Лісова генетика. Навчальний посібник. Г.Г. Баранецький, Р.М. Гречаник. 2003 р.
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

12.4. Генофонд лісових порід і генетичні процеси у популяціях

Створюючи теорію природнього відбору, Дарвін пов'язував дію відбору тільки з особинами. Але дослідження, проведені в області генетики, показали, що повністю зрозуміти дію відбору можна тільки приймаючи до уваги процеси, що протікають в групах організмів, тобто популяціях. Популяцією називається сукупність особин одного виду, що довший час заселяють певну територію і вільно схрещуються між собою. Популяцію, як правило створюють генетично неоднорідні особини.

Вивчення генетичної структури популяції лісових деревних порід в нашій країні розпочато з так званих основних кількісних ознак: висоти і діаметру, швидкості росту. Кількісні ознаки контролюються сумісною дією великої кількості генів, взаємовідносини між якими носять кумулятивний характер. У результаті при успадкуванні кількісної ознаки потомство створює неперервний варіаційний ряд за фенотипічними проявами ознаки. Завдяки використанню статистичних методів досліджень можна в межах одного покоління оцінити по мінливості ознаки у популяції, характер її успадкування, тобто ступінь генетичної кореляції.

Деревні рослини, що створюють вид, по відношенню до спадкових властивостей не являються однорідними. Кожна особина маючи загальні і характерні для виду особливості, має і свої індивідуальні генетичні особливості. Вся генетична інформація виду, тобто повний набір генів, що склався у процесі його еволюції, представляють сукупність особин одного виду, що характеризуються спільністю місцезростання і пристосування до умов життя. Популяції утворюються під впливом умов існування на основі взаємодії 3-х факторів еволюції: спадковості, мінливості і відбору. Створення популяції являється своєрідним способом "підгонки" виду до конкретних умов місцезростання. Як відомо, популяція знаходиться в рівновазі при відсутності в ній відбору. При вибракуванні хоча б частини дерев певних фенотипів співвідношення гамет в такій популяції змінюється, що впливає на склад наступного покоління.

Популяції, як групи генетично неоднорідних особин, протиставляються чисті лінії, під якими розуміються групи організмів, повністю однорідні по генотипу. Поняття "популяція" і "чиста лінія" введені датським генетиком В. Йогансеном (1857‑1927рр.). Чисті лінії створюються в результаті самозапилення чи імбридингу протягом великої кількості поколінь.

Відмінності між організмами, що відносяться до однієї популяції, можуть залежати як і від генотипів, так і від середовища. Відмінності між організмами, що відносяться до однієї чистої лінії, зумовлені тільки впливом середовища, так як генотип по певній ознаці у всіх особин майже однаковий. У зв'язку з цим результати відбору у популяціях і в чистих лініях неоднакові. Класичні дослідження, присвячені цьому питанню, були описані Йогансеном в роботі "Про успадкування у популяціях і чистих лініях" (1903).

В якості об'єктів для досліджень Йогансен вибрав самозапильні рослини: ячмінь, горох, квасоля. Вивчались кількісні ознаки, такі як маса і величина насіння. Ці ознаки, як відомо, дуже міняються під впливом зовнішнього середовища. Йогансен встановив, що маса насіння квасолі одного із сортів коливалась від 150 мг до 750 мг. У подальшому насіння вагою 250‑350мг і 550‑650 мг були висіяні окремо. Насіння кожної вирощеної рослини було знову зважене. Важкі (550‑650 мг) і легкі (250‑350 мг) насіннини, вибрані з сорту, що представляють популяцію, дали рослини, насіння яких відрізнялось по вазі. Середня вага насіння рослин, що виросло з важких насінин, складала 518,7 мг, а з легких – 443.4 мг. Цим було показано, що сорт-популяція квасолі складається з генетично різних рослин, кожна з яких може стати родоначальником чистої лінії, виявилось також, що дія відбору має ефект лише в генетично неоднорідній популяції. У дальнішому, коли були одержані чисті лінії, Йогансен ще протягом 6‑7 років проджовжував відбирати також найбільш важкі і легкі насінини кожної рослини. Але при цьому в межах чистих ліній не було відмічено змін у сторону збільшення чи зменшення ваги насіння. У межах чистої лінії покоління найбільш крупних і найбільш дрібних насінин не відрізнялося за розмірами. Це пояснювалось тим, що мінливість в чистих лініях не спадкова, а модифікаційна, зумовлена нормою реакції одного і того ж генотипу на різні умови зовнішнього середовища.

Вирішення питання границь дії відбору, необхідно для селекційної практики. Крім цього це має теоретичне значення. Вивчення явищ спадковості в чистих лініях відкидає гіпотези ламаркістів про успадкування фенотипових ознак, що виникли під дією зовнішнього середовища. Нові спадкові ознаки появляються тільки в результаті мутаційної мінливості, що виникає в будь-якій популяції, в тому числі в чистих лініях.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить