Статьи по философии
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

До питання про аргументи на користь громадянського суспільства.

В останню чверть ХХ ст., майже після сторічної перерви, концепція громадянського суспільства знову стала предметом теоретичного обміркування. Значною мірою її теоретична актуалізація була зумовлена руйнуванням світової системи соціалізму і наступною трансформацією посткомуністичних соціумів від тоталітаризму до демократії. Посттоталітарні реформатори намагалися подолати властиве комуністичній владі прагнення утвердитись не вибірково і локально, а проникнути в усі шпарини людського співжиття. На зміну тоталітарним намаганням держави прийшло уявлення, що в умовах остаточної перемоги лібералізму держава займає друге місце після громадянського суспільства, яке є саморегулюючим. Наприклад, в російській формі лібералізму радикальні реформатори вважали, що політика може бути повністю замінена економікою і що державі не треба навіть юридично сприяти введенню права власності, - помилка, за яку російська економіка зараз розплачується (див. 1,С.10).

В українському суспільстві проблема громадянського суспільства обмірковувалася з іншого боку. Держава тут більшою мірою зберегла свої патерналістські функції, що знайшло прояв у більш повільному, ніж у інших постсоціалістичних країнах, формуванні інституту приватної власності. Громадянське суспільство переважно розглядалося як головний чинник опору авторитарному режиму за умов, коли «густа сітка громадянських асоціацій» буде сприяти становленню і ефективній дії демократичної форми правління – як шляхом впливу цих об‘єднань на «душевний склад» громадян, так і через здатність асоціацій залучати громадян до суспільних перетворень. Виходячи з нього, громадянське суспільство розглядається як царина добровільних об‘єднань, починаючи з сусідських комітетів (суспільних організацій мешканців мікрорайонів), «груп за інтересами» і до різноманітних благодійних організацій, і вважається найважливішим елементом як процесу демократизації, так і функціонування вже усталених демократичних суспільств.

Американські дослідники сучасного громадянського суспільства Майкл У. Фоулі та Боб Едвардс вважають, що цей аргумент залишиться вульгарним сурогатом концепції громадянського суспільства, якщо не будуть з‘ясовані наступні питання:

1. Потребує прояснення само поняття громадянського суспільства: чи слід включати в це поняття бізнес ("ринок"), підприємницькі асоціації, професійні організації, профспілки тощо, політичні організації? Де та межа, за якою "громадянське" переходить в "політичне"?

2. Необхідно конкретизувати характер відносин між "громадянським суспільством" і демократичною формою правління. Яким чином асоціації, у яких об‘єднуються індивіди, можуть забезпечити політичні і соціальні блага, що постулюються "аргументом на користь громадянського суспільства"?

3. З`ясувати, що утримує громадянське суспільство від розпаду на ворожі угрупування чи виродження у сукупність різноманітних матеріально стурбованих лобі?

Відповідая на ці питання, розмежовують дві основні версії "аргументу на користь громадянського суспільства". Перша версія найбільше чітко відбита в роботі Алексиса де Токвиля "Про демократію в Америці". У рамках цього підходу особлива увага приділяється спроможності колективного життя в цілому і навичок спілкування і спільної роботи з виховання цивілізованого способу життя і манери поводження в демократичній державі. Цю групу аргументів ми будемо називати "громадянське суспільство I". Друга версія найбільше чітко сформульована Яцеком Куронем, Адамом Михником в ході виробітки стратегії опору комуністичному режиму у вісімдесяті роки в Польщі. Цей аргумент, що ми назвемо "громадянське суспільство II", підкреслює властивість громадянського суспільства бути сферою діяльності, незалежної від держави і внаслідок цього спроможної будити і підживлювати опір тиранічному режиму. Але вже лідери «Солідарності» у Польщі вважали, що попри те, що їхній рух створює через належність до спільноти колективістське підгрунтя громадянського суспільства, він ще не знімає напруги між індивідуальним і колективним вимірами громадянської солідарності. Так Броніслав Гермек, парламентський лідер «Солідарності», зазначав, що сама по собі громадянська солідарність «ще не є демократія», тому польське молоде громадянське суспільство все ще є «протилежним західному, яке включає в себе індивідуальний вимір. 2,с.37).

Можна побачити, що між "громадянським суспільством I" і "громадянським суспільством II" є деяке протиріччя, оскільки перше стверджує позитивну роль суспільних об'єднань у системі керування (правда, у демократичній системі керування), а друге підкреслює важливість громадянських об'єднань як противаги державі. У принципі неясно, чому "противага" громадянського суспільства не може стати таким же тягарем для демократичного, як і для авторитарної держави. І дійсно, роздаються голоси (наприклад, економіст Манкур Олсон), що застерігають, що "густа мережа асоціацій", що вихваляється аргументом на користь громадянського суспільства, становить небезпеку для гладкого і справедливого функціонування сучасних держав і ринків.

Очевидно, найбільш переконливу, емпірично обгрунтовану версію "громадянського суспільства I" запропонував Роберт Д. Путнэм у статті "Гра в кеглі поодинці", опублікованої в січневому 1995 року номері "Journal of Democracy". в сучасної Італії. У цій роботі Путнэм пояснює виняткову ефективність роботи органів влади і керування наявністю густої "мережі громадянської активності", утвореної всілякими "громадянськими об'єднаннями". "Чим більш густі мережі подібного роду є в суспільстві, тим більше підстав розраховувати, що члени цього суспільства зможуть разом працювати для загального блага," - пише Путнэм. І далі, явно заперечуючи Олсону: "соціальний капітал, втілений у горизонтальних мережах громадянської активності, скоріше зміцнює державу й економіку, а не навпаки: “Сильне суспільство - сильна економіка; сильне суспільство - сильна держава” .

Ще один аспект пошуків аргументів на користь громадянського суспільства, постає як проблема подолання ложної дихотомії між повною особистою відповідальністю і повним державним забезпеченням у контексті вироблення і здійснення соціальної політики держави. Відомий теоретик постмодернізму Петер Козловський зазначає, що у постмодерні питання соціальній державі і громадянському суспільству вже не ставиться таким чином: «Чи повинні ми нести особисту відповідальність, чи держава повинна забезпечити наше існування?» Скоріше це питання виглядає так: «Чи маємо ми ще вірну пропорцію того забезпечення, за яке ми несемо особисту відповідальність, і того, яке надається державою?» Отже те, що характеризує сучасний розвиток держави і суспільства у теорії постмодерну про державу і громадянське суспільство, постає як взаємопроникнення функцій держави, а не їх диференціацій чи розподілом. Відносини між державою і громадянським суспільством розкриваються тут виходячи із принципу взаємодоповнювальності. Жодна держава чи суспільство не можуть реалізувати правильний спосіб життя, якщо у гілках суспільства і держави немає моральності і етики, культурного ладу способу життя і індивідуальної етики. Принцип взаємодоповнювальності вимагає взаємної підтримки і взаємної компенсації збоїв у виконанні власних функцій. Це не тільки доповнення, це додатковість, як взаємна підтримка і допомога у виконанні функцій і цілей інститутів громадянського суспільства і держави. Держава не тільки компенсує збої ринку у громадянському суспільстві, а громадянське суспільство не тільки компенсує невдачі родини, але й економіка також повинна компенсувати збої уряду, родини, ринку, бізнесу. Отже інститути-члени суспільства повинні заміщати один одного, коли відбуваються функціональні порушення у інших інститутах чи в усьому соціальному організмові. Вони повинні компенсувати збої для того, щоб забезпечити загальне благо так само як органи організму роблять це (1).

Отже усі розглянуті аргументи на користь громадянського суспільства є спроможними тільки у тому разі, якщо проблема ставиться не як «громадянське суспільство проти (чи замість) держави», а як «громадянське суспільство разом з державою у межах цілісного суспільного організму».

Література

1. Козловски Петер Гражданское общество в век постмодерна. – Изд-во Русского Христианского Гуманитарного Института. – 1999.

2.Джеффрі С. Александер Парадокси громадянського суспільства //Со-ціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999 / 1. - С.27-42.

Р. І.Мотузишен

До питання про аргументи на користь громадянського суспільства - 4.0 out of 5 based on 1 vote

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить