Статьи по экологии
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Оцінка ефективності регіональної схеми екологічної мережі.

Запроектована регіональна схема національної екологічної мережі в межах Кіровоградської області не обовязково є остаточним документом, за яким буде створюватися екологічна мережа. Вона може уточнюватися і мати розвиток у різних напрямках. Для цього необхідно мати певні оцінки ефективності регіональної схеми, за якими можна співставити різні варіанти регіональних схем екомережі, про що наголошується у вказаному вище методичному виданні (Шеляг-Сосонко, Гродзинський, Романенко, 2004). Згідно з ним, найбільш інформативними для аналізу екомереж в цілому є а, в, у, індекси повязаності, котрі визначаються за відповідними формулами, що наведені раніше.

а – індекс характеризує наявність і насиченість екологічної мережі циклами, завдяки яким у того чи іншого виду істот виникає певна кількість альтернативних варіанів на міграцію з одного центра біорізноманіття до іншого і чим більшим буде значення а – індекса тим екомережа в цілому більш ефективно виконує свої функції. Його максимальне значення - 1,0

в – індекс дає можливість провести оцінку ступеня розвинутості мережі екологічних коридорів. Його максимальне значення складає – 3,0.

у– індекс являє собою відношення існуючої, чи тої, що проектується кількості екокоридорів до їх максимально можливого числа. Його максимальне значення складає 1,0 і означає, що кожен центр біорізноманіття безпосередньо одним екокоридором сполучається з усіма іншими аналогічними центрами, досягнути чого досить складно, якщо взагалі можливо.

Для проведення оцінки ефективності регіональної схеми національної екологічної мережі в межах Кіровоградщини було побудовано граф, у якому міститься 98 вершин, кожна з яких відповідає певному регіональному центру біологічного і ландшафтного різноманіття та 181 регіональний екологічний коридор, з них 155 внутрішніх, тобто таких, що не виходять за межі області, а також 26 екокоридорів, які є ланками звязку з центрами біорізноманіття у регіональних екомережах сусідніх областей. З огляду на те, що регіональні схеми екомереж областей вважаються такими лише формально, а головною є регіональна схема національної екологічної мережі України, з нашої точки зору недоцільно вилучати з регіональних схем екомережі ті екокоридори, котрі виходять за межі певної області, оскільки вони все ж є складовими регіональної схеми екологічної мережі держави.

На підставі графа регіональної схеми екомережі в межах Кіровоградщини можна візуально, але лише топологічно, а не метрично, загалом судити про особливості структури проектованої регіональної схеми екомережі. З графа видно, що у структурі екомережі наявні центри біорізноманіття, від яких відходить різна кількість екологічних коридорів від 1 до 6. Окрім цього, простежується, що найбільш розповсюдженими є цикли, що складаються з 3 центрів біорізноманіття та 3 екокоридорів, які їх сполучають. Цикли з більшою кількістю складових мають помітно меншу питому вагу у запроектованій схемі. Проте, це не слід вважати недоліком, а скоріше навпаки, тому що найменшим циклом у структурі графа може бути такий, що складається саме з 3 центрів і 3 екокоридорів і саме такі цикли є найбільш ефективними у забезпеченні міграційної функції екомережі загалом.

Оскільки національна екологічна мережа в межах Кіровоградської області розташована на частинах лісостепової і степової природних зон, які помітно відрізняються між собою за природними умовами, оцінка ефективності проектованої регіональної схеми екомережі проведена по екомережах, приурочених до кожної з вказаних зон.

В межах лісостепової зони області, запроектована регіональна схема екомережі складається з 53 регіональних центрів біологічного, гідробіологічного і ландшафтного різноманіття, а також з 107 регіональних екологічних коридорів, котрі складають підграф І з номерами центрів біорізноманіття від 1 до 53 і з екокоридорами, що їх сполучають.

Підграф ІІ утворюють центри біорізноманіття з номерами від 54 до 98 та з відповідними екологічними коридорами, які їх зєднують.

Кількісна характеристика вказаних підграфів за а, в, у, індексами наводиться у таблиці. З неї видно, що за значеннями індексів повязаності лісостепова частина регіональної схеми екологічної мережі на території області має помітно кращі показники у порівнянні з тою, що запроектована для степової частини області. Ця відмінність пояснюється тим, що у лісостеповій частині області природних обєктів, які можуть бути включеними до регіональної схеми екомережі помітно більше, до того ж вони більш різноманітні у якісному вимірі.

Для порівняння параметрів проектованої регіональної схеми екологічної мережі використані відповідні показники екомережі трансграничної частини басейна Дніпра, що приведені у монографії Ю. Р.Шеляг-Сосонка, М. Д.Гродзинського ат В. Д. Романенка (2004).

Порівняння відповідних значень індексів повязаності, наведених у таблиці свідчить про достатньо високий рівень ефективності запроектованої регіональної схеми національної екологічної мережі в межах Кіровоградської області.

Аналізуючи ефективність регіональної схеми екомережі за чинною методикою, необхідно визначити ті центри біологічного чи ландшафтного різноманіття, які займають центральне положення, відповідно у степовій і лісостеповій частині екомережі. Вказані центри біорізноманіття були визначені за матрицями доступності (див. додаток 1), за вище приведеною методикою.

Проведеними розрахунками встановлено, що у лісостеповій частині екомережі центральне положення займає центр біорізноманіття №24, тобто Каніжський регіональний центр гідробіологічного різноманіття, а у степовій частині - № 70, тобто Лозоватський регіональний центр ландшафтного біорізноманіття.

Слід зазначити, що вказані центри дійсно виконують дуже важливі функції поєднання інших відповідних складових елементів регіональної схеми національної екологічної мережі в межах Кіровоградської області у єдину високоефективну функціональну природну систему і досить вагоме значення у цьому має не тільки місце розташування цих центрів, а і те що вони локалізовані на потужних екологічних коридорах, природною основою яких є долина р. Велика Вись, на якій знаходиться Каніжський регіональний центр, також долина р. Інгул, що слугує природною основою одного з найпотужніших міжрегіональних екологічних коридорів в межах області і на якому розташований Лозоватський регіональний центр ландшафтного різноманіття.

На підставі викладеного вище можна зробити висновок про достатній рівень ефективності запроектованої регіональної схеми національної екологічної мережі на території Кіровоградської області і доцільність її реалізації.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить