Лісова генетика. Навчальний посібник. Г.Г. Баранецький, Р.М. Гречаник. 2003 р.
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

5.2. Реплікація ДНК

Необхідна передумова реплікації – розкручування суперспіралізованої ДНК, розділення і утримання комплементарних ланцюгів у вирівняному стані, тобто локальна денатурація або плавлення ДНК. Всі ці операції здійснюють ферменти. Зкидування супервитків або релаксацію молекул проводять ферменти, які відносяться до класу топоізомераз.

Особливий білок (здатний розкручувати ланцюги) здійснює плавлення ДНК. Крім того, інший клас білків, які зв'язуються з ДНК і утримують нитки ДНК розділеними. Це так звані білки, дестабілізуючі подвійну спіраль. Завдяки дії всіх цих білків-ферментів на ДНК утворюється ділянка локальної денатурації, тобто дві "вилки", в яких пізніше проходить реплікація.

Згідно з концепцією Б. Альбертса і А. Корнберна більшість ферментів, які відповідають за реплікацію ДНК, працюють в мультиензимному комплексі, який зв'язаний з ДНК у вигляді так званої реплісоми.

У період інтерфази подвійна нитка ДНК розділюється на дві, і кожна з них використовується як матриця для синтезу нової комплементарної нитки: пуриновий нуклеотид з допомогою водневих зв'язків приєднує комплементарний пірамідиновий нуклеотид, а пірамідиновий – пуриновий. В результаті синтезу на кожній комплементарній дочірній нитці ДНК утворюються дві молекули з ідентичною послідовністю нуклеотидів, що зумовлює постійність генетичної інформації при передачі її дочірним клітинам під час мітозу.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить