Статьи по философии
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

МОЖЛИВОСТІ І ШЛЯХИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТА ЯК ОСОБИСТОСТІ

Останні десять-п'ятнадцять років у вітчизняній та зарубіжній літературі, присвяченій проблемам виховання, жваво дискутується питання щодо специфіки взаємодії вихователя і вихованця, наслідком якої є формування в останнього бажаних рис. Причому, бажаних суб’єкта виховання або тим соціальним силам чи інститутам, інтереси яких він представляє. У ролі останніх можуть бути сім’я, етнос, політична партія, колектив людей (у тому числі навчальний), держава тощо. Основна ідея дискусії зводиться до того, що потрібно відмовитись від стереотипу трактування виховання як процесу, в якому суб’єкт виховання цілеспрямовано впливає на об’єкт, а останній є пасивною стороною. Виховання – це взаємодія рівноправних партнерів, навіть якщо вони суттєво розрізняються за віком, освітою, соціальним досвідом. Виховання при такому підході розглядається як взаємозбагачення сторін цього процесу, як розкриття ними власних внутрішніх потенціалів, як створення умов, за яких вихованець може максимально самореалізувати себе, як взаємодія не суб’єкта й об’єкта, а двох особистостей.

Такий підхід у психолого-педагогічній науці – своєрідна реакція на надмірну заорганізованість виховного процесу, нерідко його тоталітарний характер, значну частину примусу з боку вихователів. Він уособлює гуманістичний ідеал виховання, зростання частки ступенів свободи того, хто виступає в ролі вихованця. Але абсолютизація такого підходу в практиці виховання породжує багато проблем: розмитість виховних цілей, гіпертрофованість особистих бажань об’єкта виховання, конфліктне ставлення останнього до суспільства, небажання рахуватися з потребами та інтересами інших людей, суспільства в цілому. Тому в практиці виховної роботи треба вміло поєднувати кращі досягнення вітчизняної та світової теорії і практики виховного процесу з новими підходами та методиками. Що однозначно не підлягає сумніву – це поважне, толерантне ставлення всіх сторін виховного процесу до об’єкта виховання як особистості.

Організація виховання у вищих навчальних закладах з орієнтацією його на формування студентів як особистостей і створення необхідних умов для самореалізації ними власних сутнісних сил – справа відносно нова і непроста. Та лише так навчально-виховний процес можна наповнити гуманістичним змістом. Особистість є початком виховання і його метою. Ефективність виховного впливу визначається мірою розвитку особистості студента, розкриттям і реалізацією його біологічних задатків, формування соціальних здібностей. Студент-першокурсник, який отримав з рук декана студентський квиток і залікову книжку, без сумніву, є особистістю, як і п’ять років потому, коли йому вручать диплом. Але це особистості різних рівнів за змістом, глибиною, обсягом знань, соціальним досвідом, аргументованістю переконань. Використовуючи філософську термінологію, можна сказати, що виховання покликане “переводити” студента як особистість по щаблях розвитку його сутності: від сутності першого порядку – до сутності другого порядку.

Для того, щоб виховання було ефективним, студентів потрібно знати, знати, що привело їх до навчального закладу і саме цього факультету, який вони мають рівень знань і чим цікавляться в першу чергу, які в них світоглядні і моральні орієнтації. Отримати ці знання можна соціологічним опитуванням першокурсників. Саме ці знання мають лягти в основу індивідуальної виховної роботи з кожним студентом викладачів і насамперед наставників студентських академічних груп. Практика свідчить, що чим більше вихідної інформації задіяно у виховному процесі, тим більше можливостей може використати студент для власного удосконалення та самореалізації.

Основним видом діяльності для студентів, як відомо, є навчання, оволодіння знаннями. За його межами – спектр знань інших видів (художня самодіяльність, студентське самоуправління, участь у житті різноманітних політичних організацій, науково-дослідна робота, формування власної сім'ї тощо), включення в які забезпечує кожному юнаку чи дівчині простір для саморозкриття власного “Я”, розвитку своєї особистості. Саме таким способом студенти не тільки збагачуються знаннями, стають молодими фахівцями, а й гартуються світоглядно, морально, політично, засвоюють на індивідуальному рівні соціальний досвід. Щоб цей процес відбувався без колізій, треба постійно корегувати знання про студентів. Саме тому важливо створити атмосферу взаємоповаги та взаємодовіри між викладачем та студентом. Бажано серед студентів третього курсу провести ще одне соціологічне опитування. Воно завжди дає масу нової інформації про юнаків та дівчат. І це не випадково. Адже вони подорослішали, збагатилися знаннями, соціально виросли. Як наслідок, з’явилися нові запити, потреби та інтереси, по-новому сприймається дійсність, ширшим стає поле ціннісних орієнтацій.

З погляду самореалізації особистісного “Я” дуже важливо, щоб кожен студент впродовж усього періоду перебування в стінах вищого навчального закладу визначив (за допомогою викладачів) сферу діяльності, в якій би він мав відчутні результати, стверджував себе як особистість, отримуючи при цьому як мінімум, моральне задоволення. На жаль, це буває далеко не завжди. По-перше, у студентському середовищі не так вже й рідко трапляються люди випадкові, такі, хто не серйозно ставиться до свого перебування на студентській лаві. По-друге, у викладачів не завжди “доходять руки” до кожного студента.

Допомогти самореалізуватись одній особистості (мається на увазі студент) може лише інша, більш досвідчена та соціально зріла особистість (мається на увазі викладач). І дуже важливо, щоб на студентському шляху юнака чи дівчини такий викладач зустрівся. Формування і самореалізація студента як особистості пов’язана насамперед з гарно вибудуваною індивідуальною виховною роботою у ВНЗ. У комплексі складних, багатогранних завдань виховання молодого фахівця в стінах ВНЗ роль педагога дуже велика. Педагог повинен бути не тільки професіоналом у своїй галузі, а й прикладом високої культури, інтелігентності, порядності. Він повинен критично аналізувати свої вчинки, відповідально виконувати взяті зобов’язання. Форма, зовнішній вигляд, власна думка, людські якості мають першочергове значення.

Плануючи та здійснюючи виховну роботу, слід пам’ятати, що молода людина, яка вступила до ВНЗ, уже набула певного життєвого досвіду. На її світогляд, поведінку вплинули школа, родина, друзі, вулиця тощо. А тому дуже важливо знайти правильну форму спілкування зі студентами. Досвід показує, що тільки поважливе ставлення до студента, як до рівного, здатного творчо думати і вирішувати поставлені питання, породжує взаємопорозуміння і розкриває у кожного студента прихований потенціал. Власне тому за термін роботи над дипломом студент професійно зростає, починає розуміти, навіщо потрібні йому знання, користується ними і радіє творчому процесу. У таких випадках і педагог теж отримує часточку задоволення, що його праця не пропала марно.

Дуже важливою справою, яка покликана підвищити ефективність процесу виховання у ВНЗ, є інститут кураторства з числа досвідчених педагогів. Саме робота куратора відтіняє риси особистого характеру вихованця, розширяє і поглиблює його світобачення.

Важливою складовою самореалізації студентів є формування здорового способу життя. Спосіб життя людей залежить від тих цінностей, пріоритетів, практичних можливостей та труднощів, які є невід’ємними елементами їхнього повсякденного існування. Йдеться не тільки про усвідомлене рішення піддавати чи не піддавати своє життя ризику. Здоровий спосіб життя має пропагуватись як реалістична і приваблива альтернатива, яка забезпечить кожному можливість для самореалізації, належний стан здоров’я та активне творче довголіття. Одним із провідних принципів досягнення здоров’я для всіх є необхідність зробити вибір на користь здорового способу життя.

Молодь наймобільніша щодо формування способу життя, тому схильна до ризику поширення у своєму середовищі соціальних хвороб, спричинених неправильною поведінкою (алкоголізм, паління, СНІД тощо), хвороб, що передаються статевим шляхом, до розвитку психічних розладів. Так, близько 50% ВІЛ інфікованих – це молоді люди у віці від 15 до 25 років, 85% – хворі на ін’єкційну наркоманію, відносно регулярно палять 48% молоді, тоді як у дорослому віці палять у середньому 35% людей. Це свідчить про те, що у молодому віці лише формуються ціннісні установки щодо поведінки, пов’язаної зі здоров’ям. Саме в цьому віці виробляються передумови для визначення сенсу життя, оскільки це вік відкриття свого “Я”, оформлення особистості, з одного боку, і вік оформлення світогляду – з другого.

Формування здорового способу життя має стати активним процесом із запобігання захворюванням, який має охопити освітні компоненти, в тому числі індивідуальні й групові зміни та методи соціального впливу, що разом із законодавчими та організаційними заходами сприятимуть розробленню стратегій поліпшення здоров’я молоді та створення умов для самореалізації кожного.

Спосіб життя як фактор формування цінностей молоді є багатогранний за своєю структурою, має “макро”- і “мікро” середовище. Поступово опосередковуючись від глибинних, всезагальних, потрібних зв’язків і відношень до таких, які обмежені лише певною вузькою сферою спілкування студентської молоді, спосіб життя сприяє перетворенню духовних цінностей суспільства у внутрішні, притаманні молодому поколінню чесноти, риси характеру. Кожна молода людина, з одного боку, успадковує духовне багатство попередніх поколінь, їхні традиції, вірування, звичаї, мову, культуру; з іншого – проходить процес усвідомлення володіння цим духовним багатством та формування соціальної, етнічної або національної само ідентифікації. Останнє відбувається під впливом таких факторів, як соціальне середовище життєдіяльності молодої людини, культура, освіта виховання та самовиховання. У цьому контексті вимальовується роль освіти і виховання, які мають збалансувати вплив означених факторів. Як зазначають дослідники, завдання сучасної освіти – поширення її впливу на розвиток духовної культури особистості ( яка поєднує розум і душу), що в підсумку стає основою не тільки формування, а й ствердження молодої людини її самореалізація. У процесі підготовки фахівців проявляється складний взаємозв’язок загальносуспільних та індивідуальних цінностей. Виховання студента як особистості залежить від узгодженої роботи всіх підрозділів ВНЗ.

Література

1.  Богданова Н. Виховання як засіб управління естетичною свідомістю // Вища освіта України. – 2008. – №4.

2.  Максимовська Н. Актуалізація соціального виховання у навчально-виховному процесі // Вища освіта України. – 2008 – №3.

3.  Орлов Ю. Восхождение к индивидуальности. – М.: Просвещение, 1991.

4.  Сіверс З. Феномен творчості як базова складова акмеологічного розвитку.// Освіта і управління. – 2008. – №1 – Т.11.

5.  Сокурянская Л. Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода. – Харьков, 2006.

6.  Ткачук І. Основні чинники формування духовно-морального потенціалу молоді та студентів // Вища освіта України. – 2008. – №4.

Анотація

У статті розглядаються можливості і шляхи самореалізації студента як особистості та роль науково-педагогічного працівника в цьому процесі.

Ключові слова: виховання, толерантність, здоровий спосіб життя, особистість, духовні цінності, наставник академічної групи.

Аннотация

В статье рассматриваются возможности и пути самореализации студента как личности и роль научно-педагогического работника в этом процессе.

Summary

Possibilities and directions of self-realization of student as a person and the role of scientific-pedagogical staff in this process are considered in the article.

СКЛЯР Н. В., старший викладач кафедри філософії, історії і культурології.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить