свою ефективність за десятиріччя практичного використання:

– для досягнення необхідної якості продуктів/послуг слід визначити та постійно удосконалювати процеси (підхід CPI/TQM – постійне удосконалення процесів/глобальне управління якістю);

– якщо показники якості залишаються незадовільними, слід перепроектувати процеси (концепція бізнес-процес реінжинірингу, BPR).

Процеси життєвого циклу інформаційних системи на сьогоднішній день вже визначено. Так, стандарт ISO/IEC 12207 визначає три їх групи – основні, допоміжні та організаційні. Існують і певні рекомендації з їх удосконалення – якщо стандарти серії ISO 9000 регламентують моделі забезпечення якості, то Моделі зрілості технологічних процесів (СММ, Capability Maturity Model), розроблені Інститутом інжинірингу програмного забезпечення США (http://www. sei. cmu. edu), описують стратегію поступового удосконалення процесів.

В основу моделей покладено визначення спроможності технологічного процесу, його ефективності та зрілості. Спроможність описує діапазон можливих результатів, яких можна досягти у результаті виконання процесу, ефективність – фактичні результати, а зрілість – ступінь визначеності, керованості, вимірюваності, контрольованості та ефективності процесу. Моделі локалізують найважливіші проблеми і визначають стадії удосконалення, які відповідають рівням зрілості організації (див. рис.). Досягнення певної стадії є необхідною умовою переходу до наступного рівня.

Початковий рівень розглядається як база для порівняння. Він відповідає так званому класичному підходу [1], який панував у галузі до 70-х років – процес створення інформаційної системи розглядався як мистецтво, а не наука, його характеризували брак стандартизації і мінімальний обсяг документації, що її розробляли після повного завершення системи.

Взаємозв'язок рівнів зрілості технологічних процесів

Рис. 1. Взаємозв'язок рівнів зрілості технологічних процесів

На початку 70-х років прийняття каскадної моделі життєвого циклу стало передумовою переходу до другого рівня. Центр уваги було зміщено з суто технічних проблем до організаційних та управлінських, але недостатній ступінь формалізації процесів аналізу, проектування та розробки з одного боку, та обмеження моделі з іншого стримували їх ефективне вирішення.

Як визнають автори СММ, четвертий і п’ятий рівні зрілості майже не зустрічаються у галузі розробки інформаційних систем, тому характеристики цих рівнів було визначено здебільшого за аналогією з іншими галузями промисловості. Отже, можна сказати, що з переходом до спіральної моделі життєвого циклу і використанням формальних методів в автоматизованих середовищах фактичним стандартом на сьогоднішній день став третій, визначений рівень.

Тут слід зауважити, що співвідношення між інжинірингом системи та управлінням проекту досі викликає жваві дискусії. На думку деяких фахівців, інжиніринг включає у себе функції з управління проектом. Інші стверджують, що його роль є допоміжною – забезпечувати прозорість процесу для менеджеру проекту. При цьому обидві сторони визнають, що інженери виконують певні функції з управління, щонайменше у деяких середовищах [2].

У середовищі, побудованому за сучасною CASE-технологією передбачається інтеграція функцій з розробки системи та управління на рівні підприємства, проекту та команди (окремого виконавця):

– на рівні підприємства підтримується вироблення глобальних рішень щодо структури майбутньої інформаційної системи, оцінюються та адаптуються методи та моделі процесів, визначається політика управління проектами;

– на рівні проекту за автоматизуються планування робіт, призначення виконавців, відстеження ходу реалізації проекту, оцінка витрат та координація дій учасників;

– на рівні виконавця забезпечуються підтримка всіх фаз життєвого циклу інформаційної системи – планування, аналіз, розробку концепції, проектування, програмування, тестування, випуск готового продукту та його супроводження.

Центральним елементом такого CASE-засобу є репозитарій, який містить характеристики процесу і продуктів, а також відомості про попередні проекти. Це дає можливість не тільки відбирати, інтегрувати та повторно використовувати компоненти програмного забезпечення, а й оцінювати інструментальні засоби, методи і моделі, правильно визначати необхідні витрати часу, ресурсів, вимірювати якість одержаних результатів.

Таким чином, впровадження інтегрованого CASE-засобу створює передумови встановлення не тільки третього, а й четвертого рівня зрілості. Але додатково до цього слід розробити інфраструктуру проекту, в якій використання інструментальних засобів буде ефективним. Першочерговими є наступні завдання.

1. Створення культури розробки проекту у межах всієї організації, вироблення загальної політики, правил, стандартів і процедур. Основою для цього є фіксація досягнутих результатів, аналіз проблем і можливостей, використання новітніх концепцій і підходів. Моделі зрілості описують ключові характеристики, що їх повинна мати організація на певному рівні, але не регламентують засоби досягнення цього рівня; це є предметом окремих досліджень. Прикладом можуть слугувати матеріали Software Program Managers Network.

2. Удосконалення допоміжних процесів, основними з яких є управління ризиком, управління конфігурацією, контроль та забезпечення якості. Найважливішим завданням тут є розробка метрик, на основі яких можна розробити обгрунтовані плани, простежити їх виконання, оцінити продуктивність та якість.

3. Ретельне комплектування учасників проекту, навчання і правильна мотивація персоналу, створення сприятливого для роботи мікроклімату. Незважаючи на аналогії з промисловістю, інформаційне виробництво відрізняють його висока технологічність та підвищені вимоги до інтелектуальних здібностей і творчого потенціалу фахівців. Тому одним з вирішальних факторів успішності проектів залишається підготовка (обізнаність з новітніх інформаційних технологій та знання предметної галузі), досвід і мотивація людей, які працюють над проектом.

4. Формалізація процесів прийняття рішень менеджерами проектів. Як відомо, психологічна теорія визначає такі проблеми прийняття рішень:

– суб'єктивні оцінки, навіть надані експертами, є зміщеними (люди часто схильні до самовпевненості щодо своїх планів і можливостей та надто оптимістичні у своїх прогнозах);

– на прийняття рішення впливає ставлення людини до ризику;

– люди надають перевагу інтуїтивним судженням на противагу кількісним моделям (неспроможні надати кількісні оцінки).

Рішення може полягати у зобов'язуванні менеджерів застосовувати формальні методи прийняття рішень з використанням системи підтримки прийняття рішень. Важливо також фіксувати прийняті припущення та дані, на основі яких приймається рішення, щоб зробити висновки на майбутнє.

5. Інтеграція з замовником. Якщо для промисловості концепція планування ресурсів, синхронізованого з покупцем (CSRP), стала актуальною тільки нещодавно, при розробці інформаційної системи аналіз вимог користувача є визначальною стадією. Оскільки користувач не завжди може сформулювати свої вимоги, сучасні технології, наприклад SSADM, передбачають швидку розробку прототипів, які допомагають уточнити потрібні характеристики майбутньої системи. Інший шлях пропонує методологія IDEF3 – аналітик співпрацює з експертами у предметній галузі, щоб сформувати опис процесів, що автоматизуються. Загалом, необхідно, щоб керівництво підприємства мало чітко зафіксовані стратегічні і тактичні цілі з автоматизації з урахуванням стратегії розвитку самого підприємства (організації, установи). Керівництво також повинно всебічно підтримувати реалізацію проекту. Від решти учасників проекту з боку замовника вимагається позитивне сприйняття змін технології і готовність до підвищення своєї кваліфікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Software Engineering: A European Perspective/R. H.Thayer, A. D.McGettrich. - Los Alamitos, Calif. etc.: IEEE C. s.p., 1992. - 240p.

2. Computer-Aided Software Engineering (CASE)/Ed. Chikofsky C. - 2ed. - Los Alamitos, Calif. etc.: IEEE C. s.p., 1993. - VI, 177p.

В статье определены проблемы, связанные с разработкой информационных систем. Представлены направления их решения на основе современных концепций управления промышленным производством. Описаны уровни модели зрелости технологических процессов. Предложена концепция достижения четвертого уровня на основе использования интегрированной CASE-среды. Выделены первоочередные задачи по созданию инфраструктуры проектов информационных систем.

Надiйшла до редколегiї 15.05.2000

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

По темам:

История Украины

Культурология

Высшая математика

Информатика

Охотоведение

Статистика

География

Военная наука

Английский язык

Генетика

Разное

Технологиеские темы

Украинский язык

Филология

Философия

Химия

Экология

Социология

Физическое воспитание

Растениевосдство

Педагогика

История

Психология

Религиоведение

Плодоводство

Экономические темы

Бухгалтерские темы

Маркетинг

Иностранные языки

Ветеринарная медицина

Технические темы

Землеустройство

Медицинские темы

Творчество

Лесное и парковое хозяйство

Агрономия

Преподавателям

Юридические темы

Google