Статьи по экономическим темам
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Напрями, завдання, структура та зміст моніторингу біорізноманіття природних комплексів, як складових екомережі;

Загальні положення.

Структура моніторингу біорізноманіття складається з наступних головних елементів:

–  полігони де здійснюється моніторинг;

–  об’єкти за якими ведеться моніторинг;

–  перелік показників, які є можливість отримувати методично за будь яких умов;

–  перелік методик, використання яких не має суб´єктивних ускладнень;

–  периодичність здійснення робіт;

–  схема обробки отриманих даних;

–  надання кінцевих результатів.

Завданнями моніторингу біорізноманіття відповідно наведеної структури слід вважати визначення наступних показників:

–  конкретних об’єктів, суб’єктів і територій моніторингу різноманіття;

–  напрямків моніторингу різноманіття (пошуковий, стабільний);

–  рівнів моніторингу різноманіття (генний, цитогенетичний, видовий);

–  типів моніторингу різноманіття (загальний, кризовий, фоновий та ін.);

–  методів, процедур, показників збору і оцінок стану різноманіття;

–  форм зберігання і використання даних з результатів моніторингу різноманіття;

–  способів оцінки загального стану стабільності екосистем за результатами моніторингу різноманіття.

У зв’язку з тим, що не можливо вести моніторинг всіх видів або угрупувань різних рівнів в межах структурної одиниці екомережі, слід визначити контрольні або ключові види, популяції, угруповання, екосистеми, тощо. Пріоритетними об’єктами моніторингу в цьому сенсі можуть бути наступні види:

–  реліктові;

–  ендемічні;

–  рідкісні, зникаючі, вразливі;

–  фоновий;

–  індикаторні;

–  адвентивні;

–  інвазійні;

–  карантинні;

–  з переліку Бонської та Бернської Конвенцій;

–  з Конвенції СITES.

З рослинних угруповань до переліку об’єктів моніторингу повинні війти найбільш цінні, які включені до Зеленої книги України (1997).

З екосистем притаманних півдню Україні моніторингом слід охопити: прибережно-морські та лимано-морські; річкові, заплавні, болотяні, пасовищні, лучні, степові, псамофітні, лісові; а також цінні для підтримки високого рівня біорізноманіття окремі ділянки урбанізованого та агроландшафту. До складу моніторингових полігонів є сенс залучити також природні осередки загрозливих для життя людини і тварин мікроорганізмів, які також утворюють окремі коридори розповсюдження хвороб.

Серед головних напрямків моніторингу біорізноманіття є отримання даних стосовно всіх складових частин біоти: видів флори та фауни, які обрані за принципом, викладеним вище. Дуже важливим в процесі моніторингу біорізноманіття є відповідна реєстрація змін у складі сезонних, тимчасових або постійних угруповань тварин (наприклад: птахів під час гніздування, або місцях міграційних зупинок, зимівль тощо; консортних, або біотичних угруповань дрібних видів звірів, іхтіокомплекси окремих водойм: катадромні, анадромні та інше).

Національна екомережа, з точки зору програми моніторингу біорізноманіття може розподілятися на такі важливі складові, як: локальні, або місцеві, регіональні, міжрегіональні та біосферні, або глобальні рівні. Це дуже важливо для розуміння того як і де впроваджувати моніторинг в першу чергу і на яких об’єктах. На півдні Україні існують такі ядра екомережі, які обумовлюють єдиний простір існування номадних тварин, поєднуючи такі віддалені частки Земної Кулі як Арктика та Азовське узбережжя. Деякі коридори з’єднують біологічний простір Північного Кавказу та Південної Росії із Запорізькою областю, або Північ України та Білорусь з Азовським узбережжям. Відповідно до міжнародних забов`язань, Україні необхідно мати спеціальні розділи програми з моніторингу таких складових частин екомережі.

До полігонів моніторингу біорізноманіття в першу чергу повинні війти:

–  території, з яких існують першоописання голотипів окремих видів тварин або рослин;

–  по можливості усі об’єкти природно-заповідного фонду області;

–  допоміжні моніторингові полігони, серед типових природних екосистем, включаючи прибережні акваторії Азовського моря, в межах якіх не існує державних об´єктів природно-заповідного фонду, або не діють науково-дослідні, чі інши станції моніторингу;

–  моніторингові полігони на всіх водно-болотяних угіддях;

–  відповідно до орнітофауни, необхідно включити до переліку моніторингових ділянок важливи для існування птахів ІВА – території;

–  типові та важливі для існування біорізноманіття агроценози.

Серед головних переліків показників, що потрібно отримувати з об´єктів моніторингу є такі: біомаса, чисельність та щільність особин, площа, яку займає популяція (картування цієї площі), приріст популяції, вікова структура популяції (особливо для багатолітніх рослин, а серед тварин для крупних ссавців), сукупність видів на моніторинговій ділянці, тенденції в змінах та інше. Окремо розробляється перелік показників щодо моніторингу окремих ресурсів: наприклад, рибних, мисливських, лісових, свійських тварин і культурних рослин, та інше.

Формуючи систему контролю за екологічними чинниками, що мають важливе значення для підтримки біорізноманіття, особливу увагу слід надати неперіодичним, природно-антропогенним та антропогенним чинникам, та таким, що характеризуються ступенем дії, наприклад чинник: летальний, екстремальний, лімітуючий, мутагенний, тератогенний, неспокою, тощо.

 Напрями, завдання, структура та зміст моніторингу біорізноманіття найбільш важливих біологічних складових природних комплексів

Моніторинг різноманіття птахів дуже докладно викладений у декількох наукових збірках, виданих раніше: «Мониторинг и поддержание биологического разнообразия в водно-болотных угодьях Украины. Научная Программа. – Мелитополь: Бранта, 1995.- 222с.»; «Программа мониторинга околоводных птиц Азово-Черноморского региона Украины. - Мелитополь: Бранта, 1998.- 80с.». Наведені методичні підходи та рівні робіт є типовими взагалі для орнітофауни, тому в подальшому їх слід використовувати для розробки моніторингу орнітофауни також і в інтересах формування екомережі Запорізької області. Крім того розроблено детальний бюджет затрат часу та робіт фахівців на здійснення орнітологічних моніторингових робіт, що опубліковано разом із програмою «План действий по организации и проведению мониторинга водно-болотных видов птиц. - Мелитополь: Бранта, 1998.- 31с». Тому, в даному випадку не є доцільним докладно подавати ще раз цю інформацію.

Головною метою моніторингу різноманіття риб в регіоні повинно стати з’ясування сучасного видового складу, чисельності, структури популяції для розробки прогностичних оцінок та рекомендації щодо управління гідроекосистемами.

Виходячи з цього для моніторингу іхтіофауни основними завданнями повинно стати:

-  вивчення видового складу й особливостей розподілу видів по акваторіях регіону досліджень;

-  з'ясування абсолютної й/або відносної чисельності й біомаси популяцій риб в окремих водоймах або відособлених акваторіях (затоках);

-  аналіз внутрішньовидової структури популяцій, які мають ресурсне й/або біологічне значення в гідроекосистемах регіону;

-  з'ясування статусу перебування виду в тій або іншій водоймі;

-  зонування водойм на основі їх значення для іхтіофауни;

-  з’ясування та аналіз факторів і джерел антропогенних впливів на іхтіофауну регіону;

-  встановлення закономірностей, розробка моделей та оцінка змін в іхтіофауні досліджуваної водойми;

-  розробка рекомендацій що управління іхтіофауною акваторій та водойм регіону.

Данні завдання мають бути об’єднані в окремі блоки які мають специфічний зміст.

Блок з’ясування стану іхтіофауни. Направлений на з’ясування сучасних показників біорізноманіття іхтіофауни. В даному блоці ключовими показниками повинні стати:

-  видовий склад досліджуваної акваторії;

-  чисельність та біомаса риб (відносна чи абсолютна);

-  структура популяції виду (розмірно-масова, статева, вікова);

-  статус перебування виду у водоймі (нереститься, зимує, нагулюється та ін..);

-  з’ясування рівня промислового використанні водних живих ресурсів.

Блок оцінки впливу на іхтіофауну. Даний напрямок направлений на з’ясування факторів, що можуть бути визначені як ключові при формуванні іхтіофауни досліджуваної водойми. В цьому напрямку дослідження повинні базуватися на наступних показниках:

-  з’ясування якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками за схемою (див. таблицю 1.)

-  дослідження гідрологічного режиму водойми.

-  дослідження кормової бази для риб.

-  вивчення напрямків та рівня антропогенних впливі на гідроекосистеми регіону як прямих (перевилов, зариблення, акліматизація), так і опосередкованих (забруднення, зміна гідрологічного режиму та ін.).

Блок прогнозу розвитку іхтіофауни. Даний блок є найбільш важливим в моніторингу різноманіття риб. Дає змогу з’ясувати основні тенденції як позитивні так і негативні в розвитку іхтіофауни водойми. Основою для даних досліджень можуть стати наступні показники:

-  дослідження динаміки видового складу у водоймі за різними групами (кількість прохідних, морських прісноводних та ін., кількість видів риб що нерестяться, зимують нагулюються, кількість промислових та непромислових видів та інші ).

-  дослідження динаміки чисельності виду різних вікових груп як показник ефективності нересту та умов нагулу у водоймі.

-  дослідження динаміки промислових уловів.

-  встановлення кореляційних зв’язків між показниками стану іхтіофауни та гідроекологічними показниками з метою розробки прогностичних оцінок стану риб.

Щодо моніторингу рослинного покрову, то на сьогоднішній день на території Запорізької області є важлива задача збереження найбільш природних рослинних угруповань. Одним з найважливіших інструментів для збереження та управління природними рослинними комплексами є моніторинг.

З початку для організації та ефективності моніторингових робіт потрібно провести початкову класифікацію рослинності. Ми пропонуємо виділити такі рослинні комплекси:

-  степовий

-  водно-болотний (включаючи лучну рослинність);

-  псамофітний;

-  лісовий та чагарниковий комплекс річкових заплав та балок.

Попередній аналіз свідчить, що ці комплекси включають майже всі рідкісні та зникаючи рослинні види, які ростуть на території Запорізької області.

Степовий комплекс. Ділянки степової рослинності збереглися на території області на неораних землях (річкові схили, балки, яри та ін.). Сьогодні вони представляють систему окремих ділянок по високим берегам річок, водорозділів тощо.

Початок моніторингових робіт тут потрібно починати з інвентаризації всіх степових ділянок, які на цей час зберігають природне флороценотичне ядро.

Другим етапом повинна бути інвентаризація рослинних видів і рослинних угруповань, які мають природоохоронний статус, а також занесених до Червоної та Зеленої книги України.

Подібні роботи дадуть змогу класифікувати степові ділянки за рівнем біорізноманіття і виділити найбільш цінні. Крім того матеріали інвентаризації стануть початковою базою для проведення подальшого моніторингу.

Моніторинг степової рослинності повинен йти у двох напрямках:

-  моніторинг рідкісних, зникаючих та ендемічних видів;

-  моніторинг за рослинними угрупованнями, які занесені до Зеленої книги України, а також за домінуючими степовими рослинними угрупованнями, які відіграють роль едифікаторів.

Моніторинг на рівні видів повинен включати наступні характеристики – площа популяції, чисельність виду (кількість особин, або кількість пагонів), особливості вегетації, характер розмноження (вегетативне або насіннєве), стан популяції, а також фактори негативного впливу.

Періодичність робот може складати один раз в два-три роки. У разі аномальних погодних умов (аномально посушлива весна, або навпаки велика кількість опадів) моніторингові роботи слід проводити після них для того щоб встановити реакцію рослин на ті чи інші впливи.

Моніторинг на рівні рослинних угруповань повинен включати наступні характеристики – площа угруповання, відсоткове співвідношення основних домінантів, стан угруповання, а також фактори негативного впливу. Періодичність робот може складати один раз в три роки.

Водно-болотний комплекс. Ці комплекси збереглися на території області в заплавах річок, мілководдях та узбережжях морів, лиманів та річкових заток.

Початок моніторингових робіт тут потрібно починати з інвентаризації водно-болотних угідь, які на цей час зберігають природне флороценотичне ядро.

Другим етапом повинна бути інвентаризація рослинних видів і рослинних угруповань, які мають природоохоронний статус, а також занесених до Червоної та Зеленої книги України.

Подібні роботи дадуть змогу класифікувати степові ділянки за рівнем біорізноманіття і виділити найбільш цінні. Крім того матеріали інвентаризації стануть початковою базою для проведення подальшого моніторингу.

Моніторинг водно-болотної рослинності повинен йти у декількох напрямках:

-  моніторинг рідкісних, зникаючих та ендемічних видів;

-  моніторинг за рослинними угрупованнями, які занесені до Зеленої книги України

-  моніторинг за едифікаторними рослинними угрупованнями (в першу чергу це стосується заростів очерету).

Моніторинг на рівні видів повинен включати наступні характеристики – площа популяції, чисельність виду (кількість особин, або кількість пагонів), особливості вегетації, характер розмноження (вегетативне або насіннєве), стан популяції, а також фактори негативного впливу.

Періодичність робот може складати один раз в два-три роки. У разі аномальних коливань рівня води моніторингові роботи слід проводити після них для того щоб встановити реакцію рослин на ті чи інші впливи.

Моніторинг на рівні рослинних угруповань повинен включати наступні характеристики – площа угруповання, відсоткове співвідношення основних домінантів, стан угруповання, а також фактори негативного впливу. Періодичність робот може складати один раз в три роки.

Псамофітний комплекс. Ділянки псамофітної рослинності збереглися на території області на приморських косах, по узбережжю Азовського моря, Молочного та Утлюгського лиманів, в плавнево-літоральних системах нижньої частини острова Хортиця а також окремими на берегу Дніпра.

Початок моніторингових робіт тут потрібно починати з інвентаризації всіх ділянок з псамофітною рослинністю, які на цей час зберігають природне флороценотичне ядро.

Другим етапом повинна бути інвентаризація рослинних видів і рослинних угруповань, які мають природоохоронний статус, а також занесених до Червоної та Зеленої книги України.

Подібні роботи дадуть змогу класифікувати псамофітні ділянки за рівнем біорізноманіття і виділити найбільш цінні. Крім того матеріали інвентаризації стануть початковою базою для проведення подальшого моніторингу.

Моніторинг псамофітної рослинності повинен йти у трьох напрямках:

-  моніторинг рідкісних, зникаючих та ендемічних видів;

-  моніторинг за рослинними угрупованнями, які занесені до Зеленої книги України, а також за домінуючими рослинними угрупованнями, які відіграють роль едифікаторів;

-  моніторинг за міграцією та розповсюдженням окремих видів і в першу чергу карантинних бур’янів. Це пов’язане з ти, що псамофітні рослинні угруповання мають низьке проективне покриття і як наслідок незначну конкуренцію. Мігруючи види і в першу чергу бур’яни, які генетично не пристосовані до високої конкуренції формують тут осередки, а потім інтегруються до інших біотопів. Тому моніторинг за осередками карантинних бур’янів дозволить оперативно їх виявлять і приймати міри по їх локалізації.

Моніторинг на рівні видів повинен включати наступні характеристики – площа популяції, чисельність виду (кількість особин, або кількість пагонів), особливості вегетації, характер розмноження (вегетативне або насіннєве), стан популяції, а також фактори негативного впливу.

Періодичність робот може складати один раз в два-три роки.

Моніторинг на рівні рослинних угруповань повинен включати наступні характеристики – площа угруповання, відсоткове співвідношення основних домінантів, стан угруповання, а також фактори негативного впливу.

Періодичність робот може складати один раз в три роки.

Моніторинг за міграцією та розповсюдженням окремих видів і в першу чергу карантинних бур’янів повинен включати наступні параметри - площа осередків, чисельність виду (кількість особин, або кількість пагонів), характер розмноження (вегетативне або насіннєве), стан популяції.

Лісовий та чагарниковий комплекс річкових заплав та балок.

Ділянки природних лісів збереглися на півночі області тільки на балочно-яружних системах, що примикають к Дніпру, а також на пісках Консько-Дніпровського плавнево-літорального комплексу.

Початок моніторингових робіт тут потрібно починати з інвентаризації всіх лісових ділянок, які на цей час зберігають природне флороценотичне ядро.

Другим етапом повинна бути інвентаризація рослинних видів і рослинних угруповань, які мають природоохоронний статус, а також занесених до Червоної та Зеленої книги України.

Моніторинг лісової рослинності повинен йти у двох напрямках:

-  моніторинг рідкісних, зникаючих та ендемічних видів;

-  моніторинг за рослинними угрупованнями, які занесені до Зеленої книги України. Моніторинг на рівні видів повинен включати наступні характеристики – площа популяції, чисельність виду (кількість особин на 1 га (повнота насаджень – для деревних порід), діаметр стовбура, висоту та вік, морфометричні показники підросту (для деревних порід), особливості вегетації, характер розмноження (вегетативне або насіннєве), стан популяції, а також фактори негативного впливу.

Періодичність робот може складати один раз в п’ять років.

Моніторинг на рівні рослинних угруповань повинен включати наступні характеристики – площа угруповання, зімкнутість крон (окремо по ярусам), відсоткове співвідношення основних домінантів трав’яного ярусу, стан угруповання, а також фактори негативного впливу.

Періодичність робот може складати один раз в п’ять років.

Моніторинг земноводних та плазунів включає декілька етапів.

Підготовчий етап складається з організаційної частини та власне фауністичної. Одним з основних моментів в організації моніторингу біорізноманіття амфібій і рептилій є організаційний.

Фауністична частина підготовчого етапу полягає в уточненні систематичного списку й ареалів амфібій і рептилій України згідно останніх літературних даних. Необхідність цього продиктована тим, що останнім часом з`явилися узагальнюючі відомості щодо цієї групи тварин в яких, зокрема, вказується на доповнення в систематичному списку та зміни таксономічного статусу тварин окремих регіонів (Котенко, Таращук, 1982; Котенко, 2007; Писанець, 2007).

Складання списку й основних ландшафтно-біотопічних одиниць. З огляду на той факт, що амфібії й рептилії характеризуються істотно меншою здатністю до значних пересувань у порівнянні з іншими хребетними (напр. птахи), то важливу роль у підготовці моніторингових робіт грає з'ясування приуроченості останніх до певних фізико-географічних зон.

Складання попереднього систематичного списку амфібій і рептилій. Попередній систематичний список представників герпетофауни складається у два етапи.

На першому етапі такий список готується на підставі літературних даних. Другий етап пов'язаний з польовими зборами матеріалу й визначенні його систематичної приналежності. Останнє здійснюється за допомогою відповідних визначників, монографій або спеціальних статей.

Моніторинг складається з 4 основних рівнів досліджень:

–  якісний;

–  кількісний (динамічний);

–  екосистемний;

–  прогностичний.

Головними особливостями кожного рівня є наступне.

На першому, якісному етапі на основі попереднього систематичного списку амфібій і рептилій України й матеріалів польових спостережень здійснюється інвентаризація амфібій і рептилій.

На другому, кількісному (динамічному) етапі організується комплексне дослідження земноводних і плазунів на популяційному рівні.

Третій, екосистемний етап, характеризується всебічними екологічними дослідженнями тварин даної групи і їхнього місця й ролі в біоценозах ВБУ.

На четвертому, прогностичному етапі, здійснюється розробка й впровадження різних методів прогнозування стану на найближчий час і на перспективу.

 

Моніторинг земноводних

1-й рівень (якісний, статичний)

1.Інвентаризація фауни й визначення просторового розподілу земноводних.

2.Аналіз фізико-географічних (мікроландшафтних) і фізико-хімічних характеристик основних відтворювальних ділянок.

3.Аналіз хромосомних наборів земноводних і опис каріотипів.

4.Загальний аналіз фенотипічної мінливості.

2-й рівень (кількісний, динамічний)

Вивчення фенології (сезонної активності) земноводних. Вивчення специфіки дозрівання статевих продуктів у представників різних статей. Вивчення особливостей розмноження. Вивчення вікового й статевого складу популяцій різних видів та їх динаміка. Вивчення особливостей онтогенезу (включаючи метаморфоз). Вивчення харчування личинок і дорослих амфібій (з урахуванням біотопічного розподілу, сезонної й добової активності, статі й віку).

3-й рівень (екосистемний)

1.Дослідження впливу абіотичних факторів на популяцію земноводних.

2.Дослідження впливу біотичних факторів.

3.Дослідження впливу антропогенних факторів на стан популяцій.

4.Дослідження комплексного впливу абіотичних, біотичних і антропогенних факторів на динаміку чисельності й структуру популяцій.

4-й рівень (прогностичний)

1.  Виявлення модельних об'єктів серед амфібій щодо моніторингу.

2.  Прогнозування стану й динаміки функціонування фауни амфібій на найближчий час і на перспективу.

3.  Розробка заходів щодо оптимізації й підтримки біологічної розмаїтості фауни амфібій.

Моніторинг плазунів

1-й рівень (якісний, статичний)

1.  Інвентаризація фауни й визначення просторового розподілу рептилій у ВБУ.

2.  Аналіз хромосомних наборів рептилій і опис каріотипів.

3. Загальний аналіз фенотипичної мінливості.

2-й рівень (кількісний, динамічний)

1.  Вивчення фенології (сезонної активності) рептилій.

2.  Вивчення специфіки дозрівання статевих продуктів у представників різних статей.

3.  Вивчення особливостей розмноження.

4.  Вивчення вікового й статевого складу популяцій різних видів та їх динаміки.

5.  Вивчення харчування цьогорічок і дорослих рептилій (з урахуванням біотопічного розподілу, сезоної та добової активності, статі й віку).

3-й рівень (екосистемний)

1.Дослідження впливу абіотичних факторів на популяції рептилій.

2.Дослідження впливу біотичних факторів.

3.Дослідження впливу антропогенних факторів.

4.Дослідження комплексного впливу абіотичних, біотичних і антропогенних факторів на динаміку чисельності й структуру популяцій.

4-й рівень (прогностичний)

1.  Виявлення модельних об'єктів серед рептилій щодо моніторингу.

2.  Прогнозування стану й динаміки функціонування фауни рептилій на найближчий час і на перспективу.

3.  Розробка заходів щодо оптимізації й підтримки біологічної розмаїтості фауни рептилій.

 Терміни здійснення моніторингу біорізноманіття будь якої території можливо звести в загальну таблицю (табл. 1)

Таблиця 3.1.

Схема підходів до проведення окремих заходів моніторингу біорізноманіття в 10-річному циклі

Роки

Інвентаризація

Моніторинг біорізноманіття*

рослин

тварин

індикаторів

щорічний

кожний 3-й рік

кожний

6-й рік

кожний

10-й рік

10-й

             
               
               
               
               

5-й

             
               
               
               

1-й

             

* - в окремих випадках моніторингові роботи можуть здійснюватись не щорічно: це стосується видового різноманіття крупних ссавців, колоніальних гніздових, або інших сезонних угруповань птахів, деяких рослинних угруповань, тощо.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить