Статьи по филологии
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 1.75 (4 Голоса)

Комічні новотвори українських письменників-гумористів

 

В основу сміху, викликаного словесними засобами, лежить порушення звичних мовних норм, а останні є специфічними для кожної мови, то й словесний гумор позначений національно-специфічними рисами. Український гумор – це цілком оригінальне явище, він здебільшого м’який і дотепний.

У літературознавчому плані українська гумористика досліджена досить ґрунтовно, чого не можна сказати про лінгвістичне вивчення гумористики. Дослідженням засобів гуморотворення займалися В. В.Виноградов, Ю. Ф.Касім, Б. Г.Пришва, В. М.Русанівський, Г. М.Удовиченко, В. О.Чабаненко та ін. У даному дослідженні ми не претендуємо на те, щоб дати вичерпну характеристику всьому гумористичному здобутку української літератури. Йдеться про те, щоб указати на деякі ознаки комічних новотворів, які використовуються в літературі цього жанру.

Сучасні автори вправно використовують афоризми, створені самими сатириками або ж оновлені ними, створюють нові слова, незвичайні для мови граматичні форми нових чи вже існуючих у мові слів, використовують запозичені слова й вирази надають значення своєрідних символів словам, які без зайвих пояснень указують на описуваний час, роблять прозорі натяки на суспільні явища, зіставляють минулі події з сучасними. Письменник-гуморист досягає поставленої мети тоді, коли він уміє одним-двома реченнями передати неординарність якогось суспільно важливого (в загальному розумінні) явища. Соціально значущі афоризми надовго запам’ятовуються і впливають на колективну свідомість, на психіку окремої особи, її формування, виробляють у неї психологічну звичність до них, стають основою діяльності. На порушення цієї звичності до життєвих норм і створюється комічне. Воно ґрунтується на контрастах, які утворюються внаслідок невідповідності явища звичним нормам. Наведемо окремі приклади: „Слова його були такі соковиті, як квашені кавуни взимку”, „Людина без знання мови – все одно, що телевізор без звуку” („Аристократ із Вапнярки” О. Чорногуз); „До міста не добігло, а з села втекло”, „Справжнє кохання – як сліпе кошеня” („Претенденти на папаху” О. Чорногуз); „Двоє бородатих діток реактивної епохи чалапали бульваром”, „Надмірності природи: і в дурнів є зуби”, „Гнув лінію. А вона була прямою” (А. Крижанівський).

Виразними є дещо змінені сучасними письменниками загальнонародні афоризми, що являють собою відгомони слів, висловів і образів із фольклору, класичної вітчизняної та світової літератури: „А якщо вірити народові, то одна біда не ходить. За нею ще група ходить”, „Нове життя нової прагне шапки”, „Попіл Фіндіпошу стукає тобі в груди” („Претенденти на папаху” О. Чорногуз); „Славатій Марченко належав до тих людей, які найчастіше обпікаються на молоці, ніж на нього дмухають, і навіть після цього не дмуть на холодну воду”, „Міг би стати інженером людських душ”, „У людини повинно бути все прекрасне: одяг, почерк і прізвище”, „У людини повинно бути чистим: тіло, очі, душа і обов’язково зуби”, „У людини повинно бути все прекрасне: коханка, одяг, почерк і, звичайно, гарнітур” („Аристократ із Вапнярки” О. Чорногуз); „Пізніше прийшов, раніше піду”; „– Ха! Наука! – маминим голосом мовив іменинник. – Очі в окулярах, а зад голий”; „Він успішно зазнавав невдач” (А. Крижанівський). Художній лексикон постійно оновлюється й соціально переосмислюється.

Естетична свідомість члена того чи іншого суспільства визначається, звичайно, сучасністю, але базується на міцних підвалинах знань про художньо-естетичні цінності минулого.

Одним із найколоритніших різновидів естетичної спрямованої мовотворчості є словотворення, зокрема неологічне словотворення. Загальновживані неологізми експресивні лише на початку свого існування, поки не стерлася їх суто номінаційна новизна. Продукування ж індивідуально-авторських лексичних новацій – це мовно-естетична діяльність вищого рівня, у якій домінує здебільшого художній, лінгвостилістичний мотив. Вона буває пов’язана із свідомим, стилістично заданим порушенням норм (оказіональне словотворення) й вимагає часом значних мовотворчих зусиль. При творенні авторських неологізмів естетичний смисл має експресивна кореляція „традиційне (старе, відоме) – оригінальне (нове, невідоме, несподіване)” [5, с. 52].

Комічні новотвори – це, як правило, слова, не властиві літературній мові. Вони викликають сміх тим, що виражають поняття незвично, не зовсім ясно, трохи вивернуто, так, як не прийнято говорити.

За способом творення та лексичним значенням комічні неологізми, що зустрічаються в мовленнєвій практиці сучасних гумористів, можна поділити на такі групи: 1) утворені морфологічними способами; 2) утворені лексико-семантичним способом; 3) утворені способом міжслівного накладання; 4) утворені комбінованим способом. Проаналізуємо комічні новотвори першої групи.

Із морфологічних способів словотворення найширше представлена афіксація. Розглянемо, наприклад, неологізми, утворені аналогічно до існуючих слів, на позначення дії за родом діяльності, за професією діяча, за місцем, де відбувалася дія, тощо: „...та якщо він цим жанром просигналив – я теж Намадригалюю перо” [В. Кочевський, “ЛУ”, 2000. – № 9] – напишу мадригал; Підінтелігентили його трохи в технікумі...” [1, с. 154] – зробили інтелігентним; „Ну, де ото до півночі Променадив?” [5, с. 3] – гуляв.

При творенні контрастних слів із значенням дії використовуються різні продуктивні префікси За-, Ви-, Пере-, З-, У-, На-, Від-, Об-: Василь Васильович Виокруглив очі й безпорадно розвів руками” [1, с. 11]; „Оскільки ми Заякорились в місті, то слід зарані про дещо поміркувати...” [6, с. 104]; „І диви! Вицвірінькалося. Слідчий прокуратури” [6, с. 58]; „...правда, трохи задовгі. Зате можна Підботфортити – ниньки це модно” [1; с. 9]; „Нашкірився, Наджинсувався, Навельветився, Моторизувався,– розмірковував Мишкін. – Відгрохав бар-камін” [1, с. 9]; „селектор Вибатьковується і сердито клацає” [1, с. 204]; ”...бо чого б то нормальній людині просто так – ні сіло ні впало – з грішми Розгетькатися!” [1, с. 214]; ”...незабаром я, значить, Змикитив: а що як буду знайомим і друзям дарувати на іменини по парі новеньких гантелей?” [1, с. 105]; „– Так... так... так... – Татакав, мов кулемет. – Зроблю... Все буде зроблено...” [1, с. 122]; „а леді оченята свої аристократичні примружила і питає мене Розпроєхидно...” [1, с. 25].

Популярними в цій групі є комічні назви предметних понять. У цьому класі виразно виділяються дві підгрупи. До першої відносимо неологізми, утворені приєднанням до твірних основ суфіксів, що за нормами українського словотвору не приєднуються до цих основ:

Збірні суфікси -ізація, -енція приєднуються до основ, що виражають відомі поняття, яким звичайно не надаються відтінки збірності. Таким чином, виникають незвичні слова, які й створюють комічний ефект: „Хоч була як біг я в Спілку, Придибенція така: у метро, як у копилку, опустив я п’ятака” [1, с. 19]; „...стягаю джинси з голови, натягаю на Кальсонізацію І даю одпор...” [1, с. 114];

Гіперболічно-збірні суфікси -в(а), -н(я): „...стара з лопатою й ломиком сварить дотепну Дітлашню” [1, с. 254]; „Бо вони красиві і при Грошві...” – свиснув вітер” [1, с. 257]; „І хто ж за них стільки Грошви відвалить, га?” [6, с. 151].

Сатиричні твори українських письменників багаті неологізмами. Проте інколи вони не дуже впадають в очі, бо їх неологізми продовжують розгалужені словотвірні ряди. З цією метою часто використовуються у незвичних варіантах префікси і суфікси, наприклад: Ангелиця, брехогення, розпресобачий, відреферендилися, самоповисувалися, вождик Та ін.

До другої підгрупи комічних неологізмів цього ж класу на позначення предметів належать складні слова, що об’єднують несумісні поняття. За походженням складові частини таких утворень є слова однієї мови або різних мов: „Повчає всіх – найменших і найбільших, немов лиш він один – Дороговказ...” [1, с. 49]; „кидаючи різні Високотемпературні слова на адресу шофера і ще когось” [1, с. 125]; „теща непрацездатна, зате дуже Апетитоспроможна” [1, с. 187].

Прагнення до небуденного, образного, оригінального вираження думки штовхає мовця на новотворення. Розглянемо деякі назви на позначення особи, якогось поняття. Внаслідок негармонійної семантичної взаємодії кореня і згрубіло-збільшуваного суфікса останній може втрачати інгредієнт згрубілості й поєднувати в собі збільшуваність із фамільярною прихильністю чи схвальністю. Ці назви незвичні для сприйняття, тому що не відповідають нормам літературної мови, тому створюється контраст, який, в свою чергу, створює комізм: „А відтак стало уважно поглядати на новоявленого Мудрагеля[1, с. 148]; „у Цвілянах ось яка Приключка сталася...” [6, с. 48]; Супруженція цього Аполлончика...” [5, с. 108]; ”...тепер уже дивувався Остюк: – Ну й Чудасія!...” [1, с. 180]; „Наука гайнула вперед, а Шпаргалізм – могутнє знаряддя інтелектуального прогресу – тупцює на старих позиціях” (А. Крижанівський); „Сьогодні посплю, а завтра вже той... Архімедити Почну” [6, с. 31]; „...а продовжував і далі всіх вражати англійською Джентельменністю...” [6, с. 24].

Порушуючи лексичні норми літературної мови, ці слова спочатку відзначаються певною експресивністю. Але поступово, в міру набуття „громадянства” у загальнонародній мові, вони втрачають ефект новизни, а разом з тим свою інтенсифіковану виразність.

Специфічною особливістю комічних новотворів є їх дохідливість. Причина цього криється в тому, що сучасні гумористи творять дотепні слова не штучно, а виходять із зразків комічного словоутворення усно-розмовної, діалектної та фольклорної мови. На ґрунті високої обізнаності кожного автора з гумористичними елементами української мови виникають нові варіанти комічного словотвору. Тому-то неологізми сучасних гумористів ніби взяті з уст народу.

Література

1.  Веселий ярмарок: Гумор і сатира. Вип. перший / Упоряд. А. Крижанівський, І. Немирович; Ред. кол. А. Бортняк, О. Жолдак, І. Зуб та ін. Передм. О. Ф. Чорногуза. – К.: Рад. письменник, 1983. – 319 с.

2.  Літературна Україна. – 2000. – № 6, 8, 9.

3.  Причепій Є. Проблема духовного відродження України // Розбудова держави. – 1992. – № 2. – с. 56.

4.  Русанівський В. М. Український гумор і його мова // Мовознавство. – 2005. – № 2. – с. 3-17.

5.  Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. – К.: Вища шк., 1984. – 167 с.

Чемерис В. Як стати щасливим: Гуморески: Весела повість. – Дніпропетровськ: Промінь, 1987. – 223 с.

Анотація

У статті аналізуються гумористичні твори сучасних українських письменників-гумористів. До уваги беруться комічні новотвори, які використовуються для створення художніх прийомів у творах цього жанру.

Ключові слова: гумористика, комічні неологізми, комічні новотвори, контрастні слова, афоризми.

Аннотация

Комические новообразования украинских писателей-юмористов.

В статье анализируются юмористические произведения современных украинских писателей-юмористов. Во внимание берутся комические новообразования, которые используются для создания художественных приёмов в произведениях этого жанра.

Ключевые слова: юмористика, комические неологизмы, комические новообразования, контрастные слова, афоризмы.

Summary

Comic neologisms of Ukrainian writers written in the genre of humor.

The article highlights works of modern Ukrainian writers written in the genre of humor. The author focuses on the study of comic neologisms that are employed by the writers for creating artistic comical effect in the writings belonging to this genre.

Key words: humoristics, comic neologisms, new formations producing comical effect, aphorisms

 

Румянцева Оксана Миколаївна, старший викладач кафедри філології КРІППО

Комічні новотвори українських письменників-гумористів - 1.8 out of 5 based on 4 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить