Статьи по экономическим темам
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

К. Ф. КОВАЛЬЧУК, д-р екон. наук,

А. Є. ПРОСКУРКІН, магістр економіки, Національна металургійна академія України

Проблема просування товару та послуг від виробників до кінцевих споживачів є достатньо гострою не тільки в Україні, але й в інших країнах. Так, в останнє десятиріччя в металургійній галузі економічно розвинутих країн намітилася тенденція значного збільшення питомої ваги дрібних споживачів металопродукції, пов’язаних з великими виробниками металу через мережу сервісних (обслуговуючих) центрів. Через такі центри розподіляється понад 30% металопродукції. Посилення ролі і значення посередницьких організацій спостерігається і в металургійній галузі України [1].

Окрім основної комерційної функції просування товару шляхом його перепродажу посередницьке підприємство виконує і безліч інших сервісних функцій маркетингового (реклама, вивчення ринку, прогнозування потреб), фінансового (кредитування виробників і споживачів, фінансові розрахунки, страхування) і виробничого (передпродажне, продажне і післяпродажне обслуговування, доставка, зберігання, розфасування, пакування та ін.) характеру. Витрати на реалізацію цих посередницьких функцій компенсуються за рахунок різниці в цінах придбання і продажу товару та послуг.

У теоретичному плані посередницька діяльність дає змогу розв’язати протиріччя між ефективністю масового виробництва товару та раціональністю індивідуального його споживання. Посередницьке підприємство може виконувати основну комер­ційну та додаткові функції у повному обсязі самостійно (наприклад, торговельний будинок, комерційно-посередницька фірма) або з допомогою інших спеціалізованих підприємств (рекламних агентств, комерційних банків, страхових компаній, транспортних підприємств, складських господарств тощо). В цьому зв’язку можна виділити такі організаційні форми посередницьких підприємств:

- дилери та дистриб’ютери (здійснюють просування товару за дорученнями виробника за рахунок акту купівлі-продажу, тобто передачі власності на товар через посередника);

- комісіонери (здійснюють просування товару та послуг через виконання комерційних доручень покупця та/або продавця без акту повної передачі власності посереднику);

- маклери та брокери (здійснюють просування товару та послуг шляхом надання відповідних інформаційно-маркетинго­вих послуг як виробникам, так і споживачам);

- скупники та заготівники (здійснюють формування оптових товарних партій продукції для їх подальшого перепродажу чи виробничого застосування).

Метою будь-якого посередницького підприємства є одержання максимального прибутку від реалізації товару за рахунок різниці між покупною (Р0) та продажною (Р1) цінами:

П = TRTC → max, (1)

де: П — прибуток підприємства;

TR — валовий дохід;

TC — витрати обігу.

Валовий дохід TR посередницького підприємства визначається його валовою виручкою за виключенням вартості, що надходить до торговельно-посередницької мережі продукції:

(2)

де: Q — кількість реалізованого через посередницьку мережу товару;

Р0 — ціна покупки (виробництва) одиниці товару;

Р1 — ціна продажу (реалізації) одиниці товару;

DР = Р1 – Р0 > 0 ¾ необхідна умова беззбитковості посередницької діяльності.

У формулі валового доходу (2) вирази Q · Р1 = TО1 та Q · Р0 = ТО0 визначають товарообіг (ТО) підприємства відповідно у продажних і покупних цінах. Тому валовий дохід TR можна інтерпретувати як різницю між показниками товарообігу у цінах продажу та придбання:

TR = TO1 – TO0. (3)

Середній дохід підприємства визначається різницею між покупною та продажною цінами:

. (4)

Частка валового доходу у товарообігу залежно від ціни, що використовується, обчислюється за формулами

. (5)

(6)

де ¾ коефіцієнт експансії ціни.

Граничний дохід підприємства становить:

(7)

де — коефіцієнт еластичності перепродажу товару за різницею цін.

Показник еластичності перепродажу товару за різницею цін показує, на скільки процентів змінюється кількість реалізованого через посередницьку мережу товару при зміні різниці цін на 1%. Аналогічним показником для виробничих підприємств є відомий показник еластичності попиту на вироблений товар по ціні. З формули (7) випливає, що загальноринковий оптимум, тобто максимальний валовий дохід продавців товару (посередників), визначається єдиною еластичністю перепродажу:

Загальні витрати посередницького підприємства ТС подаються у вигляді витрат обігу. Можна виділити середні та граничні витрати обігу та співвідношення між ними у вигляді

, (8)

де — коефіцієнт еластичності попиту по витратам на додаткові послуги посередника.

Витрати обігу визначаються відношенням їхньої суми до величини товарообігу:

(9)

(10)

Оскільки витрати обігу підприємства покриваються за рахунок торговельно-збутових знижок (націнок), встановлених у процентах (у частках) до ціни товару, то показник k0 (10) потрібно інтерпретувати як встановлену у процентах суму націнок на ціну покупки, а показник 1 – k1 (9) — як суму знижок на прейскурантну (каталогову) ціну продажу.

Оптимум підприємства, при якому максимізується його прибуток, за умови обмеження на власні кошти ТСС = ТС – ТСЗ, де ТСЗ — позичені кошти, визначається засобом множників Лагранжа:

(11)

де: MR — граничний дохід;

MC — граничні витрати;

l — коефіцієнт Лагранжа, що визначає відношення позичених коштів до власних:

(12)

Ця умова оптимуму посередницького підприємства дає змогу визначити показники оптимального рівня дохідності підприємства шляхом підстановки у формулу (11) співвідношень (7) та (8):

(13)

де Rmax — показник оптимальної (максимальної) норми прибутку (рентабельності).

Виразимо граничний дохід посередницького підприємства MR (7) за допомогою коефіцієнтів еластичності попиту по ціні на ринку покупки товару та його продажу

: (14)

(15)

Виразимо граничні витрати посередницького підприємства MC (8) за допомогою їхньої частки (питомої ваги) у сумі товарообігу k1 (9) та k0 (10):

(16)

(17)

Підставляючи до умов оптимуму (11) формули (15) і (16) або (15) і (17), одержуємо вираз коефіцієнта експансії ціни, при якому прибуток посередницького підприємства максимальний:

(18)

або аналогічне виведення:

(19)

Умова оптимального ціноутворення для посередницького підприємства (18), (19) показує, що різниця в цінах купівлі (P0) та продажу (P1) товару посередником визначається відповідними коефіцієнтами еластичності на ринках виробника (E0) та споживача (E1) товару, а також еластичністю попиту на додаткові послуги посередника (). При цьому незбіг еластичностей попиту на ринку купівлі та продажу (E0< > E1) оцінює рівень відособленості цих ринків. Подолання цієї відособленості реалізується посередником за рахунок надання комплексу додаткових послуг, продаж яких як споживачу, так і виробнику визначається еластичністю . У цьому зв’язку можна виділити такі причини відособленості ринків проміжних торговців та відповідних напрямів діяльності посередників з їх подолання:

1. Відособленість ринку в просторі, коли регіони ефективного виробництва товару знаходяться на далекій відстані (включаючи кордони між країнами) від ринку його переважного споживання. Долається за рахунок реалізації функцій транспортування, відповідального зберігання та сплачування мита за товар при перетині ним кордону.

2. Відособленість ринку в часі пояснюється ефективністю регулярного (рівномірного) виробництва одних товарів і сезонністю ефективного споживання їх (наприклад, одяг, паливо) або сезонністю ефективного виробництва інших товарів та регуляр­ністю споживання їх (наприклад, сільськогосподарська продукція). Ця асинхронність між ефективним виробництвом товару в часі долається посередниками за рахунок реалізації функцій зберігання, складування та кредитування суб’єктів господарської діяльності.

3. Відособленість за обсягом товарних партій визначається невідповідністю між оптовим попитом, що формується на ринку виробника, та роздрібним споживанням на ринку кінцевого споживача. Долається посередником за рахунок реалізації функцій фасування, пакування, комплектації споживчих наборів та ін.

4. Сегментація ринку кінцевих споживачів за їх доходом враховується посередником при реалізації передпродажного, продажного та післяпродажного обслуговування клієнтів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кузнецов М. С., Ковальчук К. Ф., Проскуркин А. Е. Автоматизированная система поддержки принятия решений по сбыту металлопродукции // Металлургическая и горнорудная пром-сть. — 1997. — № 4. — С. 93—95

2. Ковальчук К. Ф., Проскуркин А. Е. Микроэкономический анализ функционирования посреднического предприятия // Академiчний огляд. — 1999. — № 1. — С. 94—100.

3. Пiндайк Р. С., Рубiнфелд Д. Л. Мiкроекономiка — К.: Основи, 1996. — 645 с.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Google