Статьи по экологии
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Територіальні елементи регіональної схеми екомережі і їх типологія

При проектуванні регіональної схеми національної екологічної мережі в межах Кіровоградської області були використані наступні види територіальних елементів:

-  регіональний центр біологічного різноманіття – території, що складаються з окремих екосистем, групи суміжних екосистем, місць існування чи біотопів, ландшафтів, які виділяються на загальному тлі регіона за своєю біорізноманітністю чи за складом видів;

-  екологічний коридор – суцільні чи розірвані (архіпелагоподібні) лінійно витягнуті структури, котрі забезпечують розселення, міграцію видів та обмін генетичною інформацією між регіональними центрами біологічного різноманіття;

-  буферні зони – території, які призначені для захисту елементів екомережі від зовнішніх впливів природного чи антропогенного походження;

-  зони потенційної ренатуралізації – території, які потенційно можуть бути включені до екомережі, тобто перетворені у регіональні центри біорізноманіття чи екокоридори.

Типологія регіональних центрів біологічного різноманіття

Типологія регіональних центрів біологічного і ландшафтного різноманіття, як структурних елементів регіональної схеми національної екологічної мережі на території області проведена за наведеними нижче показниками:

За площею – центри поділяються на малі ( 2-10 кв. км.), середні (10-50 кв. км.) та великі (більше 50 кв. км.). Переважна більшість регіональних центрів біологічного і ландшафтного різноманіття регіональної схеми екомережі в межах області є середніми за розмірами.

За формою контура – практично всі центри біорізноманіття мають округлу, близьку до овальної і неправильні заокруглені криволінійні контури.

За зволоженістю – регіональні центри біорізноманіття або їх частини є такими – гідроморфні, субгідроморфні, гігроморфні, субгігроморфні, мезоморфні, субмезоморфні, семіксероморфні, субксероморфні, ксероморфні. При проектуванні регіональної схеми національної екологічної мережі в межах Кіровоградської області виділені всі вказани типи умов зростання за зволоженістю, окрім ксероморфних.

За трофністю – регіональні центри біорізноманіття або їх частини є такими – оліготрофні, семіоліготрофні, субмезотрофні, мезотрофні, субевтрофні, пертрофні.

За внутрішньою структурою – регіональні центри біорізноманіття прийняті при проектуванні наступних типів – суцільні та несуцільні, - кластерні.

Переважна більшість регіональних центрів біорізноманіття у регіональній схемі національної екологічної мережі в межах Кіровоградської облаті мають кластерну внутрішню структуру.

За загальними природними особливостями - регіональні центри біологічного різноманіття прийняті такі – біотичні ( мають підвищену на тлі регіона біорізноманітність), гідробіологічні ( болота, озера, водосховища, прибережно-водні біоценози тощо), природно-ландшафтні ( ділянки прироних ландшафтів, що мають важливе регіональне значення), культурно-ландшафтні (території, які мають культурно-історичне значення, перетворені людиною).

Типологія регіональних екологічних коридорів

Типологія екологічних коридорів, як складових елементів регіональної схеми національної екологічної мережі здійснювалась за наступними показниками:

За структурою - екологічні коридори є суцільними і несуцільними або архіпелагоподібними. Переважна більшість запроектованих екологічних коридорів регіональної схеми є суцільними. Несуцільних екологічних коридорів, структурні елементи яких були б розміщені на відстані понад 50 км

в регіональній схемі екомережі немає.

За шириною – регіональні екологічні коридори є - широкі смугові (0,5 – 2,0 км) та вузькі поясні ( 5-15 іноді до 20 км). При проектуванні регіональної схеми національної екологічної мережі застосовані переважно широкі смугові екокоридори, а вузькі поясні стосуються міжрегіональних екокоридорів Синюшського, Інгульського та Інгулецького.

За місцезнаходженням – регіональні екологічні екокоридори є плакорні, долинні, яружно-балкові, схилові, заплавні, терасні, літоральні. В проектованій регіональній схемі національної екологічної мережі переважають долинні, заплавні та яружно-балкові екокоридори.

За функцією – регіональні екологічні коридори є біотично-міграційні, протиерозійні, протидефляційні, водозахисні, схилостабілізуючі, протишумові.

В проектованій регіональній схемі екомережі практично всі екокоридори є біотично-міграційного типу.

Важливе місце в регіональній схемі національної екологічної мережі в межах Кіровоградської області займають гідроекологічні елементи – струмки, річки різних розмірів, водосховища, ставки, болота тощо. Чимало з них слугують природною основою регіональних екологічних коридорів, осереддям регіональних центрів біологічного різноманіття і т. п. Як правило, ці єкосистеми вирізняються особливо великою кількістю видів рослин і тварин, котрі їх заселяють, починаючи з найпростіших форм і закінчуючи найбільш розвинутими на даний час істотами. На окремих обєктах це біологічне різноманіття є особливо вражаючим. В звязку з цим в проектованій схемі екомережі виділяються окремі центри гідробіологічного різноманіття, як у складі регіональних центрів біорізноманіття, так і у складі регіональних екологічних коридорів.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить