Экзамены, зачеты, контольные
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Вищий навчальний заклад

Відкритий міжнародний університет розвитку людини

“Україна”

Мелітопольський інститут екології та соціальних технологій

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій ВНЗ ВМУРоЛ „Україна”

____________ В. М. Брустінов

____ ___________ 200__ р.

Програма державного іспиту

Для студентів професійного спрямування 6.070800

“Екологія та охорона навколишнього середовища”

 

Мелітополь, 2007

Програма державного іспиту для студентів професійного спрямування 6.070800 „Екологія та охорона навколишнього середовища”. / Укладачі: д. б.н., професор Лисенко В. І;

к. б.н. Вінтер Г. М; к. х.н., доцент Строєва М. Й.; доц. Глущенко Ю. І. / Мелітополь, 2007 р., - 26 с.

Рецензенти: Волох А. М., д. біол. наук, професор, зав. кафедри екології та ОНС Таврійського державного агротехнологічного університету

Мацюра О. М. к. біол. наук, доцент, зав. кафедри екології та біосистематики Мелітопольського державного педагогічного університету

Затверджено рішенням

Кафедри екології та ОНС

Протокол № 1

Від 30 серпня 2007 р.

Пояснювальна записка

Програма державного іспиту з загальної екології розроблена відповідно навчальних програм екологічних дисциплін, які вивчалися студентами факультету інженерних технологій з професійного спрямування 6.070800 “Екологія та охорона навколишнього середовища”.

Екологічні дисципліни в програмі державного іспиту представлені двома блоками.

Перший блок включає основні розділи з програм наступних самостійних дисциплін: “Основи загальної екології та неоекології”, “Моніторинг довкілля ”, “Екологічна безпека ”, “Нормування антропогенного навантаження на природне середовище ”, “Екологічне право”, які представляють собою окремі галузі сучасної екології. Другий блок включає розділи програм наступних прикладних дисциплін, на яких базується робота еколога з охорони навколишнього середовища та заповідної справи: “Моніторинг довкілля”, “Нормування антропогенного навантаження на природне середовище”, “Екологічне право”. Це обумовлено тим, що сучасні спостереження, оцінка і контроль будь-яких змін оточуючого людину природного середовища повинні бути системними та проводитися за принципом моніторингу. Розробка заходів з охорони навколишнього середовища та раціональному використанню природних ресурсів, а також попередження критичних ситуацій повинні базуватися на дотриманні норм щодо підтримки стабільності екосистем.

Метою державного іспиту є оцінка якості підготовки випускників факультету інженерних технології з професійного спрямування „Екологія та охорона навколишнього середовища”.

Пакет завдань до державного екзамену пов’язаний з вимогами до кваліфікаційного рівня бакалавра передбачає готовність до організаційної, аналітичної, методичної та наукової роботи при використанні екологічних знань у роботі інженера-еколога або працівника ресурсних установ.

Пакет завдань містить 30 варіантів і передбачає усну форму складання іспиту. Завдання є рівнозначними за обсягом та складністю. Виконання кожного завдання розраховане на термін 0,5 академічної години. Структура кожного завдання складається з теоретичної та практичної частини. Теоретична частина передбачає контроль знань з теорії основ загальної екології та неоекології та галузевих екологічних дисциплін. Практична частина спрямована на перевірку вміння застосовувати теоретичні знання на практиці та виконання навичок і прийомів виконання практичних завдань.

Оцінювання відповідей з завдань іспиту проводиться згідно з критеріями оцінки.

Критерії оцінки

Завдання іспиту направлені на виявлення освіченості і розуміння сучасної екологічної обстановки, вміння аналізувати і оцінювати конкретну ситуацію, тобто творчих можливостей майбутніх екологів, їх здатності вирішувати виробничі ситуації використовуючи набуті знання та вміння. При оцінюванні знань студентів слід брати до уваги:

-  глибину і міцність знань;

-  рівень мислення;

-  вміння синтезувати знання за окремими темами;

-  вміння складати розгорнутий план відповіді;

-  правильно користуватися понятійним апаратом;

-  культуру відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);

-  виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань;

-  вміння застосувати теоретичні знання, виконанні практичного завдання.

На “відмінно” оцінюється відповідь, коли студент виявив високу теоретичну підготовку, досконале знання всього обсягу основних і додаткових запитань, уміння вільно оперувати літературними даними, послідовно та логічно викладати теоретичний матеріал, аналізувати його та обґрунтувати висновки. У процесі виконання практичного завдання студент повинен вирішувати запропоновані проблемні ситуації, демонструвати здатність до аналізу і формування висновків.

На “добре” оцінюється відповідь, коли студент виявив досить високий рівень теоретичних знань програмного матеріалу і вміння послідовного його викласти, але зробив несуттєві помилки і неточності у двох основних запитаннях з програми. В процесі виконання практичного завдання студент повинен спробувати продемонструвати аналіз і формування висновків.

На “задовільно” оцінюється відповідь, коли студент розуміє навчальний матеріал. Виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена, відповіді на запитання з програмного матеріалу неповні, без наведення прикладів. Помилки у термінології, невміння дати пояснення причинно-наслідкових зв’язків. Вміє застосувати знання при рішенні задач за зразком.

На “незадовільно” оцінюється відповідь, коли студент відтворює менше половини навчального матеріалу, демонструє відсутність уміння аналізувати матеріал, наводити приклади, не може самостійно виконати практичне завдання.

Майбутній бакалавр з екології та охорони навколишнього середовища повинен мати достатньо високий рівень знань щодо проблем екології і вирішувати практичні завдання.

Знати:

-  особливості предмету екологія, напрямки, методи, завдання, основні екологічні фактори та прояви їх дії, екологічні закони та закономірності розвитку природи та суспільства;

-  основні проблеми взаємовідносин людини з природою, теоретичні основи системи “природа-суспільство”, соціальну психологію та поведінку людини, найважливіші заходи в покрашені використання земельних ресурсів, антропогенний вплив на природу в Україні і стан здоров’я людей;

-  особливості природної та техногенної радіації, її вплив на здоров’я людини, позитивні і негативні сторони ядерної енергетики;

-  технологічні аспекти взаємодії суспільства та природи на різних рівнях (біосферному, регіональному, локальному, місцевому), екологічні технології та методи екологізації виробництва, види та форми екологічної і техногенної безпеки;

-  основні фактори урбанізації, екологічні проблеми великих міст та перспективи їх розвитку;

-  теорію і практику формування та функціонування заповідників й інших об’єктів, територій та акваторій, що підлягають особливій охороні з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження ландшафтного та біологічного розмаїття в умовно природному та перетвореному середовищі існування людини;

-  суть, типи і методи моніторингу довкілля, його сучасну організацію і екологічну роль;

-  систему екологічних стандартів і нормативів, процес їх визначення і встановлення, основні нормативи екологічної безпеки та якості середовища, особливості контролю нормативних показників, основні параметри навколишнього середовища;

-  роль юриспруденції у регулюванні взаємовідносин між суспільством і природою, закони про охорону довкілля (національні і міжнародні), правові акти України у галузі охорони довкілля, екологічну експертизу.

Вміти:

-  користуватися методами екології, розрізняти типи екосистем, визначати види середовищ, характеризувати структурні компоненти біосфери та її функції, розробляти моделі і сценарії розвитку екосистем;

-  визначати систему потреб людини, давати оцінку стану природних ресурсів, якісним змінам антропогенезу та його екологічним наслідкам; підпорядкувати правові аспекти взаємодії суспільства і природи, змоделювати оптимізацію взаємодії людини і живої природи як стратегії майбутнього;

-  визначати ступінь біологічної небезпеки радіоактивних забруднень і їх основні джерела; користуватися медико-екологічними картами й приймати участь у їх складанні;

-  оцінювати види техногенного впливу та його наслідки, аналізувати техногенні ризики, визначати умови та екологічні фактори екологічно безпечного середовища, аналізувати зміни безпечного стану, розробляти заходи охорони довкілля та людини для забезпечення екологічної рівноваги та техногенної безпеки;

-  оцінювати стан заповідної справи у конкретній адміністративній одиниці та відобразити її роль в економічній мережі України, організувати контроль а додержанням режиму територій та об’єктів ПЗФ;

-  користуватися даними будь-якого типу екологічного моніторингу, прогнозувати екологічні ситуації на базі даних моніторингу;

-  давати оцінку якості природного середовища і вирішувати питання щодо ступеня забруднення, користуватися законодавчими актами з нормування антропогенного навантаження на довкілля;

-  застосовувати еколого-правові нормативні документі, оформляти документацію еколого-правового контролю (акти, приписи, протоколи, постанови тощо).

Зміст програми державного іспиту

1. Загальна екологія.

Сучасна екологія як міждисциплінарна наука, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі великі системи в природі й суспільстві. Діалектичні закони, закон біогенної міграції атома (В. І. Вернадського), закон внутрішньої динамічної рівноваги, закон гомологічних рядів (М. І. Вавилова), закон періодичної зональності, закон максималізації енергії, І й ІІ закони термодинаміки – основа загальних екологічних законів. Основні екологічні закони: закон обмеженості природних ресурсів, закон зменшення природно-ресурсного потенціалу, закон піраміди енергії, закон рівнозначності всіх умов життя, закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища, системогенетичний закон, системоперіодичний закон, закон сукупності (спільної дії) природних факторів, закон сукцесивного уповільнення, закон прискорення еволюції, закон екологічної кореляції.

Аутекологія або факторіальна екологія. Екологічні фактори

Екологічні фактори: абіотичні (кліматичні, орографічні, едафічні, геофізичні), біотичні (хижацтво, конкуренція, паразитизм), антропогенні та антропічні. Вплив екологічних факторів на організми. Закон мінімуму Ю. Лібіха. Принцип екологічної толерантності В. Шелфорда. Діапазони толерантності за Ю. Одумом. Ступені толерантності стосовно температур, води, солоності, поживи, місцезростання. Екологічна валентність виду. Поняття про біоіндикацію.

АБіотичні фактори: кліматичні, орографічні, едафічні, хімічні, геофізичні. Поняття про діапазон виживання, зону толерантності або біоінтервал фактора. Діаграма виживання. Загальні закономірності впливу екологічних факторів на організми. Закон мінімуму Ю. Лібіха. Принцип екологічної толерантності В. Шелфорда. Діапазони толерантності за Ю. Одумом. Загальний закон біологічної стійкості за М. Ламоттом. Ступені толерантності стосовно температур, води, солоності, поживи, місцезростання (місцеперебування). Екологічна валентність виду. Адаптації до абіотичних факторів (як приклад правило Аллена, правило Бергмана). Адаптивні комплекси. Екологічні групи та життєві форми організмів. Біоритми як форма адаптацій.

Біотичні фактори. Внутрішньовидові взаємодії та демографічні фактори. Зовнішньовидові взаємодії або коакції. Типи коакцій: Гомотипові реакції (груповий ефект, масовий ефект, внутрішньовидова конкуренція), і Гетеротипові реакції (нейтралізм, конкуренція, мутуалізм, протокооперація або Співпраця=співдружність, коменсалізм, аменсалізм, хижацтво і паразитизм). Принцип конкурентного витіснення Гаузе. Поняття про біоіндикацію. Типи стратегії життя (поведінки) організмів. «r – добір» і «K – добір». Первинні типи стратегій – тип C, тип S, тип R а також r– і K-стратегії.

Демекологія або популяційна екологія. Поняття про популяцію як реальну біологічну одиницю. Популяційна структура виду – географічна, екологічна і елементарна популяції. Екологічна структура популяції як форма адаптації до умов її існування.

Статичні характеристики популяції: чисельність і щільність, статева, вікова і віталітетна структура, просторова структура, характер і розміщення організмів у популяції. Ізоляція і територіальність. Особливості популяцій рослин та тварин.

Динаміка популяцій. Динамічні характеристики популяції: народжуваність, смертність, швидкість імміграції та еміграції особин. Динаміка чисельності. Криві виживання (дрозофіли, гідри, устриці). Моделі росту популяції (експоненціальна і логістична). Популяційні фази. Поліморфізм. Розселення.

Взаємовідношення популяцій. Конкуренція. Внутрівидова конкуренція (експлуатаційна і інтерферентна конкуренція). Міжвидова конкуренція. Хижацтво. Вплив хижаків на популяцію жертви. Модель Лотки-Вольтери. Стабільність системи хижак-жертва.

Екологічна ніша. Поняття про місцеперебування (місцезростання) та екологічну нішу. Алопатичні, симпатричні, потенційні та реальні екологічні ніши.

Синекологія. Екологічна система як основна функціональна одиниця в екології. Поняття про екосистему і біогеоценоз. Ознаки екосистеми: видовий склад живих організмів, співвідношення організмів з різними типами живлення, розмір первинної та вторинної біопродукції, потік енергії та кругообіг речовин; режим абіотичних умов та ресурсів. Типи екосистем: моноцен, демоцен, плеоцен. Структурно-функціональна схема екосистеми.

Біологічна продуктивність. Рух потоку енергії через біогеоценоз. Перший і другий закони термодинаміки. Автотрофне та гетеротрофне живлення. Продуценти, консументи, редуценти та їх роль у кругообігу речовин. Первинна продукція (валова та чиста). Вторинна продукція.

Біохімічні кругообіги речовин в біогеоценозі. Поняття про кругообіг речовин. Закон біогенної міграції атома В. І. Вернадського. Кругообіг вуглецю, кисню, води, азоту, фосфору та сірки. Кругообіги катіонів.

Динаміка екосистем. Класифікація змін екосистем: циклічні та направлені (векторні) зміни. Загальне поняття про сукцесію. Автогенні сукцесії: первинні автотрофні, вторинні автотрофні (відбудовні) та гетеротрофні (деградаційні). Аллогенні сукцесії. Первинні автогенні сукцесії та клімакс.

Біосферологія або глобальна екологія. Поняття про біосферу. Вертикальна структура біосфери (атмосфера, літосфера, гідросфера). Вертикальна структура гідросфери. Типи речовин біосфери. Поширення живих організмів. Горизонтальна структура біосфери. Закон географічної зональності. Поняття про біом. Основні біоми земної кулі. Потік енергії на земній кулі.

Біологічне різноманіття – основа стійкого існування екосистеми. Категорії біологічного різноманіття за Р. Уіттекером. Концепція загальної комерційної цінності природи. Міжнародна конвенція про збереження біологічного різноманіття. Загальні принципи стабільності та стійкості екосистем.

Екологічні основи інтродукції. Поняття про інтродукцію, акламацію та акліматизацію. Інтродукція рослин і тварин. Негативні явища інтродукції. Значення інтродукції для сільського та лісового господарства, зеленого будівництва.

Різноманіття екосистем України. Природні та штучні екосистеми. Класи екосистем за Р. Уіттекером. Фізико-географічне районування України. Біогеографічне районування України. Геоботанічне районування України. Біогеографічне районування України. Геоботанічне районування України.

Трофічна структура біоценозів. Трофічні ланцюги та трофічні рівні живлення. Пасовищні та детритні ланцюги живлення, головний ліміт їх довжини. Графічне зображення трофічної структури біоценоза. Закон піраміди енергії. Піраміди чисельності, біомаси та енергії. Концентрація речовин у трофічних ланцюгах.

2. Моніторинг довкілля

Моніторинг довкілля - система спостережень і контролю за станом оточуючого людину природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів та попередження про критичні ситуації, шкідливі або небезпечні для здоров’я людини, за існуванням живих організмів і їх співтовариств, природних об’єктів і комплексів, прогнозування масштабів неминучих змін.

Всебічний анализ навколишнього природного середовища. Природні зміни: циклічні, векторні, стихійні, катастрофічні. Антропогенні зміни природного середовища: умисні і неумисні, їх наслідки. Типи взаємовідносин людині і природного середовища: стихійний вплив без цілеспрямованого перетворювання; нецілеспрямований вплив з використанням природних можливостей; свідоме крупно масштабне перетворювання природи. Джерела і фактори антропогенного впливу на природне середовище: сільське господарство; виробництво електроенергії, газу та води; видобуток руд і виплавка металів; металургійна промисловість; хімічна промисловість та електроніка; будівництво; обробна промисловість; відходи; транспорт; інші види економічної діяльності. Загальна класифікація деградацій компонентів навколишнього природного середовища. Класифікація екологічних ситуацій: зона екологічного лиха, зона екологічної кризи, зона екологічної небезпеки.

Класифікації систем моніторингу та їх принципи. УНіверсальні системи (за територіально-просторовою організацією): Глобальний моніторинг(базовий, регіональний, імпактний рівні), Фоновий, державний, міждержавний, міжнародний Моніторинги; за реакцією основних складових біосфери: Геофізичний, Кліматичний, екологічний, медико-біологічний (санітарний), Біологічний та інші; за ступенем антропогенного порушення середовища: Моніторинг антропогенних Змін в атмосфері, гідросфері, ґрунті, кріосфері, Біоті; моніторинг джерел Забруднення, інгредієнтний моніторинг (окремих забруднюючих речовин, радіоактивних випромінювань); за просторово-часовим підходом: Дистанційний, авіаційний, космічний, історичний моніторинги.

Фоновий або базовий моніторинг на базі біосферних заповідників для оцінювання і прогнозування змін стану екосистем, віддалених від об’єктів промислової і господарської діяльності. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС – GEMS). Основні завдання глобального моніторингу. Рівні глобального моніторингу. Фоновий рівень глобального моніторингу (Ф) – фіксація фонового стану довкілля з метою оцінювання рівня антропогенної дії. Регіональний рівень глобального моніторингу (Р) – вивчення міграції і трансформації забруднюючих речовин і Ії сукупної дії, характерних для певних економічних регіонів чинників. Локальний або імпактний рівень глобального моніторингу (І) - вивчення критичних забруднень на локальних територіях і транскордонного переносу забруднюючих речовин. Об’єкти спостережень на різних рівнях. Програми функціонування систем моніторингу на різних рівнях.

Моніторинг фонового забруднення Та його роль в оцінюванні і прогнозуванні глобального стану біосфери. Організація фонового моніторингу. Формування фонового забруднення довкілля. Фактори впливаючи на формування фонового забруднення довкілля. Методи фонового моніторингу. Глобальне фонове забруднення довкілля. Фонове забруднення атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинності. Фонове забруднення окремих регіонів і держав. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС). Речовини, що підлягають обов’язковому контролю.

Загальне уявлення про припустиме навантаження на елементи біосфери. Основні поняття про: високу припустиму якість природного середовища; припустимі і критичні реакції екосистем; припустимі і критичні інтенсивності (величини) факторів впливу; припустимі коливання якості природного середовища; припустиме і критичне навантаження на організм, популяцію, суспільство, екосистему, біосферу. Висока (припустима) якість природного середовища. Поняття про «добрий біогеоценоз» ( за С. С. Шварцем). Пороговость ефекту впливу на біологічні системи та залежність «доза – відповідна реакція».Тривалість і резерви екологічної системи.

Екологічний моніторинг – комплексна підсистема моніторингу біосфери. Моніторинг антропогенних змін у біосфері. Визначення. Основні завдання та схема моніторингу.

Організація національної і міжнародної мережі моніторингу природного середовища. Моніторинг і глобальна система заповідних територій (біосферні заповідників). Санітарно-токсикологічний моніторинг.

Моніторинг атмосфери.

Передумови організації моніторингу атмосфери. Джерела природного та антропогенного походження забруднення атмосферного повітря та їх типи:. Наслідки забруднення, які набули глобального характеру: антропогенні зміни хімічного складу атмосфери, смоги, потепління клімату, кислотні опади, руйнування озонового екрана атмосфери, запустелювання, надзвичайні ситуації.

Загальні вимоги до організації спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Збір інформації. Система спостережень і система контролю. Об’єкти, предмети і суб’єкти моніторингу (Міністерство охорони навколишнього природного середовища та його теріториально - структурні підрозділи; підприємства та організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану довкілля). Системи служби спостережень.

Моніторинг поверхневих вод.

Передумови та організація системи моніторингу поверхневих вод. Сучасний стан поверхневих вод у Світі та Україні. Природні та антропогенні джерела і види їх забруднення: хімічне, фізичне, біологічне і теплове. Хімічний склад водних об’єктів у природних умовах. Антропогенні зміни у водних об’єктах та їх джерела: водоспоживання для промислових і комунальних потреб, скидання відпрацьованих вод, урбанізація, утворення водосховищ, зрошування и осушування земель, агромеліоративні засоби тощо. Актуальні проблеми забезпечення населення України якісною питною водою. Системи водозабезпечення і водовідведення населених пунктів і промислових підприємств, гідромеліорація. Вода скидна і вода стічна. Перелік забруднюючих речовин, які скидаються у водні об’єкти. Умови скиду стічних вод у водойми.

Основні завдання і організація роботи системи моніторингу поверхневих вод. Єдина міжвідомча інструкція по організації та здійсненню державного моніторингу вод в Україні (ЄМІ). Об’єкти моніторингу: поверхневі, скидні і стічні води та їх фізичне, хімічне і біологічне забруднення; місця скиду стічних, дощових, колекторно-дренажних, гирлові зони рік тощо. Предмети моніторингу: склад і вміст забруднюючих речовин (хімічні, фізичні, радіологічні, бактеріологічні, вірусологічні, гідрологічні тощо).

Програми спостережень за станом поверхневих вод. Міжнародна програма UNEP/Water (United Nation Environment Protection). Програми спостережень за гідрологічними та гідрохімічними показниками: обов’язкова, скорочена - 1, скорочена-2. скорочена-3.

Моніторинг стану грунтів.

Передумови та організація системи моніторингу грунтів. Загальне поняття про грунт і його види. Деградовані ґрунти (ґрунтова ерозія, опустелювання, засолення). Сучасний стан ґрунтового покриву Землі та антропогенний вплив на нього. Загальний баланс земельних ресурсів світу. Основні причини погіршення якості земель. Екологічне значення опустелювання земель і знищення тропічних лісів. Причини поширення зони Сахелю. Особливості ґрунтового покриву в Україні. Хімічне забруднення грунту та його основні джерела: викиди підприємств промисловості, енергетики та автотранспорту; хімічні засобі захисту рослин (пестициди) та добрива. Шляхи надходження й особливості міграції забруднюючих речовин у ґрунті. Наземні харчові ланцюги і здоров’я людини. Поведінка основних забруднюючих речовин у ґрунті. Основні завдання щодо збереження земельного фонду. Критерії оцінювання і види грунтово-екологічного моніторингу. ОбЄкти моніторингу: ґрунти різного призначення, їх стан та забруднення. предмети контролю. Структура служби моніторингу грунтів.

Організація спостережень і контролю за рівнем забруднення грунтів. Основні принципи спостережень за рівнем хімічного забруднення грунту. Основні завдання та види спостережень. Постійні та тимчасові пункти спостережень. Терміни відбору проб. Принцип розміщення точок відбору проб. Методи відбору проб. Ключові ділянки, опорні розрізи, пункти і пощадки відбору проб. Строки проведення робіт.

Моніторинг Світового океану.

Джерела і види забруднення океану. Процеси самоочищення морського середовища від забруднюючих речовин (деградація нафти у морі, біодеградація СПАР, самоочищення від фенолів). Комплексний глобальний екологічний моніторинг океану – система аналізу, оцінювання та прогнозування стану морських екосистем. Завдання моніторингу: Виявлення каналів надходження та оцінювання потоків забруднюючих речовин у біопродуктивних та чутливих екосистемах; вивчення негативних наслідків забруднення екосистем; дослідження зв’язків між рівнями накопичення забруднюючих речовин та екологічними змінами, які характерні для певних екосистем; визначення критичних концентрацій забруднюючих речовин, які можуть спричинити порушення функціональних біологічних та біохімічних процесів; вивчення фізичних, хімічних та біологічних процесів, які визначають асиміляційну ємність; побудова математичних моделей окремих екологічних процесів для прогнозування екологічної ситуації в океані в локальному, регіональному та глобальному масштабах. Основні види комплексного глобального моніторингу океану: фізичний, геохімічний та біологічний. Організація спостережень за станом морів і океанів.

Завдання і програми спостережень за забрудненням морського середовища. Завдання моніторингу: систематичні спостереження і оцінювання стану морських вод, визначення впливу забруднення на природні фізико-хімічні та гідробіологічні процеси; вивчення шляхів і параметрів поширення та природної утилізації забруднюючих речовин для подальшого визначення можливого режиму їх захоронення у водному об’єкті; прогнозування динаміки забруднення вод морів і океанів на найближчу та віддалену перспективи за відомими значеннями скиду відходів, гідрометеорологічними і гідрохімічними умовами; розроблення рекомендацій для оптимального режиму скидів у певних ділянках морів і океанів. Особливості екологічного стану Чорного і Азовського морів.

Біологічний моніторинг

Мета біологічного моніторингу – спостереження за станом біотичної складової біосфери, її реакцією на антропогенний вплив, відхилення від нормального природного стану на різних рівнях: молекулярному, клітинному, організму, популяційному, угруповання. Антропогенні стресори. Інформативність біологічного моніторингу. Поняття про «добрий» біогеоценоз та його оціночні критерії за Ю. А. Ізраелем. Біоіндикація як оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом і поведінкою біологічних об’єктів (рослин, тварин та ін.). Специфічна та неспецифічна біоіндикація. Біоіндикатори. Кількісні та якісні біоіндикатори, типи їх чутливості.

Радіоекологічний моніторинг.

Передумови та організація моніторингу радіоактивного забруднення.

Джерела радіоактивного забруднення довкілля. Природна радіоактивність і характеристика радіонуклідів природного походження. Антропогенні джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Величини які характеризують радіологічні процеси: доза іонізуючого випромінювання (D),

Керма (K), експозиційна доза (X), еквівалентна доза іонізуючого випромінювання (H), ефективна доза опромінення. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування.

Види радіоекологічного моніторингу: Базовий (стандартний), кризовий (оперативний), науковий (фоновий).

Головна мета і завдання радіоекологічного моніторингу. Основні складові радіоекологічного моніторингу: ядерно-радіаційний моніторинг, радіо геохімічний моніторинг, моніторинг поверхневих водних систем, радіо гідрогеологічний моніторинг.

Системи і методи радіаційного контролю. Радіометричні, радіохімічні та спектрометричні методи радіаційного контролю. Строки та норми відбору проб для дослідження на радіоактивність. Обстеження забруднених сільськогосподарських угідь та контроль за об’єктами ветеринарного нагляду.

3. Екологічна безпека

Основні поняття та категорії екологічної безпеки. Проблема забезпечення безпеки людини та довкілля є складною соціально-економічною проблемою. Розв’язання проблема забезпечення безпеки людини при економічних, соціально-економічних, екологічних і демографічних чинників. Безпека як результат діяльності із забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави має багатовимірну предметність. Екологічна безпека як компонент національної безпеки. Екологічна безпека як сукупність дій, станів і процесів, що прямо чи побічно не призводять до серйозних збитків. Екологічна безпека як сукупність певних властивостей навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов. Об'єкти екологічної. Суб'єкти екологічної безпеки. Безпека в природокористуванні. Екологічна політика, як науковий напрямок, що вивчає взаємозв`язки між процесами техногенної зміни природного середовища і політичними процесами в житті суспільства. Навколишнє середовище як комплекс усіх об`єктів, явищ і процесів, зовнішніх стосовно даного організму, популяції або сукупності організмів. Природне середовище як мало змінена дією антропогенного чинника сукупність природних умов існування людського суспільства, тваринних, рослинних та інших організмів. Загроза. Зовнішні загрози. Внутрішні загрози. Джерело загроз. Аварія. Катастрофа. Стихійне лихо. Уражаючі фактори загроз (екологічні, соціально-економічними, техногенні (або антропогенні) фактори загроз, військові фактори). Охорона навколишнього середовища.

Головна мета системи екологічної безпеки, її головні риси, критерії та інтереси. Безпека людини та стан природного оточуючого її середовища - одна з найважливіших характеристик якості життя, науково-технічного та економічного розвитку держави. Головна мета екологічної безпеки. Головні риси екологічної безпеки. Основні критерії Екологічної безпеки. Індивідуальні, генетичні, соціальні, психологічні, економічні, технічні, біологічні, екологічні ландшафтні і географічні, ресурсні, політико-інформаційні, моральні й правові. Інтереси у сфері екологічної безпеки. Національні інтереси відображають фундаментальні цінності та прагнення українського народу. Інтереси людини. Інтереси суспільства. Інтереси держави.

 

Надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру - геологічні небезпечні явища (землетруси, зсуви, провали), метеорологічні небезпечні явища, гідрологічні небезпечні явища (повені, паводок), лісові та торф’яні пожежі. Надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії пожежі, вибухи аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин (РР), раптове зруйнування споруд аварії на електроенергетичних системах, аварії на комунальних системах, життєзабезпечення аварії на очисних спорудах, гідродинамічні аварії.

Типи екологічних ситуацій. Загальна схема формування екологічних ситуацій. Екологічні показники. Схема забруднення атмосфери. Схема забруднення літосфери. Схема забруднення гідросфери. Типи екологічних ситуацій. Оцінка екологічних ситуацій. Катастрофічні ситуації. Критичні. Задовільні. Умовно сприятливі. Вплив, наслідки – економічні, екологічні, соціальні.

Види екологічної безпеки. За територіальними ознаками (глобальна (міжнародна), національна (державна), регіональна, локальна. За способами забезпечення (техногенно-екологічна, соціоекологічна, природна, радіоекологічна, економіко-екологічна. За об’єктами охорони: екологічна безпека навколишнього природного середовища та його компонентів; екологічна безпека суспільства та людини.

Види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Атомна енергетика, біохімічне та фармацевтичне виробництво, відходи, видобування нафти, нафтохімія, хімічна промисловість, металургія, вугільна промисловість, виробництво електроенергії тепла на базі органічного палива, промисловість будівельних матеріалів, целюлозно-паперова промисловість, деревообробна промисловість, машинобудування та металообробка, тваринництво, виробництво харчових продуктів, будівництво очисних споруд.

Екологічний ризик, його види та характеристика. Екологічний ризик як ймовірнісна міра можливості реалізації небезпеки у вигляді певного збитку в штучно створеній діями суб`єкту ситуації. Екологічний ризик як усвідомлена небезпека виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками. Види ризиків та їхня характеристика. Індивідуальний ризик. Соціальний ризик. Відносний ризик. Привнесений ризик. Кумулятивний ризик (ризик населення). Додатковий ризик. Аспекти ризику. Соціальний аспект ризику. Медичний аспект ризику. Відносний ризик. Атрибутивний ризик. Екологічний аспект ризику. Підходи до оцінки екологічного ризику. Антропоекологічний ризик. Техногенне навантаження на природне середовище. Стійкість. Несприятливі природно-антропогенні процеси. Економічна освоєність території. Освоєність земельного фонду. Показник демографічного навантаження. Сумарний показник економічної освоєності. Сумарне забруднення природного середовища. Метеорологічний потенціал атмосфери. Стійкість водних об'єктів. Стійкість ґрунтів. Біотичний потенціал.

Зовнішні та внутрішні загрози екологічній безпеці. Зовнішні загрози. Глобальні екологічні проблеми. Регіональні воєнні конфлікти Внутрішні загрози. Надзвичайні ситуації природного характеру. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Екологічний тероризм. Екологічні конфлікти. Радіаційна безпека та наслідки аварії на ЧАЕС. Неефективне використання природних ресурсів. Нетрадиційні загрози (космічного походження, ракетно-космічного походження). Нові “екологічні” захворювання. Геопатогенні зони. Загроза розміщення в Україні екологічно небезпечних виробництв і технологій.

 

Екологічні кризи і екологічні катастрофи їх види та характеристика. Екологічна криза. Природні та антропогенні екологічні кризи. Компонентні (видові) екокризи. Репрезентативні (локальні). Тотальні (панойкуменні) екокризи. Глобальні (біосферні) екокризи. Навмисні антропогенні впливи на природу. Потужні антропогенні зміни (ненавмисні). Головні причини кризових екологічних явищ в Україні. Грубі помилки в розміщенні виробничих об'єктів. Концентрація виробничих об'єктів на відносно невеликій території. Велика ресурсовитратність економіки. Ізольованість розгляду проблем розвитку виробництва і охорони природи. Відсутність або погана робота очисних споруд. Недосконала матеріальна база підприємств, відсутність матеріальної зацікавленості. Рівні екологічної кризи: національний, регіональний і глобальний. Глобальні екологічні кризи. Збільшення кількості вуглекислого газу в атмосфері. Руйнування озонового шару. Забруднення природного середовища (атмосфери, світового океану, ґрунту, підземних вод) відходами виробництва. Нестача природних ресурсів. Деградація ґрунтів, лісів, спустошення, зменшення біологічного різноманіття. Природні екологічні катастрофи. Геологічного походження (землетрус, виверження вулкану, зсуви, обвали, селі). Гідрологічного походження (повінь, ранній льодостав, затори). Гідрогеологічного походження (рівень ґрунтових вод низький або високий). Метеорологічного походження (сильний вітер, урагани, ожеледиця, смерчі, шквали, спека, посуха).

 

Екологічні виміри безпеки. Екологічна ситуація як просторово-часове співвідношення природних, економічних, соціальних та політичних умов, які створюють відносно стійку систему життєзабезпечення людини і суспільства. Еколого-конфліктна ситуація – порушення рівноваги в екосистемах; локальне або регіональне погіршення стану довкілля. Екологічна аварія. Екологічний вибух. Екологічна шкода. Екологічний волюнтаризм. Екологічна криза. Екологічна катастрофа. Екологічні прорахунки. Екологічна безпека.

Механізм забезпечення екологічної безпеки. Механізм забезпечення екологічної безпеки як визначена діяльність органів виконавчої влади спрямована на організацію системи заходів, що спрямовані на охорону безпечного для життя та здоров`я людей довкілля. Вивчення причин небезпечних факторів. Заходи, що гарантують чітке впровадження механізму забезпечення екологічної безпеки (охоронно-відновлювальні, виконавчо-розпорядчі, регулятивно-стимулюючі, організаційно-превентивні. Об`єктивні передумови формування системи екобезпеки (радіаційна небезпека, хімічна небезпека, токсична, технічна, біологічна, ядерна, фізична, санітарно-епідеміологічна, харчова, стихійно-природна)

Пріоритети державної екологічної політики щодо нейтралізації загроз екобезпеці. Економічний аспект екологічної безпеки. Економічні чинники - основна причина кризового екологічного становища України. Організаційно-управлінський аспект екологічної безпеки. Технологічні аспекти екологічної безпеки. Юридичні аспекти екологічної безпеки. Наукові аспекти екологічної безпеки. Гуманітарний аспект екологічної безпеки. Екологічна етика. Екологічна освіта. Екологічна свідомість та екологічне мислення. Екологічне виховання. Релігія. Засоби масової інформації. Партії та громадські рухи у розв'язанні проблем екологічної безпеки.

4.Нормування антропогенного навантаження на природне середовище

Суть, мета, обЄкти і завдання нормування антропогенного навантаження (АН) на природне середовище

Нормування АН як діяльність по встановленню гранично допустимих впливів людини на природу. Мета нормування АН. Основні об’єкти нормування АН на природне середовище. Основне завдання нормування АН. Поняття про нормативи як комплексу довідкової інформації для визначення норм АН на довкілля. Класифікація нормативів. Нормативи екологічної безпеки: гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі рівні (ГДР), гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування; гранично допустимі викиди (ГДВ) та скиди (ГДС), рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів. Види нормування АН: санітарно-гігієнічне, екологічне, науково-технічне.

Санітарно-гігієнічне нормування

Санітарно-гігієнічні нормативи як система норм, правил і регламентів для оцінювання стану довкілля, виробничої та житлово-побутової сфер життя людини. Основні характеристики санітарно-гігієнічного нормування: токсикант, доза, концентрація, границі шкідливої летальної дози: гранично допустимі концентрації (ГДК), тимчасово допустимі концентрації (ТДК), гранично допустимі концентрації мінімальні при гострому отруєнні (ГДК МГ), гранично допустимі концентрації мінімальні при хронічному захворюванні (ГДК МХ), летальна доза токсиканта (ЛД), летальна концентрація токсиканта (ЛК). Поняття про ЛД 0-10, ЛД 50, ЛД 100.

Екологічне нормування

Допустиме навантаження на екосистеми як таке, що не викликає небажаних наслідків у біоті і не погіршує якості оточуючого природного середовища. Відмінність екологічних нормативів від санітарно-гігієнічних, рибогосподарських та інш. Завдання екологічного нормування. Основні принципи розробки екологічних нормативів: недопустимість будь-якої зміни природного середовища; врахування технічних можливостей зниження рівня забруднень і контролю за їх вмістом; затрати на досягнення допустимого рівня забруднень не повинні перевищувати вартості збитків при неконтрольованому забрудненні; під час дотримання стандартів не повинно бути ніяких прямих чи побічних шкідливих впливів на людей. Основні характеристики екологічного нормування: екологічно допустима концентрація (ЕДК), екологічно допустиме навантаження (ЕДН), модуль техногенного навантаження (МТН). Шляхи визначення ЕДК і ЕДН.

Науково-технічне нормування.

Науково-технічне нормування як введення обмежень діяльності господарських об’єктів відносно забруднень оточуючого середовища або визначення гранично допустимих інтенсивностей скидів і викидів. Принцип розробки науково-технічних нормативів: за умовами дотримання нормативів вміст шкідливої речовини у воді, повітрі та грунті має задовольняти вимогам санітарно-гігієнічного нормування.

Екологічні нормативи АН на природне середовище.

Система екологічних нормативів: нормативи екологічної безпеки, гранично допустимі викиди та скиди (ГДВ та ГДС), рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів. Показники нормування забруднюючих речовин в повітрі: гранично допустима концентрація (ГДК), фонова концентрація (С Ф), максимально разова концентрація (ГДК МР), середньодобова концентрація (ГДК СД), орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ). Принцип роз’єднаного нормування для атмосферного повітря (ГДК АП), робочої зони (ГДК РЗ), найближчого до підприємства населеного пункту (ГДК НП), для території підприємства (ГДК ТП). Нормування викидів шкідливих речовин як кількість, що не повинна перевищуватись в одиницю часу (ГДВ). Тимчасово узгоджені викиди (ТУВ).

Показники нормування забруднюючих речовин водних об’єктів господарського питного та культурно-побутового значення. Гранично допустима концентрація у воді водойми (ГДК В). Нормування скидів у водні об’єкти. Гранично допустимий скид (ГДС). Загальні показники якості промислових вод, що скидаються у відкриті водойми: розчинений кисень, біохімічне споживання кисню (БСК), водневий показник, збудники захворювань, температура, отруйні речовини та інші. Лімітуючий показник шкідливості.

Показники нормування забруднюючих речовин в грунті. Гранично допустима кількість хімічних речовин у грунтах (ГДК Гр.); орієнтовно-допустима кількість хімічної речовини у грунті (ОДК). Напрямки нормування: вміст ядохімікатів в кореневому шарі грунту на сільськогосподарських угіддях, накопичення токсичних речовин на території підприємства, забруднення грунту в жилих районах. Показники санітарного стану грунту: санітарно-хімічні оцінки, санітарно-ентомологічні оцінки, санітарно-гельмінтологічні оцінки, санітарно-бактеріологічні оцінки.

Нормування забруднень в харчових продуктах. Шляхи забруднення харчових продуктів сполуками кадмію, ртуті, плюмбуму, нітратами і нітритами. Допустима залишкова кількість (ДЗК) шкідливої речовини в продуктах харчування, гранично допустима концентрація шкідливої речовини у продуктах харчування (ГДК Пр).

Облік ефекту сумації при нормуванні забруднень в повітрі або воді.

Нормування якості природних сфер.

Нормування якості як встановлення кількісних і якісних вимог до безпечності в нормативно-конструкторській документації. Санітарно-гігієнічне та рибогосподарське нормування якості води. Нормативи якості води за категоріями водокористування: джерела централізованого та нецентралізованого господарсько-питного водопостачання і для харчової промисловості (перша категорія); ділянки водойм для занять спортом, відпочинку і у межах населених пунктів (друга категорія). Методика відбору проб води у водостоках і непроточних водоймах. Нормативи якості води водойм рибогосподарчого призначення двох видів водокористування.

Нормування якості повітря. Науково-технічні нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин: ГДК АП, ГДК МР, ГДК СД, ГДК РЗ, ГДК НП, ГДК ТП, ОБРВ. Індекс забруднення атмосферного повітря (І ЗА). Класи небезпечності нормованих речовин, комбінована дія хімічних речовин (синергізм, антагонізм, сумація).

Нормування якості грунту. Нормативи ГДК Гр. для речовин, що мігрують, знижують врожайність, погіршують якість сільськогосподарської продукції і харчових рослин. Орієнтовна оцінююча шкала небезпечності забруднення грунтів за сумарним показником забрудненості грунтів Z C.

Нормування впливу техногенних обЄктів на природне середовище.

Концентраційне і кількісне обмеження техногенної дії на атмосферу (ГДК і ГДВ). Методологія встановлення ГДВ. Методологія встановлення

ГДК МР. Фонове забруднення повітря.

Нормування гранично допустимих скидів. Загальний принцип встановлення ГДС: для кожного джерела забруднення і кожного виду шкідливих домішок з урахуванням їх комбінованої дії.

Нормування розмірів санітарно-захисної зони.

5. Екологічне право

Взаємодія суспільства і природи – об’єктивна передумова виникнення екологічних відносин і екологічного права. Поняття екологічного права як юридичної форми екологічних відносин з приводу належності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища з метою реалізації інтересів відповідних суб’єктів та підтримання сталого екологічного розвитку, рівноваги.

Об’єкти і суб’єкти екологічного права. Джерела екологічного права. Закони, підзаконні нормативно-правові акти.

Предмет та основні поняття екологічного права. Методи правового регулювання екологічних відносин (змішаний, цивільно-правовий, адміністративно-правовий). Об’єкти і суб’єкти екологічного права. Принципи екологічного права. Система екологічного права. Джерела екологічного права (закони, підзакони нормативно-правові акти, міжнародно-правові акти).

Поняття, форми і види екологічних прав. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Право на одержання екологічної інформації. Право на участь у прийняття рішень пов’язаних із негативним впливом на навколишнє середовище. Право на відшкодування збитків внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище. Екологічні обов’яки громадян.

Поняття права природокористування, об’єкти і суб’єкти права природокористування. Правова кваліфікація видів природокористування. Підстави виникнення і поновлення права природокористування. Підстави припинення, зупинення, зміни права природокористування. Права і обов’язки природокористувачів, захист права природокористування.

Правове забезпечення земельної реформи. Загальна характеристика права землекористування, правова класифікація видів права землекористування особливості орендування землі. Виникнення, здійснення і припинення права землекористування. Право користування землею населених пунктів та землею несільськогосподарського призначення. Вирішення земельних суперечок. Охорона і гарантії прав землекористувачів. Поняття, об’єкти і суб’єкти права користування надрами. Види права користування надрами. Права і обов’язки користувачів надр і нагляд за їх здійсненням. Підстави і порядок припинення права користування надрами. Правові заходи, що забезпечують охорону надр.

Поняття права водокористування. Загальна характеристика. Види права водокористування. Права і обов’язки водокористувачів. Підстави припинення права спеціального водокористування. Правові заходи охорони вод. Відповідальність за порушення водного законодавства.

Загальна характеристика права користування рослинним світом України. Право лісокористування. Права і обов’язки лісокористувачів. Право спеціального використання лісових ресурсів (виникнення і припинення цього права). Правове забезпечення організації лісового господарства. Використання нелісових рослинних ресурсів. Юридична відповідальність за порушення законодавства. Тваринний світ як об’єкт охорони і використання. Суб’єкти види і підстави права використання тваринного світу. Правове регулювання рибальства і рибного господарства. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Право користування атмосферним повітрям та його особливості. Правове регулювання стандартизації і нормування у галузі використання й охорони атмосферного повітря. Правові заходи з охорони атмосферного повітря. Захист прав користувачів атмосферного повітря.

Поняття екологічної безпеки та правова основа її забезпечення. Види екологічної безпеки. Правові заходи забезпечення екологічної безпеки. Відповідальність за правопорушення в галузі екологічної безпеки.

Міжнародне екологічне право. Предмет, принцип і джерела міжнародного екологічного права. Співвідношення міжнародно-правових норм і національного екологічного законодавства. Міжнародні конференції та співробітництво під егідою ООН. Організація економічного співробітництва і розвитку та її роль в об’єднанні зусиль світовій громадськості в галузі охорони довкілля. Права Європи та Європейський Союз і їх роль у формуванні і здійснені європейської політики і право навколишнього середовища. Співдружність незалежних держав і їх місце в міжнародному енвайроментальному співробітництві.

ПИТАННЯ ДО ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ

1.  Теоретичні.

1.1..Загальна екологія

1.  Абіотичні фактори середовища. Загальні закономірності впливу на організми.

2.  Біоіндикація та біоіндикатори.

3.  Біотичні фактори середовища. Внутрішньовидові та зовнішньовидові взаємодії.

4.  Загальне поняття про коакції. Гомотипові та гетеротипові реакції.

5.  Загальне поняття про популяцію як реальну біологічну одиницю.

6.  Статичні характеристики популяції.

7.  Динаміка популяцій.

8.  Типи стратегії (поведінки) організмів.

9.  Концепція екологічної ниші.

10.  Екологічна система як основна функціональна одиниця в екології.

11.  Трофічна структура біоценозів.

12.  Біологічна продуктивність.

13.  Динаміка екосистем.

14.  Біологічне різноманіття як основа стійкого існування екосистеми.

15.  Різноманіття екосистем України.

16.  Загальне поняття про біосферу та біосферологію.

1.2. Моніторинг довкілля

1.  Передумови створення системи моніторингу навколишнього природного середовища.

2.  Класифікації систем моніторингу та їх принципи.

3.  Фоновий або базовий моніторинг та його рівні.

4.  Загальне уявлення про припустиме навантаження на елементи біосфери.

5.  Екологічний моніторинг.

6.  Моніторинг атмосфери.

7.  Моніторинг стану ґрунтів.

8.  Моніторинг поверхневих вод.

9.  Біологічний моніторинг.

10.  Моніторинг Світового океану.

11.  Радіаційний моніторинг.

1.3. Екологічна безпека

1.  Основні поняття та категорії екологічної безпеки.

2.  Головна мета системи екологічної безпеки, її головні риси, критерії та інтереси.

3.  Надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру.

4.  Екологічні ситуації.

5.  Види екологічної безпеки.

6.  Види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

7.  Екологічний ризик, його види та характеристика.

8.  Зовнішні та внутрішні загрози екологічній безпеці.

9.  Екологічні кризи і екологічні катастрофи їх види та характеристика.

10.  Екологічні виміри безпеки.

11.  Механізм забезпечення екологічної безпеки.

12.  Пріоритети державної екологічної політики щодо нейтралізації загроз екобезпеці.

1.4. Нормування антропогенного навантаження на природне середовище

1.Нормування антропогенного навантаження на природне середовище як діяльність по встановленню гранично допустимих впливів людини на природу. Мета, об’єкти і завдання нормування.

2. Поняття про нормативи як комплексу довідкової інформації для визначення норм антропогенного навантаження на довкілля. Види нормування.

3. Основні характеристики санітарно-гігієнічного нормування.

4. Завдання екологічного нормування. Основні принципи розробки екологічних нормативів.

5. Екологічне нормування та його основні характеристики. Шляхи визначення ЕДК і ЕДН.

6. Науково-технічне нормування як засіб обмеження забруднення довкілля. Господарськими об’єктами. Основний принцип розробки науково-технічних нормативів.

7. Загальні показники якості промислових вод, що скидаються у відкрити водойми.

8. Основні напрямки нормування забруднюючих речовин в ґрунті.

9. Санітарно-гігієнічне нормування ґрунту.

10. Санітарно-гігієнічне та рибогосподарське нормування якості води. Методика відбору проб води у водостоках і непроточних водоймах.

11. Нормування впливу техногенних об’єктів на повітря. Урахування комбінованої дії шкідливих домішок у скидах.

12. Нормування забруднюючих речовин в повітрі. Принцип роз’єднаного нормування. Ефект сумації.

1.5. Екологічне право

1.  Об’єкти і суб’єкти екологічного права.

2.  Джерела екологічного права.

3.  Екологічні права та обов’язки громадян.

4.  Екологічна безпека та правова основа її забезпечення.

2.  Прикладні

2.1. Загальна екологія

1.  Розгляньте користь термодинамічного підходу для аналізу екологічних систем.

2.  Намалюйте 3 види пірамід чисельності і 3 види пірамід біомаси (одна з них повинна бути переверненою). Чому піраміди чисельності й біомаси можуть бути переверненими, а піраміда енергії ніколи?

3.  Зобразіть логістичну модель росту популяції. Поясніть її та обґрунтуйте, чому вона відображає закон самообмеження росту будь-якої популяції?

4. Обґрунтуйте екологічне значення пожеж для екосистеми (біогеоценозу).

5. Поясніть як регулюється щільність популяції та які причини навали сарани.

6. Поясніть образний вислів Ю. Одума, місцеперебування - це «адреса» організму, а ніша - його «професія».

7. Чи може в природі спостерігатися експонентний ріст чисельності популяції? Відповідь обґрунтуйте.

8. Що розуміється під екологічною рівновагою?

9. Як міняється співвідношення біологічної продукції й біомаси в різних екосистемах?

10. Що являє собою гомеостаз екосистеми і як він підтримується в природі?

11. Що являють собою біогеохімічні цикли, І які функції живої речовини в природі?

12. У чому суть закону цілісності біосфери як глобальної екосистеми?

13. Як взаємопов’язані еволюція біосфери і її біорозмаїття?

2.2. Моніторинг довкілля

1.  Зобразіть схематично систему моніторингу. Які зв’язки відбуваються між окремими блоками та системами «управління» - «регулювання якості довкілля»?

2.  Зобразіть схематично структуру програми моніторингу довкілля і обґрунтуйте послідовність її блоків.

3.  Обґрунтуйте заможне існування недержавних форм моніторингу довкілля.

4.  Обґрунтуйте необхідність використання методів біоіндикації для спостережень за станом екосистем.

5.  Проаналізуйте значення моніторингу фонового забруднення в оцінюванні і прогнозуванні глобального стану біосфери.

6. Проаналізуйте значення комплексного глобального моніторингу Світового океану та його основні завдання.

2.3. Екологічна безпека

6.  Охарактеризуйте уражаючі фактори загроз (екологічні, соціально-економічними, техногенні (або антропогенні) фактори загроз, військові фактори), які з них на Ваш погляд мають пріоритетне значення?

7.  Що розуміється під еколого-небезпечним об’єктом? Наведіть приклади.

8.  Порівняйте поняття "навколишнє середовище" і "природне середовище", відповідь обґрунтуйте.

9.  Опишіть зловмисний та незловмисний характер, порівнюючи з зовнішніми та внутрішніми загрозами екологічної безпеки.

10.  Розкрийте суть різниці між поняттями аварія, катастрофа, стихійне лихо.

11.  Розкрийте значення понять: якість навколишнього середовища, якість життя, обґрунтуйте взаємозв’язок цих понять у співвідношенні зі здоров’ям людини?

12.  Поясніть до яких еколого-небезпечних наслідків призвело будівництво водосховищ на рівнинній місцевості? Наведіть приклади.

13.  Яким чином і які заходи на Ваш погляд необхідно впроваджувати та вдосконалювати щоб уникнути екологічної небезпеки, відповідь обґрунтуйте?

14.  Навмисні та ненавмисні антропогенні впливи на довкілля – які з них можуть завдати найбільшої екологічної шкоди?

15.  Охарактеризуйте природні передумови виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

2.3. НОрмування антропогенного навантаження на природне середовище

1. Визначити чинники внаслідок яких методики розробки гігієнічних ГДК не придатна для розробки екологічних нормативів.

2. В оточуючому середовищі підприємства зафіксоване перевищення ГДК для деяких речовин. Чи буде цей факт переконливо свідчити про порушення з боку підприємства? Відповідь пояснити.

3. Обґрунтуйте, в якому порядку йде зменшення величини екологічних нормативів певної хімічної речовини: ГДКАП, ГДКРЗ, ГДКНП, ГДКТП.

4. У повітрі одночасно присутні сірчистий ангідрид, оксид карбону (II), діоксид нітрогену. Концентрація кожної речовини нижча за ГДК. Чи можна без розрахунків із впевненістю сказати, що означена суміш речовин безпечна для людей?

5. У стічній воді містяться ацетон і фенол з концентрацією кожного меншою за ГДК. Чи можна без розрахунку дати гарантію, що у місті скиду стічної води у водоймище концентрація речовин безпечна для людини?

6. Розкрийте відмінності у вимогах до стічних вод, що потрапляють у рибо господарчі водойми від стоків у водойми господарсько-питних і культурно-побутових потреб. До яких стоків встановлюють жорсткі вимоги? Чому?

7. Більшість ГДКРЗ, що встановлені в Україні, значно менші порівняно з міжнародними стандартами. Чому цей факт не заперечує в нашій країні більш надійний захист води і повітря ніж в інших країнах?

8. Обґрунтуйте, чому з метою обмеження техногенної дії на атмосферу поряд з ГДК використовують ГДВ?

9. Визначте чинники, які інколи приводять до перебільшення фонового забруднення над ГДК.

10. Проаналізуйте основні типи комбінованої дії хімічних речовин газових і рідких промислових викидів і визначте ефект з найменшим впливом на оточуюче середовище: синергізм, антагонізм, сумація, нейтралізм.

2.5. Екологічне право

1.  Проаналізуйте відмінність між правом власності на природні ресурси і правом природокористування.

2.  В чому специфіка екологічних правопорушень та відповідальності за них.

3.  Проаналізуйте правове регулювання використання та охорони вод.

4.  Наведіть правову класифікацію видів права землевикористання та поясніть основи правового забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Список літератури

1.  Гиляров А. М. Популяционная экология. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1990. -191 с.

2.  Дажо Р. Основы экологии. – М.: Прогресс, 1975. – 415 с.

3.  Дідух Я. П. Популяційна екологія. К.: Фітосоціоцентр, 1998. – 192 с.

4.  Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія. – Суми: ВТД Унів. книга, 2003. – 416 с.

5.  Коробкин В. И., Передельский Л. В. Экология в вопросах и ответах. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 382 c.

6.  Кучерявий В. П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.

7.  Миркин Б. М., Наумова Л. Г. Основы общей экологии. – М.: Университетская книга, 2005. – 240 с.

8.  Пономарева И. Н., Соломин В. П., Корнилова О. А. Общая экология. – М.: Мой учебник, 2005. – 463 с.

9.  Словарь – справочник по экологии / Отв. Ред. К. М. Сытник. – К.: Наук. Думка, 1994. – 666 с.

10.  Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля. – К.: Академія, 2006. – 360 с.

11.  Постанова Кабінету міністрів України від 30.03.1998 № 391 «Положення про державну систему моніторингу довкілля»

12.  Програма моніторингу довкілля Запорізької області. – Запоріжжя, 2001. – 180 с.

13.  Экологический мониторинг шаг за шагом / Е. В. Венецианов и др. – М.: РХТУ им.

14.  Д. И. Менделеева, 2003. – 252 с.

15.  Экология города / Под общ. ред. Ф. В. Стольберга. – К.: Либра, 200. – 464 с.

16.  Качинський А. Б. Екологічна безпека України: Системний аналіз перспектив покращення.

17.  Основи екологічної безпеки / В. Д. Солодкий та ін. – Харків, 2002. – 176 с.

18.  Романченко І. С., Сбитнєв А. І., Бутенко С. Г. Екологічна безпека: екологічний стан та методи його моніторингу. – К., 2006. – 560 с.

19.  Величко О. М., Зеркалов Д. В. Контроль забруднення довкілля. – К.: Основа, 2002. – 256 с.

20.  Тарасова В. В., Малиновський А. С., Рибак М. Ф. Екологічна стандартизація і нормування антропогенного навантаження на природне середовище. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 276 с.

21.  Екологічне право України / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін. – Харків: Право, 2005. – 385 с.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить