Біорізноманіття природних комплексів та ландшафтів
  • Регистрация
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 Голоса)

Орнітологічні дослідження.

Черничко Й. І., Сіохін В. Д., Андрущенко Ю. О.

1. Маршрутні обліки.

Обліки виконуються як у межах контрольних площадок, так і поза ними. Вони можуть бути фіксованими в просторі й вибірковими. Ширина облікової смуги диференціюється в залежності від:

-  особливостей пересування (пішки, на автомобілі, човні або літаку),

-  проглядання біотопу (відкритий біотопи, лісосмуга, ліс і т. і.),

-  особливостей біології видів (нічні, скритні, мешкають у відкритих біотопах),

-  розміру особин,

-  освітлення (ясно, хмарно),

-  сезону року (гніздовий, після гніздовий, міграційний, зимовий).

Перелік обов’язкових для фіксації параметрів:

Дата

Час

Місце

Обліковці

Вид обліку (піший, автомобільний, човновий, авіаційний)

Наявність супроводжувальної карти

Вплив погоди на якість обліку (заважає, не заважає)

Довжина маршрута в кожному біотопі та загальна

Чисельність кожного виду

Стать та вік, якщо їх можливо визначити

Час проведення - ранкові 4-5 годин, починаючи за 30 хвилин до сходу сонця. У вечірній час маршрут починають не пізніше, ніж за 2,5 години до заходу сонця. Якщо дослідження проводяться на великій території у стиснутий час (наприклад, короткими зимовими днями), то можливо вести обліки протягом всього світлого періоду доби.

Умови проведення. Робота виконується за сприятливих погодних умова, при яких видимість, можливість для пересування обліковців та поведінка птахів не будуть суттєво впливати на результати обліків.

Реєстрації птахів. Бінокль та телескоп бажано використовувати для визначення виду, статі та віку птахів. У всіх інших випадках необхідно більше уваги приділяти постійному огляду на маршруті. Птахів, що під час обліку летіли транзитом, відзначають окремо й заносять в інший бланк. Узагальнені дані обліку по кожному окремому маршруту фіксуються у відповідних картках. На карту облікової ділянки наносяться маршрут, місця скупчень або підвищеної концентрації птахів, місця зустрічі рідкісних видів або цікавих спостережень (незвичайні види, рідкісні зальоти і т. і.).

1.1. Піший облік на лінійній трансекті з диференційованою для різних груп видів птахів шириною облікової смуги (50, 100, 500 й 1000м).

По мірі проходження фіксованого маршруту обліковець вказує тільки абсолютні цифри зареєстрованих особин кожного виду та умовними значками характером перебування доповнює на карті цифру в місці реєстрації. По можливості вказується стать та вік птахів. Більшість цифр стосовно водоплавних, чапель, куликів, хижих та ін. птахів відзеркалюють їх загальну чисельність на водоймі, якщо вона невелика, чи добре проглядається, або ж співвідносяться із шириною біотопу, охопленого обліками. У такому випадку розраховується відносна щільність птахів у досліджуваному біотопі - осіб/га. Для зручності визначення ширини смуги, у якій спостерігали птахів, реєструється кутовий сектор першого спостереження та відстань до птаха по прямій від обліковця. Така форма реєстрації птахів типова для точкових обліків та на лінійних трансектах вона носить характер низки послідовних кругових діаграм, розташованих уздовж осі маршруту. Кругова діаграма дозволяє з меншою помилкою розрахувати ширину смуги біотопу, охопленої обліками. При отриманні точних даних щодо ширини смуги для окремих видів чи груп видів вона враховується в подальших розрахунках (Микитюк, 1997). Але можливе й округлення цифри ширини смуги до певних градацій (50, 100, 250, 500 т. ін. метрів), що не суттєво впливає на точність розрахунків. Для інвентаризації фауни та загальної оцінки значущості території – це цілком задовольняє мету роботи.

Якщо маршрут не фіксований у просторі, то обліковець щоразу вказує початок нового біотопу і його довжину. Швидкість пересування вранці зазвичай становить 0,75-1,0 км/годину, а ввечері - 1,25-1,5 км/годину. Вечірні маршрути доцільно проводити тільки в період паралельних спостережень за міграціями птахів на НП.

Оптимальною для обліковця формою трансекти є квадрат зі стороною 1-1,5 км, що охоплює всі основні біотопи території. Трансекта не повинна проходити по межі двох біотопів або уздовж таких приваблюючих елементів біотопу, як канали з водою в степових і напівпустельних ландшафтах, чагарникові смуги, таке інше, що може викривати чисельність птахів у перерахунку на одиницю площі.

Картосхема. Лінійна трансекта повинна супроводжуватися абрисом маршруту, якщо його проходять перший раз, або картою, у випадку фіксованих трансект, із вказівкою довжини пересічених біотопів і точною фіксацією старту, маршруту й фінішу руху обліковця. Повторно окремі ділянки маршруту можуть коректуватися. На карті відвідування відзначаються також райони скупчень птахів або підвищеної концентрації. Реєстрація птахів у польовому щоденнику здійснюється для кожного відрізка біотопу. Будь яка інша форма реєстрації є некоректною й аналізу не підлягає.

Реєстрація птахів. При сполоху птахів враховується та відстань, на якій вони здійнялися на крило, а не дистанція, на яку вони перелетіли. Рахуються птахи спереду та з боків від обліковця. Позаду не враховуються, якщо це не новий для даного обліку вид. У такому випадку відзначається його поява після проходження орнітологом даної ділянки. На підставі отриманих даних формується кінцева таблиця, де поруч із видом птаха, біотопом виставляються чисельність особин нарахованих за весь маршрут та двостороння (зліва й справа від фахівця) ширина облікового коридору (50, 100, т. ін. м, або конкретний метраж, виходячи з отриманих даних щодо ширини облікової смуги).

1.2. Піші обліки на контрольній площадці.

Мета обліків є визначення видового складу й щільності населення птахів в гніздовий період та в інші сезони річного циклу. Картування точок реєстрації окремих пар або особин дозволяє виокремити в популяції птахів трьох категорій: ГН - особини, що гніздяться; КР - консервативний резерв популяції, птахи які не беруть участі у розмноженні, але зберігають зв'язок з біотопом; ЛР - лабільний резерв популяції, особини які не розмножуються в даному сезоні й не зберігають зв'язків з біотопом.

Основа. Карта відвідування, на якій нанесені маршрути по площадці, їхні типи, межі біотопів, їх приблизні площі.

Величина контрольної площадки. Для повноти реєстрації всіх видів контрольна площадка повинна мати основну територію й територію корекції розміщення нечисленних видів. На основній території реєструються всі види птахів, а на корекційній - тільки нечисленні види.

У “зімкнутих” біотопах, заростях очерету, площа повинна становити для основної території - 10-30 гектар, а для коррекційної - 40-100 гектар. У “відкритих” біотопах площа відповідно дорівнює 40-80 й 100-300 гектар.

Для “смужкових (стрічкових)” біотопів (лісосмуги, канали й т. п.) за основу приймається довжина: основна не менш 2 км, а коррекційна - 5 км.

Берегові обриви, як гніздовий біотоп, позначені сумарною довжиною в межах загальної площі контрольної площадки, із вказівкою середньої висоти й розмаху значень та типу ґрунту.

Опис контрольної площадки. Назва, типи й приблизні площі біотопів, геоморфологічні (топографічні) деталі, антропогенне навантаження.

Система орієнтирів. Для зручності проходження облікових маршрутів і реєстрації зустрічей територія розбивається на квадрати або сектори, позначені на карті відвідувань. Якщо немає можливості використати контурні кілки (обов'язково загострені), то необхідно перелічити природні орієнтири (камені, дерева, будівлі, деталі рельєфу й т. п.), за якими обліковець контролює місце свого перебування на контрольній площадці.

Видові карти. “Карта відвідування” обробляється після маршруту, зустрічі окремих видів переносяться на видові карто-схеми.

На площадці рекомендується використати два типи обліків: лінійну трансекту й стандартні точкові обліки, з реєстрацією птахів на кругових діаграмах (див. нижче). Маршрути можуть бути жорстко фіксовані в просторі, а можуть прокладатися з якимись змінами, що збільшує ймовірність виявлення нових видів. Головна умова, щоб обліки охоплювали всю територію контрольної площадки. Щоразу напрямок проходження того самого маршруту бажано міняти, щоб часові параметри не вплинули на результати. Для реєстрації птахів, що співають рано вранці, але дуже короткий час (голуби, дрозди й ін.) перед початком маршрутів рекомендується організовувати 15-хвилинне прослуховування всієї території площадки, що дозволить порівняти приблизну чисельність цих видів по ранковому піку активності із зустрічами на маршруті. Місце “прослуховування” бажано час від часу міняти. У простих біотопах та відкритих ландшафтах швидкість обліку може становити 0,75-1,0 км/годину.

Перед проведенням облікових робіт необхідно передбачити особливості біології тих видів, які можуть зустрінути на маршруті: одночасні голосові сигнали самців і потривожених самок, скупчення у просторі стурбованих появою людини особин і т. п. Передбачення таких особливостей допоможе уникнути помилок у визначенні чисельності. У ході реєстрації птахів необхідно використати прийняті в колективі обліковців скорочення, які зрозумілі всім і значно прискорюють роботу на маршруті. Облікові роботи на площадці не проводити в дощ та погоду з значним вітром. Для роботи на площадці обліковцеві необхідно мати “карту відвідування“, на якій є контури біотопів і візуальних орієнтирів нанесені на схему. Вся інформація наноситься на карту відвідування у вигляді умовних позначень і кодів. Бажано мати 2-3 карти на 1 відвідування, якщо щільність або активність птахів буде високою, що полегшить обробку інформації надалі.

 

1.3. Автомобільне обстеження облікових квадратів.

У зональних ландшафтах облік проводиться по квадратах розміром 10 x 10 км (100 км2), у межах яких закладаються човникові маршрути таким чином, щоб найбільш повно оглянути всю їхню площу. Вибірково обліки проводяться й у сільських населених пунктах.

1.4. Автомобільні обліки у водно-болотних угіддях.

У водно-болотних угіддях облік проводиться в межах спеціально виділених ділянок на піших та автомобільних маршрутах уздовж водойм із зупинками в місцях, з яких добре проглядаються відкриті акваторії, і оглядом їх через телескопи. У випадку бездоріжжя (в наслідок опадів) переміщення здійснюються по дорогах із твердим покриттям паралельно узбережжю з виїздами до водойм для їх огляду. Для максимально повного охоплення водойми обліками виїзди відбуваються з такою частотою, щоб поле перегляду чергової ділянки акваторії перекривалося з попереднім. Зазначений метод далеко не ідеальний, але в умовах українських реалій - велика сукупна площа водно-болотних угідь, він найбільш ефективний.

 

1.5. Аеровізуальні обліки.

З метою оперативної оцінки орнітологічної ситуації в регіоні застосовуються обліки із застосуванням різного типу авіації. Для цих цілей найбільш зручні гелікоптери та мотодельтаплани, або одномоторні літаки. Висота польоту зазвичай 100-300 м, на деяких ділянках до 30-40 м, швидкість для літаків 100-120 км/годину, для інших апаратів може бути меншою.

У випадку застосування авіаобліків, використовується методика абсолютних обліків і картувания маршруту польоту. В обліку повинні брати участь 2-3 орнітолога, один із яких постійно стежить за прив'язкою маршруту польоту до місцевості й по ходу обліків вносить корективи в маршрут (захід на нове коло, прохід лівим або правим бортом, зміна висоти польоту й т. д.), інформує інших обліковців про майбутній маневр. Інші обліковці проводять обліки з бортів, контролюючи кожен свій сектор обліку й інформуючи один одного про переміщення птахів із сектора в сектор щоб уникнути повторень або недообліку. На мотодельтаплані працює один орнітолог і мусить робити все сам за допомогою диктофону, фотоапарату та GPS.

Записи включають назву ділянки, швидкість і висоту польоту, час початку й кінця обліку на ділянці, видовий склад і чисельність птахів. Крім того, для кожної з ділянок повинні бути заготовлені карто-схеми, на яких відмічаються локалізація скупчень і їхні переміщення. На початку обліків реєструються погодні умови й видимість із обов'язковою реєстрацією їхніх змін надалі.

При проходженні невеликої за площею ділянки, зазвичай буває досить одного заходу літака, але великі ділянки вимагають двох, трьох, а інколи й більшої кількості заходів. У таких випадках обліковці повинні стежити, щоб птахи, що переміщаються, не випадали з обліків, або не враховувалися повторно.

Як правило, при авіаобліках реєструється абсолютна кількість птахів, тому ширина облікової смуги не фіксована, а вибирається з таким розрахунком, щоб відстань до птаха дозволяла визначити його видову приналежність. Видовий склад птахів при авіаобліках гарантовано встановлюється лише для великих за розмірами, найчастіше водоплавних птахів, а чисельність визначається завжди із допустимою похибкою у ± 10-12%. При необхідності обов'язкового розрахунку ширини смуги обліку, необхідно керуватися спеціальною методикою (Кузьмін й ін., 1984).

 

2. Точкові обліки.

2.1. Піші точкові обліки у зімкнутих біотопах.

Точкові обліки, тривалістю по 5-10 хвилин через кожні 250 - 400 м (залежно від складності біотопу), здійснюються під час маршруту переважно у деревинно-чагарникових біотопах, природних та штучних лісах, де візуальний зв'язок із птахом найчастіше ускладнений. Рекомендують підраховувати птахів на 20 точках у межах маршруту, але кількість точок може бути й меншою, якщо умови місцевості несприятливі цьому. Облікову точку не можна закладати на межі біотопів, а тільки в центрі або в граничних межах кожного з них.

Маршрут точкових обліків закладають у формі кола або прямокутника, щоб раціонально витрачати час. Якщо місцевість не дозволяє прокласти маршрут у вигляді замкнутого кола, його планують із урахуванням відвідування існуючих біотопів.

Умови проведення. Між обліковими точками фахівець пересувається пішки або з використанням веслового човна (в деяких умовах - на велосипеді). Автотранспорт можна використати тільки в агроценозах. Кількість обліків на одному маршруті повинна бути не меншою двох за експедиційний виїзд. Місце розташування точок на маршруті повинно бути фіксованим і прив'язаним до природних орієнтирів: перехрестя стежок або квартальних просік, окремі топографічні орієнтири, дерева або чагарники виразної форми й т. д. Це необхідно для повторення точок маршруту в різні сезони та різні роки.

Картосхема. Для точкового обліку також складається схема пересування з абрисом околиць облікових точок. Різниця в схемах зводиться тільки до того, що дотримання приблизного масштабу всього маршруту не обов'язкове. Докладно замальовується місцевість навколо кожної з 20 точок, із присвоєнням їм номерів, зазначених на схемі.

Особливості реєстрації птахів. У польовий щоденник заносяться всі почуті або побачені птахи, напрямок до них і дистанція. Після завершення спостережень обліковець визначає декілька концентричних радіусів на кругових діаграмах, у межах яких була зроблена біологічна зйомка для наступного розрахунку щільності населення птахів. Погодні умови й час обліку так впливають на активність птахів, що результати роботи в одній і тій же точці в різні дні можуть бути абсолютно різними за площею, що охоплена дослідженнями. Послідовність відвідування точок бажано не дотримувати, щоб час 5-хвилинних обліків на одній точці зробити більш випадковим, тому в польовому щоденнику поруч із номером точки записується інтервал часу й особливості погоди до цього: порив вітру, сонце виглянуло через хмари, гуркіт грому. При істотних перешкодах у роботі (шум від літаків, іншого транспортного засобу, постріл і т. д.) облік на деякий час припиняють, фіксують перерву по годинниках і відновлюють прослуховування після нормалізації обстановки.

2.2. Реєстрація мігруючих птахів на спеціально обладнаному пункті спостережень (ПС).

Місце (пункт) спеціальних спостережень вибирається заздалегідь і служить, зазвичай, кілька років. Головними умовами вибору є: вільний круговий огляд у радіусі не менше ніж 2-4 км. ПС на період спостережень обладнується укриттям на випадок непогоди. Оптимальним слід вважати наявність на ПС змонтованої напівпохилої опори для реєстрації обліковцем висотних міграцій у положенні “напівлежачи”.

Час початку спостережень - за 30 хвилин до сходу сонця. Мігруючі птахи реєструються окремо для кожної з 4-х ранкових годин безперервних спостережень й 2-х вечірніх, які закінчуються через 30 хвилин після заходу сонця. Вечірні спостереження можна поєднувати з обліками на короткому фіксованому маршруті. Найкращі результати дає синхронна робота двох спостерігачів, один із яких протягом 15 хвилин кожної ранкової години реєструє висотну міграцію.

Між ранішніми і вечірніми годинами безперервних спостережень мігруючі птахи реєструються протягом 15 хвилин кожної цілої години. Дані цих контрольних відрізків дозволяють оцінити інтенсивність міграцій протягом неконтрольованного світлого періоду доби.

Захмаренність, напрямок і силу вітру, температуру й опади, умови видимості реєструють на початку спостережень і щогодини підтверджують її стабільність або зміни, що відбулися.

Реєструється кожна окрема особина або зграя, час, напрямок і висота польоту, форма зграї.

У темний період доби необхідно прослуховувати небозвід до 1-2 годин ночі, у місячні ночі (5 днів до повного місяца й 2 дні після) спостереження проводять у підзорну трубу, чергуючи 15 хвилинні реєстрації з 15 хвилинними перервами для відпочинку.

Тривалі спостереження на ПС надзвичайно трудомісткі, тому рекомендується проводити їх перші 3 дні кожної декади з 11.03 по 23.05 і з 11.08 по 13.11.

2.3. Точкова реєстрація птахів на прокосах.

Методика є різновидом описаного вище обліку в очеретяних заростях, де час спостережень в одній точці залежить від цілей досліджень.

Оптимальна форма прокосів “Т-образна”, де кожен коридор має довжину 20 метрів, при ширині 1-1.5 метра. Прокоси влаштовують в 4-5 метрах від сухого берега або 1-2 метрах від краю плеса, при цьому вершина букви “Т” повинна бути перпендикулярна до берега. У місці перетинання коридорів установлюється човен, або щось інше, де обліковець може замаскируватись на час спостережень. З метою реєстрації видового складу пастушкових (Rallidae) птахів на прокосі спостереження ведуть протягом двох годин на всіх його коридорах одночасно. Для одержання кількісних даних бажано встановлювати спостереження за кутовим сектором двох коридорів протягом 15 хв., потім наступні 15 хв. - у протилежному кутовому секторі. Після 30 хв. обліків необхідна 15 хвилинна перерва для відпочинку обліковця, потім послідовність повторюється. Якщо активність птахів з будь яких причин різна в різних коридорах, то спостереження ведуть надалі тільки за тою ділянкою, де активність птахів максимальна. У підсумку кількісні дані знімаються в інтервалі 90 хв., з двома перервами тривалістю 30 хв.

Час початку спостережень бажано суворо дотримувати. Обліковець заздалегідь проходить у «схованку», щоб між початком спостережень і прибуттям людини на ПС пройшло не менше 5-10 хв. Безпосередньо спостереження необхідно починати за 30 хв. до сходу сонця.

Картографічний результат спостережень не передбачений. Обліковець тільки реєструє переважний напрямок переміщень птахів по прокосах, виходячи із щоденникових записів. Місце прокосів наноситься на схему контрольної площадки.

Після спостережень прокоси можуть бути використані для виловів горобиних і пастушкових птахів. Більш повні результати дає синхронне застосування методу спостережень і виловів на двох паралельних системах прокосів. Вони повинні бути на відстані більше 200 метрів один від одного, щоб галас виловлених птахів не впливав на результати спостережень.

2.4. Точковий облік пастушкових птахів з використанням магнітофонних записів їх голосів.

Маршрут прокладається уздовж протоки або берегової лінії, де необхідний біотоп прилягає до берега. Точки під час роботи наносять на карту, використовуючи GPS-пристрої. Методика обліків та ж, тільки послідовність дій інша: відтворення голосу одного з видів протягом 15 сек. й 45 сек. прослуховування, потім те ж саме з голосом іншого виду. Послідовність повторюється для всіх видів 3-4 рази. При отриманні суперечливих результатів, кратність повторень можна збільшити, або ж через якийсь час відвідати точку ще раз, якщо кількість “відгуків” якого-небудь виду могла бути пов'язана з концентрацією птахів на сусідніх ділянках.

2.5. Точковий облік скупчень птахів.

Застосовується для картування переважно водоплавних та болотяних птахів на контрольних ділянках. Робота націлена на збір первинного матеріалу для майбутнього зонування та розробки менеджмент-плану водно-болотними угіддями, створення реєстру структурних елементів екомережі. За результатами абсолютних або трансектних обліків на карту наноситься точне місце локалізації моновидових і полівидових скупчень птахів, межі основних біотопів або, наприклад, місць розташування колоній. Площі водойми кормових полів, якщо птахи годувалися там, зручніше брати із сучасних електронних карт. На карту необхідно також нанести локалізацію значних технічних споруд, місць дренажних та водозабірних каналів, а також важливі антропогенні чинники, зокрема наявність наметів, рибалок й т. ін. Якщо в розміщенні птахів протягом доби відбуваються зміни, то це повинно бути відображено на одній або кількох картах контрольної площадки. Карту необхідно доповнити відомостями про рівень води на період обстеження, цвітіння або забруднення, а при наявності відповідних приладів –солоності та температури води.

 

2.6. Обліки коловодних птахів у колоніальних поселеннях.

Чисельність. При проведенні облікових робіт використовують дані про відносну (число птахів на одиницю площі або одиницю маршруту) і абсолютну (детальний підрахунок птахів у місцях колоніальних поселень, гніздувань, догніздових і післягніздових скупчень) чисельності. Абсолютний метод обліків безпосередньо застосовується для колоніального типу гніздування й має кілька модифікацій.

Залежно від типу гніздування й конкретних видів застосовуються різні методи обліку. Необхідно відзначити, що запропований метод обліку чисельності птахів, повинен бути адаптований для збору (у момент відвідування колоній) інших основних моніторингових показників.

Метод абсолютного обліку чисельності застосовується для колоніальних відвідувань мартинових, куликів, великого баклану, які включають не більше 500-600 пар птахів, що гніздяться.

Метод часткового абсолютного обліку (максимальна екстраполяція) реальний для значних по чисельності поселень мартинів і бакланів, а також для припустимих у відвідуванні колоній лелекоподібних птахів. За даними Т. Б.Ардамацької (1997) у цих випадках ураховується кількість гнізд на 1кв. м. у центрі й на периферії колонії (у місцях з різною щільністю гніздування) в 5-10-значній повторюваності. Виводиться середня щільність на 1 кв. м. й екстраполюється на всю площу колонії, яка нанесена на міліметрову карту схему. Очевидно, це найбільш підходящий метод обліку тільки для моновидових колоній.

Для полівидових колоній, на наш погляд, варто застосовувати 3-4 трансекти, зі смугою обліку в 4м., з подальшою екстраполяцією на всю територію поселення. Останнє корегується з методом смуг-місць.

Аналогічні методи програми для визначення чисельності лелекоподібних птахів, що гніздяться в очеретяних біотопах островів і кіс.

Обліки чисельності лелекоподібних птахів в інших поселеннях регіону досить трудомісткі. При цьому відносно достовірні дані по чисельності можна одержати тільки при роботі на трансектах за допомогою човна або ж піших маршрутах.

Свої особливості мають облікові роботи в заплавних ділянках з деревинно-чагарниковою рослинністю, де гніздяться лелекоподібні, баклани. Т. Б.Ардамацька (1997) пропонує наступну схему робіт. Птахи враховуються як абсолютно (відзначаючи обраховане дерево крейдою) у невеликих або змішаних колоніях лелекоподібних і бакланів, так і методом екстраполяції у великих поселеннях. В останньому випадку враховуються всі гнізда птахів на кожному із зайнятих птахами контрольних дерев (10-20 екз.), визначається середня кількість гнізд на одне дерево й екстраполюється на кількість дерев даної ділянки, на яких є гнізда.

Метод неповного обліку. Застосовується для важкодоступних колоній лелекоподібних птахів. На першому етапі визначається локалізація колонії, після чого за допомогою високоякісної оптики визначається кількість птахів, що злітають і прилітають (фіксуються окремо) протягом 3-4 ранкових годин (5.00.-9.00.).

У цьому методі застосовується й підрахунок птахів по фотографіях поселень птахів на піщаних, глинистих і комплексних обривів.

Певна модифікація облікових робіт існує по відношенню птахів, що гніздяться в стрімких кам'янистих обривах (чубатий баклан). Метод, запропонований Ю. В.Костіним об'єднує піший і автомобільний маршрути уздовж берегової лінії обривів. У місцях розташування колоній підраховуються птахи сидячі на воді й внаслідок створення незначного шумового ефекту (невеликий камінь вертикально кидається в місці локалізації колонії) – птахи що злетіли із гнізд. У всіх випадках до 80-10% птахів, що гніздяться, не злітають із карнизів, тому при визначенні чисельності необхідно враховувати й цей факт.

Особливості проведення робіт. При роботі в колоніях птахів або в окремих гніздах необхідно максимально зменшити фактор тривоги, у зв'язку із чим варто дотримуватися наступних рекомендацій:

- спостереження за птахами, що гніздяться, проводяться тільки з укриття, скрадка, намету й т. д.;

- у колоніальних поселеннях присутність дослідника припустима один раз у день по 25-30 хвилин (якщо проводиться абсолютний облік птахів, то час знаходження в колонії може бути збільшений до 40-60 хвилин при постійному пересуванні по колонії);

- маркування наземних гнізд краще проводити дерев'яними кілочками, які при припиненні робіт повинні бути прибрані (яскраве й кольорове мічення навіть одиночних гнізд неприпустимо, тому що це у значній мірі приваблює хижаків);

- при установці намету, скрадка для спостережень за гніздами бажано приходити в супроводі 2-3 чоловік, після чого одна людина залишається для спостережень, а інші залишають територію, і в цьому випадку птахи практично не реагують на укриття.

Строки, періоди робіт. При визначенні строків і періодів досліджень, насамперед, враховується можливість зняття максимального числа моніторингових показників. Однак, залежно від завдань, кваліфікації дослідників, доступного для роботи часу, визначаються строки робіт і відповідно до цього кількість параметрів, що реєструються. При проведенні польових робіт необхідно враховувати три основних моменти:

- репродуктивний стан колоній і поселень птахів повинен відповідати найменш уразливим періодам гніздування;

- залежно від погодних умов необхідно вибирати час відвідування гніздових поселень, при якому фактор тривоги буде мінімальним;

- тривалість перебування в колоніальних поселеннях, протягом якого дослідник не завдасть шкоди (фактор непокоєння) птахам, що гніздяться.

Перший гніздовий облік відповідає періоду 25.04.-15.05., а другий: 25.05.-20.06.

При таких строках і періодах досліджень обліки будуть найбільш повно характеризувати гніздову ситуацію.

При роботі в колоніях птахів або біля окремих гнізд необхідно максимально зменшити фактор тривоги, у зв'язку із чим варто дотримуватися наступних рекомендацій:

- облікові роботи в гніздових колоніях бажано проводити протягом 1-6 днів від початку вилуплення пташенят або в останні дні насижування;

Авіаоблік. Очевидно, ці роботи можна проводити тільки для підрахунку лелекоподібних птахів у важкодоступних очеретяних біотопах. Для інших видів цей метод обліків не рекомендується.

2.7. Вилов птахів.

Вилов куликів. Здійснюється за допомогою одно-двокишенькових сіток (вічко 18-20 мм, довжина – 17-20 м). Усього для вилову доцільно використовувати не менш 15-20 сіток, які встановлюються в 3-4 лінії перпендикулярно до берега водойми, на окремих ділянках між островами, на маленьких озерцях і мілководдях, або над прибережною рослинністю, залитою водою під час вітрогону. Сітки встановлюються у вечірній час, бажано до настання сутінків, щоб не перешкодити природному переміщенню птахів. Якщо сітки встановлюються в незнайомому місці, доцільно провести спостереження за вечірніми переміщеннями куликів і характером вітрової обстановки. Дуже часто після заходу сонця вітер стихає або міняє напрямок, і сітки, установлені на мілководді, можуть виявитися на глибині або на суші.

Сітки у темну частину доби перевіряються кожні 1.5-2 години. Перша перевірка - через 1.5 години після настання повної темряви, а остання через 30 хвилин після настання ранкових сутінків (видимість 200-500метрів). При останній перевірці сітки закривають, щоб птахи вдень не потрапляли до пастки.

При більш щільних дослідженнях встановлені лініїї сіток наносяться на карто-схему, де кожній з них привласнюється номер. При перевірці ліній необхідно відмічати, скільки птахів потрапило в кожну з ліній, та з якої сторони сіток була піймана переважна більшість птахів. Це дає можливість визначати шляхи пересування птахів у нічні години.

Вийнятих з сіток птахів поміщають в переносну клітку з тканини, бажано, щоб дно її було твердим, та сітчастим, щоб птахи якнайменше травмувалися й забруднювалися при перенесенні. Необхідно також мати кілька тряпчаних мішечків, у які поміщають великих або агресивних птахів, щоб вони не затоптали й не поранили інших. З переносної клітки птахів переміщують в стаціонарний «відсадник», що являє собою довгий намет із сітчастим дном, що має декілька відсіків, для заповнення у різні інтервали перевірки сіток. «Відсадник-намет» встановлюється на грунті недалеко від табору. Таких наметів повинно бути не менше 5 (по кількості нічних перевірок). Птахів, принесених після різних перевірок треба відсажувати роздільно. У комплект до відсадника обов'язково повинен входити шматок поліетиленової плівки, з якої, якщо буде потреба, споруджується тент від дощу.

У ранкові часи птахів найкраще проміряти й кільцювати відразу після вилову. Якщо ж світла не має, то бажано хоча б невелику вибірку птахів з першого вилову закільцювати і зважити для того, щоб мати показники чистої ваги, а всі інші проміри зробити ранком при денному висвітленні.

Лінійні проміри виконуються за допомогою металевої лінійки й штангенциркуля, зважування – на електронних вагах або вагах фірми “Pessola”. Стать, вік і линяння визначають по методичному посібнику, розробленому на Азово-Чорноморській орнітологічній станції. Всі основні проміри заносяться в спеціальний бланк.

Вилов горобцеподібних птахів в очеретяних, або низьких чагарникових заростях здійснюється за допомогою 3-5-кишенькових павутинних сіток з вічком 14-16 мм. В очереті робляться прокоси перпендикулярно до берегової лінії, шириною 1-1.5 м, у яких установлюються сітки. Довжина лінії залежить від ширини очеретяних заростей. Якщо очерет росте окремими куртинами, доцільно встановлювати невеликі лінії з 1-3 сіток. Верхня кишеня мережі піднімається максимально високо, а нижня - установлюється якомога нижче, але так, щоб птах, що потрапив у нижню кишеню, не виявився у воді. Однак, якщо в місцях досліджень присутні наземні хижаки, наприклад, єнотоподібний собака, то незважаючи на втрати в кількості відловлених птахів, нижню кишеню необхідно піднімати на таку висоту, щоб хижак не зміг дістати птахів.

Найбільш активний вилов спостерігається зазвичай в ранкові й вечірні часи (за винятком періоду інтенсивного прольоту, коли птахи добре ловляться протягом усього дня). Тому сітки необхідно починати перевіряти дуже рано (через 30-40 хвилин після сходу сонця), останню перевірку необхідно здійснювати практично в темряві, використовуючи електричний ліхтар. Якщо з будь яких причин перевірка в цей час не може здійснюватися, то в жодному разі не можна залишати сітки на ніч, їх необхідно або знімати, або закривати кишені. Протягом дня сітки перевіряються через кожні 1-1.5 години, а в спекотні години доби - частіше.

Виловлених птахів пересаджують в об'ємні відсадники, при цьому необхідно окремо відсажувати птахів різних розмірів і різного ступеня агресивності. Відразу після вилову птахів необхідно проміряти, а за наявності кілець – проводять кільцювання птахів. З більшості птахів знімається мінімум біометричних показників, види з модельних груп, рідкісних для нашої місцевості або залітних птахів проміряють по можливості за повною схемою.

Вилов птахів у лісосмугах. Для вилову птахів, що мігрують по лісосмугах, необхідно використати 4-5-кишенькові павутинні сітки на високих тичинах. Їх можна встановлювати невеликими лініями по 1-2 сітки поперек лісосмуг, бажано в природних просіках або в місцях з рідкою деревинно-чагарниковою рослинністю. Інколи використовують спеціальні конструкції, що піднімають сітки до крони дерева. Це дає змогу встановити наявність видів, котрі не ловляться в нижніх ярусах лісосмуг, та до тогож майже не фіксуються на звичайних трансектних обліках.

При суміжному сполученому вилові в очереті і лісосмугах таких ліній повинно бути стільки, щоб один дослідник встигав протягом півтори години перевірити всі сітки й обробити птахів. У місцях тривалого стаціонарного вилову використовують багатоярусні сітки, схеми яких описані в спеціальних посібниках по вилову й кільцюванню птахів (Кольцевание и мечение птиц..., 1976).

Завершуючи огляд цієї методики, треба додати таку важливу деталь: маршрутні обліки на трансектах загалом дають взагалі більшу кількість виявлених видів птахів, ніж при виловах сітками, але справа в тому, що деякі види горобцеподібних птахів, завдяки особливостям їх поведінки на трансектах реєструються випадково, а в сітки потрапляють регулярно. Тому при вивченні повного складу орнітофауни будь якої території обов'язково треба використовувати метод відлову птахів сітками.

У Додатку 3 приводяться додаткові методичні матеріалі:

-додаток 3.1 Класифікація та коди ландшафтних елементів та місць перебування птахів (біотопи;

- додаток 3.2 Перелік видів птахів півлня України та їх коди;

- додаток 3.3 Головні кадастрові території та водно-болотні угіддя.

 

3. Комплексний методичний підхід до сезонного визначення головних завдань при проведенні орнітологічних досліджень.

Визначені завдання та рівні досліджень дають можливість провести планування каркасу та створення структурних елементів екомережі, які означені етапами розробки проектів створення регіональних схем (проектів) екомереж.

Звичайно, видова розмаїтність птахів розглядається стосовно до їхніх біологічних циклів, які мають сезонну основу. Періоди осінньої й весняної міграції включаються в сезонні міграції, гніздування - період розмноження, а різноманітність видів і чисельність птахів у холодну пору року - період зимівель.

Визначено три рівня досліджень: якісний, статистичний (1-й), кількісний, динамічний (2-й), екосистем ний (3-й).

Період гніздування.

Головні напрями досліджень.

1. Визначення видової структури та різноманіття поселень гніздуючих птахів. Багатофакторна характеристика поселень та умов гніздування. Чисельність та співвідношення домінуючих видів або груп птахів.

2. Просторова характеристика найбільш типових гніздових поселень та місць гніздування. Структура поселень колоніальних та дисперсних видів. Територіальні взаємовідносини птахів у колоніальних поселеннях.

3. Характеристика багаторічної та сезонної динаміки чисельності домінуючих з чисельністю видів на конкретних гніздових територіях та в регіональному аспекті. Головні фактори, що визначають динаміку та стабільність орнітокомплексів.

Рівні досліджень.

Перший рівень (якісний, статистичний).

 

1. Визначення видового складу гніздуючих птахів.

1.1. Складання видових списків щодо:

- систематичних груп птахів;

- головних типів гніздових біотопів;

- окремих кадастрових ділянок та територій;

- окремих природних комплексів (водно-болотні угіддя, степові ділянки, інші ландшафтно біотопічніисним комплекси).

2. Ландшафтно-біотопічна характеристика місць перебування птахів.

2.1. Картографічна характеристика біотопічного різноманіття (візуальна зйомка).

2.2. Визначення площ, які використовуються птахами як місця гніздування.

2.3. Загальний опис домінуючої за площою рослинності в місцях гніздування.

2.4. Створення ландшафтно - біотопічної класифікації місць, на яких перебувають птахи в гніздовий період.

3. Характеристика розподілу та чисельності гніздуючих птахів.

3.1. Визначення типології поселень птахів (дисперсний та колоніальний).

3.2. Картографічна характеристика розміщення гніздових комплексів (гнізда та поселення) - візуальне картування.

3.3. Визначення абсолютної або екстраполяційної чисельності колоніально - гніздуючи птахів у виділених орнітокомплексах, для дисперсних видів - градація на мало чисельні, звичайні, рідкісні.

Другий рівень (кількісний, динамічний)

 

1. Характеристика просторового розподілу та динаміки місць перебування.

1.1. Характеристика закономірностей формування біотопів та стацій з позицій флуктуаційних змін та динамічності процесів, які характеризують дані території.

1.2. Багатофакторна характеристика головних (домінуючих ) гніздових біотопів з наступних показників:

- формуючі рослинні угрупування;

- ступінь мозаїчності рослинного покриву;

- домінуючі за площами види рослин та рослинні угрупування;

- величина проективного покриву та висота рослинного покриву;

- ступінь впливу на біотопи та їх складові частини абіотичних та біотичних факторів.

1.3. Характеристика сезонних змін у структурі і стану домінуючих рослинних угрупувань у головних гніздових біотопах.

1.4. Характеристика багатолітньої динаміки стані гніздових біотопів за наступними параметрами:

- конфігурація;

- площа;

- спрямування сукцесійних процесів для домінуючих рослинних угрупувань;

- ступінь осушення;

- рівень обводненності;

- стан берегової смуги та рівень змін ландшафтів та ландщафтно-біотопічних комплексів.

2. Характеристика динаміки чисельності птахів та факторів, які її визначають.

2.1.Характеристика сезонної динаміки чисельності птахів:

- чисельність і тривалість існування скупчень птахів у догніздуючий період;

- співвідношення чисельності різних вікових груп у скупченнях у догніздуючий період;

- вплив кліматичних характеристик на розподіл та чисельність у догніздуючий період;

- терміни появлення та чисельність птахів у потенціальних місцях гніздування;

- чисельність гніздуючи птахів в орнітокомплексах та на місцях гніздування;

- терміни, чисельність та динаміка появлення пташенят;

визначення головних факторів, які визначають (впливають) на плодовитість птахів;

- визначення ембріональної та постембріональної смертності;

3. Характеристика структури орнітокомплексів.

3.1. Динаміка видового різноманіття птахів в орнітокомплексах у репродуктивний період (період розмноження).

3.2. Зміни в просторовій організації поселень та колоній птахів.

3.3. Зміни ролі видів, які формують колоніальні поселення в репродуктивний період.

3.4. Характеристика репродуктивних процессів:

- терміни та тривалість появи яєць;

- середня величина кладок птахів;

- вагові характеристики яєць, щільність поселень птахів

Третій рівень (екосистемний)

1. Характеристика птахів як структурно-функціонального компонента прибережних і водних екосистем:

1.1. Вивчення зв'язків у системі рослинність - птахи включає характеристики:

- вплив рослинності на характер гніздування птахів і просторову структуру поселень;

- використання рослинності як будівельного матеріалу для гнізд;

- використання рослинних об'єктів як компонентів харчування.

1.2. Вивчення біоценотичних зв'язків птахів з іншими тваринами: - визначення ролі тваринних організмів як об'єктів харчування птахів;

- вплив наземних і пернатих хижаків на характер гніздування та успіх розмноження птахів;

- вивчення трофічних зв'язків птахів з іншими тваринами, що мають подібні спектри харчування або загальні місця годівлі.

1.3. Вивчення впливу птахів на компоненти екосистем і визначення їхньої ролі в:

- циркуляції гельмінтів;

- переносі й підтримці чисельності ектопаразитів;

- переносі збудників арбовірусів, формуванні природних очагів особливо небезпечних інфекцій і підтримки епізоотиного й епідемічного потенціалу території;

- впливі на видовий склад, структуру й розвиток рослинного покриву;

- у перерозподілі рослинних залишків, головним чином як будівельного матеріалу для гнізд;

- вплив, через трофічні ланцюги, на чисельність у природі об'єктів харчування в наземних і водних екосистемах.

3. Визначення ролі домінуючих видів птахів в орнитокомплексах.

3.1. Вплив на видовий склад і чисельність колоніальних поселень.

3.2. Зміна просторової структури поселень.

3.3. Вплив на успіх розмноження спільногніздуючих птахів у зв'язку з особливостями гніздування окремих видів.

3.4. Зміни окремих біотопічних характеристик гніздових територій.

Сезонне розміщення та міграційні періоди

Головні напрями досліджень.

- Інвентаризація видового складу та чисельності.

-  Інвентаризація місць важливих для линяння, відпочинку й годівлі окремих популяцій, що дозволить вирішити проблеми зонування трас прольоту.

-  Уточнення існуючих трас прольоту птахів і контроль за зміною їх видової й просторово-тимчасової структури.

Рівні досліджень.

Перший рівень (якісний, статистичний).

1. Уточнення видового складу птахів й зіставлення його з відомими для регіону.

2. Визначення статусу виду: частково осілий, що гніздиться; частково пролітний; пролітний, що кочує; що линяє; зимуючий; випадково залітний.

3. Реєстрація періоду максимальної видової розмаїтості, у тому числі із вказівкою видів із Червоної книги України.

4. Вивчення зв'язків конкретних видів з водоймами й складання списків птахів, що використовують угіддя для годівлі й відпочинку, линьки, водопою, ночівлі.

5. Розміщення скупчень птахів на ділянках ВБУ (зонування) із прив'язкою до типів біотопів або ландшафтних елементів.

Другий рівень (кількісний, динамічний.)

 

1. Вивчення сезонної динаміки чисельності (біомаси) птахів на водоймі.

2. Вивчення фенології прильоту перших особин виду.

3. Вплив погодних факторів сезону на формування скупчень.

4. Визначення тривалості існування скупчень у часі.

5. Аналіз причин зміни чисельності скупчень: укрупнення за рахунок концентрації, включення нових сімейних або пролітних груп, розосередження через мінливі умови середовища, відліт складових угруповань.

6. Оцінка вікового і статевого складу зграй.

7. Оцінка стабільності й тенденцій у просторовому розміщенні птахів у межах ВБУ.

8. Визначення ступеня консерватизму при виборі місць сезонних концентрацій (за даними кільцювання).

9. Вивчення добової динаміки міграцій коловодных птахів на спеціально організованих пунктах спостережень.

10. Оцінка чисельності мігруючих популяцій, що використовують дану водойму навесні й восени.

11. Вивчення популяційних особливостей міграцій модельних видів птахів, на основі індивідуального й групового мічення.

Третій рівень (екосистемний)

 

1. Реєстрація видів хижих птахів і ссавців на маршруті по водно-болотному угіддю і фактів їхнього полювання в скупченнях коловодных птахів або за одиночними особинами.

2. Визначення кормового раціону для домінуючих видів птахів. Оцінка біомаси з, їдених птахами об'єктів.

3. Вивчення кормового поводження й особливостей просторового розміщення птахів у межах угіддя, пов'язаного з їхнім харчуванням.

4. Визначення значення прилягаючих до водойми ландшафтів у забезпеченні птахів кормовими ресурсами. Визначення реєстру біотопів, відвідуваних коловодными птахами за межами ВБУ, їхньої площі.

5. Вивчення добової активності птахів у різні сезони у зграях і одиночних особин. Вплив різних факторів на добову активність птахів.

6. Вивчення ступеня забруднення тканин, яєць і пір'я.

7. Реєстрація випадків загибелі птахів на акваторії та по берегах водойм, на інших територіях.

8. Визначення участі птахів у паразитарній трансмісії.

Період зимівель

 

Головні напрями досліджень.

- Визначення виразності зимового аспекту орнітофауни і його значення для загальної характеристики орнітологічної обстановки регіону;

- визначення в складі зимової орнітофауни фонових груп;

- визначення закономірностей, що регламентують існування на зимівлях окремих груп птахів і всього орнітокомплексу в цілому;

- визначення ресурсного потенціалу зимуючих орнітокомплексів;

- визначення шляхів і можливостей оптимізації зимівель і розробка заходів щодо керування й охорони місць зимівель.

Перший і другий рівні є базовими, обов'язковими, а третій можна здійснювати при підборі відповідних реперних територій.

Рівні досліджень.

Перший рівень (якісний, статистичний).

1. Інвентаризація й кадастрова характеристика зимівельних ділянок.

1.1. Виділення й характеристика найбільш важливих для птахів зимівельних ділянок.

1.2. Складання списків зимуючих птахів (загальний видовий і по ділянках та територіях).

1.3. Характеристика орнітокомплексів зимівельних ділянок.

Окрім видового складу необхідно визначити, якщо це можливо, статево-віковий склад, співвідношення чисельності окремих видів, динаміку видового складу, період максимальної видової розмаїтості.

1.4. Вивчення строків та умов формування зимівельних скупчень. Вплив погодних факторів на формування скупчень. Строки утворення льодоставу на окремих ВБУ, наявність або відсутність ополонок. Погодні умови зими (за даними Гідромету).

1.5. Типізація скупчень за видовим складом, місцем локалізації і стабільності в часі. Необхідно враховувати зв'язки з територією зимівельних скупчень, дальність і регулярність кормових перельотів і т. д.

Другий рівень (кількісний, динамічний.)

1. Розподіл і чисельність зимуючих птахів.

1.1. Щорічна оцінка ресурсів зимуючих птахів на основі проведення наземних, водних й авіаобліків на всій території й реперних ділянках.

1.2.Тенденції в динаміки чисельності і розміщенні зимуючих птахів.

Третій рівень (екосистемний)

 

1. Загальна характеристика ландшафтних елементів і приуроченості до них зимуючих птахів.

1.1. Характеристика ландшафтних елементів морських узбереж.

1.2. Характеристика ландшафтних елементів лимано-гирлових комплексів.

1.3. Характеристика ландшафтних елементів зимівельних ділянок, пов'язаних із сушею.

2. Формування й структура зимівельних скупчень птахів, зміна їхньої чисельності під впливом різних факторів.

2.1. Абіотичні.

2.2. Антропогенні.

2.3. Міжвидові відносини.

2.4. Внутрішньовидові відносини.

2.5. Вплив рослинного покриву.

2.6 Кормность біотопів і трофічні зв'язки.

3. Розробка заходів щодо охорони місць зимівель.

3.1. Виявлення факторів, що лімітують зимівлі птахів у різних ділянках і пошук способів зниження несприятливого впливу.

3.2. Визначення можливого збитку від зимуючих птахів і пошук способів його нейтралізації.

3.3. Підготовка переліку сезонних природоохоронних територій у місцях, важливих для зимуючих птахів (крім заповідних територій).

Література

1.  Ардамацкая Т. Б. Методика учета колониальных гнездовий околоводных птиц и проблемы, возникающие при этом. IBA программа. Учеты птиц: подходы, методики, результаты. Львов-Киев, 1997. - С.49-55.

2.  Микитюк А. IBA программа. Методические рекомендации по организации учета птиц. Изд 2.- К., УООП, 1997.-31 с.

3.  Кузьмин Н. С., Хохин Г. В., Челинцев Н. Г. Авиация в охотничьем хозяйстве. - М.: Лесн. пром-ть, 1984.- 128 с.

4.  Приедниекс Я., Куресоо А., Курлавичюс П. Рекомендации к орнитологическому мониторингу в Прибалтике. - Рига: Зинатне, 1986. ­66 с.

5.  Svensson S. E. Criteria for selection of variables for environmental monitoring// The use of ecological variables in environmental monitoring. The National Swedish Environment Protection Board. - Report PM 1151, 1979. - P. 37-45.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить