Статьи по экологии
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Критерії вибору територій, що складають екологічну мережу

Оскільки критерії вибору територіальних елементів екологічної мережі є різними для різних ієрархічних рівнів і стосовно регіональних та локальних мереж вони залишаються, поки що маловизначеними, нами, приведені нижче критерії були прийняті по аналогії до тих, котрі вже розроблені стосовно проектування міжрегіональних екологічних мереж.

Критерії вибору регіональних центрів біорізноманіття

Визначальне значення при виборі регіональних центрів біологічного і ландшафтного різноманіття мали концепції різноманітності і натуральності територій, оскільки саме в межах цих територій зберігся натуральний вигляд і різноманітність природного середовища.

З созологічних позицій цінність територій визначалась наявністю в їх межах природно-заповідних обєктів загальнодержавного і місцевого рівня, а також таких, що могли бути включеними до їх складу в перспективі.

З біоекологічних позицій цінність вказаних територій визначалася наступними їх особливостями:

-  наявністю в межах територій рідкісних, ендемічних і реліктових видів;

-  розповсюдженістю біологічних угруповань, перш за все лісів, боліт, лук, степів, водойм, котрі мають регіональне значення, оскільки саме ці природні комплекси зберегли найвищий рівень природності;

-  типовістю і репрезентативністю екосистем, які збереглися в природному чи близькому до нього стані.

З ландшафтних позицій цінність територій для включення їх до регіональної схеми національної екологічної мережі визначалась за:

-  наявністю в межах територій ділянок, на яких на порівняно великих площах збереглись ландшафти з відносно малозміненими компонентами;

-  головною ознакою натуральності ландшафту була використана натуральність його рослинного покриву;

-  унікальністю територій з позицій їх структури, еволюційних рис, естетичних та історичних цінностей;

-  наявністю декількох природних ландшафтів різних і контрастних видів;

З територіальних позицій цінність територій для включення їх до регіональної схеми національної екологічної мережі визначалась площею головних природних обєктів, що складали основу даних центрів. Вона згідно до Обласної програми формування національної екологічної мережі на території Кіровоградської області на 2003-2015 роки складала від 50 до 500 га. Однак, цей показник не дотримувався абсолютно і не враховувався стосовно обєктів природно-заповідного фонду області загальнодержавного значення, а також інших ділянок, що мали особливу природну унікальність. При виділенні цих елементів екомережі вирішальне значення мав не стільки їх фізичний розмір, скільки масштаб їх біогеоценотичного і ландшафтного значення.

Критерії вибору територій розміщення екологічних коридорів

Критерії вибору територій розміщення екологічних коридорів на даний час розроблені ще далеко не достатньо, що повязано з різними причинами і передусім відсутністю нормативно-правових документів, які б регламентували їх створення (Шеляг-Сосонко, Гродзинський, Романенко, 2004).

В звязку з цим, головною якістю екологічного коридору прийнята його здатність забезпечувати міграційну функцію – тобто екокоридором може бути такий ареал чи їх сукупність, вздовж якого можливий обмін генетичним матеріалом та міграції між регіональними та іншими центрами біологічного і ландшафтного різноманіття. Для досягнення цього екокоридор повинен відповідати наступним вимогам:

- протяжність екокоридора не повина перевищувати відстаней, на які мігрує більшість видів, котрі мешкають у регіональних центрах біорізноманіття;

-  ширина єкокоридору повинна дозволяти популяціям єфективно використовувати його канал дла міграцій і розселення;

-  едафічні умови території екокоридора мають бути близькими до едафічних умов тих регіональних центрів біорізноманіття, які вони сполучають;

-  територія екокоридору може бути суцільною або мати розриви, тобто він може бути архіпелагоподібним;

-  всередині екокоридора не повино бути барєрів чи інших чинників, які б створювали перешкоди для міграцій і розселення видів;

-  територія чи акваторія гідроекологічного коридору повинна відрізнятись високою природною різноманітністю і забезпечувати міграцію видів уздовж нього.

Критерії виділення буферних зон та зон потенційної ренатуралізації

Головним призначенням буферної зони є забезпечення захисту територіальних елементів екологічної мережі від негативного впливу різних абіотичних, біотичних та антропогенних чинників.

Загальні критерії виділення буферних зон навколо регіональних центрів біорізноманіття та екологічних коридорів визначалися особливостями території їх розміщення. Головний критерій, за яким проводилось проектування буферних зон був середовищеохоронний, згідно з яким територія, що розглядалась як потенційна буферна зона, мала попередити чи помягчити до прийнятного рівня зовнішні загрози структурним елементам екомережі, вздовж меж яких вони розміщені.

Зона потенційної ренатуралізації це територія, яка не відповідапє вимогам, що ставляться перед регіональними центрами біорізноманіття, екологічними коридорами та буферними зонами, однак при певних умовах вона може такими стати. Ця зона являє собою потенційний резерв території, за рахунок якої в майбутньому може бути можливим розширення екологічної мережі.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить